Решение № 140916808, 26.10.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/11737/26

Провадження № 2/727/3782/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд міста Чернівців у складі:

головуючої судді Танасійчук Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Маковійчук В.С.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредити Готівкою» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

18 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредити Готівкою» через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № ЧН04-00541 від 30 серпня 2021 року в розмірі 44 103,59 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 20 000,00 грн та заборгованості за процентами у розмірі 24 103,59 грн, а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вендор-Фінанс» (далі ТОВ «Вендор-Фінанс») та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № ЧН04-00541, за умовами якого відповідачка отримала кредит у розмірі 20 000,00 грн строком на 24 періоди по 14 днів, тобто з 30 серпня 2021 року по 01 серпня 2022 року, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 7,607 % від суми кредиту за кожні 14 днів користування. Кредитодавець свої зобов`язання виконав та надав відповідачці кредитні кошти, однак остання своїх зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконала, жодного платежу на погашення заборгованості не внесла.

09 вересня 2022 року між ТОВ «Вендор-Фінанс» (клієнт) та ТОВ «Кредити Готівкою» (фактор) укладено договір факторингу № 1-09Ф, на підставі якого до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором на загальну суму 44 103,59 грн. Про відступлення права вимоги відповідачку повідомлено письмово.

Оскільки заборгованість станом на 20 липня 2026 року становить 44 103,59 грн і в добровільному порядку не погашена, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Чернівців від 10 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачці строк для подання відзиву на позовну заяву.

17 вересня 2026 року від представника позивача адвоката Павленка С.В. надійшла заява про розмір судових витрат, в якій він просить стягнути з відповідачки на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 100,00 грн. До заяви додано докази направлення її копії відповідачці.

06 жовтня 2026 року відповідачка ОСОБА_1 ознайомилася з матеріалами справи, що свідчить про її обізнаність про розгляд справи та зміст заявлених до неї вимог. Разом з тим відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк вона не подала, заперечень щодо позовних вимог чи розміру судових витрат не висловила.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

30 серпня 2021 року між ТОВ «Вендор-Фінанс» (кредитор) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено договір про надання фінансового кредиту № ЧН04-00541 (далі кредитний договір), відповідно до умов якого кредитор зобов`язався надати позичальнику, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредитору грошові кошти в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з пунктами 1.21.6 кредитного договору кредитні кошти надаються в національній валюті на умовах строковості, платності та поворотності; вид (тип) кредиту споживчий кредит; мета поточні потреби; сума кредиту 20 000,00 грн; строк кредиту 24 періоди по 14 днів, з 30 серпня 2021 року по 01 серпня 2022 року, днем кінцевого повернення кредиту є 01 серпня 2022 року; за користування кредитними коштами позичальник сплачує кредитору плату в розмірі 7,607 % за кожні 14 днів користування; процентна ставка є фіксованою та не змінюється протягом усього строку користування кредитом.

Відповідно до пунктів 1.7, 1.8 кредитного договору кредитні кошти та нараховані проценти повертаються позичальником згідно з Графіком внесків (додаток № 1 до договору) рівними ануїтетними платежами. Пунктом 2.6 договору передбачено, що проценти нараховуються на фактичний залишок кредитних коштів.

Графіком внесків, який є додатком № 1 до кредитного договору та підписаний відповідачкою, визначено 24 платежі в розмірі 1 837,65 грн кожен, загальну суму процентів за весь строк кредитування 24 103,59 грн та загальну суму до повернення 44 103,59 грн.

Перед укладенням кредитного договору відповідачці надано паспорт споживчого кредиту від 30 серпня 2021 року, підписаний нею, у якому зазначено суму кредиту 20 000,00 грн, строк кредитування 336 днів, фіксований тип процентної ставки, загальні витрати за кредитом 24 103,59 грн, орієнтовну загальну вартість кредиту 44 103,59 грн, а також порядок повернення кредиту згідно з графіком. Відповідачкою також заповнено та підписано анкету на отримання кредиту.

Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 20 000,00 грн підтверджується видатковим касовим ордером № 224 від 30 серпня 2021 року, у якому підставою видачі коштів зазначено кредитний договір № ЧН04-00541 від 30 серпня 2021 року і який містить підпис одержувача коштів та реквізити її паспорта.

09 вересня 2022 року між ТОВ «Кредити Готівкою» (фактор) та ТОВ «Вендор-Фінанс» (клієнт) укладено договір факторингу № 1-09Ф, за умовами якого фактор зобов`язався передати в розпорядження клієнта грошові кошти (здійснити фінансування) за плату, а клієнт відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги (пункт 1.1). Згідно з пунктами 1.3, 2.1.3 договору факторингу до фактора переходять усі права клієнта як кредитора за основними договорами, у тому числі право на одержання від боржника сум основного боргу та процентів; перехід прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 09 вересня 2022 року до договору факторингу № 1-09Ф ТОВ «Вендор-Фінанс» відступило ТОВ «Кредити Готівкою» право вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за договором № ЧН04-00541 від 30 серпня 2021 року в загальному розмірі 44 103,59 грн, з яких 20 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 24 103,59 грн заборгованість за процентами. Актом приймання-передачі документів від 26 вересня 2022 року підтверджено передачу фактору документів, які підтверджують права вимоги до боржників.

09 вересня 2022 року ТОВ «Кредити Готівкою» направило ОСОБА_1 на адресу її зареєстрованого місця проживання повідомлення про відступлення права грошової вимоги із зазначенням нового кредитора, розміру заборгованості та реквізитів для її погашення, що підтверджується копією повідомлення та витягом з поштового реєстру згрупованих відправлень № 1 від 09 вересня 2022 року.

Згідно з довідкою ТОВ «Кредити Готівкою» № 04/08-2026 від 04 серпня 2026 року платежі на погашення заборгованості за кредитним договором від відповідачки не надходили.

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 20 липня 2026 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 44 103,59 грн, з яких: заборгованість за кредитом 20 000,00 грн, заборгованість за процентами 24 103,59 грн. Із розрахунку вбачається, що проценти нараховано виключно за 24 розрахункові періоди в межах строку кредитування з 30 серпня 2021 року по 01 серпня 2022 року, за ставкою, погодженою сторонами в пункті 1.6 кредитного договору, а після 01 серпня 2022 року проценти не нараховувалися. Розмір нарахованих процентів повністю відповідає Графіку внесків та паспорту споживчого кредиту.

Відповідачка доказів повернення кредиту чи сплати процентів, власного розрахунку заборгованості або доказів, які б спростовували наведені обставини, суду не надала.

Відповідно до частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (стаття 1054 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що кредитний договір укладено у письмовій формі, підписано сторонами, його істотні умови, у тому числі сума кредиту, строк кредитування, розмір процентної ставки та графік платежів, погоджені сторонами. Кредитний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, а тому відповідно до статті 204 ЦК України є правомірним. Кредитодавець свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти в розмірі 20 000,00 грн, тоді як відповідачка взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені Графіком внесків строки не виконала.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 516 ЦК України).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або від фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Наявними в матеріалах справи договором факторингу № 1-09Ф від 09 вересня 2022 року та витягом з реєстру прав вимоги № 1 підтверджується, що до ТОВ «Кредити Готівкою» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № ЧН04-00541 від 30 серпня 2021 року в розмірі 44 103,59 грн. Відповідачка письмово повідомлялася про відступлення права вимоги, доказів виконання зобов`язання первісному кредитору не надала. Таким чином, позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах та має право вимагати від відповідачки виконання грошового зобов`язання.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимоги про стягнення процентів, суд враховує таке.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу строку кредитування кредитодавець має право на стягнення з позичальника заборгованості, а також на відшкодування інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми відповідно до статті 625 ЦК України.

У цій справі проценти за користування кредитом нараховано виключно в межах строку кредитування, визначеного пунктом 1.5 кредитного договору (з 30 серпня 2021 року по 01 серпня 2022 року), за ставкою, погодженою сторонами, і їх розмір (24 103,59 грн) відповідає загальним витратам за кредитом, визначеним Графіком внесків і паспортом споживчого кредиту, з якими відповідачка була ознайомлена до укладення договору. Нарахування процентів після закінчення строку кредитування позивач не здійснював і таких вимог не заявляв. Отже, заявлені до стягнення проценти є платою за правомірне користування кредитними коштами в межах строку кредитування відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України.

Судом також перевірено відповідність умови про розмір процентів вимогам Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року і яким статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) сформулював висновок, що норма про максимальний розмір денної процентної ставки, передбачена Законом України № 3498-IX, є імперативною, а нікчемність умови про перевищення максимального розміру денної процентної ставки суд зобов`язаний враховувати ex officio (за власною ініціативою). Водночас за загальним правилом максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені з 24 грудня 2023 року. Для того щоб правила про максимальний розмір денної процентної ставки поширювалися на договори, які вчинені до 24 грудня 2023 року, необхідно, щоб строк дії таких договорів (строк кредитування чи строк, на який надається кредит) було продовжено після 24 грудня 2023 року (пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-IX).

Спірний кредитний договір укладено 30 серпня 2021 року, строк кредитування закінчився 01 серпня 2022 року і після 24 грудня 2023 року сторонами не продовжувався. Отже, правила частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки до спірних правовідносин не застосовуються. Крім того, погоджена сторонами ставка 7,607 % за кожні 14 днів користування кредитом становить близько 0,54 % на день, тобто не перевищує навіть встановленого вказаним Законом граничного розміру в 1 %.

У зазначеній постанові Об`єднана палата Касаційного цивільного суду також виснувала, що щодо договорів про споживчий кредит, укладених до набрання чинності Законом України № 3498-IX, за відсутності підстав для застосування конструкції нікчемності умови правовими засобами коригування процентів за користування кредитом є оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит, зміна такого договору та тлумачення його умов. Суд без позовної вимоги споживача може застосовувати лише тлумачення умов договору у разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень. Оспорюваність умови чи договору або зміну договору суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може, тобто у разі, якщо споживач не пред`явив таких вимог, суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом.

Умови кредитного договору щодо розміру процентної ставки, порядку нарахування процентів, строку кредитування та розміру щомісячних платежів викладені чітко та однозначно, конкретизовані в Графіку внесків і паспорті споживчого кредиту, а тому не потребують тлумачення на користь споживача. Відповідачка зустрічних позовних вимог про визнання недійсними умов договору чи про зміну договору не заявляла, відзиву з будь-якими запереченнями не подала. За таких обставин підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення процентів суд не вбачає.

Суд також враховує положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (у редакції Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»), відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Наведена норма звільняє позичальника від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання (інфляційних втрат і трьох процентів річних за статтею 625 ЦК України), неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, нарахованих саме за прострочення, однак не звільняє його від обов`язку повернути отриманий кредит і сплатити проценти за користування ним у межах строку кредитування, які є платою за користування кредитними коштами, а не мірою відповідальності. Позивач не заявляв вимог про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних, неустойки (штрафу, пені) чи інших платежів за прострочення, а заявлені проценти нараховані в межах строку кредитування за ставкою, передбаченою пунктом 1.6 договору, а не у зв`язку з простроченням. Отже, підстав для відмови у стягненні будь-якої частини заявленої заборгованості з посиланням на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України немає.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач довів факт укладення кредитного договору, отримання відповідачкою кредитних коштів, перехід до нього права грошової вимоги та наявність заборгованості в заявленому розмірі. Відповідачка належних і допустимих доказів погашення заборгованості чи її наявності в іншому розмірі не надала. За таких обставин позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 44 103,59 грн, з яких 20 000,00 грн заборгованість за кредитом та 24 103,59 грн заборгованість за процентами.

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1062 від 04 серпня 2026 року. Оскільки позов задоволено повністю, сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 100,00 грн позивачем надано копії: договору про надання правничої допомоги № 010426 від 01 квітня 2026 року, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Правовий Курс» та ТОВ «Кредити Готівкою»; додаткової угоди № 1 до нього від 01 квітня 2026 року; витягу з реєстру боржників № 1 від 20 травня 2026 року (додаток № 1 до договору), за яким об`єднанню передано в роботу 51 боржника, у тому числі ОСОБА_1 ; договору про надання правничої допомоги від 03 серпня 2026 року між Адвокатським об`єднанням «Правовий Курс» та Адвокатським бюро «Сергія Павленка», яким для виконання договору № 010426 залучено адвоката Павленка С.В.; акта приймання-передачі наданої правничої допомоги від 20 серпня 2026 року; довіреності, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката Павленка С.В.

Пунктом 4.1 договору № 010426 визначено фіксований розмір винагороди за надання правничої допомоги у судовому порядку (у тому числі підготовку та направлення/подачу позовних заяв та/або апеляційних скарг та/або касаційних скарг та/або заяв про видачу судового наказу) за одну справу в суді першої або апеляційної або касаційної інстанції 7 100,00 грн. Згідно з пунктами 1, 2 додаткової угоди № 1 винагорода сплачується клієнтом після ухвалення рішення у справі та фактичного виконання рішення суду і у будь-якому разі в розмірі не більше розміру витрат на професійну правничу допомогу, які були задоволені судом. В акті приймання-передачі від 20 серпня 2026 року суть наданих послуг щодо відповідачки зазначено узагальнено «надання правничої допомоги у судовому порядку» з відтворенням формулювання пункту 4.1 договору, без опису конкретних виконаних робіт і витраченого на них часу.

Відповідно до частин другої, третьої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами; розмір таких витрат визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначила, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу повністю або частково, з урахуванням критеріїв, визначених процесуальним законом. У постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічних підходів дотримується і Європейський суд з прав людини, який у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактично понесені, неминучі, а їхній розмір обґрунтований.

Оцінюючи заявлені витрати, суд враховує, що справа є справою незначної складності, віднесена до малозначних і розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; адвокат участі в судових засіданнях не брав; спір виник з типового договору споживчого кредиту, а правова позиція позивача ґрунтується на стандартних документах і не потребувала аналізу значного обсягу доказів чи складної судової практики; підготовлена позовна заява має типовий характер, а справа є однією з 51 справи щодо боржників, переданих в роботу адвокатському об`єднанню одночасно за реєстром боржників № 1. Акт приймання-передачі не містить детального опису виконаних робіт і часу, витраченого на їх виконання, а фіксований розмір винагороди встановлено однаковим для справ у суді будь-якої інстанції, незалежно від їх складності та фактичного обсягу роботи. Крім того, за умовами додаткової угоди № 1 обов`язок клієнта сплатити винагороду обмежено розміром витрат, присуджених судом, що свідчить про те, що розмір гонорару не відображає реальної вартості фактично наданих у цій справі послуг.

З урахуванням наведеного, виходячи з критеріїв реальності, необхідності та розумності витрат, їх співмірності зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, суд вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 100,00 грн є неспівмірним і непропорційним до предмета спору, а обґрунтованим та співмірним є розмір таких витрат у сумі 4 000,00 грн, які і підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача. У задоволенні решти вимог щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 178, 259, 263265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредити Готівкою» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредити Готівкою» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № ЧН04-00541 від 30 серпня 2021 року в розмірі 44 103 грн 59 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 20 000,00 грн та заборгованості за процентами у розмірі 24 103,59 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредити Готівкою» судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн 00 коп.

У задоволенні решти вимог щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття постанови судом апеляційної інстанції.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредити Готівкою», код ЄДРПОУ 42971405, місцезнаходження: 04053, м. Київ, пров. Киянівський, буд. 3/7, офіс 110.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.М. Танасійчук