Постановление суда № 140936187, 26.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/181/26

Провадження № 2/369/168/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

судді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Карпової О.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, -

встановив:

у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа № 369/181/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 серпня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач передала останньому грошові кошти в розмірі 12000000 грн зі строком повернення до 30 листопада 2025 року. Факт отримання позичальником зазначених коштів, за твердженням позивача, підтверджується договором позики від 22 серпня 2025 року, посвідченим приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Тимчуком В.О. та зареєстрованим у реєстрі за № 875. Позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_2 є її рідним сином, якому вона надала грошові кошти для часткового погашення заборгованості у виконавчому провадженні № НОМЕР_10, відкритому на підставі виконавчого листа № 824/126/22, виданого Київським апеляційним судом 09 січня 2023 року. Як убачається зі змісту позовної заяви, рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Український правовий альянс» від 20 жовтня 2022 року у справі № 10-10/22 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягнуто заборгованість у розмірі 33 269 600 грн. Позивач посилається на те, що зазначена заборгованість виникла у зв`язку з отриманням ОСОБА_2 від ОСОБА_4 грошових коштів, які, за твердженням позивача, використовувалися для придбання нерухомого майна, будівництва, ремонту та облаштування житлового будинку в період перебування ОСОБА_2 у шлюбі з ОСОБА_3 . Зокрема, позивач зазначає, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено 12 червня 2010 року та розірвано на підставі заочного рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 11 вересня 2020 року. У позовній заяві вказано, що протягом 2015-2019 років за кошти, отримані ОСОБА_2 від ОСОБА_4 , здійснювалися будівництво, ремонт та облаштування житлового будинку загальною площею 248,8 кв. м, житловою площею 77,3 кв. м, розташованого на земельній ділянці площею 0,0804 га в селі Тарасівка Київської області. Позивач зазначає, що 18 липня 2019 року вона подарувала ОСОБА_2 зазначений житловий будинок та земельну ділянку, а 05 серпня 2019 року ОСОБА_2 подарував це нерухоме майно своїй дружині ОСОБА_3 . На переконання позивача, оскільки отримані ОСОБА_2 від ОСОБА_4 грошові кошти були використані в інтересах сім`ї та спрямовані на придбання, будівництво й облаштування нерухомого майна, відповідні боргові зобов`язання мали спільний характер для колишнього подружжя. Позивач вважає, що надані нею ОСОБА_2 за договором позики від 22 серпня 2025 року грошові кошти в розмірі 12 000 000 грн були спрямовані на часткове погашення спільної заборгованості колишнього подружжя перед ОСОБА_4 , а тому обов`язок з їх повернення має бути покладений солідарно на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Посилаючись на те, що у встановлений договором строк позичені грошові кошти повернуті не були, позивач просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на її користь заборгованість за договором позики від 22 серпня 2025 року в розмірі 12 000 000 грн, а також понесені судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Негода Катерина Олегівна звернулася із заявою про забезпечення позову у цивільній справі № 369/181/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про солідарне стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначає, що 22 серпня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики на суму 12 000 000 грн, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Тимчуком В.О. та зареєстрований у реєстрі за № 875. Відповідно до умов договору строк повернення позики встановлено до 30 листопада 2025 року. За твердженням заявниці, грошові кошти надавалися для часткового погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_4 у межах виконавчого провадження № НОМЕР_10. Представник позивача вказує, що позовні вимоги пред`явлено до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як солідарних боржників, а питання наявності підстав для покладення на ОСОБА_3 солідарної відповідальності підлягає вирішенню судом під час розгляду справи по суті. Заявниця зазначає, що ОСОБА_2 здійснено часткове повернення позичених грошових коштів, а саме: 16 січня 2026 року - 220 000 грн, 22 лютого 2026 року - 65 000 грн та 02 березня 2026 року - 145 000 грн. Загальна сума повернутих коштів становить 430 000 грн, у зв`язку з чим непогашений залишок заборгованості за договором позики, за твердженням представника позивача, становить 11 570 000 грн. Представник позивача зазначає, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову зумовлена отриманням відомостей про підготовку відповідачем ОСОБА_3 до відчуження належної їй частки нерухомого майна.

Так, за твердженням заявниці, 13 жовтня 2026 року ОСОБА_2 повідомив позивача про отримання ним письмової пропозиції від ОСОБА_3 щодо придбання належної їй частки нежитлового приміщення. Після ознайомлення з відповідною пропозицією та документами поштового відправлення позивачу стало відомо про намір відповідача відчужити належне їй нерухоме майно. Заявниця вказує, що письмова пропозиція датована 16 вересня 2026 року та містить повідомлення ОСОБА_3 про намір продати належну їй 1/2 частку нежитлового приміщення № НОМЕР_9 загальною площею 293,2 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , за ціною 590 000 доларів США. Зазначена пропозиція адресована ОСОБА_2 як співвласнику нерухомого майна та містить посилання на його переважне право купівлі відповідно до статті 362 ЦК України. На переконання представника позивача, направлення такої письмової пропозиції свідчить про вчинення ОСОБА_3 конкретних дій, спрямованих на підготовку продажу належної їй частки нерухомого майна під час розгляду справи про стягнення заборгованості. Крім того, заявниця звертає увагу на невідповідності у документах поштового відправлення, зокрема зазначає, що в описі вкладення одержувачем вказано ОСОБА_2 , тоді як на конверті в полі адресата зазначено ОСОБА_3 , а відомості про ОСОБА_2 розміщені в полі відправника. Представник позивача посилається на те, що зазначені обставини підтверджуються копіями письмової пропозиції про продаж частки нерухомого майна, конверта та документів поштового відправлення. Також заявниця зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованої 14 жовтня 2026 року, нежитлове приміщення № НОМЕР_9 загальною площею 293,2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1351860480000, належить на праві спільної часткової власності обом відповідачам, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - по 1/2 частці кожному. Водночас, як зазначає представник позивача, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис про арешт № 49159034, зареєстрований 06 лютого 2023 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_10, особою, права або майно якої обтяжуються, зазначено ОСОБА_2 . Заявниця наголошує, що вказаний арешт не поширюється на належну ОСОБА_3 частку нерухомого майна, оскільки застосований в іншому виконавчому провадженні, та не забезпечує виконання можливого рішення суду за позовом ОСОБА_1 . При цьому представник позивача зазначає, що запропоновані заходи забезпечення позову не передбачають зупинення зазначеного виконавчого провадження, зміни черговості задоволення вимог інших кредиторів або обмеження виконання судових рішень, які набрали законної сили. На переконання заявниці, завершення продажу належної ОСОБА_3 частки призведе до переходу права власності на неї до іншої особи та зменшення обсягу нерухомого майна відповідачів, за рахунок якого може бути виконане судове рішення. Представник позивача вказує, що звернення із заявою про забезпечення позову на стадії документально підтвердженої підготовки продажу майна відповідає превентивній меті інституту забезпечення позову, оскільки застосування відповідних заходів після завершення відчуження нерухомості може виявитися несвоєчасним. З огляду на викладене представник позивача просить з метою забезпечення позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості, непогашений залишок якої становить 11 570 000 грн, накласти арешт на нежитлове приміщення № НОМЕР_9 загальною площею 293,2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1351860480000, шляхом накладення арешту на обидві частки у праві власності на зазначений об`єкт, а саме: 1/2 частку, що належить ОСОБА_3 , номер запису про право власності 22334032; 1/2 частку, що належить ОСОБА_2 , номер запису про право власності 44949453. Арешт застосувати як тимчасове обмеження права розпорядження зазначеними частками без вилучення приміщення та без обмеження права володіння і користування ним. Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим уповноваженим особам вчиняти реєстраційні дії щодо зазначеного нежитлового приміщення, які передбачають перехід або припинення права власності відповідачів на належні їм частки внаслідок добровільного відчуження, зміну складу співвласників або розміру їхніх часток на підставі правочинів чи заяв співвласників, поділ або об`єднання об`єкта нерухомого майна за заявами співвласників, а також державну реєстрацію іпотеки на підставі договорів щодо зазначеного приміщення або часток у праві власності на нього.

У судовому засіданні представник позивача підтримала подану заяву про забезпечення позову, просила її задовольнити з підстав, викладених у заяві, вказала, що у разі задоволення заяви про забезпечення позову арешт необхідно накласти на весь об`єкт нерухомого майна, оскільки частки співвласників у натурі не виділені, а нежитлове приміщення є єдиним об`єктом нерухомості.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти задоволення заяви про забезпечення позову не заперечував.

Представник третьої особи підтримала заяву представника позивача про забезпечення позову та просила її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Зміст і форма заяви відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч. 2 ст. 149 ЦПК України).

Пунктом 1 частини 1 ст. 150 ЦПК України передбачений такий вид забезпечення позову як накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому ухвалою про забезпечення позову суд не може вирішувати спір по суті.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані письмові документи, приходить до такого висновку.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовано необхідність вжиття заходів забезпечення позову, представником позивача надано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1351860480000.

Із зазначеної інформації вбачається, що об`єктом нерухомого майна є нежитлове приміщення № НОМЕР_9 загальною площею 293,2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право спільної часткової власності на вказане нежитлове приміщення зареєстровано за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , кожному з яких належить по 1/2 частці у праві власності на зазначений об`єкт нерухомості.

Зокрема, право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку нежитлового приміщення зареєстровано 17 червня 2021 року, номер запису про право власності 44949453, на підставі судових рішень Голосіївського районного суду м. Києва від 10 лютого 2021 року та Київського апеляційного суду від 06 травня 2021 року у справі № 752/5702/20.

Право власності ОСОБА_3 на іншу 1/2 частку нежитлового приміщення зареєстровано 08 вересня 2017 року, номер запису про право власності 22334032.

Крім того, з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 06 лютого 2023 року за номером 49159034 зареєстровано обтяження у вигляді арешту нерухомого майна на підставі рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Іванюти Івана Миколайовича про обтяження речових прав на нерухоме майно від 06 лютого 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_10.

При цьому відповідно до відомостей Реєстру особою, майно або права якої обтяжуються зазначеним арештом, є ОСОБА_2 . Відомостей про накладення арешту на належну ОСОБА_3 1/2 частку у праві власності на вказане нежитлове приміщення надана інформація не містить.

Також представником позивача долучено копію письмової пропозиції ОСОБА_3 від 16 вересня 2026 року, адресованої ОСОБА_2 , про викуп у першочерговому порядку належної їй 1/2 частки нежитлового приміщення № НОМЕР_9 загальною площею 293,2 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Із змісту зазначеної пропозиції вбачається, що ОСОБА_3 повідомила іншого співвласника про намір продати належну їй частку нерухомого майна за ціною 590 000 доларів США та запропонувала ОСОБА_2 скористатися переважним правом її купівлі відповідно до статті 362 ЦК України у строки, передбачені чинним законодавством.

На підтвердження направлення вказаної пропозиції до матеріалів заяви долучено копію опису вкладення до поштового відправлення № 0315000989720, в якому зазначено про направлення ОСОБА_2 пропозиції про викуп 1/2 частки нежитлового приміщення у першочерговому порядку.

Таким чином, доводи представника позивачки щодо можливого відчуження відповідачкою належного їй нерухомого майна підтверджуються письмовими доказами, які свідчать про вчинення ОСОБА_3 підготовчих дій, спрямованих на продаж належної їй частки.

Суд враховує, що повідомлення співвласника про намір продажу частки відповідно до статті 362 ЦК України є передбаченою законом дією, яка передує можливому відчуженню частки третій особі.

Відчуження зазначеного нерухомого майна може призвести до зменшення обсягу майна відповідачки, за рахунок якого можливе виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, та істотно ускладнити його реальне виконання.

При цьому суд враховує, що для застосування заходів забезпечення позову не вимагається доведення факту вже здійсненого відчуження майна або неминучості його відчуження. Достатнім є встановлення обґрунтованої імовірності виникнення обставин, які можуть ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього судового рішення.

Крім того, відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 06 лютого 2023 року зареєстровано обтяження за № 49159034 у вигляді арешту нерухомого майна у межах виконавчого провадження № НОМЕР_10, при цьому особою, майно або права якої обтяжуються, зазначено ОСОБА_2 .

Вказаний арешт накладений у межах іншого виконавчого провадження та не є заходом забезпечення позовних вимог ОСОБА_1 у цій справі.

Водночас відомостей про наявність арешту належної ОСОБА_3 1/2 частки зазначеного нежитлового приміщення надана інформація з реєстру не містить.

Вирішуючи питання співмірності заявленого заходу забезпечення позову, суд враховує, що позивачкою заявлено вимоги про солідарне стягнення з обох відповідачів заборгованості в розмірі 11 570 000 грн з урахуванням часткового повернення коштів, а майно, на яке заявник просить накласти арешт, належить обом відповідачам на праві спільної часткової власності.

При цьому матеріали справи не містять належних доказів дійсної ринкової вартості зазначеного об`єкта нерухомості, зокрема звіту про оцінку майна чи інших документів, які дозволяли б достовірно визначити його вартість на час вирішення заяви.

Зазначена ОСОБА_3 у письмовій пропозиції ціна продажу належної їй 1/2 частки нежитлового приміщення у розмірі 590 000 доларів США є визначеною нею ціною можливого відчуження майна та сама по собі не підтверджує його ринкової вартості.

За таких обставин суд позбавлений можливості здійснити точне вартісне співвідношення між розміром позовних вимог та ринковою вартістю нерухомого майна, на яке заявник просить накласти арешт.

Разом із тим відсутність у матеріалах справи документально підтвердженої ринкової вартості нерухомості сама по собі не свідчить про неспівмірність заявленого заходу забезпечення позову та не є безумовною підставою для відмови в його застосуванні.

Оцінка співмірності заходів забезпечення позову не обмежується виключно порівнянням вартості майна з розміром позовних вимог, а передбачає також врахування характеру спірних правовідносин, змісту заявленого заходу, обсягу обмежень прав відповідачів, наявності ризиків невиконання рішення суду та наслідків вжиття або невжиття відповідних заходів для кожної зі сторін.

У цій справі суд бере до уваги, що предметом позову є стягнення значної суми грошових коштів, а обраний захід забезпечення спрямований на збереження нерухомого майна, яке належить відповідачам та може бути використане для виконання можливого судового рішення.

При цьому нежитлове приміщення зареєстроване як один об`єкт нерухомості, право власності на який належить відповідачам у рівних частках, без виділення таких часток у натурі.

Оскільки позовні вимоги заявлені до обох співвласників як солідарних боржників, суд вважає обґрунтованим накладення арешту на належні кожному з них 1/2 частки у праві власності на вказане нежитлове приміщення, що в сукупності становлять право власності на весь об`єкт нерухомості.

Водночас накладення арешту не передбачає вилучення нерухомого майна, позбавлення відповідачів права власності на нього чи передачі приміщення позивачці, а полягає виключно у тимчасовому обмеженні права розпорядження належними відповідачам частками.

Таким чином, відповідачі зберігають право володіння та користування зазначеним майном, а обмеження їхніх прав стосується лише можливості його відчуження до вирішення спору.

За наведених обставин, враховуючи характер заявлених позовних вимог, значний розмір заборгованості, документально підтверджені дії щодо підготовки відчуження нерухомості та тимчасовий характер обмеження права розпорядження майном, суд вважає накладення арешту на належні відповідачам частки нерухомого майна необхідним та співмірним заходом забезпечення позову.

Суд також враховує, що на стадії вирішення заяви про забезпечення позову не здійснюється оцінка обґрунтованості позовних вимог по суті та не встановлюється наявність чи відсутність солідарного обов`язку відповідачів щодо повернення коштів, оскільки зазначені обставини підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті.

Натомість суд перевіряє наявність достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.

Ураховуючи встановлені обставини, суд доходить висновку, що такі ризики у цій справі є обґрунтованими, а накладення арешту на належні відповідачам частки у праві власності на нежитлове приміщення забезпечить збереження майна до вирішення спору по суті.

Разом із тим суд не вбачає підстав для задоволення заяви в частині додаткової заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим особам, уповноваженим здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо зазначеного нежитлового приміщення.

Суд виходить із того, що арешт майна як захід забезпечення позову за своєю правовою природою передбачає обмеження права власника розпоряджатися належним йому майном, зокрема шляхом його відчуження.

Арешт майна є обтяженням речових прав на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Отже, накладення арешту на нерухоме майно вже забезпечує обмеження можливості його добровільного відчуження, а тому застосування додаткових заходів забезпечення позову, спрямованих на досягнення тієї самої мети, є зайвим.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 липня 2024 року у справі № 567/459/23, відповідно до якої арешт майна як спосіб забезпечення позову передбачає заборону розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі. Відтак у разі накладення арешту на майно застосування додаткових заходів забезпечення позову, спрямованих на обмеження розпорядження цим майном, не є необхідним.

Таким чином, накладення арешту на належні відповідачам частки у праві власності на нежитлове приміщення є достатнім заходом для досягнення мети забезпечення позову, тоді як додаткова заборона вчинення реєстраційних дій не забезпечуватиме самостійного правового результату та призведе до дублювання встановлених обмежень.

Отже, з урахуванням характеру спірних правовідносин, розміру позовних вимог, належності нерухомого майна обом відповідачам на праві спільної часткової власності, наявності документально підтверджених дій щодо підготовки відчуження належної одному з відповідачів частки та необхідності забезпечення реального виконання можливого судового рішення, суд доходить висновку, що заява представника позивачки про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню шляхом накладення арешту на належні відповідачам частки у праві власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_9 загальною площею 293,2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1351860480000, із відмовою в задоволенні заяви в частині встановлення додаткової заборони вчинення реєстраційних дій щодо зазначеного нерухомого майна.

Керуючись ст. 149-153, 157, 260, 261, 353-354 ЦПК України, суд

постановив:

заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Негоди Катерини Олегівни - про забезпечення позову у цивільній справі № 369/181/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про солідарне стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Накласти арешт на 1/2 частку у праві власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_9 загальною площею 293,2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1351860480000, номер запису про право власності 44949453, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , до набрання законної сили рішення суду по даній справі.

Накласти арешт на 1/2 частку у праві власності на нежитлове приміщення № НОМЕР_9 загальною площею 293,2 кв. м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1351860480000, номер запису про право власності 22334032, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , до набрання законної сили рішення суду по даній справі.

В решті заяви про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову три роки.

Інформація про сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , телефон: НОМЕР_2

Відповідач 1 - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 , телефон: НОМЕР_4 .

Відповідач 2 - ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , телефон: НОМЕР_6 .

Третя особа - ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_7 , телефон: НОМЕР_8 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суддя - О.М. Лапченко