Решение № 140926745, 26.10.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/7627/26

Провадження №2/442/3041/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючої судді Павлів З.С., розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

ТОВ «Фінансова компанія «Смарт Пей» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути заборгованість з ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 28718,68 грн. та судові витрати.

Позов мотивовано тим, що між АТ «Перший український міжнародний банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2001182627401 від 27.11.2018.

Кредитний договір було укладено шляхом власноручного підписання Позичальником заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за умовами якої клієнт беззастережно підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: www.pumb.ua, в повному обсязі.

На підставі зазначеного Кредитного договору Позичальнику надано грошові кошти в якості кредиту на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до змісту Заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яку Відповідачка підписала власноручно, розмір річної процентної ставки складає 47,88%.

Відповідачка довготривалий строк не виконувала належним чином свої кредитні зобов`язання перед Банком. Заборгованість відповідачки перед Банком станом на 26.06.2026 складала 28718,68 грн., з яких: 18431,20 грн. заборгованість за кредитом; 10287,48 грн. заборгованість по процентам.

26.06.2026 між АТ «ПУМБ» та ТОВ «Фінансова компанія «Смарт Пей» укладено договір факторингу №1, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Смарт Пей» отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників БАНКУ, вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідачки.

Згідно реєстру боржників, загальна сума заборгованості Відповідачки станом на дату укладання договору факторингу, за Кредитним договором склала 28718,68 грн, з яких: 18431,20 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, та 10287,48 грн. - сума заборгованості за відсотками. Вказана сума боргу була нарахована Банком та не змінювалась Позивачем з дати відступлення права вимоги за договором факторингу №1 від 26.06.2026.

Стислий виклад позиції (заперечень) відповідача.

21.10.2026 представник відповідачки Тунський А.Р. подав відзив на позовну заяву, в якій просить в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що матеріали справи не містять будь-яких доказів, що Позивач погоджував збільшення кредитного ліміту, а також зміни (продовження) строку кредитування. Фактично Відповідач також використала 9800 гривень, так званого збільшеного кредитного ліміту але сторони не погоджували строку кредитування та процентів за кредитом, тобто відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Вказує, що Відповідачем сплачено 21935 гривень тіла кредиту та процентів. Крім того із змісту виписки по банківському рахунку вбачається, що Відповідачем також було сплачено комісію 400 гривень. Вважає, що загальна сума яка може підлягати стягненню з Відповідача становить 42,58 гривень. Також Відповідач не погоджується із заявленими Позивачем розміром витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень. Розмір витрат Відповідач вважає завищеним і не співмірним із складністю справи та ціною позову. Зазначає, що Відповідач у справі є інвалідом 3 групи з дитинства. Будь-яких доказів понесення судових витрат, зокрема квитанції про оплату правової допомоги Позивач до матеріалів справи не долучає.

Інші процесуальні дії у справі.

З урахуванням положень ст.187 ЦПК України, 29.2026 суддею Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з метою отримання інформації щодо місця проживання (перебування) відповідачки зроблено відповідний запит до Відділу-Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області та отримано відповідь про те, що відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.09.2026 позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви №2001182627401 від 27.11.2018 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до якого відповідачці надано кредит у розмірі 10000 грн.

У заяві зазначено, що відповідачка підписанням цієї заяви беззастережно підтвердила, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, в повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані її в процесі обслуговування (з урахуванням всіх змін), а також погодилась з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у Банку), а при обранні послуги з укладення Договору страхування, підписанням цієї Заяви підтвердила свою згоду на укладення Договору страхування на зазначених умовах.

Відповідно до Заяви, Відповідачка просила відкрити на її ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати Кредитну картку. № Кредитної картки миттєвого випуску (не персоніфікованої) НОМЕР_2 .

Банк встановив на її поточний рахунок у гривнях, відкритий за Заявою, Кредитний ліміт у сумі 10000 грн. Реальна річна процентна ставка складає 47,88%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 12577,58 грн.

Відповідно до Довідки про збільшення кредитного ліміту по договору №2001182627401, ОСОБА_1 було збільшено кредитний ліміт та вбачається часткове погашення боргу Відповідачкою.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 користувалася отриманими кредитними коштами, однак своєчасно такі банку не повертала тривалий час, у зв`язку з чим станом на 25.06.2026 утворилася заборгованість за кредитним договором №2001182627401 від 27.11.2018 в розмірі 28718,68 грн., з яких: 18431,20 грн. заборгованість за кредитом; 10287,48 грн. заборгованість по процентам.

26.06.2026 між АТ «ПУМБ» та ТОВ «Фінансова компанія «Смарт Пей» укладено договір факторингу №1.

Згідно з п.2.1. Договору, Клієнт зобов`язується передати (відступити) Фактору в повному обсязі Права вимоги за Кредитними угодами, зазначеними у підписаному (-їх) Сторонами Реєстрі (-ах) Боржників, а Фактор зобов`язується прийняти та оплатити Права вимоги за вказаними Кредитними угодами в порядку та розмірі, передбаченому Договором.

Відповідно до п.4.1. та п.4.2. Договору, Права вимоги за Реєстром Боржників вважаються відступленими у день надходження оплати за Права вимоги в повному обсязі на рахунок Клієнта, вказаний у п. 3.2 Договору, за ціною, визначеною п. 3.1 Договору. Клієнт після надходження на його рахунок коштів в сумі, зазначеній в п.3.1 Договору, передає Фактору Реєстр Боржників. Права вимоги за Кредитними угодами переходять до Фактора в повному обсязі і на тих умовах, які існують на момент переходу Прав вимоги за відповідними Кредитними угодами, а також інші пов`язані з Правами вимоги права, в тому числі право на отримання несплачених процентів.

Згідно з Реєстром боржників №1 до Договору факторингу №1 від 26.06.2026, загальна сума заборгованості Відповідачки станом на дату укладання договору факторингу, за Кредитним договором склала 28718,68 грн, з яких: 18431,20 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу та 10287,48 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).

Під час вирішення цивільного спору суд у межах своїх процесуальних повноважень та в межах позовних вимог установлює зміст (правову природу, права та обов`язки) правовідносин сторін, які випливають зі встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець вказує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, ніж закон. Більш того, керуючись положеннями ЦПК України, така функціональність суду має імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду відображається в судовому рішенні, зокрема в його мотивувальній і резолютивній частинах.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Тлумачення змісту як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію»(далі - Закон).

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

З огляду на викладені норми права, у позичальника виникає зобов`язання повернути кредитодавцю позику (кредит) в порядку, на умовах та в строк, що передбачені кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, заборгованість відповідачки за сумою кредиту (тілом) станом на момент звернення до суду становить 18431,20 грн. Заперечення відповідачки щодо відсутності її особистого підпису на довідці про збільшення кредитного ліміту суд оцінює критично, оскільки факт реального отримання та користування грошовими коштами у розмірі, що перевищує початковий ліміт, беззаперечно підтверджується первинними документами випискою по картковому рахунку відповідачки. Відповідно до ст. 634, 642, 1054 Цивільного кодексу України, прийняття та фактичне використання грошових коштів створює зобов`язання щодо їх повернення.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, витяги з Тарифів та Умов (Правил) надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можуть вважатися складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, якщо позивач не доведе, що саме з цими документами відповідач був ознайомлений і з якими погодився під час підписання заяви.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка була у письмовій формі ознайомлена та погодилася з Правилами та Тарифами банку в частині порядків нарахування, ставок та умов зміни процентної ставки при пролонгації чи збільшенні ліміту. Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення нарахованих позивачем процентів у сумі 10287,48 грн, у зв`язку з чим у задоволенні цієї частини вимог слід відмовити.

Водночас, аналізуючи виписку по особовому рахунку відповідачки, суд встановлює, що банку в односторонньому порядку було утримано та зараховано з внесених відповідачкою коштів плату за комісією у загальній сумі 400 грн. (зокрема проведення від 27.06.2019, 28.11.2019, 31.01.2020, 01.03.2020).

На спірні правовідносини за цим договором поширюється дія Закону України «Про споживче кредитування», адже за договором позичальнику надано споживчий кредит та такий укладено зі строком погашення кредиту більше одного місяця.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», (далі Закон) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом передбачено право фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року (справа № 202/5330/19) у кредитному договір не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлено щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин умова кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемною відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Закону.

Суд звертає увагу, що у договорі не вказано за яку саме послугу позивач встановив комісію.

Умови самого договору не містять переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і їх погодження із споживачем при укладенні договору, а тому обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемним відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначені правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року (справа № 755/11636/21) та від 16 листопада 2022 року (справа № 755/9486/21).

Аналізуючи умови договору, суд прийшов до переконання про те, що позивачем не подано доказів у відповідності до ст. ст. 76-80 ЦПК України, які б підтверджували, які саме послуги надаються відповідачеві за котрі необхідно здійснювати сплату комісії, відтак суд прийшов до переконання про те, що відповідач не зобов`язаний сплачувати таку комісію у розмірі 400 гривень, тому сплачені відповідачкою кошти у розмірі 400 грн. підлягають зарахуванню в рахунок погашення заборгованості за основним боргом (тілом кредиту).

Згідно зі ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

За положеннями п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ «Фінансова компанія «Смарт Пей» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачкою, відповідно до умов кредитного договору, що був укладений між первісним кредитором та ОСОБА_1 .

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає частковому задоволенню.

Таким чином, з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» слід стягнути заборгованість за кредитним договором №2001182627401 від 27.11.2018 у розмірі 18031,20 гривень.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до суду з даним позовом позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» сплатило судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2662 гривні 40 копійок.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно зі ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

З врахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає, що з відповідачки необхідно стягнути на користь позивача понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1671,60 гривень.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Доказами у справі встановлено, що 26.03.2026 між ТОВ «Фінансова компанія «Смарт Пей» та Адвокатом Рудзей Юрієм Володимировичем укладено договір про надання правничої допомоги.

Предметом договору визначено, що Адвокат надає правничу допомогу Клієнту на умовах і в порядку, визначеному Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надану правничу допомогу в порядку, визначеному Договором.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»(далі: Закон за № 5076-VI) договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону за № 5076-VI встановлено, що представництвом є вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону за № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які варто застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналогічну правову позицію виклала Велика Палата Верховного Суду у судовому рішенні від 19 лютого 2020 року (єдиний унікальний номер справи: 755/9215/15-ц).

З Акту наданих послуг правничої допомоги від 30.06.2026 за Договором про надання правничої допомоги від 26.03.2026 вбачається, що Адвокатом Рудзей Юрієм Володимировичем надано ТОВ «Фінансова компанія «Смарт Пей» юридичні послуги вартістю 10000 гривень.

Розгляд даної справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Предмет спору та правові підстави позову є типовими для подібних категорій справ фінансових установ, які носять масовий характер. Заявлена сума витрат (10000 грн.) є явно неспівмірною зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та ціною позову.

Відповідно до висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, має бути доведений належними доказами договором, розрахунком витрат, а також документами, що свідчать про фактичну оплату гонорару (квитанціями, платіжними дорученнями).

Матеріали справи не містять належних і достатніх доказів на підтвердження фактичного понесення та оплати позивачем зазначених витрат на правничу допомогу.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією №375420, відповідачка ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи з дитинства. Стягнення з неї значних витрат на правничу допомогу комерційної фірми у справі за позовом із сумнівними нарахуваннями процентів порушуватиме засади справедливості, добросовісності та пропорційності.

З огляду на викладене, керуючись принципами розумності та справедливості, а також враховуючи відсутність доказів фактичної оплати та неспівмірність заявленої суми, суд доходить висновку про відмову в задоволенні вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України,

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» заборгованість за кредитним договором №2001182627401 від 27.11.2018 у розмірі 18031,20 (вісімнадцять тисяч тридцять одна гривня 20 коп.) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» 1671,60 (одну тисячу шістсот сімдесят одну гривню 60 коп.) гривень сплаченого судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей», ЄДРПОУ- 43696954, адреса: 01042, м.Київ, вул.Іоанна Павла ІІ, буд.4/6, корпус А, офіс 303.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 26.10.2026.

Суддя Павлів З.С.