Решение № 140917016, 20.10.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/8269/26

Провадження № 2/752/9619/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 жовтня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

у березні 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду із вказаним позовом, у якому просить стягнути із ОСОБА_1 на його користь заборгованість за Кредитним договором № 1061569 від 19.09.2020 року в загальному розмірі 13 120,00 грн, понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн і на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Свої вимоги мотивувало тим, що 19.09.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 1061569 відповідно до умов якого відповідачу надано грошові кошти в сумі 4 000,00 грн, а відповідач зобов`язалася повернути отриману суму кредиту, сплатити проценти та інші платежі, а також виконати інші зобов`язання в повному обсязі, на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за Договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 1061569 від 19.09.2020 року виконало в повному обсязі, однак відповідач не виконала умови вказаного Договору.

21.04.2021 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № ККЛУ-21042021, згідно з умовами якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за Договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 1061569 від 19.09.2020 року.

На підставі викладеного та, враховуючи, що термін повернення кредиту настав, однак заборгованість в розмірі 13 120,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 9 120,00 грн - заборгованість за сумою відсотків відповідачем не погашена, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою від 15.05.2026 року, після усунення недоліків позовної заяви, відкрито провадження в указаній справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін. Витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю відносно ОСОБА_1

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відзиву на позовну заяву до суду від відповідача не надходило.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 19.09.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 1061569 за умовами якого відповідач отримала кредит у сумі 4 000,00 грн, загальним строком на 30 днів, зі сплатою відсотків протягом пільгового періоду в розмірі 1,90 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом та 1,90 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом протягом поточного періоду.

Договір підписано електронними підписами сторін, зокрема відповідачем одноразовим ідентифікатором Т336 (довідка про ідентифікацію).

Відповідно до п. 2.1. Договору, кредит надається позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок з використанням картки НОМЕР_1 .

Згідно із п. 5.1. вказаного Договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно з графіком платежів.

16.10.2020 року та 18.11.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладені Додаткові договори до Договору про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 1061569 від 19.09.2020 року, якими сторони погодили продовження строку кредитування та встановлено дати повернення кредиту та сплати процентів: 16.11.2020 року та 19.12.2020 року відповідно.

З розрахунку заборгованості Договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 1061569 від 19.09.2020 року, вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 13 120,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 9 120,00 грн - заборгованість за сумою відсотків.

21.04.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено Договір факторингу № ККЛУ-21042021, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Лінеура Україна», в тому числі і до відповідача за Договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту № 1061569 від 19.09.2020 року.

Вказані обставини підтверджуються витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № ККЛУ-21042021 від 21.04.2021 року, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем становить 13 120,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 9 120,00 грн - заборгованість за сумою відсотків.

Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього ж Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Частиною 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регулюються Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з положеннями ч. ч. 3, 4, 6, 7 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Стаття 12 Закону «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом норм ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що вказаний Кредитний договір і додаткові договори до нього укладені між сторонами шляхом підписання електронними цифровими підписами за допомогою одноразових ідентифікаторів, а отже матеріали справи свідчать про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов зазначеного Договору та додаткових договорів до нього, як того вимагають положення ст. 638 ЦК України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, на підставі Договору факторингу № ККЛУ-21042021 від 21.04.2021 року, позивач одержав від ТОВ «Лінеура Україна» право вимоги заборгованості до відповідача, що підтверджується витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № ККЛУ-21042021 від 21.04.2021 року.

Разом з тим, виходячи з наведених вище умов Договору, надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок клієнта.

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року в справі № 755/2284/16-ц.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Судом встановлено, що позивачем не надано жодних первинних бухгалтерських та платіжних (розрахункових) документів, якими б підтверджувалося перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 на виконання умов спірного Кредитного договору.

В той же час, наданий позивачем розрахунок заборгованості не може вважатися документом первинного бухгалтерського обліку, адже це односторонній арифметичний розрахунок стягуваної суми, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року в справі № 342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 року в справі № 6-16цс15.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст.78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно відсутності спростування та не надання заперечень відповідачем, оскільки це не звільняє позивача від його процесуальних обов`язків.

Поряд із цим, суд зазначає, що за наслідками розгляду клопотання представника ТОВ «Кредит-Капітал» ухвалою суду від 15.05.2026 року витребувано докази по справі, а саме в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію про те, чи була успішною транзакція здійснена 19.09.2020 року в сумі 4 000,00 грн. на банківську картку № НОМЕР_2 , власником якої є ОСОБА_1 ; чи були зараховані грошові кошти за цією транзакцією на відповідний власника банківської картки № НОМЕР_2 .

На адресу суду надійшов лист АТ КБ «ПриватБанк» від 28.08.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260820/66114, яким повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку не емітовано картку № НОМЕР_2 , в зв`язку з чим відсутня можливість надати запитувану інформацію, оскільки зазначена картка в банку не обслуговується за клієнтом ОСОБА_1 . Також повідомлено, що надати відомості щодо особи на ім`я якої емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 не вбачається можливим, оскільки недостатньо інформації для пошуку.

Що стосується наданого позивачем листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 1-1002 від 10.02.2026 року про переказ коштів, то суд зазначає, що згідно зі ст. 14 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб`єкт первинного фінансового моніторингу, що надає фінансові платіжні послуги платнику (ініціатору платіжної операції), повинен забезпечити, щоб усі платіжні операції супроводжувались інформацією про платника (ініціатора платіжної операції): повне найменування та місцезнаходження або ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України /реєстраційний (обліковий) номер платника податків та номер рахунка/електронного гаманця, з якого списуються кошти/унікальний номер електронного платіжного засобу (у разі ініціювання платіжної операції з використанням електронних платіжних засобів), а в разі відсутності рахунка - унікальний обліковий номер фінансової операції. Траст, або інше подібне правове утворення повне найменування та місцезнаходження, номер рахунка/електронного гаманця, з якого списуються кошти, а в разі відсутності рахунка - унікальний обліковий номер фінансової операції. Інформацією про отримувача за платіжною операцією. Платіжна операція, ініційована в межах України, у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, електронних грошей, віртуальних активів, повинна супроводжуватися щонайменше номером рахунка/електронного гаманця або унікальним номером електронного платіжного засобу платника (ініціатора фінансової операції).

Згідно п. 2.1. спірного Кредитного договору кредит позичальнику надає безпосередньо кредитодавець.

Кредитодавцем за цим Договором виступає ТОВ «Лінеура Україна».

Згідно п. 2.4. цього ж Договору кредит вважається наданим в день перерахування коштів кредитором на рахунок позичальника, тобто ТОВ «Лінеура Україна».

Інформаційний лист від третьої особи не підтверджує самого факту передачі коштів кредитором ТОВ «Лінеура Україна» позичальнику за Кредитним договором № 1061569 від 19.09.2020 року, що не доводить виконання зобов`язання кредитора за спірним Кредитним договором по наданню кредиту.

Суд зазначає, що в правовідносинах за кредитним договором приймають участь дві сторони: первісний кредитор та позичальник.

Третя особа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» не є стороною цього договору.

В матеріалах справи відсутні докази того, що вказана третя особа діяла за дорученням або в інтересах кредитора, а сам по собі інформаційний лист цього не доводить.

Позивач не надав інших доказів того, що третя особа діяла за дорученням первісного кредитора та в матеріалах справи відсутній договір між первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» та третьою особою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про надання послуг з переказу грошових коштів.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що рахунок № НОМЕР_2 , на який згідно з вказаним листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» здійснювалося перерахування коштів належить саме ОСОБА_1

Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення в справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16.02.2017 року).

Однак, протягом всього часу перебування в провадженні суду вказаної справи сторона позивача не скористалася своїми правами, визначеними ч. 1 ст. 43 ЦПК України, повторних клопотань про витребування доказів не заявила.

При цьому, за змістом ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, всупереч вказаним положенням закону позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження його позовних вимог щодо факту існування заборгованості, виконаних банківських операцій, в зв`язку із чим, суд позбавлений можливості перевірити чи виникла зазначена заборгованість саме внаслідок порушення відповідачем умов спірного Кредитного договору, отже в зв`язку з недоведеністю позовних вимог, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя К.Г. Плахотнюк