Решение № 140930635, 23.10.2026, Чемеровецький районний суд Хмельницької області

№ справи676/6741/26

№2/687/931/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року селище Чемерівці

Чемеровецький районний суд Хмельницької області

в складі судді Горобець Н.О.,

справа № 676/6741/26;

сторони та інші учасники справи:

позивач ТОВ «ФК «Сіті Фінанс»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (письмове провадження) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В серпні 2026 року Товариство з обмеженої відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Сіті Фінанс») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказавши, що 12.11.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» (далі - ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5017079, за умовами якого відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 14901,40 грн, які останній зобов`язувався повернути у встановлений строк та сплатити відсотки за користування ними.

18.02.2026 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» було укладено Договір факторингу № 18-02/2026, згідно з умовами якого ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» приймає належні ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 18-02/2026 від 18.02.2026, ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 24587,29 грн, з яких: 14901,40 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 9685,89 грн сума заборгованості за процентами та штрафом.

Після відступлення позивачу права вимоги до відповідача, відповідач не здійснив жодного платежу на погашення існуючої заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора.Також з моменту відступлення права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

З урахуванням викладеного, позивач просив стягнути з відповідача 24587,29 грн заборгованості, а також судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 3328,00 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн.

Відповідач відзиву на позов не подав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Представник позивача, разом з поданням позовної заяви подав також клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Чемеровецького районного суду від 23.09.2026 відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

23.10.2026 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення суду по суті заявлених вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

12.11.2025 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5017079, відповідно до умов якого, Кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти на умовах та у порядку, встановлених цим договором.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 1.5, 1.6 вказаного Договору, тип кредиту: кредит, загальний розмір кредиту: 14901,40 грн, строк кредитування: 15 днів, дата повернення кредиту: 27.11.2025 року.

Згідно п. 1.7 вказаного Договору, позичальник сплачує проценти за кожний день користування кредитом у такому розмірі та порядку: 1.7.1 за 1-й день користування кредитом 13,6000% в сумі 2026,59 грн, термін оплати 27.11.2025 року; 1.7.2 з 2-го по 15-й день користування кредитом 0,1000% в сумі 208,62 грн, термін оплати 27.11.2025 року.

Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення.

Кредитодавець надає позичальникові фінансовий кредит, шляхом видачі готівки з каси кредитодавця.

Відповідно до касового чеку ФН5617637575 від 12.11.2025, клієнт отримав грошові кошти в сумі 14901,40 грн згідно договору №5017079.

18.02.2026 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» було укладено Договір факторингу № 18-02/2026, згідно з умовами якого ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» приймає належні ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимоги до Договору факторингу № 18-02/2026 від 18.02.2026, в реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються, значиться боржник ОСОБА_2 , кредитний договір № 5017079, сума заборгованості за основною сумою боргу 14901,40 грн; сума заборгованості за процентами2235,19 грн, сума заборгованості заштрафом 7450,70 грн, загальна суму заборгованості 24587,29 грн.

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права

Стосовно правонаступництва за борговими зобов`язаннями.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт переходу прав грошової вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» за договором про надання коштів в кредит № 5017079, укладеним 12.11.2025 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 .

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» було укладено кредитний договір №5017079 від 12.11.2025 року в письмовий формі, який підписаний сторонами.

Відповідно до умов договору ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» надало відповідачукошти в сумі 14901,40 грн строком на 15 днів, а останній зобов`язувався повернути кошти та сплатити проценти за користування ними, розмір яких визначений договором.

12.11.2025 року кредитні кошти в сумі 14901,40 були надані відповідачу, що підтверджується копією касового чеку від 12.11.2025. Отже, факт отримання відповідачем коштів в сумі 14901,40 грн у ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» суд вважає доведеним,

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором,заборгованість складається із основного боргу 14901,40 грн, процентів 2235,19 грн, штрафу 7450,70 грн.

Разом з цим, перевіряючи правомірність нарахування процентів за користування кредитними коштами за даним кредитним договором суд дійшов висновку про таке.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Зі змісту положень ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»вбачається, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до умов кредитного договору, в період строку кредитування, нарахування процентів за користування кредитом за 1-й день користування кредитом здійснювалося за процентною ставкою 13,600% в день, що не відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, наданий суду розрахунок заборгованості не відповідає закону.

За таких обставин суд, реалізуючи свій процесуальний обов`язок, вважає за необхідне навести власний розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Так, за у період з 12.11.2025 року по 27.11.2025 року включно заборгованість відповідача за нарахованими відсотками становить 357,61 грн (149,01 грн (1% від тіла кредиту 14901,40 грн) + 208,60 грн (14 днів х 14,90 грн (0,01% від тіла кредиту 14901,40 грн)).

Враховуючи, що отримані відповідачемкредитні кошти та проценти за їх користування в добровільному порядку позивачу не сплачені, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в сумі 15259,01 грн, з яких 14901,40 грн тіло кредиту та 357,61 грн процентів.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в сумі 7450,70 грн, суд приходить до наступного.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, доповнені згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року, згідно яких: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України(частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.

Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що нарахований штраф підлягає списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для їх стягнення з відповідача.

За таких обставин, позовна заява ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором підлягає задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 15259,01 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Представником позивача було подано докази понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7500,00 грн, а саме, надано договір про надання правничої допомоги № 26/11/2025 від 26.11.2026 року, укладений між Адвокатським бюро «Титаренко лігал груп» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс», свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗР № 21/2971, видане 22.02.2022 на ім`я ОСОБА_4 , акт виконаних робіт (наданих послуг) від 16.07.2026, платіжну інструкцію від 20.07.2026 року.

Згідно з актом виконаних робіт (наданих послуг) від 16.07.2026 року, вартість послуг із правничої допомоги складає 7500,00 грн, а саме зустріч з клієнтом з наданням усних правових консультацій 1500,00 грн, аналіз наданих клієнтом документів 1500,00 грн, правовий аналіз нормативно бази та судової практики 1500,00 грн, формування позиції позивача 1500,00 грн, підготовка позовної заяви 1500,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Враховуючи характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, обґрунтованості, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.

При розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених позовних вимог. Позов заявлено з ціною 24587,29 грн та задоволено на суму 15259,01грн, тобто на 62,06 % (15259,01х100:24587,29). Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 2065,36 грн (3328,00х62,06%) та витрати на правничу допомогу в сумі 1861,80 грн (3000,00х62,06%).

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 280-286 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» 15259 (п`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) гривень 01 коп. заборгованості за кредитним договором №5017079 від 12 листопада 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» судовий збір в сумі 2065 (дві тисячі шістдесят п`ять) гривень 36 коп. та витрати на правничу допомогу в сумі 1861 (одна тисяча вісімсот шістдесят одна) гривня 80 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс», код ЄДРПОУ 39508708, місце знаходження: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 37/41.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Н.О. Горобець