Решение № 140937873, 12.10.2026, Карлівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 531/2257/26

номер провадження 2/531/1556/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 2026 року Карлівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Фисун Л.С.

за участю секретаря судового засідання Нагорної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Карлівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,-

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції позивача.

04 вересня 2026 року позивач, через свого представника адвоката Чабан І.В., звернувся до суду з зазначеним позовом. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29 січня 2026 року близько 17:00 год. водій автомобіля марки «OPEL ASTRA» реєстраційний номерBI3362IH рухаючись по вул. Харківське Шосе у м. Полтава у напрямку від вул. Володимира Вязуна до вул. Василя Тютюнника, в лівій смузі для руху, поблизу із перехрестям з вул. Кирила Осьмака, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перетинав проїзну частину дороги в межах нерегульованого пішохідного переходу. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід отримав тілесні ушкодження у вигляді: політравми, без свідомості та доставлений до КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського ПОР» на 28 травня 2026 року від отриманих тілесних ушкоджень помер в медичному закладі. За фактом настання даної дорожньо-транспортної пригоди внесено відомості про подію до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026170420000093 із кваліфікацією за ч. 2 статті 286 КК України. Станом на сьогодні досудове розслідування в кримінальному провадженні №12026170420000093 триває.

Смерть ОСОБА_2 настала в медичному закладі у зв`язку з отриманими тілесними ушкодженнями внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та була прямим причинним наслідком цієї пригоди..

Внаслідок вищевказаної ДТП, завдано моральної шкоди близьким родичам загиблого, зокрема сину ОСОБА_1 .

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією транспортного засобу марки «OPEL ASTRA», реєстраційний номер НОМЕР_1 застрахована в Акціонерному товаристві «Страхова група «ТАС» (приватне), відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №232068216 чинного на дату ДТП. Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «OPEL ASTRA» реєстраційний номерBI3362IH застрахована, то обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу, покладається на відповідача, як на гаранта відшкодування шкоди заподіяної потерпілим особам внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю ОСОБА_2 є: син ОСОБА_1 ; син ОСОБА_3 ; батько ОСОБА_4 ; матер ОСОБА_5 ; дружина ОСОБА_6 .

На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено у 2026 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 8 647 гривень. З урахуванням викладеного, загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 216 175,00 грн виплачується рівними частинами між особами, які мають право на отримання страхового відшкодування, частка яка припадає на кожного становить 43 235,00 грн.

У зв`язку з цим, просить стягнути з Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 43 235,00 гривень страхового відшкодування моральної шкоди та судові витрати пов`язані з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

Позиції учасників судового провадження.

Від відповідача Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» надійшов відзив на позов в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем в порушення норм чинного законодавства України зокрема спеціального ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не подано до AT «СГ «ТАС» (приватне) заяви про страхове відшкодування. Позивачем не додано до позовної заяви документів, необхідних для отримання страхової виплати, передбачених спеціальним законодавством. Дорожньо-транспортна пригода розглядається у кримінальному провадженні №12026170420000093, а тому строк на прийняття рішення щодо страхової виплати не настав. Також просять зменшити розмір витрат на правничу допомогу, виходячи з розміру позовних вимог та складності справи.

Від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката адвоката Чабан І.В.надійшла відповідь на відзив в якій просить позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі. Вказує на те, що у Законі України № 3720-IX від 21.05.2024, не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа якій належить право на отримання страхового відшкодування за шкоду заподіяну життю на власний розсуд може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеної в Постанові ВС 01 жовтня 2025 року у справі № 332/1203/23.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача.

Відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «OPEL ASTRA» р.н. НОМЕР_1 застрахована у відповідача, то обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну позивачу, відповідно до Закону України № 3720-IX від 21.05.2024 р., покладається на відповідача, як на страховика.

У судове засідання сторони та їх предствники не з`явилися, сповіщалися про дату та час судового розгляду, представник позивача Чабан І.В. надала заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі. Представник відповідача АТ «СГ» «ТАС» направив клопотання в якому просить розглянути справу без присутності представника АТ «СГ» «ТАС»

Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 10 вересня 2026 року провадження по справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання (а.с. 25).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Даний факт підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.10).

Із копії витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні №12026170420000093 вбачається, що 29 січня 2026 року близько 17:00 год. водій автомобіля марки «OPEL ASTRA» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 рухаючись по вул. Харківське Шосе у м. Полтава у напрямку від вул. Володимира Вязуна до вул. Василя Тютюнника, в лівій смузі для руху, поблизу із перехрестям з вул. Кирила Осьмака, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який перетинав проїзну частину дороги в межах нерегульованого пішохідного переходу.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід отримав тілесні ушкодження у вигляді: політравми, без свідомості, стан тяжкий та доставлений до КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського ПОР» та 28 травня 2026 року від отриманих тілесних ушкоджень помер в медичному закладі (а.с.9 з.б.).

З даних перевірки чинності полісу внутрішнього страхування вбачається, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «OPEL ASTRA» реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на 29 січня 2026 року застрахована в АТ «Страхова група «ТАС» (приватне), поліс №232068216 (а.с. 20).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 . Батьками записані: батько- ОСОБА_2 , мати- ОСОБА_8 (а.с. 11).

Із відповіді Залізничного ВДРАЦС у м. Львові вих. №401/23.22-16 від 21 серпня 2026 року вбачається, що відповідно до відомостей державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батько ОСОБА_4 , 1955 року народження, мати- ОСОБА_5 , 1958 року народження. Виявлено актовий запис про шлюб ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з ОСОБА_6 . Виявлено актовий запис про народження дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 12).

Норми права, які застосував суд та підстави їх застосування.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в ДТП, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 Цивільного кодексу України та Законом України № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 1187 Цивільного кодексу України передбачено об`єктивну (безвинну) цивільно-правову відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки за шкоду, яка завдана внаслідок його експлуатації третій особі.

Так, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини п`ятої статті 1187 Цивільного кодексу України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що на відповідача покладено обов`язок довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, спричинена внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини відповідача. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Верховний Суд у своїх постановах від 05 грудня 2018 року у справі №757/59802/16-ц, від 10 січня 2019 року у справі № 500/2095/15-ц зробив висновок, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела, а завдана ним шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, у тому числі якщо шкоду завдано смертю фізичної особи.

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено Цивільного кодексу України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 Цивільного кодексу України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Статтями 4, 5 Закону України № 3720-IX «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що предметом договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом.

Об`єктом страхування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.

Страховим випадком за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілих осіб.

Правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов`язок.

Згідно зі статтею 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми відповідно до цього Закону.

Статтею 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено зміст, порядок та строк подання заяви про страхову виплату, заяву про регламентну виплату, а також визначено перелік документів, що додаються до такої заяви.

Так, відповідно до п. 13 ч. 3 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до заяви про страхову (регламентну) виплату додаються копія вироку суду чи іншого рішення, що набрало законної сили, що підтверджує завершення кримінального провадження, якщо дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди здійснювалося у кримінальному провадженні та страховик (МТСБУ) у межах строку, передбаченого частиною четвертою цієї статті, вимагає надання такого документа.

Разом з цим, у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 32 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Отже, доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для страхової виплати, у зв`язку з тим, що позивач не звертався до відповідача для отримання страхової виплати, а також, у зв`язку з ненаданням вироку суду чи іншого судового рішення, що підтверджує завершення кримінального провадження, є безпідставними.

Частиною 3 статті 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик, а у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ, відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю потерпілої фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).

Загальний розмір таких страхових (регламентних) виплат зазначеним особам стосовно одного померлого становить 25 розмірів мінімальної місячної заробітної плати, встановленої законом на дату настання страхового випадку, і виплачується таким особам у рівних частинах.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є сином загиблого ОСОБА_2 . Окрім позивача, особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю ОСОБА_2 є також його син ОСОБА_3 , батько ОСОБА_4 , мати ОСОБА_5 та дружина ОСОБА_6 .

Таким чином позивач ОСОБА_1 , як син ОСОБА_2 має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілої фізичної особи.

Розрахунок страхового відшкодування:

Страховий випадок (ДТП та смерть потерпілого) стався у січні 2026 року.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 1 січня 2026 року мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 8 647 гривень.

Отже, загальний розмір страхової (регламентної) виплати моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілої фізичної особи, становить 216175,00 гривень (8647 грн х 25), який підлягає виплаті рівними частинами між всіма особами, які мають право на відшкодування моральної шкоди після смерті ОСОБА_2 .

За таких обставин, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, у зв`язку з чим із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 43235,00 гривень (216175,00 : 5 осіб) в рахунок страхового відшкодування моральної шкоди.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України)

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Приймаючи до уваги, що позовна заява надійшла до суду через систему «Електронний суд», позивач звільнений від сплати судового збору, із відповідача підлягає стягненню 1064,96 гривень судового збору в дохід держави.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 26624,00 грн, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги №Ж809 від 14 липня 2026 року, укладений між Адвокатським об`єднанням «Автопоміч» та ОСОБА_1 , детальний розрахунок, з якого вбачається перелік наданих правових та юридичних послуг, кількість годин та вартість послуг, всього на суму 26624,00 грн., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Чабан І.В., ордер на надання правничої допомоги Куйовді В.С.

Представником відповідача заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (а.с. 59-63).

Відповідно до ч. 4 ст.137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2020 року у справі №690/408/17, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у справі № 922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У постанові № 908/2702/21 від 12.01.2023 Верховний Суд також зазначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути не пропорційним до предмета спору. Суд із врахуванням конкретних обставин, зокрема і ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

На думку суду, понесені позивачем витрати на правничу допомогу у загальному розмірі 26624,00 грн є неспівмірними складності вирішеного судом питання та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

З огляду на викладене, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню на суму 6000,00 грн, що на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.

Керуючись ст.ст.10,12,13,18,81, 141, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова група ТАС» про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого- задовольнити.

Стягнути Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 43 235,00 гривень (сорок три тисячі двісті тридцять п`ять гривень 00 копійок) в рахунок відшкодування моральної шкоди, 6000,00 гривень (шість тисяч грн 00 коп) судових витрат пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група "ТАС» на користь держави судовий збір у розмірі 1064,96 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358цього Кодексу.

Учасники справи.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватнне акціонерне товариство «Страхова група "ТАС», ЄДРПОУ - 30115243, юридична адреса: м. Київ, проспект Берестейський, 65.

Повне судове рішення складено 19.10.2026.

Суддя Л.С.Фисун