Решение № 140927645, 31.08.2026, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/5115/25

Провадження № 2/946/1146/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Смокіної Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Арнаут М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК», третя особа Національний банк України, про захист прав споживачів,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

07.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, третя особа Національний банк України, та просить зобов`язати АТ «УКРСИББАНК» скасувати арешт на банківський рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ "УКРСИББАНК" на його ім`я, та стягнути з АТ «УКРСИББАНК» на користь позивача 10000,00 грн завданої моральної шкоди.

Свої вимоги мотивує тим, з 10.06.2025 на примусовому виконанні в Ізмаїльському відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває ВП № 78314981 відносно ОСОБА_1 . Постановою головного державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Биркою І.О. у ВП № 78314981 від 20.06.2025 арешт з банківського рахунку, відкритого в АТ «УКРСИББАНК», знято. Однак, станом на 01.07.2025 арешт банком АТ «УКРСИББАНК» з банківського рахунку НОМЕР_1 , відкритого на його ім`я, не скасований. Вважає, що відмова відповідача в задоволенні його законних вимог про скасування арешту з банківського рахунку, на яку ОСОБА_1 отримує стипендію, грубо порушує права як споживача банківських послуг. Окрім того, внаслідок порушення прав позивача протиправною поведінкою відповідача, йому було завдано моральної шкоди, яка полягає в тривалому невиконанні відповідачем постанови головного державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бирки І.О. про скасування арешту банківського рахунку, що призвело до необхідності відстоювати свою правоту в суді, а відповідно і до душевних страждань через неможливість належним чином користуватись банківським рахунком. Такі душевні страждання відповідно до ст. 23 ЦК України підлягають відшкодуванню відповідачем, а враховуючи їх тривалість та невизнання відповідачем прав позивача як споживача, а також подальше невиконання вимог законодавства щодо відновлення його прав, позивач вважає, що розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди повинен становити 10000,00 грн.

Процесуальні дії суду

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10.07.2025 відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09.10.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Аргументи учасників справи

Представник позивача в судове засідання не прибув, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, згідно заяви від 05.05.2026 позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить справу розглянути за їх відсутності.

В судове засідання представник відповідача не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, згідно заяви від 05.05.2026 просить справу розглянути без участі представника АТ «УКРСИББАНК», у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

22.07.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого 07.03.2023 між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 був укладений Договір-анкета про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичних осіб (з Правилами) № НОМЕР_2 (далі - Договір), відповідно до умов якого банк відкрив клієнту банківський картковий рахунок № НОМЕР_3 на умовах обслуговування, визначених цим Договором та Правилами. 10.06.2025 АТ «УКРСИББАНК» отримав Е-постанову про накладення арешту на усі кошти, що містяться на рахунках ОСОБА_1 - дата постанови 10.06.2025 ID 28962062644 вик.док. № ЕНА 4500686 від 14.04.2025 ВП № 78314981 постанова № 4 на суму 1491,00 грн, ініціатор - Ізмаїльський відділ державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Постанова була виконана банком, накладено арешт на рахунки позивача, відкриті в АТ «УКРСИББАНК». 20.06.2025 АТ «УКРСИББАНК» було отримано Е-постанову на зняття арешту з коштів боржника від 20.06.2025 у ВП № 78314981, ідентифікатор постанови №29,070,716,870 по боржнику ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зазначеній постанові виконавцем зазначено: зняти арешт з рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «УКРСИББАНК», що належить боржнику ОСОБА_1 . Проте вказаний рахунок ніколи не відкривався в АТ «УКРСИББАНК» на ім`я ОСОБА_1 , тобто виконавцем було допущено помилку у номері рахунку, з якого мав бути знятий арешт. При отриманні Е-документів через Національну автоматизовану інформаційну систему (НАІС), відповідь направляється автоматично. У постанові було сформовано відповідь «1» повне виконання. Однак фактично зняття арешту з рахунку не відбулося у зв`язку з технічною помилкою. Після виявлення зазначеної обставини АТ «УКРСИББАНК» листом вих. № 34-3/6170 від 27.06.2025, направленим на офіційну електронну адресу органу державної виконавчої служби, повідомило виконавця про те, що арешт з рахунку клієнта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), фактично не знято. Враховуючи, що у постанові було зазначено невірний рахунок боржника, тобто постанова не відповідала вимогам чинного законодавства в контексті свого змісту, АТ «УКРСИББАНК» не зміг виконати вказану постанову. 16.07.2025 надійшов Е-документ (виправлена постанова) на зняття арешту з рахунку НОМЕР_3 , арешт з рахунку клієнта було знято. Отже, АТ «УКРСИББАНК» жодним чином не порушив права позивача. Більше того, відповідач навіть технічно не зміг би виконати рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, оскільки в АТ «УКРСИББАНК» рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 не відкривався, тим більше, що арешт з рахунку, відкритого позивачем в АТ "УКРСИББАНК", знято у зв`язку із винесенням виконавцем постанови від 16.07.2025 із зазначенням правильного номеру рахунку. Крім того позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на положення законодавства про захист прав споживачів та вважає себе споживачем банківських послуг. Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, не пов`язаних із підприємницькою діяльністю. Послугою, відповідно до пункту 17 частини першої статті 1 цього Закону, є діяльність виконавця з надання споживачу певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага за індивідуальним замовленням для задоволення його особистих потреб. Разом із тим, предметом спору у даній справі є не якість, порядок чи умови надання банківських послуг, а дії АТ «УКРСИББАНК» щодо виконання постанови державного виконавця про зняття арешту з коштів на рахунку. Позивач не оспорює умови укладеного з банком договору банківського рахунку, порядок його обслуговування чи надання будь-яких банківських послуг. Жодних вимог, пов`язаних із виконанням банком договірних зобов`язань, позивачем не заявлено. Виконання банком постанови державного виконавця не є окремою банківською послугою, яку особа замовляє або отримує для задоволення власних потреб, а є виконанням банком обов`язків, визначених законодавством у сфері виконавчого провадження. Тобто, ОСОБА_1 не оскаржує умови Договору № 11000919480500, укладеного із АТ «УКРСИББАНК», не оскаржує порядок виконання цих умов, жодної вимоги стосовно укладеного з банком правочину позивач не пред`являє. Виконання чи не виконання банком постанови про зняття арешту не містить тієї необхідної конструкції, що передбачена Законом України «Про захист прав споживачів», а саме в даних правовідносинах про накладення арешту позивач не є споживачем фінансових (банківських) послуг, адже предметом спору є дії банку щодо виконання постанови про зняття арешту, а не дефект наданих банком послуг, в даному випадку він не отримує взагалі жодної послуги - ні банківської, ні будь-якої іншої, тобто, відсутнє передбачене п.п. 17, 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» отримання споживчої послуги споживачем. Вважає, що позивач не надав доказів на підтвердження факту заподіяння йому відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, не обґрунтував, з чого він виходив, визначаючи розмір заподіяної йому шкоди та не зазначив, яких саме моральних страждань він зазнав. Тому вимога в цій частині не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, для відшкодування моральної шкоди необхідним є встановлення факту протиправних дій (бездіяльності) відповідача, наявності моральної шкоди, причинного зв`язку між такими діями та негативними наслідками, а також інших елементів цивільно-правової відповідальності. Сам факт виникнення у особи негативних емоцій не свідчить автоматично про заподіяння моральної шкоди, якщо такі переживання не досягають рівня страждань або приниження, що підлягають компенсації. Аналогічний підхід викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, у якій зазначено, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності, а таке відшкодування не повинно призводити до безпідставного збагачення потерпілої особи. Наголошує на тому, що у позовній заяві позивачем не зазначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, не надав ніяких доказів причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою відповідача та його моральними стражданнями. Крім того, стягнення моральної шкоди, здійснюється на підставі ст. 23 Цивільного кодексу України, тому положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється на правовідносини, які виникли між сторонами.

06.10.2025 представником відповідача надано додаткові пояснення щодо питання представника позивача про негайне виконання постанови виконавця про зняття арешту від 20.06.2025, згідно яким відповідно до Порядку автоматизованого арешту коштів/електронних грошей боржників на рахунках/електронних гаманцях, відкритих надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, емітентами електронних грошей, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2019 № 1203/5, передбачено, що після отримання запиту Інформаційні системи надавачів платіжних послуг (ІСНПП) негайно: формує повідомлення про прийняття запиту до виконання надавачем платіжних послуг і відправляє його до автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП). Вказана вимога Закону була виконана відповідачем - одразу при отриманні Е документа (постанови від 20.06.2025) через Національну автоматизовану інформаційну систему (НАІС) надіслано відповідь про прийняття запиту до виконання. При цьому, відповідь система направляє автоматично, в постанові була вказана відповідь «1» повне виконання. Однак, в результаті подальшого контролю, який здійснюється співробітниками банку не автоматично, адже система НАІС є новою і не зовсім досконалою, у постанові від 20.06.2025 виявлено помилку щодо номеру рахунку, тому арешт не був знятий. За таких обставин, спрацювання системи з помилковим зазначенням про повне виконання постанови є технічними проблемами, відповідальність за які відповідач не несе і саме з метою уникнення таких помилок працівниками банку здійснюється після контроль вказаних операцій. Проте постанова від 20.06.2025 була прийнята до виконання банком негайно, як це і зазначено у вказаному вище нормативному документі, тому усі посилання представника позивача на те, що нібито відповідач зволікав із її виконанням, не підтверджені жодним доказом та є необґрунтованими. Після виявлення помилки виконавця на офіційну електронну адресу ДВС було проінформовано листом вих. № 34-3/6170 від 27.06.2025, що арешт з рахунку клієнта ОСОБА_1 не знято. Прохання вважати вірним відповідь 4 повернуто без виконання з інших причин - рахунок боржника вказано не вірно. Чинним законодавством не передбачено обов`язку банку повідомляти сторони виконавчого провадження про результати виконання постанов виконавця, оскільки така інформація направляється безпосередньо до органу державної виконавчої служби через автоматизовану систему. Крім того, позивач як сторона виконавчого провадження мав можливість отримувати інформацію про його перебіг через автоматизовану систему виконавчого провадження та своєчасно реагувати на виявлені обставини.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. 15.09.2025 до суду від представника Національного банку України надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що відсутні правові підстави для залучення Національного банку України до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. На обґрунтування своєї позиції представник послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 26.06.2019 у справі № 910/17792/17 та від 30.11.2023 у справі № 990/222/23, відповідно до яких третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучається до участі у справі лише за умови, якщо судове рішення може вплинути на її права чи обов`язки, а саме по собі зазначення такої особи у позовній заяві не є підставою для її автоматичного залучення до участі у справі. Крім того, представник послався на положення статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відповідно до яких банки є економічно незалежними, а органам державної влади та органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків під час виконання ними службових обов`язків або втручатися в діяльність банків, крім випадків, передбачених законом. Вирішення цього спору не вплине на права чи обов`язки Національного банку України, оскільки судовим рішенням не буде змінено обсяг його прав чи обов`язків, покладено на нього нових обов`язків або надано нових прав. У зв`язку з цим просив вирішити спір при повному з`ясуванні обставин і перевірці їх доказами без участі представника Національного банку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно Договору-Анкети про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи (з Правилами) № 11000919480500 від 07.03.2023, між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 виникли договірні правовідносини щодо відкриття, обслуговування та користування банківським рахунком НОМЕР_3 (а.с.47).

Згідно постанови головного державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бирки І.О. від 10.06.2025 у виконавчому провадженні № 78314981, відкрито виконавче провадження з виконання постанови № ЕНА 4500686 від 14.04.2025 про стягнення штрафу на користь держави у розмірі 1020,00 грн, виданої Ізмаїльським районним відділом поліції ГУНП в Одеській області (а.с. 5).

Згідно постанови головного державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бирки І. О. від 10.06.2025 у виконавчому провадженні № 78314981, накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , що містяться на його рахунках та належать боржнику (а.с. 59).

Згідно постанови головного державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бирки І. О. від 20.06.2025 у виконавчому провадженні № 78314981, постановлено зняти арешт з коштів боржника ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «УКРСИББАНК» (а.с. 56).

27.06.2025 АТ «УКРСИББАНК» повідомлено начальника Ізмаїльського ВДВС про те, що рахунок боржника у постанові від 20.06.2025 вказано не вірно, але по причині технічного збою відправлено відповідь 1- про повне виконання. Арешт з рахунку ОСОБА_1 не знято. Вважати вірним відповідь 4 повернуто без виконання з інших причин-рахунок боржника вказано не вірно (а.с. 55).

Згідно постанови головного державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бирки І. О. від 16.07.2025 у виконавчому провадженні № 78314981, постановлено зняти арешт з коштів боржника ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунку № НОМЕР_3 , відкритому в АТ «УКРСИББАНК» (а.с. 58).

Позиція суду

Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права.

Згідно з частинами другою, третьою статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права та пропорційність.

Згідно ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ч. 1, 2 ст. 77, ч. 2 ст. 78, ч. 1 ст. 80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

У частині першій статті 2 ЦПК України вказано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

При цьому, відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021 року в справі № 916/2040/20).

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно з ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.76-82 ЦПК.

Згідно пункту 81 Постанови Великої Палати Верховного суду від 18.03.2020 по справі № 129/1033/13-ц принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Отже, захисту підлягає наявне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) такого права чи інтересу та звернулася до суду за його захистом. Тому, вирішуючи спір, суд насамперед встановлює, чи має позивач порушене, невизнане або оспорюване право (інтерес), чи було воно порушене саме відповідачем, а також чи підтверджуються відповідні обставини належними, допустимими та достатніми доказами, що містяться в матеріалах справи.

Позивач просить зобов`язати АТ «УКРСИББАНК» скасувати арешт з банківського рахунку НОМЕР_1 , відкритого в АТ «УКРСИББАНК» на його ім`я.

Разом із цим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що зазначений рахунок НОМЕР_1 відкритий в АТ «УКРСИББАНК» та належить позивачу.

Натомість із досліджених доказів убачається, що арешт було накладено на рахунок позивача в АТ «УКРСИББАНК» № НОМЕР_3 та після надходження до АТ «УКРСИББАНК» постанови державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бирки І. О. від 16.07.2025 арешт з цього рахунку було знято, що представником позивача не заперечувалось.

Таким чином, позивач не довів, що на його ім`я в АТ «УКРСИББАНК» відкритий рахунок НОМЕР_1 та на вказаний рахунок накладено арешт, а також те, що внаслідок протиправних дій відповідача арешт з такого рахунку до не було знято, отже не довів як наявність порушеного права, так і порушення його прав протиправними діями відповідача, що є підставою для відмови у задоволення позову в цій частині.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. За змістом статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується за наявності неправомірних рішень, дій чи бездіяльності особи, яка її завдала, а також інших передбачених законом умов цивільно-правової відповідальності.

Обов`язковими умовами для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди є наявність протиправної поведінки відповідача, факту заподіяння моральної шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, а також вини відповідача у випадках, коли її наявність вимагається законом.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач пов`язує завдання моральної шкоди з діями відповідача щодо тривалого невиконання постанови ДВС про зняття арешту з його рахунку НОМЕР_1 .

Як встановлено судом, у постанові головного державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бирки І. О. від 20.06.2025 у виконавчому провадженні № 78314981 вказано про зняття арешту з коштів боржника ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «УКРСИББАНК», доказів відкриття якого суду станом на день розгляду справи не надано.

Листом АТ «УКРСИББАНК» від 27.06.2025 начальника Ізмаїльського ВДВС повідомлено про те, що рахунок боржника у постанові від 20.06.2025 вказано не вірно.

Повторно постановою головного державного виконавця Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Бирки І. О. від 16.07.2025 у виконавчому провадженні № 78314981 вказано зняти арешт з коштів боржника ОСОБА_1 , що знаходяться на рахунку № НОМЕР_3 , відкритому в АТ «УКРСИББАНК», яку відповідачем було виконано, що позивачем не заперечувалось.

Оскільки суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про зобов`язання АТ «УКРСИББАНК» скасувати арешт з рахунку позивача НОМЕР_1 та під час розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачем прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-268, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРСИББАНК», третя особа Національний банк України, про захист прав споживачів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:Г.І.Смокіна