Решение № 140938783, 16.10.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/736/26

Провадження № 2/202/2555/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

16 жовтня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.

за участю: секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2026 року директор ТОВ «ФК «Ейс» Поляков О. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором № 197832467 від 12.09.2019 року в загальному розмірі 30338,40 гривень, а також понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між 12 вересня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 197832467, у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало ОСОБА_2 кредит в сумі 5000,00 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності, які вона зобов`язалась повернути, сплативши проценти за користування кредитом, в порядку та на умовах, визначених цим Договором. В подальшому, відповідач збільшила суму отриманого кредиту до 11000,00 гривень. Всупереч умов кредитного договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, внаслідок чого за нею утворилась заборгованість.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» набуло права вимоги за кредитним договором № 197832467 від 12.09.2019 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, за умовами якого, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права за кредитним договором № 197832467 від 12.09.2019 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2

11.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року, за умовами якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило, а ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 197832467 від 12.09.2019 року, в розмірі 37695,90 гривень, з яких: 10999,50 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 19338,90 гривень - заборгованість за відсотками; 7357,50 гривень - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

ТОВ «ФК «Ейс» після отримання права вимоги не здійснювало жодних нарахувань за кредитним договором, однак свою заборгованість відповідач так і не погасила.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра Мачуського О.М. від 02 березня 2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, до суду не подавались.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 27 березня 2026 року, враховуючи надані суду документи, змінено прізвище відповідача з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » та відмовлено ОСОБА_5 у задоволенні клопотання про передачу цивільної справи № 202/736/26 до іншого суду.

06 травня 2026 року відповідач ОСОБА_5 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву в якому зазначає, що кредитний договір укладено 12.09.2019 року, а з позовною заявою позивач звернувся лише у 2026 року, тобто з пропуском строку позовної давності. Окрім того, в матеріалах справи боржником зазначена інша особа - ОСОБА_2 , а позивач не надав належних та допустимих доказів того, що ця особа є саме ОСОБА_5 . Сам по собі збіг ідентифікаційного коду не є беззаперечним доказом тотожності особи без підтвердження зміни прізвища або інших юридично значимих обставин.

Також відповідач вказує, що позивач посилається на електронний договір, однак не довів належну ідентифікацію особи, факт отримання одноразового ідентифікатора (SMS-коду) та підписання договору саме відповідачем. Позивачем не надано доказів фактичного зарахування грошових коштів саме на банківський рахунок відповідача, при цьому заявляє до стягнення значні суми процентів та штрафів, які є неспівмірними з тілом кредиту, що суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. Позивач належним чином не довів свій статус кредитора й переходу до нього права вимоги, а наявність електронних документів з невірними підписами, ставить під сумнів їх допустимість як доказів.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_5 просила: застосувати строк позовної давності та відмовити ТОВ «ФК «Ейс» у задоволенні позовних вимог; у разі, якщо суд дійде висновку про часткове задоволення позову, зменшити розмір заявлених до стягнення сум до мінімально можливого.

06 травня 2026 року відповідач ОСОБА_5 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала клопотання про застосування строку позовної давності та відмову у задоволенні позову.

06 травня 2026 року представник ТОВ «ФК «Ейс» Сахарова О.І. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала відповідь на відзив на позовну заяву в якому просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та зазначила, що законодавець зупинив перебіг позовної давності на період дії воєнного стану, тому строк позовної давності щодо повернення коштів за кредитним договором на момент подачі позовної заяви не закінчився.

Також представник відповідача вказує, що при заповненні Заявки на кредит відповідач особисто обрала для себе суму кредиту, строк кредитування та мала змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Первісний кредитор належним чином вжив всіх необхідних заходів для здійснення перевірки та ідентифікації особи. Кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора SU73A8H5, що направлено відповідачу 12.09.2019 о 12:12:40 год. на номер мобільного телефону вказаний нею в Заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_1 . Даним ідентифікатором відповідач підписала електронний кредитний договір й отримала його примірник. Враховуючи повну цивільну дієздатність відповідача, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам відповідача, позиція останньої щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою, а лише є намаганням ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість. Отримання відповідачем кредитних підтверджується наданими суду платіжними дорученнями № 05a15768-9de5-4ed0-bfd1-b978793559d8 від 12.09.2019, № 8b142732-d31e-4ff9-ba14-02372a120190 від 27.09.2019,№ 1358533a-28c6-4ef1-a134-7ca81d39266e від 30.09.2019, що містять підпис та печатку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Нарахування відсотків за користування кредитними коштами здійснювалось відповідно до умов кредитного договору.

Згідно з матеріалами справи відповідач виконувала умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі (10.10.2019 року на суму 2903,00 гривень; 12.11.2019 року на суму 75,00 гривень; 13.11.2019 року на суму 50,00 гривень), що свідчить про те, що вона усвідомлювала існування даного договору, визнавала свої зобов`язання за ним, та підтверджувала факт укладення й розуміння його правил.

Крім того, долученими до позову доказами, позивач підтвердив перехід до нього права вимоги за Кредитним договором № 197832467 від 12.09.2019, що передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а в подальшому останнім на користь позивача.

Додатково представник позивача зазначає, що зверненні до суду позивач посилався на персональні дані, надані відповідачем при укладенні кредитного договору. Імовірно, відповідач змінила прізвище, що могло спричинити розбіжності в даних. Однак, у заяві на отримання кредитних коштів містяться її ідентифікаційні дані, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків, який є унікальним і дозволяє однозначно встановити особу боржника незалежно від зміни прізвища. РНОКПП є сталим ідентифікатором, зміна яких потребує спеціальної процедури та документального підтвердження. Збіг цих даних у кредитному договорі та поточних документах Відповідача є вагомим доказом його участі в укладенні договору.

06 травня 2026 року відповідач ОСОБА_5 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала до суду заперечення на відповідь на відзив в якому зазначила, що вона не погоджується із розміром заявленої заборгованості та вважає частину нарахувань необґрунтованими і неправомірними. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 37695,90 грн., при тому що сума фактично отриманих кредитних коштів становила 11000 грн. Відповідач вважає, що частина заявлених позивачем процентів нарахована неправомірно, без належного обґрунтування та без надання детального і зрозумілого розрахунку. Так, позивачем не доведено: конкретні періоди нарахування процентів; порядок та формулу їх обчислення; правові підстави для нарахування процентів після спливу строку кредитування; розмежування між договірними процентами та нарахуваннями відповідно до ст. 625 ЦК України. Наданий позивачем розрахунок не містить достатньої деталізації для перевірки правильності та законності всіх заявлених сум. Крім того, розмір нарахованих процентів є явно завищеним та неспівмірним із сумою основного боргу, а тому підлягає критичній оцінці судом.

07 травня 2026 року представник ТОВ «ФК «Ейс» Сахарова О.І. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала додаткові пояснення в яких зазначила, що на підтвердження позовних вимог суду надано розрахунки заборгованості створені та підписані електронними підписами ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» й ТОВ «Таліон Плюс», які є належними, повними та вичерпними доказами заборгованості, оскільки вони охоплюють всі необхідні обчислення сум, які стягуються, зокрема, містять таблиці з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти яким чином отримано результат.

Нарахування процентів здійснювалось на підставі положень Договору, а відповідач до укладення цього Договору, була належним чином ознайомлена з усіма його істотними умовами, включаючи порядок та розмір нарахування відсотків. Також представником позивача наведені формули та розрахунки за якими нараховувались два види відсотків, зокрема, за правомірне користування кредитом, нараховані в межах строку дії кредитного договору, що врегульовано ст. 1048 ЦК України, й за неправомірне користування чужими грошовими коштами, що виникають у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання, й підлягають стягненню на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України

08 травня 2026 року представник ТОВ «ФК «Ейс» Сахарова О.І. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подала додаткові пояснення в яких просила відмовити у задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності та повторно зазначила, що на період дії воєнного стану законодавець зупинив перебіг позовної давності, строк позовної давності щодо повернення коштів на момент подачі позовної заяви не закінчився, а позивач дотримався визначених законодавством строків й реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд, відповідно до Конституції України.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 15 червня 2026 року частково задоволено клопотання представника позивача та витребувано від АТ КБ «Приватбанк» інформацію й документи щодо спростування/підтвердження належності ОСОБА_1 фінансового номеру телефону НОМЕР_2 , платіжної карти НОМЕР_6, та щодо зарахування на дану карту грошових коштів за період від 12.09.2019 до 17.09.2019 в сумі 5000,00 грн., за період від 27.09.2019 до 02.10.2019 в сумі 5000,00 грн., та за період від 30.09.2019 до 05.10.2019 в сумі 1000,00 грн..

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 24 липня 2026 року зупинено провадження у цивільній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною Палатою Касаційного цивільного Верховного Суду цивільної справи №552/672/23.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 21 вересня 2026 року поновлено провадження по цивільній справі.

Представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» Сахарова О.І. у судове засідання не з`явилась, натомість в прохальних частинах позовної заяви й відповіді на відзив зазначила, що просить розглянути справу без її участі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, згідно з вимогами ст. 128 ЦПК України, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності та ухвалити рішення суду на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням позиції відповідача, викладеній у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору позики, які регулюються Цивільним кодексом України.

Судом встановлено, що 12 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_6 укладено Договір № 197832467 від 12.09.2019 року (далі - Кредитний договір), у формі електронного документу, за допомогою ідентифікації позичальника та використання електронного цифрових підписів.

За умовами Кредитного договору: товариство зобов`язалось надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 5000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п.1.4. цього Договору (п. 1.1.); строк дії договору починається з моменту його укладення та становить 30 днів (п.1.2.); кредит надається строком на 30 днів (п. 1.3.); нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 1,35 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору (п.1.4); позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 492,75 відсотків річних (п. 1.5.); розрахунок сукупної вартості кредиту та термін платежу зазначені в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.6.).

Згідно з Графіком розрахунків, який є Додатком № 1 до Договору № 197832467 від 12.09.2019 року, сторони погодили термін платежу - 12.10.2019 року, сума кредиту - 5000,00 гривень, нарахований процент - 2025,00 гривень, до сплати - 7025,00 гривень.

27.09.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_6 укладено Додаткову угоду до Договору № 197832467 від 12.09.2019 року, згідно з якою сторони домовилися збільшити суму Кредиту на суму 5000 грн з 27.09.2019 р. на строк дії Договору № 197832467 від 12.09.2019 р. на умовах строковості, зворотності, платності (п. 1); сторони домовилися викласти Графік розрахунків (Додаток №1 до Договору) в новій редакції (Додаток №1 до цієї Додаткової угоди) та відобразити у Графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми Кредиту, збільшеної на суму, зазначену п.1 Додаткової угоди (п. 2); Всі інші умови Договору не змінені, залишаються чинними і Сторони підтверджують свої зобов`язання щодо їх виконання (п. 3) ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її укладення та є невід`ємною частиною Договору (п. 4).

Згідно з Графіком розрахунків, який є Додатком № 1 до Додаткової угоди від 27.09.2019 року до Договору № 197832467 від 12.09.2019 року, сторони погодили: термін платежу - 12.10.2019 року, загальна сума кредиту - 10000,00 гривень, нарахований процент - 3037,50 гривень, до сплати - 13037,50 гривень.

30.09.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_6 укладено Додаткову угоду до Договору № 197832467 від 12.09.2019 року, згідно з якою сторони домовилися збільшити суму Кредиту на суму 1000 грн 00 коп. з 30.09.2019 р. на строк дії Договору № 197832467 від 12.09.2019 р. на умовах строковості, зворотності, платності. (п. 1); сторони домовилися викласти Графік розрахунків (Додаток №1 до Договору) в новій редакції (Додаток №1 до цієї Додаткової угоди) та відобразити у Графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми Кредиту, збільшеної на суму, зазначену п.1 Додаткової угоди (п. 2); Всі інші умови Договору не змінені, залишаються чинними і Сторони підтверджують свої зобов`язання щодо їх виконання (п. 3) ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її укладення та є невід`ємною частиною Договору (п. 4).

Згідно з Графіком розрахунків, який є Додатком № 1 до Додаткової угоди від 30.09.2019 року до Договору № 197832467 від 12.09.2019 року, сторони погодили: термін платежу - 12.10.2019 року, загальна сума кредиту - 11000,00 гривень, нарахований процент - 3199,50 гривень, до сплати - 14199,50 гривень.

10.10.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_6 укладено Додаткову угоду до Договору № 197832467 від 12.09.2019 року, згідно з якою сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий кредит за Договором № 197832467 від 12.09.2019 р. на 28 днів (п. 1); на дату укладання цієї Додаткової угоди позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування кредитом (п. 2); починаючи з 12.10.2019 р., позичальник сплачує за користування кредитом 1,35 відсотків в день від суми Кредиту згідно даної Додаткової угоди (п. 3); ця Додаткова угода розповсюджує свою дію на правовідносини між сторонами з 12.10.2019 р. (п. 4); всі інші умови Договору, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними, і сторони підтверджують їх обов`язковість до виконання (п. 5); ця Додаткова угода є невід`ємною частиною Договору (п. 6).

Аналогічні відомості викладені в Довідці щодо дій позичальника ОСОБА_7 в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до пунктів 4.1, 4.4. Кредитного договору, невід`ємною частиною цього Договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - «Правила»). Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Товариства: www.moneyveo.ua. Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати надання послуг кожному, хто до неї звернеться (банківське обслуговування). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції чинній на момент виникнення правовідносин (далі - Закон № 675-VIII) визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

На офіційному веб-сайті ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»., у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, зокрема, Правила кредитування, примірні договори, паспорти кредитних продуктів, а також архів зазначених документів.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. (частина 7 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до ч. 13 ч. 11 Закону № 675-VIII електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII).

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року справа № справа № 524/5556/19 (провадження № № 61-16243 св 20) й інших.

Тобто, судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідач пройшла реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на веб-сайті https://www.moneyveo.ua, заповнила заявку на отримання грошових коштів в кредит, надала всі необхідні дані для встановлення особи й оформлення договору, обрала та підтвердила умови кредитування, які вважала зручними для себе. Після цього, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надіслало за допомогою засобів зв`язку на зазначений у заявці ОСОБА_8 номер телефону, одноразовий ідентифікатор, який використано, як підтвердження підписання позичальником кредитного договору. Аналогічним чином було укладено й Додаткові угоди до кредитного договору.

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим.

Доказів того, що персональні дані відповідача (паспорта громадянина України, картки фізичної особи-платника податків, реквізитів банківської картки, номер мобільного телефону) були використані третіми особами для укладення кредитного договору від імені відповідача, останньою не надані. Також відповідачем не надано доказів щодо звернення нею до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій.

Слід зазначити, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Отже, аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що Договір № 197832467 від 12.09.2019 року з Додатковими угодами до нього, укладений у спосіб визначений чинним, на той момент, законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо їх укладення, із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Уклавши кредитний договір на умовах, викладених в ньому, сторони тим самим засвідчили свою згоду та взяли на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.

За умовами Кредитного договору сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, строк кредитного договору, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов кредитних договорів, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Згідно з платіжними дорученнями № 05a15768-9de5-4ed0-bfd1-b978793559d8 від 12.09.2019 року, № 8b142732-d31e-4ff9-ba14-02372a120190 від 27.09.2019 року, № 1358533a-28c6-4ef1-a134-7ca81d39266e від 30.09.2019 року, платник ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ отримувачу ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на картку НОМЕР_6, номер якої зазначено в заявці на отримання кредиту, грошових коштів в сумі 11000,00 гривень (платіж від 12.09.2019 року - 5000,00 гривень, платіж від 27.09.2019 року - 5000,00 гривень, платіж від 30.09.2019 року - 1000,00 гривень).

Відповідно до листа АТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-260624/138537-БТ від 25.06.2026 року, на виконання ухвали суду про витребування інформації, Банком повідомлено: на ім`я ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) Банком була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ), на яку було зараховано кошти:

- 12.09.2019 року в сумі 5000,00 гривень (згідно з випискою за договором № б/н за період з 12.09.2019-17.09.2019: дата операції - 12.09.2019 року; деталі операції - переказ коштів ID платежу 1118037607; сума у валюті операції - 5000,00 гривень),

- 27.09.2019 року - 5000,00 гривень (згідно з випискою за договором № б/н за період 27.09.2019-02.10.2019: дата операції - 27.09.2019 року; деталі операції - переказ коштів ID платежу 1130126303; сума у валюті операції - 5000,00 гривень),

- 30.09.2019 року - 1000,00 гривень (згідно з випискою за договором № б/н за період 27.09.2019-02.10.2019: дата операції - 30.09.2019 року; деталі операції - поповнення картки, Банківські операції; сума у валюті операції - 1000,00 гривень).

Отже, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання перед відповідачем за Кредитним договором й додатковими угодами до нього, виконало та надало ОСОБА_1 кредит в сумі 11000,00 гривень, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_4 , яку останньою вказано особисто в заяві на отримання Кредиту.

В свою чергу, відповідач підтвердила виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти та здійснюючи часткові погашення заборгованості за кредитом в розмірі 3028,00 гривень (платіж від 10.10.2019 року на суму 2903,00 гривень; платіж від 12.11.2019 року на суму 75,00 гривень, платіж від 13.11.2019 року на суму 50,00 гривень).

Окрім того, тричі укладаючи Додаткові угоди до кредитного договору, сторонами узгоджувався Графік розрахунків в якому визначалась загальна сума заборгованості за кредитом із зазначенням її складових (тіло, відсотки), а також строк кредитування.

Факт надання відповідачу грошових коштів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підтверджується сукупністю наявних у справі доказів, зокрема, самим Договором № 197832467 від 12.09.2019 року, який є дійсним, в силу статті 204 ЦК України.

