Решение № 140935859, 21.10.2026, Вишгородський районний суд Київської області

21.10.2026 Справа № 363/5163/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючогосудді Чіркова Г.Є.,

при секретарі Кострицькій В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вишгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

представник позивача звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на набуття права вимоги за кредитним договором та в зв`язку із порушенням відповідачем договірних зобов`язань по сплаті коштів за наданий кредит просив стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №2001297196901 року від 25.04.2019 року в розмірі 68 362 грн. 11 коп. (з якої: 41 265 грн. 03 коп. заборгованість за основною сумою боргу, 27 097 грн. 08 коп. заборгованість по відсотках), а також судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву, в якій просила у задоволенні позову відмовити. Зазначила, що позивач не надав належних, допустимих і достатніх доказів переходу до ТОВ «Смарт Пей» права вимоги до відповідача, зокрема договорів факторингу в повному обсязі, належно оформлених реєстрів боржників, актів приймання-передачі та доказів оплати за договорами факторингу. Витяги з реєстрів боржників не містять підписів первісних кредиторів, а тому не підтверджують набуття позивачем права вимоги.

Також вказала, що позивач не довів факту надання відповідачу кредитних коштів та наявності заборгованості за кредитним договором № 2001297196901, оскільки надана виписка з особового рахунку не підписана, детального відображення руху коштів і складових заборгованості не містить, коли доказів відкриття відповідачу відповідного рахунку не надано. Розрахунок заборгованості не дає змоги встановити періоди та порядок нарахування процентів і комісій, розмір здійснених платежів і порядок їх зарахування.

Крім того, публічна пропозиція АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб не містить підпису відповідача, а позивач не довів, що саме ця редакція умов діяла на момент укладення договору та погоджена сторонами.

Також заперечувала проти стягнення 27 097 грн. 08 коп. процентів, вважаючи їх нарахування необґрунтованим і неспівмірним та таким, що порушує принципи розумності, справедливості та пропорційності й вимоги Закону України «Про захист прав споживачів». Зазначила, що навіть за наявності підстав для задоволення позову розмір процентів підлягає зменшенню, оскільки перевищує суму заборгованості за тілом кредиту.

Окрім цього, вважала необґрунтованою вимогу про стягнення 10 000 грн. витрат на правничу допомогу, оскільки до позову не додано договору про її надання та акту приймання-передачі послуг, а заявлена сума є неспівмірною зі складністю справи, обсягом виконаної роботи та ціною позову.

З огляду на викладене вважала позовні вимоги недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Також просила розглянути справу за відсутності сторони відповідача.

Представник позивача подала відповідь на відзив, в якій зазначила, що доводи представника відповідача факту укладення кредитного договору №2001297196901 від 25.04.2019 року, використання відповідачем кредитних коштів, погодження процентної ставки та переходу права вимоги до ТОВ «ФК «Смарт Пей» не спростовують.

Також зазначила, що на підтвердження переходу права вимоги позивачем надано договір факторингу № 1 від 26.06.2026 року, підписаний сторонами в електронній формі, витяг із Реєстру боржників, платіжну інструкцію № 23 на підтвердження оплати за договором та документи щодо статусу позивача як фінансової установи. Витяг містить необхідні відомості для ідентифікації відповідача та переданої вимоги, а відсутність повного реєстру боржників і окремого акту приймання-передачі документації переходу права вимоги не спростовує, оскільки підставою для цього відповідно до п. 4.1 договору є здійснення повної оплати. Доводила, що електронна форма договору та накладені електронні підписи не впливають на його юридичну силу, коли відповідачем не надано доказів недійсності договору чи виконання зобов`язання первісному кредитору після 26.06.2026 року.

Крім того вказала, що 25.04.2019 року відповідач власноруч підписав заяву №2001297196901 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, якою погодив відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 , надання кредитної картки, первісний кредитний ліміт у розмірі 25 000 грн. та реальну річну процентну ставку 47,88 %.

Зазначила, що відкриття рахунку 25.04.2019 року та використання кредитних коштів підтверджуються заявою про приєднання, довідкою про встановлення і зміну кредитного ліміту та випискою за рахунком № НОМЕР_1 за період із 25.04.2019 року до 25.06.2026 року, яка містить відомості про особу відповідача, реквізити рахунку, дати, суми та призначення операцій. Із 07.05.2019 року відповідач почав активно користуватися кредитними коштами, здійснюючи покупки, отримуючи готівку та вносячи платежі. Вважала, що відсутність власноручного підпису на сформованій банком виписці не спростовує відображених у ній операцій.

Також до позову долучено розрахунок заборгованості за кредитним договором №2001297196901 станом на 25.06.2026 року із зазначенням нарахувань, погашень процентів і руху основної суми кредиту. Виписка та розрахунок у сукупності підтверджують рух коштів і розмір заборгованості, тоді як відповідач не надав контррозрахунку, не спростував конкретних операцій і не довів погашення боргу.

Щодо процентів зазначила, що заявлені до стягнення 27 097грн. 08 коп. є договірними процентами за користування кредитом, а не неустойкою чи процентами річних відповідно до ст. 625 ЦК України. Тому висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, та положення ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження пені й неустойки не підлягають застосуванню.

При цьому, заборгованість за основною сумою кредиту становить 41 265,03 грн., що спростовує доводи відповідача про перевищення процентами суми основного боргу.

Крім того, вказала на обґрунтованість вимоги про відшкодування 10 000 грн. витрат на правничу допомогу, оскільки до позову долучено договір від 26.03.2026 року, укладений між ТОВ «ФК «Смарт Пей» та адвокатом Рудзеєм Ю. В., і акт наданих послуг від 30.06.2026 року. Відповідно до акту вартість правового аналізу матеріалів та формування позиції становить 2 000 грн, підготовки позову - 6 000 грн, супроводу справи, включно з аналізом процесуальних документів та підготовкою відповіді на відзив - 2 000 грн. Вважала, що витрати підтверджені належними документами, а відповідач не навів конкретних доказів їх неспівмірності.

З огляду на викладене просила про задоволення позову в повному обсязі з вирішенням питання про розподіл судових витрат.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Так, 25.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПУМБ» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №2001297196901 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до вказаної заяви, на ім`я відповідача відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надано кредитну картку № НОМЕР_2 , на яку ОСОБА_1 отримав кредитний ліміт в розмірі 25 000 грн.

Реальні річна процентна ставка складає 47,88%.

Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 12 577 грн. 28 коп.

Згідно довідки про збільшення кредитного ліміту до договору №2001297196901 від 25.04.2019 року, кредитний ліміт по картковому рахунку ОСОБА_1 неодноразово збільшувався та зменшувався, зокрема: 25.04.2019 встановлено кредитний ліміт у розмірі 25 000 грн., 21.11.2019 року збільшено до 30 000 грн.; 26.02.2020 року зменшено до 25 000 грн.; 10.07.2020 року збільшено до 30 000 грн.; 17.11.2020 року збільшено до 33 000 грн.; 22.04.2021 року збільшено до 50 000 грн.; 27.02.2022 року зменшено до 38 186 грн.; 03.03.2022 року збільшено до 43 186 грн.

Факт надання банком позичальнику кредитних грошових коштів відповідно умов кредитного договору та користування ними останнім підтверджується випискою по особовому рахунку НОМЕР_3 ОСОБА_1 за період з 25.04.2019 року по 25.06.2026 року.

З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором №2001297196901 року від 25.04.2019 року зі всіма змінами і доповненнями до нього станом на 25.06.2026 року, вбачається, що заборгованість відповідача за період з 30.10.2019 року по 29.02.2024 року становить 68 362 грн. 11 коп., з якої: 41 265 грн. 03 коп. заборгованість за сумою кредиту - 27 097 грн. 08 коп.

Відповідач взяті на себе зобов`язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитними договором не виконує, термін сплати коштів порушено.

26.06.2026 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» укладено Договір факторингу №1, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №2001297196901 року від 25.04.2019 року укладеним між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 перейло до ТОВ «ФК «Смарт Пей».

Зазначене також підтверджується витягом з Реєстру боржників №1 від 26.06.2026 року до Договору факторингу №1, укладеного між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» Реєстр боржників № 3 до Договору факторингу №1 від 26.06.2026 року, а також платіжною інструкцією Акціонерного банку «Південний» №23 від 26.06.2026 року.

Відповідач взяті на себе зобов`язання по виплаті кредитних коштів у строки визначені кредитним договором не виконує, термін сплати коштів порушено.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 530 ЦК України, встановлено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

У разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п`ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов`язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями статтей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов?язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

З огляду на зазначені правовідносини, судом виявлено порушене право позивача, що підлягає захистові шляхом примусового виконання грошового зобов`язання.

Вирішуючи питання про визначення розміру стягнення, суд виходить зі змісту позовних вимог та наданих суду розрахунків, згідно яких сума заборгованості за кредитним договором №2001297196901 року від 25.04.2019 року, станом на 26 червня 2026 року складається з заборгованості за кредитом в розмірі 41 265 грн. 03 коп., заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 27 097 грн. 08 грн., що в загальному розмірі становить 68 362 грн. 11 коп. та сумнівів у суду не викликає, коли доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитом відповідачем суду не надано. Зокрема, не надано інший розрахунок, який би спростовував нарахування позивача.

Оцінюючи доводи представника відповідача, суд зазначає таке.

Так, посилання представника відповідача на недоведеність переходу права вимоги є безпідставними, оскільки позивачем надано договір факторингу № 1 від 26 червня 2026 року, витяги з реєстру боржників, які дають змогу ідентифікувати відповідача та передану вимогу, а також платіжну інструкцію на підтвердження оплати за договором. Сукупність цих доказів підтверджує перехід права вимоги до позивача. Відсутність у матеріалах справи повного реєстру боржників або окремого акту приймання-передачі документації сама по собі не спростовує зазначених обставин. Доказів недійсності цього правочину або виконання відповідачем зобов`язання первісному кредитору після переходу права вимоги суду не надано.

Не заслуговують на увагу й доводи про відсутність доказів укладення кредитного договору та погодження його умов. Заява про приєднання від 25.04.2019 року містить підпис відповідача, номер договору, відомості про відкриття рахунку, кредитну картку, кредитний ліміт та реальну річну процентну ставку. Зазначені відомості узгоджуються з довідкою про зміну кредитного ліміту, випискою за рахунком і розрахунком заборгованості. Отже, укладення договору та погодження істотних умов кредитування підтверджуються сукупністю письмових доказів.

Сам по собі факт того, що публічна пропозиція АТ «ПУМБ» не містить окремого підпису відповідача, факту приєднання останнього до умов банківського обслуговування, засвідченого підписаною ним заявою не спростовує. Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений і підписаний у встановленому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Тому електронна форма договору факторингу та використання електронних підписів самі по собі не свідчать про його недійсність.

Доводи про неналежність виписки з рахунку через відсутність на ній власноручного підпису також є необґрунтованими. Така виписка містить дані про рахунок відповідача, дати, суми та призначення операцій і в сукупності з іншими доказами підтверджує фактичне використання кредитних коштів. Відсутність власноручного підпису на сформованому банком документі за таких обставин не спростовує відображених у ньому операцій. Доказів того, що рахунок не належав відповідачу, відображені операції не здійснювалися або кошти повернуто в повному обсязі, суду не надано.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості містить відомості про основну суму боргу, нарахування та погашення процентів і рух кредитних коштів. Оцінений разом із випискою за рахунком, він дає змогу встановити склад і розмір заборгованості.

Відповідач в свою чергу не надав контррозрахунку, не зазначив конкретних помилок у розрахунку позивача та не подав доказів погашення заявленої до стягнення суми. Саме лише заперечення проти розрахунку без належного спростування відображених у ньому даних не є підставою для відмови в позові.

Заперечення щодо стягнення 27 097 грн. 08 коп. процентів з мотивів їх неспівмірності суд також відхиляє. Зазначена сума є процентами за користування кредитом, передбаченими договором, на які погодився відповідач при укладанні договору.

Надані позивачем докази підписано кваліфікованим електронним підписом, який має однакову юридичну силу з письмовим підписом. А відтак є належними, допустимими і достатніми доказами на підтвердження обставин викладених у позові.

При цьому, сума заявлених до стягнення процентів є меншою за суму заборгованості за основним боргом, яка становить 41 265 грн. 03 коп. Доказів застосування іншої процентної ставки, неправильності нарахувань або здійснення платежів, не врахованих позивачем, відповідач не надав.

За таких обставин підстав для відмови у стягненні процентів або зменшення їх розміру суд не вбачає.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач надав докази укладення кредитного договору, надання та використання кредитних коштів, розміру заборгованості й переходу права вимоги. Натомість відповідач наведених обставин належними, допустимими та достатніми доказами не спростував.

Отже, оскільки відповідач належним чином зобов`язання з повернення кредитних коштів і сплати процентів не виконав, а право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 68 362 грн. 11 коп.

Відтак, позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу згідно статті 137 ЦПК України, суд, зважаючи на предмет позову, його ціну, зміст позовної заяви, докази долучені до неї, виходячи з обсягу реальних та фактично наданих послуг, вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. відповідають критерію розумності та виконаною адвокатом роботою.

Відтак, судові витрати, які складаються з оплати витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. (підтверджені документально: договором про надання правничої допомоги від 26 березня 2026 року та актом надання послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 26 березня 2026 року) та судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп. (платіжна інструкція кредитового переказу коштів АТ «ОТП Банк» №CF-2001297196901 від 12 серпня 2026 року), відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, слід покласти на відповідача в зв`язку із задоволенням позову.

На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268, 279 ЦПК України,

вирішив:

позовну заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 68 362 грн. 11 коп., а також судовий збір в розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн., а всього 81 024 (вісімдесят одну тисячу двадцять чотири) грн. 51 (п`ятдесят одну) коп.

Повне судове рішення складено 26 жовтня 2026 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного рішення шляхом подання в зазначений строк апеляційної скарги.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей», ЄДРПОУ 43696954, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корп. А, оф. 303.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя