Решение № 140926489, 26.10.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/8501/26

Провадження №: 2/336/5648/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Савеленко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» Столітній М.М. звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 21.07.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №5694317 про надання коштів на умовах споживчого кредиту строком на 360 днів. За умовами договору відповідач отримав кредит в сумі 16000 грн., шляхом перерахування коштів на банківський рахунок, який зобов`язався повернути та сплатити відсотки за користування кредитом. Відповідач умови кредитного договору щодо повернення кредиту не виконав у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 72472,00 грн., яка складається з наступного 16000,00 грн. за тілом кредиту, 33744,00 грн. за несплаченими відсотками, нарахованими первісним кредитором, 21128,00 грн. за нарахованими процентами позивачем за 139 календарних днів, 1600,00 грн. комісії за надання кредиту. Позивач отримав право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором на підставі договору факторингу № 27/02/2026 від 27.02.2026.

Посилаючись на викладені обставини, представник позивача просить стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 72472,00 грн. та судові витрати.

Ухвалою судді 28.08.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано у АТ «Універсал Банк» докази у справі.

11.09.2026 від АТ «Універсал Банк» до суду надійшла витребувана інформація.

Ухвалу про відкриття провадження у справі було направлено судом на останню відому зареєстровану адресу місця проживання відповідача, а також на адресу місця проживання відповідача, зазначену у позовній заяві, на адресу електронної пошти. Відповідно до довідки про доставку електронного листа, наявної в матеріалах справи, ухвалу про відкриття провадження у справі від 28.08.2026 було доставлено на електронну пошту відповідача 25.09.2026.

Згідно з ухвалою про відкриття провадження у справі відповідачу визначено строк на подання відзиву та роз`яснено, що відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі його ненадання у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відзив на позовну заяву не надійшов.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання, в розумінні положень ст.279 ЦПК України, не надходило.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Всебічно вивчивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 21.07.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №5694317 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримав у безготівковій формі кредитні кошти в сумі 16000,00 грн., строком на 360 днів, які зобов`язався повернути та сплатити проценти періодичними платежами кожні 30 днів відповідно до визначеної п.1.4.1 Договору відсоткової ставки, яка становить 0,95 %в день. У пункті 4 Договору сторони погодили сплату комісії за надання кредиту, яка становить 1600,00 грн.

Додатком до договору є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, згідно з якою загальна вартість кредиту становить 72244,00 грн.

Договір укладено в електронній формі та підписано з боку ОСОБА_1 шляхом введення одноразового ідентифікатора 29730.

21.02.2022 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Пейтек Україна» укладено Договір про організацію переказу грошових коштів №210222-1, на підставі якого ТОВ «Пейтек Україна» перераховано кошти в розмірі 16000,00 грн на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 (лист ТОВ «Пейтек Україна» від 02.03.2026, вих.№20260302-3208).

Факт належності карткового рахунку № НОМЕР_1 відповідачу ОСОБА_1 та зарахування на неї грошової суми в розмірі 16000,00 грн. підтверджується наданою на виконання ухвали суду інформацією з АТ «Універсал Банк» (лист № БТ/Е-40012 від 04.09.2026).

Згідно з розрахунком заборгованості заборгованість за відсотками за період з 21.07.2025 по 27.02.2026, складеним ТОВ «Лінеура Україна», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №5694317 від 21.07.2025 становить 59192,00 грн. та складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 16000,00 грн., заборгованості за відсотками в сумі 33592,00 грн., заборгованості за комісією в сумі 1600,00 грн. та заборгованості за штрафними санкціями в сумі 8000,00 грн.

27.02.2026 між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу №27/02/2026, за умовами якого ТОВ ФК «Фінтраст Капітал» отримало від ТОВ «Лінеура Україна» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №5694317. Зазначене також підтверджується витягом з реєстру боржників від 27.02.2026.

Згідно з листом ТОВ «Лінеура Україна» від 02.03.2026, боржників було повідомлено про зміну кредитора в особистих кабінетах.

Після переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_2 , оскільки строк договору ще не сплив, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» продовжило нарахування відсотків. Відповідно до розрахунку заборгованості, сформованим позивачем, ОСОБА_1 за кредитним договором №5694317 від 21.07.2025 донараховано відсотки за період з 28.02.2026 по 16.07.2026 на суму 21128,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Згідно із ч. ч. 1, 2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Згідно статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Пунктом 12 ч.1ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що одноразовий Ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ст. 642 ЦК України).

При цьому, на виконання вимог ч.1ст. 638 ЦК України сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв`язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Із вказаних норм права та із аналізу письмових доказів вказаної цивільної справи можна дійти висновку, що сторони погодили умови кредитування.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як встановлено у ч. 2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частино першою статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором про приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Частиною 1 ст.633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Суд, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, доходить наступного висновку.

Дослідженими матеріалами справи підтверджено факт укладення договору №5694317 від 21.07.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 строком на 360 днів та отримання відповідачем кредитних коштів в сумі 16000,00 грн. у безготівковій формі.

При укладенні кредитного договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом.

Що стосується стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту в сумі 1600,00 грн. суд зазначає наступне.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зробив висновок, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику та здійснюється при виконання прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України "Про захист прав споживачів" (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України "Про споживче кредитування" № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року".

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 686/9372/16, провадження № 61-663св21 від 15 грудня 2021 року.

У даній справі умовами кредитного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний сплачувати банку комісійну винагороду за надання кредиту та комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Між тим, Верховний суд у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (п.29) прийшов до висновку, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За таких обставин вимоги позивача в частині стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 1600,00 грн. не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьої вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правничої допомоги представником позивача суду надано договір про надання правової допомоги, № 10/12-2024, заявку №23118 від 20.07.2026 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10.12.2024, акт №23118 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 18.08.2026, копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер на надання правничої допомоги.

Згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 18.08.2026 адвокатом Столітнім М.М. надано ТОВ ФК «Фінтраст Капітал» правничі послуги на суму 10 000 грн. Дослідивши перелік наданих послуг, судом встановлено, що послуга з представництва інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою клієнта, в тому числі участь у судових засіданнях вартістю 1640,00 грн. фактично не надавалась, оскільки представник позивача участі в судових засіданнях не брав. Послуга зі складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів оцінені у 1640,00 грн. з витраченим часом у 2 години, надана представником лише в частині подачі до суду клопотання про витребування доказів, а отже вартість наданої послуги має бути зменшена до 400,00 грн. Послуга зі складання та оформлення додатків до позовної заяви, оцінена у 840,00 грн. фактично є складовою послуги зі складання позовної заяви про стягнення заборгованості. Таким чином, вартість зазначених послуг не підлягає стягненню з відповідача. Підтвердженою є сума витрат в розмірі 6280,00 грн. (10000,00 грн. 1640,00 грн. 1240,00 грн. 840,00 грн.).

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково на 97,79%, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягає стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 6141,21 грн. (6280,00 грн.*97,79%).

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2603,56 грн. (2662,40 грн.*97,79%).

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 141, 223, 247, 265, 273, 280-284, 353, 354 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за Договором №5694317 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21.07.2025 в сумі 70872 (сімдесят тисяч вісімсот сімдесят дві) гривні 00 копійок, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 16000,00 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими первісним кредитором в сумі 33744 гривні 00 копійок, заборгованості за відсотками, нарахованих позивачем за 139 календарних днів в сумі 21128 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Фінтраст Капітал» судовий збір в сумі 2603 (дві тисячі шістсот три) гривні 56 копійок та витрати на правову допомогу в сумі 6141 (шість тисяч сто сорок одна) гривня 21 копійка.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», ЄДРПОУ: 44559822, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Набережно-Корчуватська, бу.27, прим.2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса останньої відомої адреси реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса місця проживання згідно з позовною заявою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.А.Савеленко

26.10.26