Решение № 140913922, 22.10.2026, Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

Справа № 473/4295/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 жовтня 2026 р.с-ще Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді Єгорової Н.І.,

при секретареві- Маковецькій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в с.Доманівка цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив :

Позивач ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те , що 30.01.2024 між ТОВ "Клай Інвест" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 250244 від 30.01.2024, відповідно до умов якого ТОВ "Клай Інвест" надало відповідачу грошові кошти в розмірі 3000,00 грн строком на 90 днів, проценти за користування кредитом 2.2% в день, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

ТОВ "Клай Інвест" свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, перерахувавши відповідачці кошти на банківський рахунок. .

23.12.2024 між ТОВ "Клай Інвест" та ТОВ "Діджи Фінанс" укладено договір факторингу № 23122024/1, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 250244 від 30.01.2024 перейшло до ТОВ "Діджи Фінанс".

Відповідач ОСОБА_1 неналежним чином виконувала умови договору, внаслідок чого у неї виникла кредитна заборгованість у розмірі 13495.20 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту 3000,00 грн, заборгованості за відсотками 4495.20 грн, заборгованості за пенею 6000,00 грн.

Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 13495.20 грн, понесені судові витрати в розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Представник позивача ТОВ «Діджи Фінансв судове засідання не з"явився, у письмовій заяві просив справу розглядати без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі. та просять їх задовольнити..

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з"явилася ,надіслала на адресу суду відзив на позов, в якому зазначила , що позовні вимоги визнає частково, а саме тіло кредиту. Щодо нарахування процентів за ставкою 2.2%в день вважає таке нарахування неправомірним. Крім того,, вважає незаконним нарахування неустойки та завищеним розмір витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач вважає, що , як дружина військовослужбовця має право на пільги, передбачені законодавством, а тому просить врахувати її заперечення при винесенні рішення у даній справі.

Представник позивача у письмовій відповіді на відзиву на позовну заяву підтримала позовні вимоги посилаючиь на те, що проценти за користування кредитом були нараховані правомірно урозмірі, який відповідав вимогам договору і не суперечив вимогам закону. Заборгованість за пенею вважажють такою нарахованою правомірно, тому просять задовольнити позовні вимоги. .

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, надані сторонами у справі, суд приходить до наступного висновку.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Клай Інвест" та ОСОБА_1 30.01.2024 було укладено кредитний договір № 2502044 від 30.01.2024 в електронній формі..

Згідно з п.п. 1.1.-1.7 товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 28.04.2024.

Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 803 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2,2 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.

За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим договором.

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.

Невід`ємною частиною цього договору є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства www.cly.com.ua.

Згідно з п.п. 3.1-3.2 сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору. Сума кредиту, комісія, що вказана в п.1.4. цього договору, проценти за користування кредитом, нараховані штаф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором.

Сторони погодили умови договору. Договір підписано відповідачем електронним підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора KL8652.

Крім того, в договорі обумовлено, що кошти підлягають перерахуванню на рахунок НОМЕР_1 , зазначений позичальником..

Відповідно до довідки про ідентифікацію клієнта від 01.07.2026, ОСОБА_1 30.01.2024 ідентифікований в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Клай Інвест». Акцепт оферти позичальником (підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору №250244: унікальний ідентифікатор KL8652, номер картки НОМЕР_1 , номер телефону НОМЕР_2 , дата відправки ідентифікатора 30.01.2024 19:20:06 .

Перерахування коштів відповідачу підтверджено листом ТОВ «ПрофітГід», адресованим ТОВ «Клай Інвест» про успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер транзакції НОМЕР_3 , дата/час здійснення переказу 30.01..2024 19:20, сума переказу 1000,00 грн, номер платіжної картки отримувача НОМЕР_1 , емітент Монобанк, код авторизації 145433, призначення переказу видача кредиту №250244.

З інформації АТ «Універсал Банк» від 24.09.2026 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано банківську картку № НОМЕР_4 . Згідно руху грошових коштів по рахунку за 30.01.2024 відбулося зарахування грошових коштів в розмірі 3000,00 грн .

Отже, ТОВ "Клай Інвест" свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Проти вказаного факту відповідач ОСОБА_1 не заперечувала ,про що свідчить відзив на позов.

Відповідач неналежним чином виконувала умови договору щодо повернення кредиту, внаслідок чого у неї утворилася заборгованість за кредитним договором № 250244 від 30.01.2024 у розмірі 13495.20 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту 3000,00 грн, заборгованості за відсотками 4495.20 грн, заборгованості за пенею 6000,00 грн.

23.12.2024 між ТОВ "Клай Інвест" та ТОВ "Діджи Фінанс" укладено договір факторингу № 23122024/1, відповідно до умов якого право грошової вимоги за договором № 250244 від 30.01.2024 перейшло до ТОВ "Діджи Фінанс"

Відповідач заходів до погашення заборгованості не вживає, а тому позивач просить стягнути заборгованість рішення суду.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 3 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про електрону комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електрону комерцію", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електрону комерцію").

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями статті 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні письмові докази, суд вважажє доведеним укладення договору між первісним кредитором та відповідачкою та наявність заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3000 грн., проти чого відповідач не заперечує.

Щодо заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд приходить до наступного висновку.

Згідно розрахунку заборгованості за вищевказаним кредитним договором № 250244 від 30.01.2024 заборгованість ОСОБА_1 за процентами складає 4495.20грн.

Відповідачка ОСОБА_1 не визнає та заперечує проти стягнення з неї процентів, пені та комісії за кредитним договором з огляду на те, що вона є дружиною військовослужбовця, тому на неї поширюється дія п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідачка надала до суду довідку про те, що її чоловік ОСОБА_2 дійсно перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_5 з 06.11.2023 по теперішній час. Вказані обставини підтверджуються також даними військовими квитка , посвідчення учасника боцових дій, довідкою командира ВЧ від 06.11.2024 .

Однак, станом на дату укладення кредитного договору 250244 від 30.01.2024 як і на час періоду нарахування процентів за кредитним договором протягом 90днів, дія зазначеного Закону не передбачала пільг для членів сімей військовослужбовців.

Поширення дії ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» на дружини (чоловіків) військовослужбовців щодо нарахування процентів за користування кредитом відбулося лише з набранням чинності Закону України № 3633-ІХ від 11.04.2024 «Про внесення змін дод деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку.Вищезазначений закон набрав чинності 18.05.2024.

У всіх попередніх редакціях Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дія ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів за користування кредитом членів їх сімей не поширювалася на дружини (чоловіків) військовослужбовців.

Щодо перевірки розрахунку заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону 3498-ІХ максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» визначено, що положення ч. 5 ст. 8 вказаного Закону щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки, вводиться в дію поетапно, а саме протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Так протягом перших 120 днів установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5%, протягом наступних 120 днів - 1,5%.

При цьому, згідно з п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); - протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно) та з 21.08.2024 розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.

Разом з тим, умовами договору встановлена відсоткова ставка 2,2% в день.

У період з 30.01.2024 по 22.04.2024 нараховування відсоткової ставки у розмірі 2,2 % в день за 83 дні, що відповідає вимогам п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» та становить 3000,00*2.2%*83=5478,00 грн.

Однак нарахування відсотків за ставкою 2,2% в день у період з 23.04.2024 по 28.04.2024 не відповідає вимогам закону та повинно здійснюватись з урахуванням відсоткової ставки 1,5 % в день.

Відтак,сума заборгованості в цей період має становити 3000,00*1,5%*5 днів =225 грн та разом за весь період користування складатиме 5703 грн. З урахуванням сплачених на погашення процентів 924грн.сума до стягнення становитиме 4779грн. , позивач просить стягнути 4495.20 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачки пені в сумі 6000 грн, суд зазначає наступне.

Законом України №2120-ІХ від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває станом на сьогоднішній день.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Таким чиногм є необґрунтованими вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 6000 грн, оскільки вона нарахована всупереч вимогам закону, діючим під час воєнного стану..

У відзиві на позовні заяву відповідачка ОСОБА_1 заперечує проти правомірності стягнення з неї комісії в розмірі 750грн..

Щодо законності вимог про стягнення заборгованості за комісією в сумі 750 грн., суд зазначає наступне.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.

Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 року в справі №204/224/21та Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 (справа №496/3134/19) дійшли висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача передбаченої умовами договору комісії за обслуговування кредиту, оскільки з тексту позовної заяви та доданих до неї документів не випливає обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, вказана сума ,що зарахована в рахунок погашення комісії в сумі 750грн, підлягає зарахуванню для погашення процентів за користування кредиту.

За таких обставин, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у сумі 3000 грн, та заборгованість за відсотками за користування кредиьтом в сумі 3745.20грн.( 4495.20 - 750=3745.20)

Відповідно до ст.141 ЦПК України у разі задоволення позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. .

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, для підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано: копію Договору № 42649746/02 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року; копію Додаткової угоди № 250244 від 21 липня 2026 року до Договору № 42649746/02 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року; копію Детального опису робіт (надання послуг) від 21 липня 2026 року; копію Акту про підтвердження факту надання правової допомоги від 21 липня 2026 року та копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5618/10 від 17.03.2016.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Також у постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, ціни позову,часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про доцільність стягнення витрат на правничу допомогу у розміру 4000 грн. Витрати на професійну правничу допомогу на вказану суму є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягнення судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог .в сумі 1330.72грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстр.в АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (07405, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 42649746,) заборгованість за кредитним договором №250244 від 30.01.2024 в розмірі 6745.20 грн.., з яких 3000грн. заборгованість за тілом кредиту та 3745,20 грн заборгованість за .процентами..

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстр.в АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (07405, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 42649746,) судові витрати у виді судового збору в сумі 1330.72грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмір 4000 грн.

В задоволені решти позовних вимог- відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Миколаївського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя :Н. І. Єгорова