Решение № 140936622, 26.10.2026, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/626/26

Провадження №2/377/556/26

26 жовтня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання Приліпко К.М., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-

У С Т А Н О В И В:

До суду в підсистемі «Електронний суд» надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на статті 512, 514, 516, 525, 598-599, 610, 615, 625, 1050 ЦК України, просить стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договорами № 1919433 від 26.11.2024, № 5173742 від 12.12.2024 у розмірі 13681,57 гривень, понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 гривень.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що 26.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1919433, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 2200 гривень, на умовах визначених кредитним договором, а споживач зобов`язався одержати та повернути кошти, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Проте, відповідач своїх зобов`язань з повернення грошових коштів не виконав, внаслідок чого у позичальника виникла заборгованість. 26.11.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу № 26-11/25. Згідно вищевказаного договору та у відповідності до статті 512 ЦК України, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1919433 від 26.11.2 024. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу № 26-11/25 від 26.11.2025, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1919433 від 26.11.2024 становить 11263,95 гривень та складається із: заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2 199,95 гривень; заборгованості по процентах у розмірі 4664,00 гривень; пені, штрафу у розмірі 4400 гривень. Проте, позивач просить стягнути заборгованість з відповідача у розмірі 6863,95 гривень з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 2199,95 гривень, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 4664 гривні. 12.12.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5173742, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до розділу 1 кредитного договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в гривні в сумі 2000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредит надається строком на 360 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,0% на день. В окремих випадках, встановлених договором (що в свою чергу не передбачають неналежне виконання позичальником зобов`язань), може застосовуватися знижена (акційна) процентна ставка, яка становить 0,20% за кожен день користування кредитом. ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту. 28.11.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу № 28-11/25/Л, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки, встановлені цим договором. Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 5173742 від 12.12.2024 складає 7817,62 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту -1999,96 гривень, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 4657,67 гривень, заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 159,99 гривень, заборгованість за пенею та/або штрафами 1000 гривень. Проте, позивач просить стягнути заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 6817,62 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 1999,96 гривень, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 4657,67 гривень, заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 159,99 гривень. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за вищевказаними кредитними договорами, що підлягає стягненню з позичальника, станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 13681,57 гривень, з яких: - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 4199,91 гривень; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 9321,67 гривень; заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору № 5173742 від 12.12.2024 (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) 159, 99 гривень, яка підлягає стягненню з урахуванням положень статей 525-526, 530, 610, 628, 1049-1050 ЦК України з відповідача на користь позивача (а. с. 3-9).

Ухвалою судді від 15 червня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27 серпня 2026 року. Вказаною ухвалою судді за клопотанням позивача витребувано із АТ «ВСТ БАНК» докази (а.с. 131-133).

19 червня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить частково відмовити в задоволені позовних вимог. Вимоги позивача, викладені в позовній заяві, ним визнаються частково з наступних причин: за даними договорами він сплачував постійно проценти, після неспроможності сплати по фінансовим причинам утворився борг. Вважає нараховані проценти не обґрунтованими. Заборгованість за кредитними договорами визнає та готовий сплачувати, але на лояльних умовах без нарахування необґрунтованих процентів (а.с. 142).

24 червня 2026 року від позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до суду в підсистемі «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. Відповідь на відзив обґрунтована тим, що між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 12.12.2024 було укладено договір № 5173742 шляхом акцепту публічної оферти в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Тобто, відповідач добровільно погодився з усіма істотними умовами кредитного договору, зокрема щодо розміру процентної ставки, порядку її нарахування, строків виконання зобов`язань та наслідків їх порушення. Відповідно до пунктів 1.21.4.1. договору, позичальнику було надано кредит у сумі 2 000 гривень, строком користування 360 днів, із періодичністю сплати процентів кожні 30 днів. Умови кредитування, у тому числі розмір стандартної процентної ставки становить 1,00% в день. Порядок її нарахування, загальна вартість кредиту та строки виконання зобов`язань, визначені договором, Паспортом споживчого кредиту та Додатком № 1 (Графіком платежів), які є невід`ємними частинами договору, і були доведені до відома відповідача до моменту його укладення. Згідно з пунктом 1.3. договору, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Сторони погодили також наявність зниженої процентної ставки відповідно до пункту 1.4.2. договору в розмірі 0,20% за кожен день користування кредитом. Вказана процента ставка застосовується на таких умовах: якщо клієнт до 10.01.2025 (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом на отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання ним права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки. Розмір процентів за користування кредитними коштами протягом строку дії договору може бути змінений у бік зменшення для клієнта у випадку та на умовах, визначених в пункті 1.4.2. договору, зокрема у випадку отримання клієнтом знижки на стандартну процентну ставку. У відповідності до пункту 3.1 договору, нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт». Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 5173742 від 12.12.2024, 09 січня 2025 року відповідач виконав умову, передбачену пунктом 1.4.2 договору, та у встановлений договором строк здійснив платіж, необхідний для застосування зниженої процентної ставки. У зв`язку з цим, первісним кредитором було правомірно нараховано проценти за зниженою процентною ставкою у розмірі 0,20 % на день, що становить 4 гривні на добу (2 000 гривень ? 0,20 %), за період з 12.12.2024 по 10.01.2025 включно. Крім того, починаючи з 11.01.2025 по 28.11.2025 первісним кредитором здійснювалося нарахування процентів за базовою процентною ставкою у розмірі 19,99 гривень, визначеною пунктом 1.4.1 договору, від суми фактичного залишку заборгованості з урахуванням усіх платежів, внесених відповідачем (1999,96 гривень ( розмір тіла кредиту з урахуванням здійснених платежів відповідачем ? 1,00 %). Таким чином, розрахунок заборгованості здійснений відповідно до умов укладеного договору, із застосуванням саме тих процентних ставок та до тих сум заборгованості, які діяли у відповідні періоди кредитування. В подальшому, у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо своєчасної сплати платежів, передбачених Графіком, виникло прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, розрахунок заборгованості містить усі відомості, щодо кожного дня користування кредитом, жодних доказів, щодо невірних розрахунків відповідачем не надано. 26.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 1919433 за продуктом «NewShort» шляхом акцепту публічної оферти в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до пунктів 1.11.3 договору, позичальнику було надано кредит у сумі 2 200 гривень, строком користування 360 днів, із періодичністю сплати процентів кожні 30 днів. Умови кредитування, у тому числі розмір стандартної процентної ставки, становить 1,0 % в день, порядок її нарахування, загальна вартість кредиту та строки виконання зобов`язань, визначені договором, Паспортом споживчого кредиту та Додатком № 1 (Графіком платежів), які є невід`ємними частинами договору та були доведені до відома відповідача до моменту його укладення. Відповідно до пункту 1.4. вказаного кредитного періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Згідно з пунктом 3.1. договору, проценти, що нараховуються за цим договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» Укладаючи кредитний договір, сторони, узгодили усі істотні умови договору, розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами, а також розмір та підстави застосування штрафу. Як вбачається з розрахунку заборгованості за цим кредитним договором, починаючи з 26.11.2024 по 21.11.2025 нарахування процентів здійснювалось, згідно з пунктом 1.5.1. договору у розмірі 22 гривні, а саме за базовою процентною ставкою, що становить 1,0 % на день від суми фактичного залишку заборгованості (пункт 1.5.1.договору)(а.с. 143-146).

Ухвалою суду від 27 серпня 2026 року приєднано до матеріалів справи інформацію від 06.07.2026 № 3224-БТ від АТ «ВСТ БАНК», виписку по рахунку НОМЕР_2 , який обслуговується за допомогою банківської картки № НОМЕР_3 , що емітовано на ім`я ОСОБА_1 , за період з 26.11.2024 по 06.12.2024 та з 12.12.2024 по 22.12.2024, які надійшли до суду 14 липня 2026 року на виконання ухвали судді від 15 червня 2026 року, відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 19 червня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 в підсистемі «Електронний суд» та відповідь на відзив, яка надійшла 24 червня 2026 року від позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до суду в підсистемі «Електронний суд», закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 05 жовтня 2026 року (а.с. 157-158).

Позивач свого представника в призначене судове засідання не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином через електронний кабінет. До суду 26.08.2026 в підсистемі «Електронний суд» надійшло клопотання від директора ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», в якому він просив проводити судове засідання за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в призначене судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином через електронний кабінет.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11, та частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.11.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1919433 за продуктом «NewShort», паперова копія якого додана до позовної заяви, шляхом підписання сторонами електронними підписами одноразовим ідентифікатором, зокрема, відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором К615 (далі кредитний договір № 1919433) (а. с. 41-47).

Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору № 1919433 на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

В пункті 1.2.-1.4. кредитного договору № 1919433 зазначено, що сума кредиту (загальний розмір) складає: 2200 гривень. Тип кредиту кредит. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до цього договору.

З пунктів 1.5., 1.5.1., 1.6. кредитного договору № 1919433 вбачається, що тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.3. цього договору. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Як вбачається з пункту 2.1. кредитного договору № 1919433, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_4 .

Згідно з пунктом 3.1. кредитного договору № 1919433, проценти, що нараховуються за цим договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Пунктом 4.1. кредитного договору № 1919433 передбачено, що товариство має право: вимагати від споживача повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов`язань, встановлених договором; укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача.

В пункті 4.4. кредитного договору № 1919433 визначено, що споживач зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.

Відповідно до пункту 9.6. кредитного договору № 1919433, підписуючи цей договір, споживач підтвердив, зокрема, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ», що розміщені на веб-сайті, повністю розуміє їх зміст, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Як вбачається з Графіку платежів, що є Додатком № 1 до договору № 1919433 про надання споживчого кредиту від 26.11.2024, дата видачі кредиту 26.11.2024; дата платежу 26.12.2024; сума платежу за розрахунковий період 660 гривень, в тому числі проценти за користування кредитом 660 гривень; дата платежу 25.01.2025; сума платежу за розрахунковий період 660 гривень, в тому числі проценти за користування кредитом 660 гривень; дата платежу 24.02.2025; сума платежу за розрахунковий період 660 гривень, в тому числі проценти за користування кредитом 660 гривень; дата платежу 26.03.2025; сума платежу за розрахунковий період 660 гривень, в тому числі проценти за користування кредитом 660 гривень; дата платежу 25.04.2025; сума платежу за розрахунковий період 660 гривень, в тому числі проценти за користування кредитом 660 гривень; дата платежу 25.05.2025; сума платежу за розрахунковий період 660 гривень, в тому числі проценти за користування кредитом 660 гривень; дата платежу 24.06.2025; сума платежу за розрахунковий період 660 гривень, в тому числі проценти за користування кредитом 660 гривень; дата платежу 24.07.2025; сума платежу за розрахунковий період 660 гривень, в тому числі проценти за користування кредитом 660 гривень; дата платежу 23.08.2025; сума платежу за розрахунковий період 660 гривень, в тому числі проценти за користування кредитом 660 гривень; дата платежу 22.09.2025; сума платежу за розрахунковий період 660 гривень, в тому числі проценти за користування кредитом 660 гривень; дата платежу 22.10.2025; сума платежу за розрахунковий період 660 гривень, в тому числі проценти за користування кредитом 660 гривень; дата платежу 21.11.2025; сума платежу за розрахунковий період 2860 гривень, в тому числі: погашення суми кредиту 2200 гривень; проценти за користування кредитом 660 гривень (а. с. 48).

26 листопада 2024 року перед укладенням договору № 1919433 про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 26.11.2024 відповідачем ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором А374, в якому викладено основні умови кредитування (а. с. 51-52).

Як вбачається з інформації ТОВ «ПейТек» № 20251127-606 від 27.11.2025, відповідно до укладеного договору про переказ коштів № 01042024-2 від 01.04.2024 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнту: 26.11.2024 о 15:14:15 на суму 2200 гривень, номер транзакції aa5dfecd-6753-49aa-8df6-03f3c984ab1a, ІD 028280598062, код авторизації 821254 (а. с. 59).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1919433 від 26.11.2024, заборгованість за договором № 1919433 від 26.11.2024 станом на 26.11.2025 становить 11263,95 гривень та складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2199,95 гривень, процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 26.11.2024 по 23.05.2025, в розмірі 4664 гривень, штрафні санкції 4400 гривень(а. с. 35-40).

У пункті 1 частини першої статті 512 та статті 514 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

26 листопада 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір факторингу № 26-11/25, копія якого долучена до матеріалів справи (а. с. 69-76).

Відповідно до договору факторингу № 26-11/25, укладеного 26.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», платіжною інструкцією № 0581580000 від 26.11.2025, акту приймання-передавання Реєстру боржників за договором факторингу № 26-11/25 від 26.11.2025, підписаного 26.11.2025, Реєстру боржників до договору факторингу № 26-11/25 від 26.11.2025, підписаного сторонами, вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики № 1919433 від 26.11.2024 перейшли до ТОВ «Факторинг Партнерс» (а. с. 77-83).

Питання дійсності договору факторингу № 26-11/25 від 26.11.2025, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», в установленому законом порядку не оспорено. У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання договору факторингу № 26-11/25 від 26.11.2025 недійсним, або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього договору.

12.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5173742 (далі кредитний договір), паперова копія якого додана до позовної заяви, шляхом підписання сторонами електронними підписами, зокрема, відповідачем ОСОБА_1 12.12.2024 о 13:45:27 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 30937 ( а.с. 10-21).

Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до вебсайту/ІКС товариства.

З пункту 1.2. кредитного договору № 5173742 вбачається, що на умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 2000 гривень. За взаємною згодою сторін сума кредиту може бути збільшена, про що сторонами укладається додатковий договір/угода. При цьому сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення клієнтом першого платежу за договором, відповідно до графіку платежів (пункт 1.3 цього договору) (підпункт 1.2.1. договору).

Пунктом 1.3. кредитного договору № 5173742 визначено, що строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується графік платежів), що є додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Строк кредитування, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені договором, можуть бути змінені (продовжені) за письмовою згодою сторін, шляхом підписання сторонами додаткового договору до цього договору. Ініціювання клієнтом продовження строку кредитування/строку договору відбувається без змін умов цього договору в бік погіршення для клієнта (підпункт 1.3.1.). У клієнта наявне право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлених договором, на підставі звернення до товариства із зазначеною датою в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора (підпункт 1.3.2.). Рекомендовані дати внесення клієнтом грошових коштів для уникнення простроченої заборгованості за кредитом, визначені у графіку платежів - друга колонка «Дата видачі кредиту/дата платежу» (підпункт 1.3.3.).

Відповідно до пункту 1.4. кредитного договору № 5173742, тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 1,00 % за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в пункті 1.3 цього договору.

Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору № 5173742 товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 . (а.с. 10-21)

Додатком № 1 до вказаного договору є Графік платежів за кредитним договором № 5173742 від 12.12.2024 (а. с. 22).

12 грудня 2024 року перед укладенням договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5173742 об 13:44:45 відповідачем ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором 43429, в якому визначені основні умови кредитування (а. с. 24-25).

Відповідно до інформації ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-0112 від 01.12.2025, відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 12.12.2024 о 13:46 на суму 2000 гривень, номер картки: НОМЕР_3 , номер транзакції НОМЕР_5 , призначення платежу зарахування 2000 гривень на карту № НОМЕР_4 (а. с. 32).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» станом на 28.11.2025 заборгованість за кредитним договором № 5173742 від 12.12.2024 за період з 12.12.2024 по 28.11.2025 становить 7657,63 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 1999,96 гривень, процентів за користування кредитом 4657,67 гривень, штрафних санкцій 1000 гривень (а. с. 35-40).

У пункті 1 частини першої статті 512 та статті 514 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

28 листопада 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено договір факторингу № 28-11/25/Л (а. с. 84-91).

31 березня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» була укладена Додаткова угода № 1 до договору факторингу № 28-11/25/Л від 28.11.2025 ( а.с. 92-93).

Відповідно до умов договору факторингу № 28-11/25/Л від 28.11.2025, додаткової угоди №1 від 31.03.2026, платіжної інструкції № 582480001 від 28.11.2025, Реєстру боржників в електронному вигляді до договору факторингу № 28-11/25/Л від 28.11.2025, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 5173742 від 12.12.2024 на загальну суму 7657,63 гривень перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (а. с.94-101).

Питання дійсності договору факторингу № 28-11/25/Л від 28.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», в установленому законом порядку не оспорено. У матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про визнання договору факторингу № 28-11/25/Л від 28.11.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», недійсним або заперечення учасниками справи факту правомірності укладення цього договору.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилом частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як зазначено у частини третій статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша цієї статті). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої цієї статті).

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом частини першої статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що договір про надання споживчого кредиту № 1919433 за продуктом «NewShort» від 26.11.2024 та договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5173742 від 12.12.2024 були укладені в електронній формі.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У пункті 5 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами частини сьомої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону № 675-VIII).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них (частина п`ята статті 11 Закону України № 675-VIII).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону № 675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII).

