Решение № 140936627, 26.10.2026, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

Справа №377/883/26

Провадження №2/377/706/26

26 жовтня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання Єршової Н.О., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

У С Т А Н О В И В:

До суду в підсистемі «Електронний суд» надійшла позовна заява, у якій позивач, від імені якого діє представник Новіков І.А., посилаючись на статті 14, частину 1 статті 16, 509, 525-526, частину 1 статті 530, 610, частину 1 статті 612, 1049, 1054 ЦК України, просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 17.12.2025-100000065 від 17.12.2025 у розмірі 31800 гривень та понесені судові витрати.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 17.12.2025 було укладено кредитний договір (оферта) № 17.12.2025-100000065. Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), заявку на отримання кредиту ОСОБА_1 підписала 17.12.2025 електронним цифровим підписом та отримала на свій рахунок кошти у розмірі 10000 гривень, отже акцептувала умови договору. Відповідно до умов укладеного кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 10000 гривень, строком на 189 днів. ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» свої зобов`язання за договором виконано в повному обсязі. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подачі позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 31800 гривень, що складається із тіла кредиту в розмірі 10000 гривень, процентів в розмірі 14700 гривень, комісії в розмірі 700 гривень, додаткової комісії в розмірі 1400 гривень, процентів, нарахованих згідно із статтею 625 ЦК України, в розмірі 5000 гривень, які підлягають стягненню з урахуванням положень статей 525-526, 530, 610, 625, 1049-1050 ЦК України з відповідача на користь позивача (а. с. 3-12).

Ухвалою судді від 11 серпня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 09 вересня 2026 року ( а.с. 58-59).

Ухвалою суду від 09 вересня 2026 року відкладено судовий розгляд справи на 19 жовтня 2026 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України( а.с. 68-69).

Позивач свого представника в призначене судове засідання не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином через електронний кабінет. В позовній заяві позивач, від імені якого діє представник Новіков І.А., просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в призначене судове засідання повторно не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася за адресою зареєстрованого місця проживання, але конверт із судовою повісткою повернуто до суду не врученим з поштовою відміткою причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». У такому випадку ОСОБА_1 , якій адресовано судову повістку разом з іншими документами, за зареєстрованим місцем проживання, вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України. Відзив на позовну заяву відповідач не надіслала, заяву про розгляд справи за її відсутності до суду не направила, причини неявки суд не повідомила.

За наявності умов, передбачених статтями 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 19 жовтня 2026 року суд ухвалив заочне рішення у справі.

Згідно з частиною другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11, та частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Суд встановив, що 17 грудня 2025 року ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 17.12.2025-100000065 шляхом підписання відповідачем електронним підписом, відтвореним за допомогою одноразового ідентифікатора Е717, пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферти), заявки кредитного договору № 17.12.2025-100000065 (Кредитної лінії), яка є невід`ємною частиною пропозиції, в якій міститься відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 17.12.2025-100000065 (кредитної лінії) ( а.с. 28-33).

Відповідно до пункту 3.1. кредитного договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію, якщо її встановлено договором.

Пунктом 3.2. кредитного договору передбачено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Згідно з пунктом 3.3. кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит на наступних умовах: дата надання/видачі кредиту; сума кредиту; тип кредиту- кредитна лінія; строк, на який надається кредит; дата повернення (виплати) кредиту; проценти за користування кредитом; графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

У пункті 4.1. кредитного договору зазначено, що кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_1 .

Відповідно до заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №17.12.2025-100000065 від 17.12.2025, позичальнику надається кредит на таких умовах( а.с.31-33).

Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів позичальнику за даним та наступними договорами: НОМЕР_1 .

Дата надання/видачі кредиту: 17.12.2025. Сума кредиту: 10000 гривень. Строк, на який надається кредит, - 189 днів з дати його надання. Дата повернення (виплати) кредиту- 23.06.2026.

Відповідно до пункту 6 процентна ставка «стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Пунктом 7 передбачено, що процентна ставка «економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Згідно з пунктом 8 комісія, пов`язана з наданням кредиту 7% від суми кредиту та дорівнює 700 гривень, комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів.

Пунктом 9 передбачено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості 700 гривень у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

У пункті 14 визначено графік платежів, в якому зазначені: кількість платежів ( дев`ять), загальний розмір кожного чергового платежу ( 2800 гривень з 1-го по 8-й платіж, 2311,88 гривень - 9-й платіж) ( а.с. 41 зв.ст.).

