Решение № 140923475, 26.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/26175/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко О.А

секретар судового засідання Іщенко С.О.

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - Шевчук В.М. (за ордером),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання неправомірною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 26.08.2026 року надійшов позов ОСОБА_1 до Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому позивач просить суд визнати неправомірною та скасувати постанову від 12 серпня 2026 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 81533000, винесену державним виконавцем Південного відділу держаної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Прасоловою Аліною Сергіївною.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28 липня 2026 року він звернувся до державного виконавця Південного ВДВС в Одеському районі Одеської області ОМУ МЮ України Прасолової А.С. із заявою від 28 липня 2026 року про скасування постанови від 20 липня 2026 року відкриття ВП № 81533000 в добровільному порядку. 03 серпня 2026 року позивач звернувся до Господарського суду Одеської області із скаргою на постанову від 20 липня 2026 року про відкриття ВП № 81533000. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10 серпня 2026 року у справі № 916/547/25 розгляд скарги призначено на 24 серпня 2026 року о 12:40 годині, та ухвалою Господарського суду Одеської області від 24 серпня 2026 року у справі № 916/547/25 розгляд скарги перенесено на 31 серпня 2026 року о 15:15 годині. Письмові пояснення щодо скарги на постанову від 20 липня 2026 року про відкриття ВП № 81533000 державний виконавець Прасолова А.С. до суду не надала. 11 серпня 2026 року державний виконавець Прасолова А.С. у присутності державного виконавця Терещенко Н.В., склала Акт державного виконавця, згідно якому зафіксувала факт невиконання виконавчого листа № 916/547/25 виданого 08.12.2025 року Господарським судом Одеської області. Зі змісту даного Акту від 11 серпня 2026 року не вбачається, що державний виконавець Прасолова А.С. встановила наявність або відсутність тих чи інших причин невиконання судового рішення.

Як зазначено позивачем, законодавець чітко визначає умови винесення постанови про накладення штрафу відсутність поважних причин невиконання судового рішення, отже, наявність поважних причин невиконання судового рішення виключає накладення штрафу на боржника в повному обсязі. В даному ВП № 81533000 позивач вважає, що наявні поважні причини невиконання судового рішення, які державний виконавець Прасолова А.С. достовірно знає та умисно ігнорує.

Позивач зазначає, що згідно ч. 1 ст. 327 ГПК України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Однак, в порушення вимог ч. 1 ст. 327 ГПК України держаний виконавець Прасолова А.С. прийняла до виконання не наказ, а якийсь виконавчий лист, тобто виконавчий документ, видання якого не передбачено нормами ГПК України. Також, в оскаржуваній постанові від 12 серпня 2026 року про накладення штрафу у ВП № 81533000 як боржника зазначено фізичну особу громадянина України ОСОБА_1 , в той час як згідно рішення суду боржником є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (юридична особа у розумінні ч. 7 ст. 52 Закону України «Про виокнавче провадження»). Фізична особа ОСОБА_1 не є боржником у господарській справі № 916/547/25. Таким чином, фізична особа ОСОБА_1 не є стороною у ВП № 81533000 і не може нести будь-яких обов`язків, в тому числі і щодо виконання судового рішення у справі № 916/547/25.

У позові вказано, що в даному випадку судовим рішенням у господарській справі № 916/547/25 встановлений немайновий обов`язок для юридичної особи, яка не є власником об`єкту нерухомого майна. А тому, будь-які дії державного виконавця спрямовані на перекладання виконання немайнового обов`язку юридичної особи на фізичну особу, яка не була стороною у судовій справі, постановами цього ж самого державного виконавця, не передбачені жодною нормою Закону України «Про виконавче провадження» та прямо суперечать усім засадам виконавчого провадження, встановлених ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження».

Як стверджує позивач, ухвалою Господарського суду Одеської області від 19 лютого 2025 року у господарській справі № 916/547/25 про забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно було вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1392796851117) бар загальною площею 79,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . Власником вказаного об`єкту нерухомого майна є фізична особа ОСОБА_1 , який не є стороною у цьому ВП № 81533000 і не може нею бути в силу приписів ч. 7 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження». Вказана ухвала Господарського суду Одеської області від 19 лютого 2025 року у справі № 916/547/25 про забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно фізичної особи (не юридичної особи) є чинною, та відповідно арешт майна, також, є чинним та внесеним до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформаційною довідкою № 487532246 від 27 липня 2026 року. Таким чином, позивач вважає, що зазначені фактичні обставини вказують на те, що станом на момент як відкриття ВП № 81533000, так і станом на момент винесення оскаржуваної постанови від 12 серпня 2026 року про накладення штрафу був чинним арешт на спірне нерухоме майно фізичної особи, яка не є стороною виконавчого провадження № 81533000, а отже, у державного виконавця Прасолової А.С. були відсутні правові та фактичні підстави приймати як постанову про відкриття виконавчого провадження так і постанову від 12 серпня 2026 року про накладення штрафу.

Ухвалою судді від 31.08.2026 року позов залишено без руху.

07.09.2026 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позову разом із доказами сплати судового збору.

Ухвалою суду від 05.10.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі.

Ні у визначений суддею строк, ні станом на дату вирішення даної справи відзиву на позов до суду не надходило.

У судовому засіданні 11.05.2026 року позивач та його представник підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Дослідивши подані до суду документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 року по справі №916/547/25, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 04.03.2026 року, зобов`язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 усунути перешкоди територіальній громаді м. Південне в особі Південнівської міської ради Одеського району Одеської області у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0086 га за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва кафе-бару загальною площею 79,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1392796851117).

08.12.2025 року господарським судом було видано накази про примусове виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 року, в тому числі, наказ про зобов`язання ФОП ОСОБА_1 усунути Південнівській міській раді перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою.

20.07.2026 державним виконавцем Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Прасоловою Аліною Сергіївною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №81533000 з примусового виконання виконавчого листа № 916/547/25 від 08.12.2025, виданого Господарським судом Одеської області, про зобов`язання ФОП ОСОБА_1 усунути Південнівській міській раді перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення кафе-бару.

З наданих до суду доказів судом встановлено, що боржником у виконавчому провадженні №81533000 визначено ОСОБА_1 .

28.07.2026 року позивачем було подано державному виконавцеві Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області ОМРУ Міністерства юстиції України Прасоловій Аліні Сергіївні заяву, в якій він просив у добровільному порядку скасувати винесену державним виконавцем Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Прасоловою Аліною Сергіївною постанову від 20 липня 2026 року про відкриття виконавчого провадження № 81533000; повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання; у зв`язку із тим, що строк оскарження постанови від 20 липня 2026 року про відкриття виконавчого провадження № 81533000 закінчується 30 липня 2026 року повідомити про ухвалені Вами рішення не пізніше 30 липня 2026 року о 18:00 годині через електронний кабінет у підсистемі Електронний суд та на електронну пошту.

11 серпня 2026 року державний виконавець Прасолова А.С. у присутності державного виконавця Терещенко Н.В., склала Акт державного виконавця, згідно якого виходом державного виконавця за адресою: м.Південня, вул.Хіміків, 27, встановлено, що боржником вимоги виконавчого документу не виконано.

12.08.2026 року державним виконавцем Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в рамках виконавчого провадження №81533000 з примусового виконання виконавчого листа № 916/547/25, виданого 08.12.2025 року про зобов`язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 усунути перешкоди територіальній громаді м. Миколайовича усунути перешкоди територіальній громаді м. Південне в особі Південнівської міської ради Одеського району Одеської області у poshangeni sanomi Одеської області у розпорядженні земельною ділянкою площею 10,0000 га за дека область, Одеський район, м. 0,0086 га за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення об скту самочинного будівництва - кафе-бару загальною знесення об`єкту самочинного будівництва - кафе-бару загальною площею 79,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухомемайно 1392796851117) прийнято постанову про накладення штрафу за не виконання вимог виконавчого документу на позивача ОСОБА_1

У постанові вказано, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", перевіряє виконання рішення боржником. Згідно акту державного виконавця від 11.08.2026 вимоги виконавчого документа боржником не виконано.

Вважаючи неправомірною та скасувати постанову від 12 серпня 2026 року про накладення штрафу у виконавчому провадженні № 81533000, винесену державним виконавцем Південного відділу держаної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Прасоловою Аліною Сергіївною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами.

Відповідно до статті 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на усій території України.

Згідно зі статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є, у тому числі, обов`язковість судового рішення.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону № 1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ч.2 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки;

6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Згідно з ч.1 ст.63 Закону України Про виконавче провадження за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.2 ст.63 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.75 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічні праві висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 р. по справі № 360/3573/20, від 13.10.2021 р. по справі № 360/4705/20 та по справі № 360/4708/20.

Як стверджує позивач у нього наявні поважні причини для невиконання рішення суду.

Щодо покликань позивача на те, що в порушення вимог ч. 1 ст. 327 ГПК України держаний виконавець Прасолова А.С. прийняла до виконання не наказ, а якийсь виконавчий лист, тобто виконавчий документ, видання якого не передбачено нормами ГПК України, то суд зазначає.

Відповідно до ч.1 ст.317 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як вже вказано вище згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Так, як вже встановлено судом, 08.12.2025 року господарським судом було видано накази про примусове виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 року, в тому числі, наказ про зобов`язання ФОП ОСОБА_1 усунути Південнівській міській раді перешкоди у розпорядженні земельною ділянкою.

Зміст наданих документів дає підстави вважати, що фактично в оскаржуваній постанові допущено описку та замість вказівки про те, що виконавчим документом є наказ, вказано, що ним є виконавчий лист.

Вказана помилка не нівелює наявності у боржника по виконавчому провадженню обов`язку по виконанню виконавчого документу, яким, в даних правовідносинах є документ про зобов`язання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 усунути перешкоди територіальній громаді м. Миколайовича усунути перешкоди територіальній громаді м. Південне в особі Південнівської міської ради Одеського району Одеської області у poshangeni sanomi Одеської області у розпорядженні земельною ділянкою площею 10,0000 га за дека область, Одеський район, м. 0,0086 га за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення об скту самочинного будівництва - кафе-бару загальною знесення об`єкту самочинного будівництва - кафе-бару загальною площею 79,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухомемайно 1392796851117).

Щодо покликань позивача на те, що в оскаржуваній постанові від 12 серпня 2026 року про накладення штрафу у ВП № 81533000 як боржника зазначено фізичну особу громадянина України ОСОБА_1 , в той час як згідно рішення суду боржником є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (юридична особа у розумінні ч. 7 ст. 52 Закону України «Про виокнавче провадження»), то суд зазначає.

В першу чергу, суд враховує, що станом на дату ухвалення даного рішення постанова про відкриття виконавчого провадження № 81533000 є чинною.

В той же час, Закон України «Про виконавче провадження» окремо не виділяє боржника, який має статус фізичної особи-підприємця від боржника, який такого статусу не має.

Законом України «Про виконавче провадження» лише передбачено особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи підприємця, а саме у ст.52.

У межах виконавчого провадження №81533000 виконавець має забезпечити виконання судового рішення, постановленого у цій справі, яким відповідача зобов`язано знести об`єкт самочинного будівництва, а, отже, ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягає до застосуванню під час виконання судового рішення по даній справі. З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що наявність/відсутність у постанові державного виконавця вказівки на статус ОСОБА_1 як ФОП жодним чином не впливає на процедуру виконання рішення суду немайнового характеру.

Тобто, таке виконання не здійснюється на підстав ст.52 Закону України «Про виконавче провадження».

Щодо покликань позивача на те, що зі змісту даного Акту від 11 серпня 2026 року не вбачається, що державний виконавець Прасолова А.С. встановила наявність або відсутність тих чи інших причин невиконання судового рішення, то суд зазначає.

Так, 11 серпня 2026 року державний виконавець Прасолова А.С. у присутності державного виконавця Терещенко Н.В., склала Акт державного виконавця, згідно якого виходом державного виконавця за адресою: м.Південня, вул.Хіміків, 27, встановлено, що боржником вимоги виконавчого документу не виконано.

Позивач стверджуючи про недоліки акту не надає до суду доказів того, що перешкоди територіальній громаді м. Південне в особі Південнівської міської ради Одеського району Одеської області у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0086 га за адресою: Одеська область, Одеський район, м. Південне (до перейменування Южне), вул. Хіміків, 27, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва кафе-бару загальною площею 79,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1392796851117) усунуто.

Щодо покликань позивача на наявність ухвали суду про забезпечення позову по справі № 916/547/25, то суд зазначає.

Так, ухвалою Господарського суду Одеської області від 19 лютого 2025 року у господарській справі № 916/547/25 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1392796851117) бар загальною площею, 79,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , реєстрація права власності на який за ОСОБА_1 проведена 24.10.2017 державним реєстратором Одеської обласної філії комунального підприємства «ЦЕНТР ДЕРЖАВНОЇ РЕЄСТРАЦІЇ» Іскровим О.В. (індексний номер рішення 37841587 від 30.10.2017).

Згідно з ч. ч. 7, 8 ст. 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

У постанові від 29.04.2021 у справі № 922/3284/18 Верховний Суд виснував, що аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що заходи забезпечення позову вважаються такими, що втратили свою дію в силу положень частини сьомої статті 145 ГПК України після спливу дев`яноста днів з дня набрання законної сили рішенням суду, яким задоволено позов, якщо не відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового рішення. При цьому суд не позбавлений права на скасування заходів забезпечення позову за вмотивованим клопотанням учасника справи, заявленого в період їх дії.

У постанові від 22.02.2024 у справі № 910/9855/20 Верховним Судом вказано, що втрата дії заходів забезпечення позову в силу положень частини сьомої статті 145 ГПК України не передбачає необхідності постановлення судом ухвали про їх скасування, оскільки вони припиняють свою дію в силу закону.

Суд зазначає, що заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача.

В той же час, за висновком позивача, незважаючи на мету забезпечення позову по справі № 916/547/25, воно не сприяє, а навпаки перешкоджає виконанню рішення суду по справі № 916/547/25.

Суд враховує, що Верховним Судом в ухвалі від 26.06.2026 року по справі № 916/547/2 було відхилено аналогічні доводи відповідача як необґрунтовані.

Верховний Суд погодився із встановленою судами обставиною закінчення 90-денного строку дії заходів забезпечення позову, який слід розраховувати з дати прийняття постанови від 25.11.2025, на момент прийняття виконавцем оскаржуваної постанови (23.02.2026). При цьому в ухвалі Верховного Суду від 26.06.2026 вказано, що накладений у межах цієї справи арешт не може слугувати інструментом для блокування примусового виконання судового рішення в іншій справі №916/4106/14, і не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 9 ч. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги мету застосування судом заходів забезпечення позову, які не можуть слугувати інструментом для блокування примусового виконання судового рішення, враховуючи закінчення 90-денного строку з дня прийняття постанови судом апеляційної інстанції від 25.11.2025 на момент прийняття виконавцем оскаржуваної постанови, суд доходить висновку про прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови з дотриманням вимог закону.

Щодо покликань позивача на те, що власником вказаного об`єкту нерухомого майна є фізична особа Плющаков С.М., який не є стороною у цьому ВП № 81533000 і не може нею бути в силу приписів ч. 7 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», то як вже встановлено судом з наданих до суду доказів судом встановлено, що боржником у виконавчому провадженні №81533000 визначено ОСОБА_1 .

Суд також враховує, що Верховним Судом у постанові від 04.03.2026 у цій справі було зазначено, що чинне законодавство України не виокремлює такого суб`єкта права власності як ФОП. Зокрема, згідно з частиною першою статті 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Тобто право власності на нерухоме майно реєструється за фізичною особою незалежно від наявності у неї статусу підприємця.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18, у постанові від 22.05.2020 року у справі № 825/2328/16.

Розглядаючи дану справу судом не встановлено, що при прийняття оскаржуваної постанови відповідачем було допущено фундаментальні порушення, наслідками яких є протиправність такого рішення.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання неправомірною та скасування постанови необхідно відмовити.

Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст. ст. 7, 9, 205, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Південного відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання неправомірною та скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Південний відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (65481, Одеська обл., м. Південне, просп. Миру, буд. 16, код ЄДРПОУ 35056497).

Суддя О.А. Вовченко

.