Постановление суда № 140923459, 26.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/36548/24

УХВАЛА

26 жовтня 2026 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Аракелян М.М., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання судового рішення в порядку ст. 382 КАС України у справі №420/36548/24,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 у вигляді ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в належному розмірі за періоди з 01 січня 2016 рік по 28 лютого 2018 рік.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період із 01 січня 2016 рік по 28 лютого 2018 рік - січень 2008 року, з врахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 у вигляді ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в належному розмірі за період з 01 березня 2018 рік по 31 грудня 2019 рік із врахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2019 рік, з врахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 у вигляді нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), грошової допомоги на оздоровлення за період проходження військової служби з 29.01.2020 по 19.05.2023 з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із застосуванням з 29 січня 2020 року показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 рік для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату при звільненні щомісячного грошового забезпечення (надбавок та премій), грошової допомоги на оздоровлення відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим званням) за період з 29.01.2020 року по 19.05.2023 року із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2020, з 01.01.2021, з 01.01.2022 року, з 01.01.2023 року, з урахуванням раніше виплачених їй сум.

Рішення набрало законної сили 02.04.2026 року згідно постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2026 року.

17.09.2026 року надійшла заява представника позивача (сформована в системі «Електронний суд» 15.09.2026 року), у якій він просить суд:

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 24.11.2025 по справі №420/36548/24 в повному обсязі, а саме: підтверджуючі документи виконання рішення суду, квитанції про перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, розрахунок донарахованого грошового забезпечення (розрахунок на доплату).

В обґрунтування заяви, зокрема, зазначено, що рішення суду у даній справі набрало законної сили 02.04.2026 року. З метою забезпечення виконання рішення суду представником був направлений адвокатський запит, в якому серед іншого просив надати розрахунки на доплату перерахованого грошового забезпечення, як підтвердження виконання вищевказаного рішення суду. На момент звернення з вказаною заявою про встановлення судового контролю була надана відповідь листом від 27.04.2026, яким було повідомлено про проведення перерахунку грошового забезпечення та замовлення коштів, однак жодного доказу виплати перерахованого грошового забезпечення на момент подання вказаної заяви надано не було. А відтак, позивач вважає, що відповідачем не виконано рішення суду, не надано жодних доказів його виконання.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.09.2026 року заяву представника ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 подати суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року у справі №420/36548/24 у строк 30 календарних днів з дня отримання копії ухвали.

21.102026 року від представника відповідача надійшов звіт про виконання рішення суду (сформований в системі «Електронний суд» 20.10.2026 року), у якому він просить прийняти звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року у справі №420/36548/24.

У звіті, зокрема, зазначено, що на виконання рішення суду, Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2019 року, з врахуванням вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 у частині розрахунку індексації, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, та перерахунок щомісячного грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за період з 29.01.2020 по 19.05.2023 року. За результатами проведеного розрахунку, розмір суми належної до виплати ОСОБА_1 , на виконання рішення суду, склав 411241,88 грн. Військова частина НОМЕР_1 є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та отримує асигнування державного бюджету від розпорядника бюджетних коштів нижчого рівня, що має власну мережу Військової частини НОМЕР_2 . З метою виконання рішення суду Військовою частиною НОМЕР_1 подано заявку до Військової частини НОМЕР_2 на здійснення відповідного фінансування. В межах наданого фінансування, Військовою частиною НОМЕР_1 09.10.2026 року здійснено виплату ОСОБА_1 частини суми в розмірі 83625,21 грн. з одночасним утриманням військового збору в розмірі 5% та податку з доходів фізичних осіб в розмірі 18%. Суми коштів, необхідні для виконання зазначеного рішення суду Військовою частиною НОМЕР_1 включаються в кожну заявку на фінансування, однак, станом на сьогоднішній день, фінансування в достатньому розмірі, не надходило..

Копія звіту доставлена до «Електронного кабінету» позивача 21.10.2026 року.

Розглянувши звіт відповідача про виконання судового рішення в порядку ст. 382 КАС України, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що відповідач на виконання рішення суду у даній справі нарахував позивачу грошове забезпечення у сумі 411241,88грн. та виплатив 83625,21 грн. утримавши з розрахованої суми ПДФО 15052,54 грн. та військовий збір 5% 4181,26грн.

Вказані обставини підтверджуються відповідними перерахунками та копіями платіжних інструкцій №1493, 1494, 1495 від 09.10.2026 року, доданими до звіту.

Відповідно до п.168.5 ст.168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. № 44 (далі - Порядок № 44).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

За приписами пунктів 4, 5 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Із системного аналізу вищезазначених норм вбачається, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 27.07.2023 р. у справі № 380/813/22 вказав на те, що аналіз наведених пунктів 2-3 Порядку № 44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 27.06.2024 р. у справі № 580/602/22 зазначив, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.

Тобто, військовослужбовець, звільнений з військової служби, має право на виплату грошової компенсації за утриманий податок з доходів фізичних осіб з грошового забезпечення в період проходження ним військової служби.

До такого ж правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 25.06.2020 р. у справі № 825/761/17, від 22.06.2018 р. у справі № 812/1048/17.

Отже у відповідача наявний обов`язок з виплати позивачу грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, на суму, що була виплачена на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.12.2025 р. по справі №420/18745/25, однак, виплату позивачу грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб одночасно з виплатою відповідної суми грошового забезпечення відповідач не здійснив.

За приписами пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПК України, а платниками цього збору особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 ПК України.

При цьому, з 01.12.2024 ставка військового збору для платників, визначених пунктом 162.1 статті 162 ПК України, становить 5 відсотків від об`єкта оподаткування (п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України).

Для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань - 1,5 відсотка з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 цього пункту) (п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України).

При цьому, до 01.12.2024 та в період проходження позивачем військової служби, ставка збору становила 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування (п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України).

Відтак, утримання відповідачем з нарахованої суми військового збору у розмірі, що перевищує 1,5 %, не узгоджується з приписами ПК України.

Відповідно до ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ч.1 ст.382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.241 КАС України процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Відповідно до ч.ч.2-3 ст.382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Згідно ч.3 ст.382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Суд констатує, що відповідачем не надано доказів повного виконання судового рішення у даній справі, наявні лише докази виплати 83625,21грн. з одночасним утримання суми ПДФО 15052,54грн.та військового збору 5% 4181,26грн.

Фактично виплачено 64391,41грн. без одночасної компенсації суми ПДФО та при утриманні військового збору 5% замість 1,5%.

Тому у прийнятті звіту слід відмовити.

Враховуючи відсутність у суду повних відомостей про керівника відповідача (що унеможливлює накладення на нього штрафу за невиконання рішення суду), суд вважає за необхідне витребувати у Військової частини НОМЕР_1 ці відомості а також встановити відповідачу новий строк для подання звіту суду на виконання рішення по у даній справі - 30 календарних днів з дня отримання ним копії ухвали.

Суд звертає увагу, що згідно ч.3 ст.382-3 КАС України суд має право за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення у разі відмови у прийнятті звіту.

Керуючись ст. ст. 241-243, 248, 250, 256, 370, 382, 382-2, 382-3, 293-297 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті звіту Військової частини НОМЕР_1 від 20.10.2026 року в порядку ст. 382 КАС України про виконання рішення у справі від 24 листопада 2025 року №420/36548/24.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 надати до Одеського окружного адміністративного суду відомості про керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення від 24.11.2025 року у справі №420/36548/24, а саме:

- прізвище, ім`я, по-батькові, дату народження;

- реєстраційний номер облікової картки платника податків керівника;

- зареєстроване місце його проживання.

Встановити Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту суду на виконання рішення у даній справі - 30 календарних днів з дня отримання ним копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала оскаржується в порядку та строки згідно ст.ст.294-297, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Аракелян