Решение № 140923522, 26.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/25537/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати ОСОБА_1 нарахованої, з нового грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 420/5447/25 пенсії з 08 червня 2026 року в новому неповному розмірі в сумі 27061,13 грн. з обмеженням максимальним (граничним) розміром, та із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2026 року № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію з 08 червня 2026 року нараховану з нового грошового забезпечення станом на 01.01.2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 420/5447/25 в повному розмірі однією сумою 40089,50 грн. за рахунок загальних видатків бюджету, без обмеження максимальним (граничним) розміром, та без застосування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2026 року № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану".

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач отримує пенсію відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області при проведенні перерахунку пенсії на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 420/5447/25 застосовано обмеження максимального розміру пенсії, унаслідок чого в розрахунку зазначено суму 28 172,25 грн. Надалі під час визначення суми, що підлягає фактичній виплаті, відповідач застосував коефіцієнти, передбачені статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» (далі постанова № 1778).

Ухвалою від 24.08.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

Від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України № 2262-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 перерахунок пенсій військовослужбовців здійснюється на умовах, у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України. Стосовно вимоги про виплату пенсії без обмеження максимальним розміром відповідач послався на статтю 2 Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», відповідно до якої максимальний розмір пенсії, призначеної або перерахованої згідно із Законом № 2262-XII, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. З огляду на встановлений на 2026 рік прожитковий мінімум у розмірі 2 595,00 грн відповідач вважав правомірним обмеження пенсії сумою 25 950,00 грн.

Щодо застосування понижувальних коефіцієнтів відповідач послався на статтю 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанову Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778, якими передбачено застосування коефіцієнтів до частини пенсійної виплати, що перевищує десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. Відповідач указав, що пунктом 2 постанови № 1778 визначено категорії осіб, до пенсій яких такі коефіцієнти не застосовуються, зокрема осіб, які безпосередньо брали участь у заходах із забезпечення оборони України та відсічі збройної агресії Російської Федерації, за умови підтвердження відповідних обставин відомостями з Єдиного державного реєстру ветеранів війни, отриманими Пенсійним фондом України в порядку інформаційної взаємодії з Міністерством у справах ветеранів.

За приписами ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є одержувачем пенсії по інвалідності, призначеної з 24 серпня 2006 року відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 420/5447/25 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення перерахунку пенсії позивача з 01 лютого 2022 року та з 01 лютого 2023 року на підставі довідок ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24 жовтня 2024 року № ЮО108719 про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно. Цим рішенням відповідача зобов`язано здійснити відповідний перерахунок і виплату пенсії.

09.07.2026 року позивачу на заяву від 02.07.2026 року про виплату йому пенсії з 01.03.2026 року в повному розмірі однією сумою без обмеження пенсії будь яким максимальним (граничним) розміром та понижуючим коефіцієнтом та без врахування (застосування) постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 року № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» при її виплаті надано перерахунок пенсії з 01.03.2026 року, де зазначена підстава перерахунку «індексація з 03.26».

Згідно з розрахунком, загальний розмір грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії, становить 32 007,75 грн, а основний розмір пенсії, обчислений у розмірі 80 відсотків грошового забезпечення, 25 606,20 грн.

З урахуванням індексацій за 2024, 2025 та 2026 роки, збільшення основного розміру пенсії, підвищення особі з інвалідністю внаслідок війни II групи та інших передбачених розрахунком доплат загальний розмір пенсії визначено в сумі 40 089,50 грн.

Водночас відповідач застосував обмеження максимального розміру пенсії, унаслідок чого в розрахунку зазначено суму 28 172,25 грн. Надалі під час визначення суми, що підлягає фактичній виплаті, відповідач застосував коефіцієнти, передбачені статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

У результаті пенсія, визначена до виплати з 01 березня 2026 року, становить 27 061,13 грн, що підтверджується наданим розрахунком.

Отже, предметом спору є правомірність дій відповідача щодо виплати позивачу з 08 червня 2026 року пенсії в розмірі, меншому за обчислений, унаслідок застосування максимального обмеження та понижувальних коефіцієнтів.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частина п`ята статті 17 Конституції України встановлює, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статей 43 і 63 Закону № 2262-XII пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, здійснюється за правилами спеціального закону, який визначає умови обчислення, перерахунку та виплати відповідних пенсій.

Щодо обмеження пенсії максимальним розміром, суд назначає наступне, що відповідач, обґрунтовуючи правомірність своїх дій, посилається, зокрема, на статтю 2 Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», якою передбачено обмеження пенсійних виплат десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність.

Оцінюючи ці доводи, суд ураховує, що рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII щодо обмеження максимального розміру пенсії визнано неконституційними. Зазначені положення втратили чинність із дня ухвалення цього рішення.

У рішенні № 7-рп/2016 Конституційний Суд України виходив із того, що встановлення максимального обмеження пенсій особам, право на пенсійне забезпечення яких визначене Законом № 2262-XII, не узгоджується з конституційними гарантіями соціального захисту військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється цей Закон.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(ІІ)/2022 визнано неконституційними приписи статті 2 Закону № 3668-VI у частині поширення їх дії на Закон № 2262-XII. Конституційний Суд України визначив особливий порядок втрати чинності відповідними приписами, пов`язавши її з припиненням або скасуванням воєнного стану та спливом установленого рішенням строку.

Водночас у постанові від 25 січня 2024 року у справі № 300/2754/23 Верховний Суд зазначив, що Закон № 2262-XII є спеціальним нормативно-правовим актом у відповідних пенсійних правовідносинах, а застосування положень Закону № 3668-VI для обмеження пенсій військовослужбовців фактично нівелює правові наслідки рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016.

Аналогічний правовий підхід відображено в постанові Верховного Суду від 21 квітня 2026 року у справі № 460/10039/24, у якій суд підтвердив відсутність підстав для обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII, з посиланням на положення Закону № 3668-VI.

Суд бере до уваги, що пенсія позивача призначена відповідно до спеціального Закону № 2262-XII, а отже, під час її виплати відповідач має дотримуватися передбачених цим Законом гарантій у системному зв`язку з рішеннями Конституційного Суду України та правовими висновками Верховного Суду.

Саме по собі посилання відповідача на статтю 2 Закону № 3668-VI не є достатньою правовою підставою для обмеження пенсії позивача максимальним розміром, оскільки такий підхід не узгоджується з наведеними рішеннями Конституційного Суду України та правовою позицією Верховного Суду щодо застосування спеціального законодавства.

За таких обставин суд доходить висновку, що дії відповідача щодо обмеження максимальним розміром пенсії позивача, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, є протиправними.

В частині застосування понижувальних коефіцієнтів у 2026 році, суд наголошує, що ст. 30 Закону України від 03 грудня 2025 року № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено, що у 2026 році в період дії воєнного стану пенсії, призначені або перераховані відповідно до визначених цією статтею законодавчих актів, зокрема Закону № 2262-XII, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до суми перевищення.

На виконання зазначеної норми Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 30 грудня 2025 року № 1778, яка набрала чинності 01 січня 2026 року. Пунктом 1 цієї постанови встановлено понижувальні коефіцієнти для відповідних частин пенсійних виплат, що перевищують десять прожиткових мінімумів.

Водночас оцінка правомірності застосування цих положень до пенсій, призначених за Законом № 2262-XII, має здійснюватися з урахуванням правової природи спеціального пенсійного регулювання та конституційних гарантій соціального захисту осіб, звільнених з військової служби.

У постанові від 17 червня 2026 року у справі № 580/1002/26 Верховний Суд сформулював правовий висновок, відповідно до якого застосування під час обчислення або перерахунку пенсій осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-XII, положень статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови № 1778, що передбачають застосування понижувальних коефіцієнтів до суми пенсії понад десять прожиткових мінімумів, є протиправним, оскільки фактично призводить до обмеження гарантованого статтею 46 Конституції України права на належний соціальний захист.

Верховний Суд виходив із того, що умови та норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, мають визначатися спеціальним Законом № 2262-XII, а застосування додаткового механізму зменшення пенсійних виплат на підставі закону про Державний бюджет і постанови Кабінету Міністрів України не може нівелювати гарантії, передбачені спеціальним пенсійним законодавством.

Зазначений правовий висновок стосується саме застосування статті 30 Закону про Державний бюджет України на 2026 рік та постанови № 1778 до пенсій, призначених за Законом № 2262-XII, і тому є релевантним для вирішення спору в цій справі.

Суд також ураховує, що позивач має статус особи з інвалідністю внаслідок війни II групи. Разом із тим для вирішення спору щодо понижувальних коефіцієнтів суд не вважає за необхідне обмежувати оцінку лише питанням належності позивача до винятків, передбачених пунктом 2 постанови № 1778, оскільки правовий висновок Верховного Суду у справі № 580/1002/26 стосується правомірності застосування відповідних коефіцієнтів до пенсій за Законом № 2262-XII загалом.

Отже, незалежно від того, чи підтверджено в матеріалах пенсійної справи окремими відомостями безпосередню участь позивача в заходах, перелічених у пункті 2 постанови № 1778, застосування до його пенсії понижувальних коефіцієнтів підлягає оцінці з урахуванням наведеного правового висновку Верховного Суду. Наявність у позивача статусу особи з інвалідністю внаслідок війни додатково підтверджує особливий характер його соціального захисту, але не є єдиною підставою висновку суду щодо коефіцієнтів.

Таким чином, дії відповідача щодо застосування до пенсії позивача понижувальних коефіцієнтів, передбачених статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови № 1778, є протиправними.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Відповідач не довів наявності правових підстав для виплати позивачу пенсії в розмірі, зменшеному внаслідок застосування максимального обмеження та понижувальних коефіцієнтів, з огляду на спеціальне законодавство, рішення Конституційного Суду України та наведені правові висновки Верховного Суду.

Суд бере до уваги, що рішенням від 31 березня 2025 року у справі № 420/5447/25 вирішено питання щодо обов`язку відповідача перерахувати пенсію позивача на підставі відповідних довідок про грошове забезпечення. У цій справі не переглядається правильність самого перерахунку, визначеного попереднім судовим рішенням, а перевіряється правомірність подальшого зменшення обчисленого розміру пенсії під час її виплати.

Застосування відповідачем обмежень призвело до виплати пенсії в сумі 27 061,13 грн замість обчисленого загального розміру 40 089,50 грн. Отже, порушення права позивача полягає у виплаті пенсії не в повному розмірі внаслідок застосування обмежень, правомірність яких не підтверджена.

З метою ефективного поновлення порушеного права належним способом захисту є визнання протиправними дій відповідача щодо виплати пенсії позивачу з 08 червня 2026 року із застосуванням максимального обмеження та понижувальних коефіцієнтів і зобов`язання відповідача здійснювати виплату пенсії без застосування таких обмежень, із урахуванням сум, фактично виплачених позивачу за відповідний період.

При цьому визначення конкретного розміру пенсії та суми заборгованості має здійснюватися відповідачем на виконання судового рішення з урахуванням установленого розміру пенсії, передбачених законом складових пенсійної виплати та вже виплачених сум.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 75, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд. 83, місто Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати ОСОБА_1 з 08 червня 2026 року пенсії, обчисленої на підставі грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 420/5447/25, в неповному розмірі внаслідок застосування обмеження максимального розміру пенсії та понижувальних коефіцієнтів, передбачених статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 08 червня 2026 року виплату ОСОБА_1 пенсії, обчисленої на підставі грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі № 420/5447/25, без обмеження її максимальним розміром та без застосування понижувальних коефіцієнтів, передбачених статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778, із урахуванням раніше виплачених сум.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.