За змістом пункту 12 денна процента ставка становить 0,78 %.

Перед укладенням кредитного договору відповідач підписав паспорт споживчого кредиту електронним підписом, відтвореним за допомогою одноразового ідентифікатора А717, в якому викладено основні умови кредитування ( а.с. 26-28).

Згідно з інформацією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-804 від 18.04.2026 на підставі укладеного договору про переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 17.12.2025 о 01:20:52 на суму 10000 гривень, карта № НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 951228850, призначення платежу: видача за договором кредиту № 17.12.2025-100000065 (а.с. 25).

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 17.12.2025-100000065 від 17.12.2025 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 10.07.2026 становить 31800 гривень та складається з: 10000 гривень основний борг; 14700 гривень заборгованість за процентами, нарахованими за період з 17.12.2025 по 23.06.2026; заборгованість за процентами, нарахованими відповідно до статті 625 ЦК України 5000 гривень; заборгованість за комісіями 2100 гривень ( а.с. 45-47).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( стаття 204 ЦК України).

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За змістом частини восьмої статті 11 Закону України « Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною тринадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із статтею 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України « Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Пунктом 159 розділу VIII «Загальні правила документообігу за операціями з використанням платіжних інструментів» Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 за №164, передбачено, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що кредитний договір №17.12.2025-100000065 від 17.12.2025 укладено в електронній формі.

Для підписання кредитного договору ОСОБА_1 використала електронний підпис, відтворений за допомогою одноразового ідентифікатора, відповідно до вимог частини шостої та восьмої статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Отже, кредитний договір №17.12.2025-100000065 від 17.12.2025 підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

Відповідно до кредитного договору №17.12.2025-100000065 від 17.12.2025 та інформації ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-1804 від 18.04.2026, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта № НОМЕР_2 , яку позичальник вказав у заявці кредитного договору № 17.12.2025-100000065 (Кредитної лінії), 17.12.2025 о 01:20:52 на суму 10000 гривень, в системі iPay.ua 951228850, призначення платежу: видача за договором кредиту № 17.12.2025-100000065.

До позовної заяви позивач також додав копію договору про надання послуг з переказу коштів ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024 (а.с. 20-24).

Отже, позивач виконав свій обов`язок згідно з вказаним кредитним договором, надав відповідачу кредит у розмірі 10000 гривень. Сторонами у належній формі погоджено розмір процентів за користування кредитом та строк, на який надається кредит.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З розрахунку заборгованості за договором № 17.12.2025-100000065 від 17.12.2025 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 10.07.2026 становить 31800 гривень та складається з: 10000 гривень основний борг; 14700 гривень заборгованість за процентами, нарахованими за період з 17.12.2025 по 23.06.2026, в межах строку кредитування; проценти, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України, за період з 07.01.2026 по 09.02.2026 5000 гривень; заборгованість за комісією 2100 гривень ( а.с. 45-47).

Виходячи з викладених обставин та встановлених судом правовідносин, суд дійшов висновку, що проценти нараховувалися в межах строку кредитування, за періоди та у розмірах, що відповідають умовам укладеного договору та графіка платежів.

Вирішуючи вимоги позивача про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 2100 гривень, суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

У даній справі, пунктом 8 заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №17.12.2025-100000065 від 17.12.2025, передбачено сплату комісії за надання кредиту, а пунктом 9 комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Так, згідно з пунктом 8 комісія, пов`язана з наданням кредиту 7% від суми кредиту та дорівнює 700 гривень, розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів.

Пунктом 9 передбачено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості 700 гривень у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Таким чином, з урахуванням того, що пунктом 8 заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №17.12.2025-100000065 від 17.12.2025 передбачена комісія, пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу, а пунктом 9 передбачена комісія за обслуговування кредитної заборгованості, який містить перелік послуг, що надаються кредитодавцем, то позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією в розмірі 2100 гривень, яка включає заборгованість за комісією, пов`язану з наданням кредиту, в розмірі 700 гривень та заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості, в розмірі 1400 гривень, підлягають задоволенню.

Як вбачається із розрахунку заборгованості, позивач просить стягнути також 5000 гривень заборгованості за процентами, нарахованими відповідно до статті 625 ЦК України.

Вирішуючи вказану позовну вимогу, суд виходить з такого.

Як вбачається з пункту 17 кредитного договору № 17.12.2025-100000065 від 17.12.2025, сторони домовились, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання. Базою нарахування вказаних процентів є сума простроченого грошового зобов`язання, зокрема, сума прострочених кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором). Проценти річних не нараховуються на прострочені раніше нараховані проценти річних. При цьому сторони домовились, що у випадку, якщо розмір процентів річних, нарахованих за один день прострочення, перевищує 150 гривень, за даним договором застосовується спеціальна договірна умова по зменшенню процентів річних за відповідний день, а саме розмір річних, які нараховуються за відповідний день, становить 150 гривень. Також сторони домовились, що проценти річних не нараховуються, якщо сума простроченого грошового зобов`язання є меншою, ніж 100 гривень. Сторони домовились, що кредитодавець має право вільно здійснювати своє право на застосування та отримання процентів річних, зазначених в даному пункті, як щодо повних сум процентів річних, так і щодо їх частин, як застосовуючи їх (повністю або частково), так і не застосовуючи, що є лише реалізацією Кредитодавцем його права і не є зміною умов договору. Сукупна сума процентів річних та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання його зобов`язань (якщо такі встановлені договором) на підставі даного договору, не може перевищувати максимальне обмеження цієї суми, встановленої законом.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною 4 статті 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною 2 статті 3 Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, та пунктом 6 даного розділу встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною 4 статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Отже, на дату укладення кредитного договору № 17.12.2025-100000065 від 17.12.2025 існувала очевидна суперечність між одночасно чинними нормами розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» та пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо того ж самого питання: чи звільняється позичальник від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за порушення виконання зобов`язання за договором у період дії в Україні воєнного стану.

Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17.

З огляду на наведене, суд вважає, що нараховані в період воєнного стану 5000 гривень процентів відповідно до статті 625 ЦК України за кредитним договором № 17.12.2025-100000065 від 17.12.2025, підлягають списанню кредитодавцем.

За вказаних обставин суд відмовляє в частині позовних вимог про стягнення процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, в розмірі 5000 гривень.

Виходячи з викладеного, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 17.12.2025-100000065 від 17.12.2025 у розмірі 26800 гривень, з яких: заборгованість за кредитом 10000 гривень; 14700 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованих за період з 17.12.2025 по 23.06.2026, в межах строку кредитування, та 2100 гривень - заборгованість за комісією.

В іншій частині позовні вимоги є недоведеними, доказами не підтвердженими, тому задоволенню не підлягають.

За правилами пункту 6 частини першої статті 264 під час ухвалення судового рішення, суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини другої статті 141 ЦПК України).

Позивач сплатив за подання позовної заяви судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень відповідно до платіжної інструкції №СЦ00125274 від 15.07.2026, який зарахований до спеціального фонду державного бюджету України ( а.с.1,2).

З огляду на викладене, із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з наступного розрахунку: 26800 гривень х 100 %: 31800 гривень = 84,28% (відсоток задоволеного позову). 2662,40 гривень х 84,28 %:100% = 2243,87 гривень ( сума судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача).

Позивач, від імені якого діє представник ОСОБА_2 , у позовній заяві просив стягнути з відповідача суму витрат, понесених позивачем внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу, в розмірі 123,78 гривень.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

До позовної заяви позивачем долучено квитанцію № 2153659 від 14.07.2026 про відправлення позовної заяви відповідачу. З вказаної квитанції вбачається, що вартість відправлення складає 123,78 гривень( а.с. 16).

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на оплату поштового відправлення пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи із наступного розрахунку: 123,78 гривень х 84,28 % :100 %= 104,32 гривень (сума витрат на оплату поштового відправлення, пропорційна відсотку задоволеного позову).

Позивачем, від імені якого діє представник Новіков І.А., в поданій до суду позовній заяві зазначено про надання доказів про розмір витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення рішення, тому відповідно до частини сьомої статті 264 ЦПК України необхідно призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення, встановити строк для подання позивачем доказів щодо розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором № 17.12.2025-100000065 від 17.12.2025 в сумі 26800 гривень, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10000 гривень, заборгованості за процентами у розмірі 14700 гривень, заборгованості за комісією в розмірі 2100 гривень .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2243,87 гривень та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, в розмірі 104,32 гривень.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу на 16 листопада 2026 року об 11 годині 30 хвилин, яке буде проведено у залі Славутицького міського суду Київської області № 3.

Про дату, час та місце судового засідання повідомити учасників справи.

Встановити строк для подання позивачем доказів щодо розміру понесених ним витрат на професійну правничу допомогу - п`ять днів після ухвалення рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Саксаганського, 133-А.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне заочне рішення суду складено 26 жовтня 2026 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька