Постановление суда № 140920027, 26.10.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

26 жовтня 2026 р. Справа № 120/1428/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши в письмовому проваджені заяву про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.06.2025, адміністративний позов задоволено частково, зокрема зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 08.01.2025 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням вже виплачених сум.

05.10.2026 через підсистему "Електронний суд" представником позивача до суду подано заяву про встановлення судового контролю за виконання рішення суду, в якій зауважує, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі № 120/1428/25 виконано лише в частині перерахунку пенсії, тоді як виплата нарахованих сум у повному обсязі не здійснюється.

Зокрема, розмір перерахованої пенсії з 08.01.2025 становить 23610,00 грн, а з 01.01.2026 - 23951,64 грн, проте фактично виплата здійснюється частково, в межах бюджетних асигнувань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046. Позивач вважає, що такий порядок виплати не забезпечує належного виконання судового рішення, у зв`язку з чим просить встановити судовий контроль, зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення протягом одного місяця та розглянути питання про зміну способу і порядку його виконання.

Ухвалою від 07.10.2026 вказану заяву позивача призначено до розгляду та встановлено ГУ ПФУ у Вінницькій області строк для подання позиції стосовно заявленого клопотання (заяви).

15.10.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшли пояснення, в яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю. Відповідач зазначив, що на виконання судового рішення здійснено перерахунок пенсії позивача та часткову виплату нарахованих сум. Водночас повна виплата заборгованості не проведена у зв`язку з обмеженим бюджетним фінансуванням.

Відповідач послався на положення бюджетного законодавства та зазначив, що територіальний орган Пенсійного фонду не є розпорядником відповідних коштів і не може здійснити виплату заборгованості без надходження коштів з державного бюджету. Після визнання постанови Кабінету Міністрів України №821 протиправною та нечинною виникла правова невизначеність щодо механізму фінансування таких виплат, однак постановою КМУ №1046 від 19.08.2026 відповідні правила фінансування включено до Порядку №157.

На думку відповідача, невиплата залишку заборгованості за відсутності відповідного фінансування не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки виплата здійснюватиметься у порядку та в межах бюджетних асигнувань, визначених законодавством. Відтак відповідач вважає відсутніми підстави для встановлення судового контролю.

У поданих 19.10.2026 запереченнях позивач не погоджується з поясненнями відповідача та зазначає, що із загальної суми нарахованих на виконання судового рішення коштів у розмірі 287729,20 грн фактично виплачено лише 36246,83 грн, тоді як невиплаченою залишається сума 251482,37 грн.

На думку позивача, відповідач не надав доказів вжиття заходів для отримання необхідного фінансування, а посилання на відсутність бюджетних асигнувань не звільняє його від обов`язку виконати судове рішення. Крім того, позивач вказує, що подані відповідачем пояснення не можуть вважатися належним звітом про виконання рішення, оскільки не підтверджують його повного виконання. У зв`язку з цим просить витребувати додаткові докази, відмовити у прийнятті звіту, встановити новий строк його подання та накласти штраф на керівника відповідача.

Визначаючись щодо наявності підстав для встановлення судового контролю, суд виходив із наступного.

Так, за частиною 1 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Процедура судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульована статтями 382, 383 КАС України.

Зокрема, згідно із частинами 1, 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб`єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов`язковості судового рішення. З набранням чинності нової редакції КАС України, законодавцем розширено повноваження суду та надано судам право встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення після ухвалення ним рішення, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що органом влади порушується принцип обов`язковості судового рішення.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з`ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об`єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.

Судом встановлено, що резолютивною частиною рішення від 18.06.2025 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 08.01.2025 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням вже виплачених сум.

Як вбачається з наданих відповідачем документів, відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача на виконання рішення суду, визначено її дійсний розмір та нараховано суму доплати за минулий час у розмірі 154827 грн.

Водночас виплата нарахованих коштів здійснена не в повному обсязі.

При цьому суд погоджується з тим, що фактична виплата всієї суми, нарахованої за результатами виконання судового рішення, є складовою належного виконання цього рішення. Водночас сам факт наявності невиплаченої суми не є безумовною підставою для встановлення судового контролю у формі зобов`язання подати звіт, оскільки суд має встановити саме обставини, які свідчать про ухилення відповідача від виконання судового рішення або необхідність застосування додаткового процесуального механізму контролю.

У цьому контексті суд враховує, що відповідач не заперечує обов`язку щодо виплати позивачу нарахованих сум, не скасовував проведений перерахунок та не вчиняв дій, спрямованих на невиконання рішення суду. Навпаки, ним здійснено перерахунок пенсії, визначено суму заборгованості та, як зазначено у поясненнях, здійснювалися часткові виплати на виконання рішення суду.

Зокрема, як убачається з наданих матеріалів, за період з жовтня 2025 року по вересень 2026 року позивачу виплачено кошти в загальному розмірі 36246,83 грн.

Такі обставини відрізняють цю справу від випадків, коли суб`єкт владних повноважень взагалі не вчиняє дій на виконання рішення суду, приймає рішення, яке суперечить його резолютивній частині, або вчиняє дії, спрямовані на уникнення його виконання.

Суд також враховує, що відповідно до частини другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Відповідно до статті 51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, установлених кошторисами.

Отже, територіальний орган Пенсійного фонду України, будучи суб`єктом владних повноважень, не може самостійно визначати обсяг бюджетних асигнувань або здійснювати видатки за відсутності відповідного фінансового ресурсу та встановленого порядку його використання.

Разом з тим, суд не приймає як підставу для відмови у встановленні судового контролю лише посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування. Відсутність коштів не звільняє державу від обов`язку забезпечити виконання судового рішення.

У цій справі питання полягає не у звільненні відповідача від виконання рішення, а у визначенні наявності підстав саме для застосування процесуального механізму, передбаченого статтею 382 КАС України.

Так, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.09.2025 встановлено судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати звіт про його виконання.

На виконання зазначеної ухвали відповідачем подано звіт, у якому повідомлено про проведення перерахунку пенсії позивача з 08.01.2025 у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком та нарахування за період з 08.01.2025 по 31.10.2025 доплати в сумі 132901,32 грн, яку включено до відповідного переліку для подальшої виплати в межах бюджетних асигнувань.

За результатами розгляду вказаного звіту ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.10.2025 його прийнято.

Отже, під час здійснення судового контролю судом вже було досліджено обставини виконання рішення від 18.06.2025, зокрема встановлено факт проведення відповідачем перерахунку пенсії позивача та наявність нарахованої, проте не виплаченої заборгованості.

В той же час, подана представником позивача заява від 05.10.2026 фактично обґрунтована подальшим непогашенням заборгованості, нарахованої на виконання судового рішення, а також збільшенням її розміру внаслідок здійснення щомісячних виплат пенсії не в повному обсязі.

Водночас зазначені обставини не спростовують факту проведення відповідачем перерахунку пенсії, який був предметом оцінки суду під час попереднього здійснення судового контролю. Крім того, відповідач не заперечує обов`язку щодо виплати нарахованих сум та здійснює їх часткову виплату.

За таких обставин, враховуючи, що у цій справі вже було встановлено судовий контроль та прийнято звіт про виконання судового рішення, а наведені заявником доводи не обґрунтовують необхідності повторного застосування такого процесуального заходу, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення поданої заяви.

Суд звертає увагу, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, в ухвалах від 04.07.2023 та 12.12.2023 у справі №200/3958/19-а, при здійсненні судового контролю суд має встановити дійсні причини затримки виконання судового рішення, оцінити вчинені суб`єктом владних повноважень дії, спрямовані на його виконання, та їх відповідність вимогам законодавства. Застосування заходів судового контролю не повинно бути формальним та має відповідати принципу пропорційності.

У цій справі судом не встановлено обставин, які б свідчили про свідоме невиконання відповідачем рішення суду, його ухилення від виконання або вчинення дій, спрямованих на нівелювання результатів судового захисту. Навпаки, проведення відповідачем перерахунку пенсії та визначення суми доплати підтверджує вчинення ним дій на виконання рішення суду.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем вчинено необхідні дії, визначені резолютивною частиною рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.06.2025, а доказів умисного ухилення від його виконання чи недобросовісної поведінки суб`єкта владних повноважень позивачем не надано.

Відтак, незважаючи на те, що на час розгляду заяви позивач не отримав у повному обсязі всі нараховані на виконання рішення суду кошти, суд не вбачає достатніх правових підстав для застосування до відповідача додаткового процесуального заходу у вигляді зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення.

При цьому відмова у встановленні судового контролю не означає звільнення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від обов`язку надалі виконувати рішення суду та здійснювати виплату належних позивачу сум у порядку, визначеному законодавством. Відповідач зобов`язаний забезпечити подальше виконання судового рішення до його повного фактичного виконання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №120/1428/25 задоволенню не підлягає.

Окремо суд зазначає, що порушене заявником питання щодо зміни способу і порядку виконання судового рішення не є предметом розгляду заяви про встановлення судового контролю, оскільки має самостійний процесуальний порядок вирішення, визначений статтею 378 КАС України. Зокрема, відповідно до частин першої та третьої зазначеної статті питання про встановлення або зміну способу чи порядку виконання судового рішення вирішується судом за відповідною заявою сторони за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. За результатами розгляду такої заяви суд постановляє окрему ухвалу. Відтак заявник не позбавлений права звернутися до суду із самостійною заявою в порядку статті 378 КАС України, навівши обставини, які, на його думку, обґрунтовують необхідність зміни способу чи порядку виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі №120/1428/25 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна