Решение № 140915461, 12.10.2026, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/616/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бугаєнко І.В.,

за участі секретаря В`юнник В.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження в с-щі Краснокутську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області про визнання права власності на спадкове майно

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувся до суду з позовом у якому просить: 1) поновити строк для звернення із заявою до суду; 2) встановити факт постійного проживання з 1998 року по 24 вересня 2015 року разом з ОСОБА_2 в домоволодінні АДРЕСА_1 . 3) визнати за позивачкою право приватної власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями розташований по АДРЕСА_1 після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається із житлового будинку з господарськими будівлями розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який належав матері на підстав договору Н11-91 купівлі-продажу нерухомості посвідченого Харківською товарною біржею 04.01.1998.

За життя ОСОБА_2 склала заповіт посвідчений головою Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області, відповідно до якого все своє майно заповіла дочці ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що має намір успадкувати майно, оскільки є спадкоємицею за заповітом.

У позові зазначено, що батько позивачки, а чоловік померлої ОСОБА_3 спадщину не прийняв, оскільки не був зареєстрований разом з ОСОБА_2 на день її смерті, заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подав, а навпаки склав нотаріально посвідчену заяву про те, що не претендує на прийняття. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер.

З метою отримання спадщини позивач звернулася до нотаріальної контори , проте отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно ОСОБА_2 , у з`язку із тим, що пропустила строк на для прийняття спадщини та у зв`язку із тим, що правовстановлюючий документ на житловий будинок не відповідає вимогам законодавства, а саме: договір купівлі- продажу виданий Харківською товарною біржею не був посвідчений нотаріально, як того вимагає ст. 657 ЦК України.

Самостійно привести правовстановлюючий документ у відповідність, позивач позбавлена можливості.

Крім того, позивач зазначає, що у 1998 році разом з двома дітьми вона переїхала до помешкання своєї матері по АДРЕСА_1 , і з того часу постійно і безперервно проживала без реєстрації разом з матір`ю до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснила її поховання та продовжує проживати в цьому ж будинку до теперішнього часу.

Позивач зазначає, що іншим позасудовим шляхом отримати спадщину вона не може, у зв`язку із чим звернулася до суду.

Позивач у відкритому підготовчому засіданні позовні вимоги підтримала та прохала їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача - Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області у відрите підготовче засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання представника відповідача про розгляд справи у відсутність за наявними у суді матеріалами справи, проти позову не заперечують.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого виконавчим комітетом Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області/а.с.8/.

Після її смерті відкрилася спадщина на майно, яка складається із житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Договору Н11-91 купівлі продажу нерухомості від 04.01.1998, видного Харківською товарною біржею/а.с.11/.

Як вбачається з довідки №199 від 23.04.2026 виданої КП «Краснокутське бюро технічної інвентаризації» на зазначений об?єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 31.12.2012 року, зареєстроване право приватної власності за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу Н11-91 від 04.01.1998 року, виданого Харківською товарною біржею. Реєстраційний номер: книга 2 номер запису 280 /а.с.12/.

За життя, ОСОБА_2 склала заповіт, який посвідчений головою Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області 08.07.2014, відповідно до якого все своє майно ОСОБА_2 заповіла своїй дочці ОСОБА_1 . Заповіт на день смерті заповідача не відмінявся, не скасовувався /а.с.9/.

Факт того, що ОСОБА_1 є донькою померлої, підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого повторно, де матір`ю зазначено ОСОБА_2 , батьком ОСОБА_3 /а.с.10/.

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Харків /а.с.22/.

Проте, за життя ОСОБА_3 01.04.2016 подав до Козіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області заяву якою повідомив, що не прийняв спадщину після померлої ОСОБА_2 та не претендує на неї, звертатися до суду з метою визначення додаткового строку для прийняття спадщини не буде/а.с.21/.

Позивач, ОСОБА_1 , з метою прийняття спадщини звернулася до Краснокутської державної нотаріальної контори харківської області, проте постановою державного нотаріуса Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області виконуючої обов`язки державного нотаріуса Краснокутської державної нотаріальної контори №376/02-31 від 03.09.2024 ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що вона пропустила строк прийняття спадщини після смерті вищезазначеної особи і не прийняла спадщину та правовстановлюючий документ на спадкове майно не відповідає вимогам законодавства.

На виконання ухвали про витребування доказів, з Краснокутської державної нотаріальної контори 07.07.2026 надійшла копія спадкової справи №160/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 . Крім того, в матеріалах справи міститься нотаріально посвідчена заява ОСОБА_3 , про відмову від прийняття спадщини. Відомостей про інших спадкоємців матеріали спадкової справи не містять.

В матеріалах справи наявна довідка №21-01-09/282 від 15.04.2026 видана виконавчим комітетом Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області в якій зазначено, що гр. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Знята з реєстрації в зв?язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день її смерті була зареєстрована разом з - ОСОБА_5 (не родич), а також на день смерті разом з нею проживала без реєстрації донька ОСОБА_1 (згідно з актом обстеження від 15.04.2026). Заповіт по сільській раді на - ОСОБА_1 за реєстровим номером 624 від 08.07.2014 року (номер у спадковому реєстрі 56571636)/а.с.19/.

Як вбачається з акту виданого старосто Краснокутської селищної ради ОСОБА_6 в присутності сусідів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 від 15.04.2026, за адресою АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_1 з 1998 року без реєстрації. З 1997 року за значеною вище адресою проживала її мати ОСОБА_2 . Вони вели спільне господарство, мали взаємні права та обов`язки. На даний момент ОСОБА_1 продовжує проживати за вказаною адресою /а.с.20/.

Факт спільного проживання ОСОБА_1 разом з матір`ю ОСОБА_2 з 1998 по день смерті останньої також підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які попереджені судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання за ст. 384 КК України.

Місцем проживання фізичної особи є житло, у якому вона проживає постійно, переважно або тимчасово; фізична особа може мати кілька місць проживання (частини перша, друга, шоста статті 29 ЦК України). Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод. Право на вільний вибір місця проживання гарантовано статтею 33 Конституції України. Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2023 року у справі № 204/1052/20 зазначив, що під постійним проживанням спадкоємця зі спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою; при цьому частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявності саме фактичного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не самої лише реєстрації місця проживання за адресою спадкодавця, які можуть бути відмінними одна від одної. Аналогічно у постанові від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17 Верховний Суд виснував, що сама лише реєстрація місця проживання особи разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити про своєчасність прийняття нею спадщини. Для вирішення питання про наявність підстав для застосування частини третьої статті 1268 ЦК України значення має встановлення факту постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року у справі № 504/3606/14-ц). Подібні висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені також у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17, від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 та від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19. Наведений підхід підтверджено й у подальшій практиці Верховного Суду: у постанові від 08 липня 2026 року у справі № 487/11259/24 (провадження № 61-15578св25) Верховний Суд виснував, що наявність у спадкоємця єдиного зареєстрованого місця проживання за адресою спадкодавця сама по собі не є беззаперечним доказом його постійного проживання разом зі спадкодавцем і не спростовує висновку про неприйняття ним спадщини за відсутності доказів фактичного проживання, зокрема у разі, коли спадкоємець виїхав за межі України та фактично разом зі спадкодавцем не проживав.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведені норми права та висновки Верховного Суду до встановлених обставин, суд доходить висновку, що факт постійного проживання позивача ОСОБА_1 разом із спадкодавицею ОСОБА_2 є достатнім і беззаперечним доказом їх постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та своєчасного прийняття спадщини за правилами частини третьої статті 1268 ЦК України.

З огляду на викладене вимоги позивача про встановлення юридичного факту проживання ОСОБА_1 разом із спадкодавицею ОСОБА_2 на час відкриття спадщини є обґрунтованими. Оскільки ці вимоги пов`язані зі спором про спадкові права, вони правомірно розглядаються за правилами позовного провадження (стаття 315 ЦПК України; пункт 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»; пункт 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»).

Вирішуючи вимогу про визнання права власності, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За змістом ст. 1222 ч. 1 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини.

У силу ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 1220-1221, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця.

Саме спадкування може відбуватися за заповітом або за законом.

Заповітом, за приписами ст. 1233 ЦК України, є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач, відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України, може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно зі ст.ст. 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

За приписами ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Частиною першою статті 1297 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Постановою від 03.09.2024 винесеною державним нотаріусом Богодухівської державної нотаріальної контори Харківської області, виконуючою обов`язки державного нотаріуса Краснокутської державної нотаріальної контори Харківської області Руденко В.О., відмовлено ОСОБА_11 у вчинення нотаріальної дії, а саме: у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що вона пропустила строк прийняття спадщини після смерті вищезазначеної особи та не прийняла спадщину та правовстановлюючий документ на спадкове майно не відповідає вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, а ст. 16 ЦК України передбачено, що засобом захисту свого права є визнання права.

У п.23 постанови Пленуму Верховного Суду від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено підстави для державної реєстрації прав, так, зокрема, державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: свідоцтва про право на спадщину; судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та ін.

Відповідно до положень ст. 49 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 №3425-XII нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Пунктами 4.15 та 4.18 Глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Мін`юст України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 № 296/5 встановлено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Спираючись на викладене, судом встановлено, що на житловий будинок з господарськими будівлями розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 і може бути успадкована її спадкоємицею за заповітом, а саме: ОСОБА_1 , яка, проживаючи разом зі спадкодавицею на день її смерті, прийняла спадщину фактично.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із положеннями ч.1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З викладеного вбачається, що позивач в установленому законом порядку прийняла спадщину, і не може бути позбавлена права власності на частину спірної квартири в порядку спадкування за заповітом.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки позивачем надано до суду достатньо доказів на їх підтвердження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 10, 11, 12, 13, 76-79, 81, 89, 263, 264, 265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Поновити строк для звернення до суду із позовом.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме: факт постійного проживання з 01.01.1998 року по 24 вересня 2015 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , разом з ОСОБА_2 , в домоволодінні АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 право приватної власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач - Краснокутська селищна рада Богодухівського району Харківської області, адреса: 62002, вул. Охтирська, 1, с-ще Краснокутськ, Богодухівський район, Харківська область, код ЄДРПОУ 04397359.

Суддя Бугаєнко І. В.