Решение № 140926449, 14.10.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/4327/26

Провадження 2/206/2498/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Худайкуловій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 6869407 у розмірі 17 976,00 грн, а також 2 662,40 грн. судового збору та 9 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22 грудня 2021 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6869407, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 8 000,00 грн., а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у порядку та строки, встановлені договором.

На підтвердження укладення договору та його умов позивачем надано кредитний договір, графік платежів, паспорт кредиту, анкету-заяву клієнта, правила надання фінансових кредитів, а також докази перерахування кредитних коштів.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 09 липня 2026 року, з метою перевірки факту належності банківської картки відповідачу та фактичного отримання ним кредитних коштів, витребувано у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо картки № НОМЕР_1 та виписку по відповідному рахунку за період з 29 грудня 2021 року по 08 січня 2022 року.

На виконання ухвали суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_2 , рахунок IBAN НОМЕР_3 та надав виписку за вказаним рахунком. Із банківської виписки вбачається зарахування 29 грудня 2021 року грошових коштів у сумі 8 000,00 грн. Таким чином, належність рахунку відповідачу та фактичне отримання ним кредитних коштів підтверджені безпосередньо банківськими документами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Серед іншого посилався на недоведеність факту отримання кредитних коштів, сплив позовної давності, наявність у нього статусу військовослужбовця та передбачену законом заборону нарахування процентів за користування кредитом, а також просив відмовити у стягненні або зменшити витрати на професійну правничу допомогу.

До відзиву відповідачем долучено довідку форми № 5 військової частини НОМЕР_4 , відповідно до якої молодший лейтенант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_4 з 16 лютого 2022 року по теперішній час.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій заперечив проти доводів відповідача, наполягав на укладенні договору належним чином, обґрунтованості розрахунку заборгованості та просив задовольнити позов у повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач, зокрема, послався на свободу договору, погодження відповідачем умов кредитування, порядок автоматичної пролонгації кредиту, а також на те, що заявлені проценти є платою за користування кредитними коштами, а не штрафними санкціями. Заперечення щодо статусу військовослужбовця позивач вважав такими, що самі по собі не усувають усіх зобов`язань, які виникли до початку проходження служби. Щодо правничої допомоги посилався на погоджений сторонами договору гонорар і надані акт та заявку.

Відповідач, своєю чергою, окремо просив застосувати позовну давність, відмовити у стягненні всіх 9 976,00 грн. процентів, вказуючи на свій статус військовослужбовця, і відмовити у стягненні 9 000,00 грн. витрат на правничу допомогу як неспівмірних зі складністю справи. Відповідно до принципу змагальності суд перевіряє кожне із цих заперечень з огляду на наявні письмові докази.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Відповідач у відзиві також просив розгляд справи проводити за його відсутності. У зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

Оскільки відповідач скористався процесуальним правом та подав відзив на позовну заяву, передбачені статтею 280 ЦПК України умови для ухвалення заочного рішення відсутні. Тому справа вирішується судом у загальному порядку з ухваленням рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши письмові докази у їх сукупності та перевіривши доводи сторін, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до статей 12, 13, 76-81, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій, у тому числі електронній, формі. Електронний договір, укладений у передбаченому законом порядку, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного у письмовій формі.

Матеріалами справи підтверджено досягнення сторонами згоди щодо істотних умов кредитного договору, у тому числі суми кредиту, строку користування коштами, процентної ставки та порядку повернення кредиту. Доказів визнання договору недійсним або укладення його іншою особою відповідачем не надано.

За умовами пункту 1.4 договору кредит надавався на 30 днів; у поясненнях сторін датою повернення кредиту та сплати процентів названо 28 січня 2022 року. Пунктом 1.7 договору передбачався механізм автоматичної пролонгації за визначених у ньому умов. Отже, при оцінці нарахувань суд перевіряє не лише погоджену ставку, а й тривалість періоду, за який кредитодавець здійснив нарахування, та правові підстави продовження строку користування коштами.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог закону, розумності й справедливості. За статтями 626, 628, 638 ЦК України договір є домовленістю сторін, а істотні умови мають бути погоджені сторонами. Стаття 1055 ЦК України вимагає письмової форми кредитного договору.

Абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі. Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту і може підписуватися електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Відтак електронна форма правочину сама по собі не свідчить про його недійсність або неукладеність.

Суд виходить із презумпції правомірності правочину, закріпленої статтею 204 ЦК України, проте не звільняє кредитора від обов`язку довести факт видачі коштів та наявність заявленої заборгованості. Ці обставини суд перевіряє як за документами кредитодавця, так і за незалежною інформацією банківської установи.

Посилання відповідача на недоведеність факту отримання кредитних коштів суд відхиляє, оскільки після витребування доказів безпосередньо у банківської установи отримано належні та допустимі докази, які підтверджують належність карткового рахунку ОСОБА_1 та зарахування на нього 29 грудня 2021 року 8 000,00 грн.

Саме банківська виписка має істотне доказове значення, оскільки вона відображає операцію за рахунком, відкритим на ім`я відповідача, незалежно від внутрішньої облікової системи кредитодавця. Відповідач не надав доказів повернення цієї суми, помилкового зарахування коштів або вчинення відповідної операції без його волевиявлення. За таких умов заперечення про відсутність доказів перерахування кредиту не узгоджуються із сукупністю встановлених судом обставин.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 629, 1049, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону; договір є обов`язковим для виконання сторонами; позичальник зобов`язаний повернути отримані кошти у строк та порядку, встановлені договором.

Доказів повернення відповідачем 8 000,00 грн. основної суми кредиту матеріали справи не містять, тому вимога про стягнення основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає, що 27 грудня 2022 року укладено договір факторингу № ФК27-12/22/1, за яким право вимоги за договором № 6869407 увійшло до реєстру переданих вимог. Витяг з реєстру боржників містить відомості про ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , договір № 6869407 та суму заборгованості 17 976,00 грн., у тому числі 8 000,00 грн. основного боргу та 9 976,00 грн. процентів.

У подальшому 01 грудня 2025 року укладено договір факторингу № 01-12/25, відповідно до якого право вимоги до відповідача за договором № 6869407 перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС». Перехід права вимоги підтверджується договором, актами приймання-передачі реєстрів боржників, витягом з реєстру та платіжною інструкцією. За змістом статей 512, 514 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні не припиняє самого зобов`язання, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу.

Відповідно до частини третьої статті 512, статей 514, 516 ЦК України заміна кредитора допускається, якщо вона не заборонена законом чи договором, а до нового кредитора переходить вимога в тому обсязі, який мав попередній кредитор. За статтями 1077, 1078 ЦК України предметом факторингу може бути наявна грошова вимога. Саме по собі включення боржника до реєстру переданих вимог підтверджує їх передання між фінансовими установами, але не змінює змісту зобов`язання та не легалізує нарахування, заборонені законом.

Отже, підтвердження переходу права вимоги до позивача не усуває необхідності перевірити правильність складових боргу: 8 000,00 грн. основної суми кредиту і 9 976,00 грн. процентів. Суд оцінює ці складові окремо з урахуванням строку кредитування, періоду нарахувань і спеціальних правових гарантій відповідача.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд виходить з такого, що загальна позовна давність відповідно до статті 257 ЦК України становить три роки. Водночас перебіг позовної давності у відповідний період був врегульований пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, яким на час дії воєнного стану передбачалося продовження строків позовної давності. Зазначений пункт виключено Законом України № 4434-IX, який набрав чинності 04 вересня 2025 року, після чого перебіг позовної давності поновився. З урахуванням наведеного, а також часу, що минув до початку дії відповідного законодавчого продовження строків, суд не встановив спливу позовної давності на момент звернення позивача до суду у 2026 році, тому заява відповідача у цій частині задоволенню не підлягає.

Сам по собі факт укладення кредитного договору у 2021 році або настання первісної дати повернення кредиту у січні 2022 року не дає підстав механічно відлічувати три календарні роки без урахування законодавчих змін щодо перебігу позовної давності під час воєнного стану. Застосовуючи частину четверту статті 267 ЦК України, суд має насамперед установити, що відповідний строк дійсно сплив. У матеріалах цієї справи таких підстав не встановлено.

Разом з тим доводи відповідача щодо нарахування процентів підлягають частковому врахуванню.

Пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено пільги щодо ненарахування штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом визначеним законом категоріям військовослужбовців у період проходження служби та виконання завдань із захисту держави.

Суд виходить із того, що правові гарантії, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», мають спеціальний характер щодо загальних правил стягнення процентів за кредитом. За змістом Прикінцевих положень Закону України № 1275-VII дія встановлених ним пільг поширюється на військовослужбовців із початку і до закінчення особливого періоду. При цьому необхідно визначити документально підтверджений період служби позичальника та співвіднести його з датами спірних нарахувань.

Правова позиція Верховного Суду щодо необхідності підтвердження спеціального статусу належними документами викладена, зокрема, у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14. У судовій практиці також наголошується на значенні характеру кредиту, часу виникнення зобов`язання та фактичних умов проходження служби при вирішенні питання про ненарахування процентів. Отже, суд не ототожнює доведеність факту військової служби з автоматичним звільненням від усіх раніше нарахованих сум.

Стосовно відповідача, судом досліджено довідку форми № 5 з військової частини НОМЕР_4 , яка засвідчує перебування ОСОБА_1 на військовій службі за контрактом з 16 лютого 2022 року.

Оскільки матеріали справи не містять доказів проходження ним військової служби до цієї дати, підстав для звільнення від нарахувань за період до 16 лютого 2022 року за поданою довідкою не встановлено.

Водночас нарахування, здійснені починаючи з дати документально підтвердженого проходження військової служби, суд оцінює із застосуванням спеціальних гарантій законодавства.

Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц (провадження № 61-14935св19), застосовуючи пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виходив із необхідності врахування пільги військовослужбовця при визначенні кредитної заборгованості. Суд касаційної інстанції звернув увагу також на правові наслідки сплати процентів у період, коли такі проценти не підлягали нарахуванню.

У постанові Верховного Суду від 18 червня 2026 року у справі № 521/15568/24 (провадження № 61-16558св25) зазначено, що встановлений судами факт проходження позичальником військової служби має значення для застосування гарантій пункту 15 статті 14 названого Закону; водночас при вирішенні спору необхідно дослідити конкретне порушення права та належний спосіб його захисту. На відміну від зазначеного спору, у цій справі кредитор пред`явив безпосередньо вимогу про стягнення процентів, тому суд має перевірити правомірність їх нарахування за відповідний період.

Дніпровський апеляційний суд у постанові від 14 січня 2026 року у справі № 216/336/25 також перевіряв застосування пільги за пунктом 15 статті 14 вказаного Закону. Доводи про звільнення від процентів у тій справі були відхилені через недостатність доказів, необхідних для застосування пільги до конкретних обставин. Отже, оцінка належних документів про проходження служби та періоду нарахування процентів має вирішальне значення, а наведена постанова не встановлює загальної заборони застосовувати пільгу до військовослужбовців за контрактом.

Надана відповідачем довідка форми № 5 підтверджує, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_4 з 16 лютого 2022 року по теперішній час.

Позивач факту проходження відповідачем військової служби не спростував.

Із розрахунку первісного кредитора вбачається, що до 15 лютого 2022 року включно сума нарахованих процентів становила 8 576,00 грн., а починаючи з 16 лютого 2022 року нарахування процентів продовжувалося та у підсумку загальна сума процентів була визначена в розмірі 9 976,00 грн.

Зокрема, у розрахунку кредитодавця відображені щоденні нарахування по 159,20 грн. на початку строку кредитування, а надалі по 200,00 грн. До 15 лютого 2022 року включно загальна сума нарахованих процентів склала 8 576,00 грн. Ще 1 400,00 грн. нараховано після зазначеної дати. Такий поділ ґрунтується на датах нарахувань, зазначених у документі кредитодавця, а не на довільному розподілі заявленої суми.

Суд також враховує, що пільга стосується саме процентів за користування кредитом, тоді як основний обов`язок повернути фактично одержану суму кредиту зберігається. Водночас відповідач не надав документів, які б підтверджували погашення основної заборгованості або сплату процентів, нарахованих до початку його служби.

З урахуванням відомостей довідки військової частини НОМЕР_4 про проходження ОСОБА_1 військової служби за контрактом з 16 лютого 2022 року, характеру кредиту, відсутності у справі даних про його цільове призначення для придбання житла або автомобіля та правових висновків Верховного Суду щодо дії соціальних гарантій у період військової служби, суд доходить висновку про застосування до спірних нарахувань з 16 лютого 2022 року пункту 15 статті 14 названого Закону. Відтак проценти, нараховані за цей період, не підлягають стягненню, тоді як проценти, нараховані до початку підтвердженої служби, оцінюються відповідно до умов договору.

Таким чином, обґрунтованою є вимога про стягнення 8 576,00 грн. процентів, нарахованих до початку проходження відповідачем військової служби, а у стягненні 1 400,00 грн. процентів необхідно відмовити.

Отже, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 16 576,00 грн., з яких 8 000,00 грн. - основний борг та 8 576,00 грн. - проценти.

Щодо судового збору суд зазначає, що позивачем сплачено 2 662,40 грн. Відповідно до статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки задоволено 16 576,00 грн. із заявлених 17 976,00 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 455,05 грн. судового збору.

Позивач також просить стягнути 9 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження цих витрат надано договір про надання правової допомоги, заявку на надання юридичної допомоги та витяг з акта, якими передбачено 3 000,00 грн. за надання усної консультації та 6 000,00 грн. за складання позовної заяви.

Із заявки № 269 та витягу з акта № 33 від 30 квітня 2026 року вбачається, що заявлена винагорода складається з 3 000,00 грн. за дві години усної консультації та 6 000,00 грн. за дві години складання позовної заяви. Таким чином, на підтвердження складу витрат надані документи, які конкретизують вид послуг, обсяг часу та їх вартість.

Верховний Суд у постанові Великої Палати від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 звернув увагу на критерії реальності та розумності витрат на правничу допомогу, а також на необхідність врахування обставин конкретної справи. Сам факт погодження гонорару між адвокатом і клієнтом не означає, що всю його суму слід автоматично покласти на іншу сторону процесу.

Відповідач у відзиві заявив клопотання про зменшення таких витрат, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи та ціною позову.

Відповідно до статей 133, 137, 141 ЦПК України при визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу суд враховує складність справи, обсяг наданих послуг, час, витрачений адвокатом, ціну позову та значення справи для сторони. З огляду на типовий характер спору, невелику ціну позову, обсяг виконаної представником роботи, а також заявлене відповідачем клопотання про зменшення витрат, суд вважає розумним, необхідним та співмірним відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. У решті вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Суд враховує, що предмет спору стягнення заборгованості за типовим договором споживчого кредитування, для підготовки позову використовуються стандартні договірні та розрахункові документи, а відповідач заявив належне процесуальне заперечення про неспівмірність суми. При цьому суд не заперечує факту виконання правничих послуг, а визначає саме розмір обґрунтованої компенсації за рахунок іншої сторони.

Такий висновок відповідає загальному підходу, відображеному у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04), відповідно до якого судове рішення повинно містити достатні підстави, що пояснюють прийнятий результат, хоча суд не зобов`язаний давати окрему розгорнуту відповідь на кожен аргумент сторін.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, статтями 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521; IBAN НОМЕР_6 , відкритий в АТ «ОТП БАНК», МФО 300528) заборгованість за Договором № 6869407 від 22.12.2021 у розмірі 16 576 (шістнадцять тисяч п`ятсот сімдесят шість) гривень 00 копійок, з яких: 8 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту; 8 576,00 грн. - заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ 42640371; IBAN НОМЕР_6 , АТ «ОТП БАНК», МФО 300528) судовий збір у розмірі 2 455 (дві тисячі чотириста п`ятдесят п`ять) гривень 05 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

У решті вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Р.О. Кушнірчук