Постановление суда № 140937173, 19.05.2026, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/2319/25

Провадження № 2/392/597/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження

19 травня 2026 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області - суддя Назаренко К. П., розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

18.05.2026 від представника позивача (ТОВ «Бізнес Позика») надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (у зв`язку з відсутністю предмета спору), оскільки відповідач повністю погасив заборгованість за кредитним договором.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Щодо закриття провадження у справі Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд закриває провадження, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з правовою позицією в постанові ВС у справі № 456/647/18, поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко (з урахуванням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та завдання цивільного судочинства за ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Логічно-граматичне тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України свідчить, що предмет спору має бути відсутній (не існувати) саме на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору існував, але зник після відкриття провадження (зокрема, через добровольне виконання вимог відповідачем), провадження не може бути закрите за цієї підстави.

Позов подано 13.11.2025, а заяву позивача 18.05.2026. Оскільки станом на момент звернення до суду спір існував, підстави для застосування п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України відсутні. У такому разі припинення розгляду можливе через відмову від позову, залишення без розгляду або мирову угоду.

З огляду на це, суд бачить підстави для закриття провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (у зв`язку з відмовою від позову).

Щодо розподілу судових витрат Питання розподілу судових витрат та повернення судового збору вирішується за правилами ч. 2 ст. 255 та ст. 142 ЦПК України.

Частиною 1 статті 142 ЦПК України передбачає повернення позивачу з бюджету 50% (або 60% при медіації) судового збору у разі відмови від позову або мирової угоди. Водночас ч. 3 ст. 142 ЦПК України встановлює: якщо позивач не підтримує вимог внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених витрат саме з відповідача (такий висновок викладено у постановах ВС від 06 травня 2026 року у справі № 726/2253/25, провадження № 61-13391св25, та від 17 грудня 2025 року у справі № 526/2929/24, провадження № 61-9883св25).

Як зазначено в постанові ВС від 15 липня 2026 року у справі № 345/5838/25 (провадження № 61-3489св26), право на відшкодування витрат за рахунок відповідача виникає й тоді, коли відсутність предмета спору чи відмова від позову спричинені добровільним задоволенням вимог відповідачем.

Таким чином, підстави для повернення судового збору з державного бюджету відсутні ці витрати мають стягуватися з відповідача.

Проте позивач вимоги про стягнення судового збору з відповідача ( ОСОБА_1 ) не заявляв і доказів його відшкодування не надав. Враховуючи принцип диспозитивності, суд не може стягнути з відповідача судовий збір на власний розсуд.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача.

Керуючись статтями 255-256, 260-261 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання задовольнити. Провадження у справі закрити.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України, у разі закриття провадження повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

В задоволенні іншої частини заяви - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Суддя К. П. НАЗАРЕНКО