Згідно із частиною першою статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Частиною другою вказаною статті передбачено, що способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Пунктом 159 розділу VIII «Загальні правила документообігу за операціями з використанням платіжних інструментів» Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 за №164, передбачено, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

За змістом частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано паперову копію електронного договору про надання споживчого кредиту № 1919433 за продуктом «NewShort» від 26.11.2024, в якому зазначено, що договір підписаний позичальником ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: одноразовий ідентифікатор К615, дата підпису 26.11.2024; паперову копію електронного договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5173742 від 12.12.2024, в якому вказано, що договір підписаний позичальником ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором: одноразовий ідентифікатор 30937, дата підпису 12.12.2024. Електронні договори містять особисті дані позичальника, реквізити паспорта, адресу місця реєстрації, РНОКПП. Доказів на спростування відповідності анкетних даних ОСОБА_1 в зазначених договорах матеріали справи не містять.

Отже, для підписання договорів № 1919433 від 26.11.2024 та № 5173742 від 12.12.2024 відповідачем ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до вимог статей 11 і 12 Закону № 675-VIII.

Таким чином, вказані договори підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

Вказані обставини свідчать про належне укладення договорів № 1919433 від 26.11.2024 та № 5173742 від 12.12.2024 та погодження відповідача ОСОБА_1 з умовами вказаних договорів, шляхом їх підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

З інформації АТ «ВСТ БАНК» № 3224-БТ від 06.07.2026 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , в банку емітовано картку № НОМЕР_3 , за допомогою якої обслуговується картковий рахунок № НОМЕР_2 . Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_2 , який обслуговується за допомогою банківської картки № НОМЕР_3 , за період з 26.11.2024 по 06.12.2024 та з 12.12.2024 по 22.12.2024, наданого суду в електронному вигляді, наявні надходження грошових коштів:26.11.2024 в сумі 2 200 гривень та 12.12.2024 в сумі 2 000 гривень (а. с. 151-152).

Таким чином, доказами підтвердження отримання коштів відповідачем ОСОБА_1 за договорами № 1919433 від 26.11.2024 та № 5173742 від 12.12.2024 є інформація АТ «ВСТ БАНК» № 3224-БТ від 06.07.2026, виписка по рахунку № НОМЕР_2 , який обслуговується за допомогою банківської картки № НОМЕР_3 , інформація ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-0112 від 01.12.2025, інформація ТОВ «ПейТек» № 20251127-606 від 27.11.2025.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з частини першої статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» станом на 28.11.2025 заборгованість за кредитним договором № 5173742 від 12.12.2024 за період з 12.12.2024 по 28.11.2025 становить 7657,63 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту 1999,96 гривень, процентів за користування кредитом 4657,67 гривень, штрафних санкцій 1000 гривень. За вказаний період відповідачем було сплачено коштів на суму 1899,15 гривень, які були зараховані на тіло кредиту - 0,04 гривень, процентів 1899,11 гривень (а. с. 35-40).

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1919433 за продуктом «NewShort» від 26.11.2024, заборгованість за договором № 1919433 від 26.11.2024 станом на 26.11.2025 становить 11263,95 гривень та складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2199,95 гривень, процентів за користування кредитом, нарахованих за період з 26.11.2024 по 23.05.2025, в розмірі 4664 гривні, штрафні санкції 4400 гривень. За вказаний період відповідачем було сплачено 3256,05 гривень, з яких 0,05 гривень було зараховано на сплату кредиту, а 3256 гривень на сплату процентів за користування кредитом (а. с. 62-65).

З розрахунку заборгованості ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5173742 від 12.12.2024, станом на 25.05.2026 становить 7817,62 гривень, та складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1999,96 гривень і процентів за користування кредитом в розмірі 4817,66 гривень ( за період з 12.12.2024 по 28.11.2025 нараховано процентів ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та 159,99 гривень процентів нараховано ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» з 29.11.2025 по 06.12.2025 ( в межах строку кредитування), штрафних санкцій 1000 гривень (а. с. 67).

З розрахунку заборгованості ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1919433 за продуктом «NewShort» від 26.11.2024, станом на 25.05.2026 становить 11263,95 гривень, та складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2199,95 гривень та процентів в розмірі 4664 гривні, нарахованих за період з 26.11.2024 по 20.11.2025( в межах строку кредитування), штрафних санкцій 4000 гривень (а. с. 68).

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором № 1919433 від 26.11.2024 в розмірі 6817,62 гривень, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1999,96 гривень і процентів за користування кредитом в розмірі 4817,66 гривень, нарахованих в межах строку кредитування; та за договором № 5173742 від 12.12.2024 у розмірі 6863,95 гривень, та складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2199,95 гривень і процентів в розмірі 4664 гривні, нарахованих в межах строку кредитування.

Вказана сума заборгованості, яку просить стягнути позивач із відповідача, є меншою за заборгованість, зазначену в розрахунках заборгованості за вказаними договорами.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з частини другої статті 264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Виходячи з встановлених обставин справи та відповідних їм правовідносин, які виникли з укладених договорів про надання споживчого кредиту № 1919433 за продуктом «NewShort» від 26.11.2024 та договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5173742 від 12.12.2024, договору факторингу № 26-11/25 від 26.11.2025, укладеного між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», договору факторингу № 28-11/25/Л від 28.11.2025, укладеного між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», суд вважає правильним задовольнити позов повністю та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1919433 за продуктом «NewShort» від 26.11.2024 та договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5173742 від 12.12.2024, всього на загальну суму 13681,57 гривень, з яких: заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5173742 від 12.12.2024 становить 6817,62 гривень та складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1999,96 гривень і процентів за користування кредитом в розмірі 4817,66 гривень; заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 1919433 від 26.11.2024 становить 6863,95 гривень, та складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2199,95 гривень і процентів в розмірі 4664 гривень.

Доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, суд до уваги не бере, оскільки проценти за договором про надання споживчого кредиту № 1919433 за продуктом «NewShort» від 26.11.2024 та договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5173742 від 12.12.2024 нараховані відповідно до умов вказаних договорів у межах строку кредитування, а розмір процентної ставки відповідає положенням статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Сплачені відповідачем кошти за договором про надання споживчого кредиту № 1919433 за продуктом «NewShort» від 26.11.2024 та договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5173742 від 12.12.2024 були зараховані кредитодавцем у рахунок погашення заборгованості. Відсутність у відповідача грошових коштів не звільняє його від виконання взятих на себе зобов`язань за вищевказаними кредитними договорами та не є правовою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною другою цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилом частини третьої вказаної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено у пункті 1 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Позивач у поданій до суду позовній заяві просив стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 000 гривень (а. с. 3-9).

На підтвердження понесених витрат суду надано: договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги, укладений 02 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в особі директора Сердійчук Я.Я. та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС»; заявку на надання юридичної допомоги № 2702 від 01.04.2026, витяг з Акту № 33 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026, згідно з яким адвокатське об`єднання надало, а клієнт прийняв правничу допомогу на загальну суму 9 000 гривень по справі про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 , яка складається з: надання усної консультації з вивченням документів - вартість 3 000 гривень (2 години по 1500 гривень), складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 6000 гривень (2 години по 3000 гривень) (а. с. 109-116).

Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання правової допомоги адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» Товариству з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» за договором № 02-07/2024 про надання правової допомоги, укладеним 02 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» в особі директора Сердійчук Я.Я. та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС».

Згідно з пунктами 4, 6, 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України «Про лобіювання».

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01) , пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Згідно з правовим висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсної вартості та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання зазначених послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має враховувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

У пункті 135 постанови від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення витання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність».

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначити розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Суди мають враховувати, що згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі №758/6113/19, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, зазначив, що такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має врахувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України ( у разі недотримання суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу ( у разі недотримання суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не скористався своїм правом на подання клопотання про зменшення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.

Разом із тим, оцінюючи обсяг робіт, що зазначений у акті, суд вважає, що в даному випадку заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу в сумі 9 000 гривень є завищеним з огляду на складність справи (ціну позову, предмет спору, тривалість розгляду), принципи співмірності та розумності судових витрат та доходить висновку про визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, її складності, в сумі 5 000 гривень.

За таких обставин, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2 662,40 гривень, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2 662,40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1919433 за продуктом «NewShort» від 26.11.2024 та договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5173742 від 12.12.2024 в розмірі 13681,57 гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2 662,40 гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, місто Київ, вулиця Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 521.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 26 жовтня 2026 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька