Решение № 140938780, 16.10.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/7742/26

Провадження № 2/202/5809/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

16 жовтня 2026 року Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді Мачуського О.М.

за участю: секретаря судового засідання Карасьової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпра цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2026 року представник ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М.І. за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до Індустріального районного суду міста Дніпра з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про споживчий кредит № 6659045 від 09.07.2024 року в розмірі 33000,20 гривень, а також понесених судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 09 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 6659045 від 09.07.2024 року, за умовами якого товариство надало відповідачу фінансовий кредит в сумі 5000,00 гривень, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за його надання й проценти за користування ним в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Разом з тим, відповідач не виконав умов кредитного договору, у зв`язку з чим на ним утворилась заборгованість в сумі 33000,20 гривень, з яких: 5000,00 гривень заборгованість за тілом кредиту; 276,00 гривень заборгованість за комісіями за надання кредиту; 22824,20 гривень заборгованість за відсотками; 4900,00 гривень заборгованість за неустойкою та/або процентам за порушення грошового зобов`язання.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги №111-МЛ від 28.10.2024 року, за умовами якого, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ТОВ «Мілоан», зокрема, й до ОСОБА_1 за кредитним № 6659045 від 09.07.2024 року.

Відповідачу було направлено Претензію про погашення кредитної заборгованості, однак відповідач свої зобов`язання щодо погашення заборгованості не виконав, у зв`язку з чим ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» вимушене звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра Мачуського О.М. від 03 серпня 2026 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Заперечення від учасників справи проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, до суду не подавались.

13 вересня 2026 року відповідач ОСОБА_1 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що не заперечує факту отримання кредитних коштів у розмірі 5000 гривень та не має наміру ухилятися від виконання зобов`язань. Водночас, відповідач заперечує проти стягнення необґрунтованих, непідтверджених або неспівмірних сум - відсотків, судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

До відзиву на позовну заяву відповідач долучив письмові заперечення та клопотання про зменшення заявленої заборгованості і розстрочення виконання рішення, в яких зазначив, що позивач включив до розрахунку: 5000,00 грн. основного боргу, 276,00 грн. комісії за надання кредиту, 22824,20 грн. процентів та 4900,00 грн. неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання. Таким чином, переважна частина заявленої суми складається не з основного боргу, а з нарахувань, розмір і правомірність яких підлягають ретельній перевірці судом. Відповідач не заперечує факт отримання кредитних коштів та має намір врегулювати питання заборгованості у межах своїх реальних фінансових можливостей. Водночас, на цей час відповідач офіційно не працює, стабільного доходу не має, а заявлена до стягнення сума є для нього надмірною та фактично непосильною для одноразової сплати.

З урахуванням наведеного, відповідач просив: відмовити у стягненні непідтверджених або незаконно нарахованих сум; зменшити проценти, комісії, штрафні санкції та інші додаткові платежі до економічно обґрунтованого і співмірного розміру; зменшити неустойку до нуля або мінімального розміру; у разі задоволення позову надати розстрочку виконання рішення строком на 12 місяців; за необхідності витребувати у позивача детальний помісячний або поденний розрахунок заборгованості.

Правом, передбаченим ст. 179 ЦПК України щодо подачі відповіді на відзив на позовну заяву, позивач не скористався.

Представник позивача ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М.І. у судове засідання не з`явився, натомість в прохальній частині позовної заяви зазначив, що просить розглянути справу без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, згідно з вимогами ст. 128 ЦПК України, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності та ухвалити рішення суду на підставі наявних у справі доказів, з урахуванням позиції відповідача, викладеній у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 6659045 (індивідуальна частина) від 09.07.2024 року (далі Кредитний договір), який містить анкетні та паспортні дані відповідача.

Договір укладено в електронній формі, в Особистому кабінету Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби (п.6.1. Кредитного договору). Укладення договору є юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом відповідача, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4. Кредитного договору).

Укладений ТОВ «Мілоан» з відповідачем договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. Кредитного договору).

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», в редакції чинній на момент виникнення правовідносин (далі - Закон № 675-VIII) визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

На офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан», у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «Мілоан» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, зокрема, Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Мілоан» та типовий договір про споживчий кредит; інформація про особливості кредитування (як отримати кредит, ідентифікація через BankID та з фото, як користуватись кредитом Міолан), ліцензії, свідоцтва та дозволи, фінансові звіти тощо.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. (частина 7 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідно до ч. 13 ч. 11 Закону № 675-VIII електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону № 675-VIII).

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року справа № справа № 524/5556/19 (провадження № № 61-16243 св 20) й інших.

Тобто, судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Відповідач пройшов реєстрацію в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан», в Особистому кабінеті прийняв умови й, згідно з вимогами Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «486796», що направлений на номер телефону позичальника, підписав електронний Кредитний договір, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомився до моменту укладання.

Особу ОСОБА_1 ідентифіковано та верифіковано за допомогою системи BankID НБУ.

Слід зазначити, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналізуючи надані докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що Договір про споживчий кредит № 6659045 (індивідуальна частина) від 09.07.2024 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно з умовами Кредитного договору, відповідач отримав кредит на наступних умовах: сума (загальний розмір) кредиту становить 5000,00 гривень (п. 1.2); кредит надається строком на 335 днів за умови виконання позичальником графіку платежів, з 09.07.2024 року (дата надання кредиту). Строку на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів (п. 1.3.); повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту та за користування кредитом має здійснюватись позичальником із встановленою періодичністю відповідно до графіку платежів. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за умови дотримання графіку платежів) 09.06.2025 року (дата остаточного погашення заборгованості) (п.1.4.); витрати Позичальника за кредитом складають 18700,00 грн. Денна процентна ставка складає 1,12 % (18700.00 грн. / 5000.00 грн.) / 335 * 100% ). Орієнтована реальна процентна ставка 9511,78 річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 23700,00 гривень. (п. 1.5.); комісія за надання кредиту: 276,00 гривень, яка нараховується за ставкою 5,75 відсотків від суми кредиту одноразово (п. 1.5.1.); проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховується за ставкою 255,50 % річних на фактичну заборгованість за кредитом (п. 1.5.2.); проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 511,00 відсотків річних від фактичного залишку кредиту, починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів (п. 1.5.3.); нараховані п.1.5.2 та 1.5.3 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 18424,00 грн.; кредитні кошти надаються Позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (п. 2.1).

Такі ж відомості щодо розрахунку містяться Паспорті споживчого кредиту № 6659045 та в додатках до Договору про споживчий кредит № 6659045 (індивідуальна частина) від 09.07.2024 року, а саме: графік платежів за договором про споживчий кредит № 6659045 від 09.07.2024 року (додаток 1), заява на отримання кредиту 6659045 від 09.07.2024 року (додаток 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Як встановлено судом, ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання перед відповідачем й надало йому кредитні кошти в розмірі 5000,00 гривень, на умовах, визначених кредитним договором, що підтверджується копією платіжного доручення 136087886 від 09.07.2024 року, отримувач ОСОБА_1 , номер картки НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно договору 6659045.

В ході розгляду справі відповідач не опорював та підтвердив факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів за ним в сумі 5000,00 гривень, чим підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору.

Водночас, взяті на себе зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконував, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість, розмір якої відповідно до складеного ТОВ «Мілоан» розрахунку, станом на 28.10.2024 року складав 17320,20 гривень, з яких: 5000,00 гривень заборгованість за тілом кредиту; 7144,20 гривень заборгованість за відсотками за користування кредитом; 276,00 гривен заборгованість по комісії за надання кредиту; 4900,00 гривень штраф, згідно з п. 4.1. договору.

Щодо наявності у ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит № 6659045 (індивідуальна частина) від 09.07.2024 року, суд зазначає наступне.

Пунктом 3.2.6. Кредитного договору передбачено право ТОВ «Мілоан» як позикодавця відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника.

28 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимоги № 111-МЛ від 28.10.2024 року, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступає, а ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників за Договорами кредиту, зазначеними в реєстрі боржників.

Згідно з Витягом з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги № 111-МЛ від 28 жовтня 2024 року, ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кредитним договором № 6659045 від 09.07.2024 року, в загальному розмірі 17320,20 гривень, що складається з: 4300,00 гривень залишок заборгованості по тілу кредиту; 700,00 гривень - залишок простроченої заборгованості по тілу кредиту; 60,20 гривень - залишок по нарахованим процентам за користування кредитом; 7084,00 гривень залишок простроченої заборгованості по нарахованим процентам за користування кредитом; 180,00 гривень залишок по нараховані комісії за надання кредиту; 96,00 гривень залишок простроченої заборгованості по комісії за надання кредиту; 4900,00 гривень залишок по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Отже, до ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до укладеного Договору відступлення прав вимоги № 111-МЛ від 28 жовтня 2024 року, перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором про споживчий кредит № 6659045 (індивідуальна частина) від 09.07.2024 року.

Після отримання права вимоги за вказаними кредитним договором, ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» здійснило нарахування відсотків за користування кредитом, в межах строку дії кредитного договору з 29.10.2024 року по 09.06.2025 року за стандартною (базовою) процентною ставкою - 1,40 % в день від фактичного залишку кредиту (5000,00 гривень), що становить 15680,00 гривень.

Згідно з випискою з особового рахунка за Кредитним договором № 6659045 від 09.07.2024 року за позичальником ОСОБА_1 станом на 15.07.2026 року наявна непогашена заборгованість в сумі 33000,20 гривень, з яких: 5000,00 гривень прострочена заборгованість за сумою кредиту; 276,00 гривень прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту; 22824,20 гривень прострочена заборгованість за відсотками; 4900,00 гривень заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов' язання.

ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» направило відповідачу Претензію Вих. №23975045/177 від 01.07.2026 року, що містить інформацію про заміну кредитора та вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором. Однак, заборгованість відповідачем не погашалась, а її загальний розмір, відповідно до наданих позивачем розрахунку й виписки з особового рахунка за кредитним договором, складає 33000,20 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як встановлено судом, відповідач отримав кредитні кошти, однак належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, не повернув фактично отримані за кредитним договором кредитні кошти (тіло кредиту) в розмірі 5000,00 гривень, а тому має заборгованість перед правонаступником ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Щодо вимоги про стягнення комісії за надання/отримання кредитних коштів, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Таким чином, виходячи з аналізу вимог Закону України «Про споживче кредитування», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19, така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначена легітимна можливість кредитодаця включати до тексту кредитних договорів умови щодо нарахування комісії, в подальшому нараховувати її та витребувати від позичальника.

Нарахування комісія за надання кредиту в розмірі 276,00 гривень, що складає 5,75 % від суми наданого кредиту одноразово в момент видачі кредиту, включено до узгодженого сторонами п. 1.5.1. Договору про споживчий кредит № 6659045 від 09.07.2024 року. Під час укладення кредитного договору відповідач ознайомився та погодився на зазначені умови кредитного договору.

Суму узгодженої сторонами кредитного договору комісії за надання кредиту в розмірі 276,00 гривень, у визначені договором строки, відповідач не сплатив, тобто не виконав умови договору в цій частині, а тому правонаступник кредитора вправі вимагати її сплати від позичальника ОСОБА_1 .

Вирішуючи вимогу про стягнення відсотків за користування кредитом, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Умовами Договору про споживчий кредит № 6659045 від 09.07.2024 року передбачено, що строк кредиту складає 335 днів з 09.07.2024 року. Строк на який надається окрема частина договору встановлюється Графіком платежів (п. 1.3). В графіку платежів визначено останню дату платежу - 09.06.2025 року (335 день).

Також визначено сплату процентів за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів (5 днів), за ставкою 255,50 % річних (0,7% в день) на фактичну заборгованість за кредитом (п. 1.5.2.); протягом решти строку кредитування (починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів 330 днів з 14.07.2024 року по 09.06.2025 року) за стандартною процентною ставкою 511,00 відсотків річних (1,4 % в день) від фактичного залишку кредиту. Нараховані п.1.5.2 та 1.5.3 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 18424,00 грн. (п. 1.5.3.).

Визначено, що загальні витрати за кредитом складають 18700,00 гривень. Денна процентна ставка 1,12 % (п. 1.5.).

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частина друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним (частина п`ята статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Суд, без позовної вимоги споживача, може застосовувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом в договорі про споживчий кредит як тлумачення умов договору про споживчий кредит, в разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оскільки при застосуванні умов договору при вирішенні спору, суд здійснює тлумачення змісту договору, навіть за відсутності позовної вимоги про тлумачення змісту договору. Натомість, оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може. Тобто, у разі якщо споживач не пред`явив відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Наведене, відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року по справі № 552/672/23,провадження № 61-4595сво25.

У Цивільному кодексі України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, доповнено: статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною п`ятою, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %; Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 17 і передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24.12.2023 року.

Відтак, упродовж 24.12.2023 року - 21.04.2024 року (перші 120 днів) розмір денної процентної ставки за договором про споживчий кредит міг становити не більше 2,5%; упродовж 22.04.2024 року - 19.08.2024 року (наступні 120 днів) розмір денної процентної ставки міг становити не більше 1,5%, а з 20.08.2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.

Під час укладення Договору про споживчий кредит № 6659045 від 09.07.2024 року, визначено розмір денної ставки 1,12 %. Отже, кредитодавцем дотримано імперативну норму чинного на момент укладення кредитного договору законодавства, яка обмежувала розмір процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит не більше 1,5 % в день.

Водночас, аналіз наведених умов Договору про споживчий кредит № 6659045 від 09.07.2024 року, з урахуванням викладених правових норм, дозволяє зробити висновок про те, що умови кредитного договору є нечіткими або двозначними, оскільки передбачають кілька варіантів тлумачення щодо розміру відсотків.

Отже, в даній ситуації підлягає застосуванню правило частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», адже тлумачення має здійснюватися на користь споживача і стягненню підлягають проценти за користування кредитом в розмірі 18424,00 гривень, що узгоджені сторонами як в Договорі про споживчий кредит № 6659045 від 09.07.2024 року, так і в Додатку № 1 до нього (Графік платежів).

Щодо вимоги про стягнення неустойки (штрафу), суд керується наступним.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року, а також п. 18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Окрім того, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22(61-14740св23), зазначив що п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, суд доходить висновку, що на Договір про споживчий кредит № 6659045 від 09.07.2024 року розповсюджується дія даного пункту, а неустойка (штраф) за невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за даним договором в сумі 4900,00 гривень, нарахована первісним кредитором 21.07.2024 року, 05.08.2024 року, 20.08.2024 року 04.09.2024 року, 19.09.2024 року, 04.10.2024 року 19.10.2024 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, та відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, підлягає списанню кредитодавцем.

Отже, відсутні правові підстави для стягнення суми штрафних санкцій з відповідача на користь позивача, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Суд бере до уваги, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, здійснивши власну калькуляцію заборгованості, доходить висновку, що загальна сума непогашеної заборгованості за Договором про споживчий кредит № 6659045 від 09.07.2024 року, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал», яке є правонаступником кредитора, складає 23700,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту кредитом; 276 гривень заборгованість за комісією за надання кредиту; 18424,00 гривень - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2011 року, остаточне 10.05.2011).

З урахуванням викладеного, судом не надається детальна відповідь на інші аргументи сторін, оскільки вони самі по собі, або в сукупності з іншими аргументами та доказами по справі, не пливають на вищезазначений висновок суду.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (Постанова Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19).

Між Адвокатським об`єднанням «Апологет» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року.

Обсяг виконаних робіт визначений в Акті № Д/27606 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 15.07.2026 року та в Детальному описі наданих послуг до Акта, згідно з якими позивачу надано правову допомогу на суму 8000,00 гривень. В пункті 6 Акта № Д/27606 визначено, що клієнт зобов`язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок виконавця протягом 1 року з моменту підписання акту.

Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу до розміру, який буде розумним та співмірним з обсягом наданих послуг та складністю справи, яка має типовий характер й є малозначною.

Вирішуючи питання розподілу витрат на правову допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час, тощо.

При визначенні суми відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи вимоги діючого законодавства, а також доводи сторін, оцінюючи наявні у справі докази, суть спору, складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію розумності їхнього розміру та реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності). Отже, наявні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу до 3000 гривень.

Саме таких розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідає критеріям, закріпленим ЦПК України, зокрема, принципам співмірності, реальності та розумності судових витрат.

Також, за звернення до суду з позовною заявою в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», відповідно до вимог ЗУ «Про судовий збір», позивачем були понесені витрати з оплати судового збору в розмірі 2662,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 43938 від 27.07.2026 року.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат, на час розгляду справи, суду не надано.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України)

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал», пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1912,08 гривен та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2154,53 гривень.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення платежів по сплаті заборгованості, суд зазначає наступне.

Згідно з п.п. 1,2 ст. 7 ст. 265 ЦПК України, у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про : порядок і строк виконання рішення; надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 435 ЦПК України).

Разом з тим, ОСОБА_1 не надано доказів, на підтвердження всіх обставин, які має враховувати суд при вирішенні питання про розстрочення виконання судового рішення.

Отже, на даний час, судом не встановлено підстав для розстрочення виконання судового рішення. При цьому, суд роз`яснює ОСОБА_1 , що він не позбавлений права, в порядку виконання судового рішення, звернутися до суду із відповідною заявою про розстрочення виконання судового рішення.

Керуючись ст. ст. 16, 526-530, 610-612, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 19, 81, 82, 141, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місце реєстрації: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, заборгованість за Договором про споживчий кредит № 6659045 від 09.07.2024 року, в розмірі 23700,00 гривень, з яких: 5000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту кредитом; 276 гривень заборгованість за комісією за надання кредиту; 18424,00 гривень - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місце реєстрації: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 1912,08 гривен та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2154,53 гривень.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Мачуський