Відповідач хоча й оспорювала факт укладення Договору № 197832467 від 12.09.2019 року та отримання нею кредитних коштів, однак жодних доказів на спростування своїх заперечень не надала.

При цьому, факт того, що фінансовий номер телефону ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанку» не співпадає з номером телефону позичальника, зазначеним в Договорі № 197832467 від 12.09.2019 року, на який кредитодавцем направлялись одноразові ідентифікатори, не спростовує факту укладення відповідачем кредитного договору та отримання нею кредитних коштів, що підтверджується сукупністю наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» розрахунку, заборгованість за кредитним договором № 197832467 від 12.09.2019 року станом на 21.01.2020 року складала 31365,94 гривень, з яких: 10999,50 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 20366,44 гривень - заборгованість за відсотками.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до правової позиції висловленої Верховним Судом у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.

Надані АТ КБ «Приватбанк» виписки по рахунку ОСОБА_5 разом з розрахунком заборгованості, що виготовлений й оформлені належним чином первісним кредитором, є належними та допустимим доказами отримання та користування відповідачем кредитними коштами, а посилання відповідача на відсутність належних доказів щодо отримання кредитних коштів та заборгованості за кредитним договором, є безпідставними.

Щодо наявності у ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги до відповідача за Договором № 197832467 від 12/09/2019 року, суд зазначає наступне.

28 листопада 2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (далі - Договір № 28/1118-01).

Надана копія договору факторингу №28/1118-01від 28 листопада 2018 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта,ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора,ТОВ «Таліон Плюс».

Відповідно до п. 8.2. Договору № 28/1118-01 строк дії цього договору закінчується 28 листопада 2019 року.

28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору факторингу 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року продовжено до 31 грудня 2020 року.

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою продовжено строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді договір факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28 листопада 2018 року за № 28/1118-01.

Крім того, між ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено: додаткову угоду № 27 від 31.12.2021 року, якою продовжено строк дії договору 28/1118-01 до 31 грудня 2022 року; додаткову угоду № 31 від 31.12.2022 року, якою продовжено строк дії договору 28/1118-01 до 31 грудня 2023 року; додаткову угоду№32, якою продовжено строк дії договору 28/1118-01 до 31 грудня 2024 року. При цьому, інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, в редакції від 31 грудня 2020 року.

Згідно з п.п. 1.3. Договору № 28/1118-01 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до п. 2.1. Договору № 28/1118-01 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених Договором.

Згідно п. 4.1. Договору № 28/1118-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Відтак, договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним є в тому числі вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору є невід`ємною частино договору факторингу.

Згідно даних витягу з Реєстру прав вимоги № 65 від 21/01/2020 року до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, ТОВ «Таліон плюс» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 197832467 від 12.09.2019 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в загальному розмірі 31365,94 гривень.

Даний Реєстр відступлення прав за кредитним договором № 197832467 від 12.09.2019 року укладений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» 21.01.2020 року, тобто у межах продовженого строку дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року й містить підписи уповноважених осіб сторін договору, які скріплені печатками товариств.

Факт передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) первісного кредитора зі сторони ТОВ «Таліон Плюс» згідно Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 62 від 21.01.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2020 року зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги № 62 від 21.01.2020 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року та Протоколом узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимоги № 62 від 21.01.2020 року.

Таким чином, на підставі договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, з додатковими угодами до нього, укладеними між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», до останнього перейшло право дійсної (та, що існувала в момент відступлення) грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 197832467 від 12.09.2019 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Таліон Плюс», станом на 31.08.2023 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 197832467 від 12.09.2019 року, складає 30338,40 гривень, з яких: 10999,50 гривень - тіло кредиту; 19338,90 гривень - заборгованість за процентами, нарахованими до 28.01.2020 року. Інші нарахування відсутні.

Згідно з п. 5.3.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатись Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року (далі - Договір № 05/0820-01).

Відповідно до п. 1.3. Договору № № 05/0820-01під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Пунктом п. 2.1. Договору № 05/0820-01 визначено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 4.1 договору № 05/0820-01 право вимоги переходить від клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру права вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Відповідно до п.8.6 Договору № № 05/0820-01 додатки та додаткові угоди до даного Договору набувають чинності з моменту їх підписання обома Сторонами та становлять його невід`ємну частину.

Також, між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено: Додаткову угоду № 2 від 03 серпня 2021 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, відповідно до якої строк дії договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року продовжено до 31 грудня 2022 року; Додаткову угоду № 3 від 30 грудня 2022 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, відповідно до якої строк дії договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року продовжено до 30.12.2024 включно. Всі інші умови залишились без змін.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 197832467 від 12.09.2019 року в розмірі 30338,40 гривень, з яких: 10999,50 гривень - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 19338,90 гривень - заборгованість за процентами.

Даний Реєстр відступлення прав за кредитним договором № 197832467 від 12.09.2019 року укладений ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 31.08.2023 року, тобто у межах продовженого строку дії договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року й містить підписи уповноважених осіб сторін договору, які скріплені печатками товариств.

Факт передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «Таліон Плюс» зі сторони ТОВ «ФК «Онлайн Фінанас» згідно Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги № 11 від 31 серпня 2023 року до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 31 серпня 2023 року № 4586 та протоколом узгодження факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги від 31.08.2023 року.

Таким чином, на підставі договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОФ «ФК «Онлайн Фінанс», останнє набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 197832467 від 12.09.2019 року.

Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору 05/0820-01, Фактор має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е від 11 липня 2025 року (далі - Договір № 11/07/25-Е).

Відповідно до п.1.1. Договору № 11/07/25-Е фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення Права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.1.2. Договору № 11/07/25-Е перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Згідно з п.9.3. Договору № 11/07/25-Е строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.2. цього Договору, та закінчується 31 грудня 2028 року, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Згідно з витягом з реєстру боржників від 14 липня 2025 року до Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року, до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 197832467 від 12.09.2019 року в розмірі 37695,90 гривень, з яких: 10999,50 гривень - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 19338,90 гривень - заборгованість за процентами, 7357,50 гривень - пеня, штрафи.

Факт передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зі сторони ТОВ «ФК «Ейс» за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 14.07.2025 до Договору факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 24 вересня 2025 року № 360.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Отже, до ТОВ «ФК «Ейс» відповідно до укладених Договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року з додатковими угодами до нього, № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року, перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 197832467 від 12.09.2019 року.

Доводи відповідача про те, що позивачем не доведено перехід права вимоги за кредитним договором, є безпідставними та такими, що повністю спростовують наявними в матеріалах справи доказами.

Також суд звертає увагу, що закон прямо легітимізує відступлення прав, що з`являться у майбутньому (майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що з`явилися із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу - правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07.01.2026 у справі № 727/2790/25.

З огляду на те, що позивачем надано докази повного ланцюга матеріального правонаступництва, включаючи платіжні інструкції про оплату за договорами факторингу та витяги з реєстрів боржників на кожному етапі передачі права (від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», далі - до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та кінцево - до ТОВ «ФК «Ейс»), останній є належним кредитором у зобов`язанні.

Після отримання права вимоги до відповідача ОСОБА_1 , ТОВ «ФК «Ейс» не здійснювало жодних нарахувань, однак відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за договором не виконував. Згідно з Випискою особового рахунку за кредитним договором № 197832467 від 12.09.2019, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість в розмірі 37695,90 гривень, з яких: 10999,50 гривень - прострочене тіло кредиту; 19338,90 гривень - прострочені відсотки; 7357,50 гривень - штрафні санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даними договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом враховується, що в ході судового розгляду справи, відповідач не надала доказів про виконання нею зобов`язання на користь первісного кредитора чи його правонаступників.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 910/1238/17 касаційний суд дійшов такого висновку:

- проценти за користування кредитом - проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплат врегульований ч.1 ст.1048 ЦК України.

- проценти за неправомірне користування чужими грошовими коштами - проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч.2 ст.625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування.

При визначенні розміру процентів що підлягають стягненню на користь позивача, судом враховується, що нарахування процентів за користування кредитними коштами, може здійснюватися виключно в межах строку кредитування, що узгоджується з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року по справі № 552/672/23,провадження № 61-4595сво25, зазначив, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»); суд без позовної вимоги споживача може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору.

Умовами п. 1.2., п. 1.3. Договору № 197832467 від 12.09.2019 року передбачено, що строк кредитного договору та строк кредитування складає 30 днів (тобто до 12.10.2029 року).

Даний строк продовжено на 28 днів (тобто до 09.11.2019 ), шляхом укладення 10.10.2019 року Додаткової угоди до Договору № 197832467 від 12.09.2019 року.

Також, Кредитним договором передбачено сплату процентів, а саме:

- розмір відсотків за користування кредитом та порядок їх нарахування визначені в п. 1.4. Кредитного договору та в п. 3 Додаткової угоди від 10.10.2019 до нього. Зокрема, сторонами узгоджено, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 1,35 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом;

- у випадку користування Позичальником Кредитом понад строк, встановлений п.1.3 Договору або додатковими угодами між сторонами зобов`язання Позичальника за цим Договором продовжуються на весь період фактичного користування Кредитом. При цьому з моменту їх початку встановлена п. 1.4 цього Договору Процентна ставка скасовуються, а з моменту початку їх застосування, застосовуються процентна ставка 1,70 за кожен день користування, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту ( 4.2. Кредитного договору). Проценти, нараховані згідно п. 4.2 Договору після закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору, є процентами що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України( 4.3. Кредитного договору).

Отже, передбачені п. 4.2. умови Кредитного договору, визначають скасування узгодженої в п. 1.4. процентної ставки (1,35 % в день) та перерахування відсотків за підвищеною відсотковою ставкою (1,7 в день) в межах строку кредитування.

Аналіз вказаних умов договору дозволяє зробити висновок про те, що вони є двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків. Саме в такій ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача.

Сума відсотків за кредитом, має розраховуватись виключно в межах строку кредитування - 58 днів (з 12.09.2019 року по 09.11.2019 року) та нараховуватись в розмірі 1,35 % в день, що першочергово погоджена сторонами кредитного договору.

Згідно зі складеним первісним кредитором розрахунком заборгованості за договором, в межах строку кредитування з 12.09.2019 року по 09.11.2019 року, кредитором, за узгодженими сторонами умовами, нараховані відсотки в сумі 7357,20 гривень, за періоди:

- 12.09.2019-27.09.2019 - 5000*1,35% (67,50 гривень)*15 днів = 1012,50 гривень;

- 28.09.2019 -30.09.2019 - 10000*1,35% (135 гривень) * 3 днів = 405,00 гривень;

- 01.10.2019-10.10.2019 - 11000*1,35% (148,50 гривен) * 10 днів = 1485,00 гривень;

- 11.10.2019-09.11.2019 - 10999,50 гривень ( тіло кредиту з урахуванням його погашення 10.10.2019 року в сумі 0,50 гривень)* 1,35% (148,49 гривень)* 30 днів = 4454,70 гривень.

ОСОБА_1 здійснювала оплати з погашення кредитної заборгованості в загальному розмірі 3028,00 гривень: 10.10.2019 року в сумі 2903,00 гривень; 12.11.2019 року в сумі 75,00 гривень; 13.11.2019 року - 50,00 гривень, з яких 0,50 гривень зараховано в рахунок оплати тіла кредиту, а 3027,50 гривень в рахунок погашення відсотків за користування кредитом.

Сума відсотків нарахованих в межах строку кредитування, шо несплачена відповідачем складає 4329,70 гривень.

Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази та здійснивши власну калькуляцію заборгованості, суд доходить висновку, що загальна сума заборгованості ОСОБА_5 за Договором № 197832467 від 12.09.2019 року, що нарахована в межах узгодженого строку кредитування з 12.09.2019 року по 09.11.2019 року, та залишається несплаченою позичальником, складає 15329,20 гривень, з яких: 10999,50 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 4329,70 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Суд бере до уваги умови п. 4.3. Кредитного договору, які чітко визначають, що проценти, нараховані після закінчення строку кредитування є процентами за понадстрокове користування грошовими коштами, що передбачені за ч.2 ст.625 ЦК України.

В додаткових поясненнях від 07 травня 2026 року представник ТОВ «ФК «Ейс» Сахарова О.І. зазначила, що згідно з розрахунком заборгованості, відсотки нараховувались за правомірне користування кредитом, що врегульовано ст. 1048 ЦК України, й за неправомірне користування чужими грошовими коштами, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Порядок виплати нарахованих кредитодавцем та його правонаступниками процентів після закінчення строку кредитування, внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, врегульований ч.2 ст.625 ЦК України. Дані проценти не є тотожними з процентами за користування кредитом, а їх стягнення має здійснювались, шляхом пред`явлення окремої позовної вимоги.

Водночас, вимог про стягнення відсотків, нарахованих в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, поза межами строку дії Договору № 197832467 від 12.09.2019 року, позивачем не заявлено.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності.

ОСОБА_1 подала заяву про застосування наслідків позовної давності, в обґрунтування якої відповідач зазначає, що право вимоги виникло з кредитного зобов`язання за Договором № 197832467 від 12.09.2019 року. Позов подано у 2026 році, тобто з очевидним пропуском трирічного строку позовної давності. Будь-яких доказів переривання або зупинення строку позовної давності позивачем не надано.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом частини п`ятої статті 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Пункт 12 розділу «Прикінцевих і перехідних положень» ЦК України передбачає, що під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання розповсюдженню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії карантину. Законодавець застосував слово «продовжується», отже, він мав на увазі, що позовна давність спливає під час дії карантину, тому останнім днем строку слід вважати перший робочий день після закінчення карантину.

Крім того, Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків давності, а саме розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п. 19, з якого вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. У редакції Закону № 3450-ІХ від 08.11.2023 «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», п. 19 ЦК викладено в наступній редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Отже, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовженими відповідно до Закону № 540-ІХ у разі, якщо їх закінчення припадає на період дії карантину (з 12.03.2020 року до 01.07.2023 року) та зупиненими, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, якщо їх закінчення припадає на період дії воєнного стану.

Водночас, відповідно до ЗУ "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності"пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) виключено. Закон набрав чинності з 04.09.2025 року

Тобто, період з 02.04.2020 по 03.09.2025 у строк позовної давності не враховується.

Судом встановлено, що позивач 26.01.2026 року звернувся до суду із даним позовом, предметом якого є стягнення заборгованості за кредитним договором від 12.09.2019 року, строк дії якого закінчився 09.11.2019 року. Загальний трирічний строк позовної давності до вимоги про стягнення заборгованості за Договором кредитної лінії № 197832467 від 12.09.2019 року мав спливати 10.11.2022 року.

Водночас, враховуючи вищезазначені вимоги законодавства про продовження строку позовної давності на строк дії карантину та зупинення його у зв`язку із введенням воєнного стану, позивачем строк позовної давності не пропущено.

Таким чином відсутні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості, внаслідок спливу строків позовної давності.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, враховуючи, що в установлені договором строки відповідач не виконала свої зобов`язання щодо погашення заборгованості, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача, який є правонаступником кредитора, залишок непогашеної суми заборгованості за Договором № 197832467 від 12.09.2019 року, в розмірі 15329,20 гривень, з яких: 10999,50 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 4329,70 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2011 року, остаточне 10.05.2011).

З урахуванням викладеного, судом не надається детальна відповідь на інші аргументи сторін, оскільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі, не пливають на вищезазначений висновок суду.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Між АБ «Соломко та партнери» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено Договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року та Додаткову угоду № 25770995396 від 01.09.2025 року до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року.

Відповідно до п. 3.6. Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь клієнта сплачується на користь адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок клієнта.

Обсяг виконаних робіт визначений в Акті прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року, який є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року. Згідно з даним актом, позивачу надано правову допомогу на суму 7000,00 гривень.

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (Постанова Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 гривень, оскільки він є завищеним та таким, що не відповідає критеріям співмірності, розумності та реальності судових витрат. В обґрунтування даного клопотання ОСОБА_5 зазначила, що справа є типовою для категорії спорів щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами, подані позивачем процесуальні документи мають шаблонний характер та не свідчать про значний обсяг виконаної представником позивача роботи або особливу складність справи. Крім того, позивачем не доведено необхідність та обґрунтованість саме такого розміру витрат.

Представник позивача ТОВ «ФК «Ейс» Сахарова О.І. подала заперечення на вищезазначене клопотання відповідача в якому зазначила, що до матеріалів справи долучено всі належні та допустимі докази, які відповідають вимогам ст. 137 ЦПК України та підтверджують правомірність та співмірність витрат на професійну правничу допомогу. Також представник позивача вказала, що заявлений розмір витрат є співмірним із складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи, часом, витраченим на підготовку процесуальних документів, а також відповідає принципу розумності та необхідності таких витрат.

Вирішуючи питання розподілу витрат на правову допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час, тощо.

При визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вимоги діючого законодавства, а також доводи сторін, оцінюючи наявні у справі докази, суть спору, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). Отже, наявні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3000 гривень.

Також, за звернення до суду з позовною заявою в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», відповідно до вимог ЗУ «Про судовий збір», позивачем були понесені витрати з оплати судового збору в сумі 2662,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу № 33936 від 23.01.2026 року.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України)

Таким чином, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1345,24 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1515,83 гривень.

Керуючись ст. ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, залишок непогашеної суми заборгованості за Договором № 197832467 від 12.09.2019 року, в розмірі 15329,20 гривень, з яких: 10999,50 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 4329,70 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13, понесені витрати з оплати судового збору в розмірі 1345,24 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1515,83 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Мачуський