Решение № 140913052, 23.10.2026, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1271/25

провадження № 2/136/450/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Шпортун С.В.

за участю секретаря судового засідання Белінської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець, цивільну справу за позовом керівника Немирівської окружної прокуратури Вінницької області, в інтересах держави в особі: Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Немирівської окружної прокуратури Вінницької області звернувся до суду в інтересах держави в особі Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (далі - позивач), із зазначеним вище позовом до ОСОБА_1 (відповідач 1) та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі відповідач 2), обґрунтовуючи підставність позову наступним.

Рішенням 29 сесії 8 скликання № 822 Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області від 10 лютого 2022 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами с. Війтівці Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області, виготовлену технічну документацію із землеустрою подати на затвердження чергової сесії міської ради в установленому законодавством порядку.

ФОП ОСОБА_2 на підставі вказаного рішення розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,00 га, на території за межами с. Війтівці Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області.

13.04.2023 Відділом № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області відкрито Поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером 0522281000:03:000:5059, площею 2,00 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

За інформацією Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної військової адміністрації земельна ділянка з кадастровим номером 0522281000:03:000:5059 знаходиться в межах території природно-заповідного фонду орнітологічний заказник місцевого значення «Війтовецький».

Рішенням обласної ради народних депутатів за № 907 від 17.12.2019 оголошено орнітологічний заказник «Війтовецький», орієнтованою площею 23 га, що розташований на території колишньої Війтовецької сільської ради (наразі Липовецької міської ради Вінницького району) об`єктом природно заповідного фонду місцевого значення.

Наказом Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної адміністрації від 06.01.2023 № 10 затверджено Положення про орнітологічний заказник місцевого значення «Війтовецький», відповідно до якого на території заказника забороняється діяльність, що суперечить меті та завданням заказника, передбачена цим положенням, загрожує збереженню природного комплексу.

Відповідно до інформації з Державного підприємства «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» проведено співставлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 0522281000:03:000:5059 та наявними картографічними матеріалами, якими схематично відображені межі території орнітологічного заказника місцевого значення «Війтовецький» та встановлено, що вказана земельна ділянка розташована на землях, які позначені жовтим кольором (орієнтовна межа заказника на публічній кадастровій карті України) та синім кольором (середнє орієнтовне значення меж заказника на підставі викопіювання), що згідно з умовними знаками зазначені, як землі природно-заповідного фонду орнітологічного заказника місцевого значення «Війтовецький».

Наведені докази, у тому числі картографічні матеріали у сукупності та взаємному зв`язку підтверджують, що спірна ділянка площею 2,00 га з кадастровим номером 0522281000:03:000:5059, яка на даний час не передана у приватну власність ОСОБА_1 входить у межі земель, на яких розташований орнітологічний заказник місцевого значення «Війтовецький», та за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду.

Таким чином, розташування земельної ділянки з кадастровим номером 0522281000:03:000:5059 у межах ландшафтного заказника місцевого значення свідчить про її належність до земель природно-заповідного фонду унеможливлює перебування цієї ділянки у приватній власності з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Інформація щодо державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.

Ураховуючи те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення та розташована на території природно-заповідного фонду, уповноваженим органом державної влади рішення про передачу земельної ділянки у власність не приймалась, право дійсного володільця земельною ділянкою у законний спосіб не припинено, що вказує, що право приватної власності на спірну земельну ділянку у відповідача не виникло, тому за встановлених обставин наявні правові підстави для повернення земельної ділянки у власність держави в особі Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, у спосіб усунення перешкод у здійсненні законним власником права користування та розпорядження земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, розташованої на території природно-заповідного фонду, шляхом скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0522281000:03:000:5059 площею 2,00 га з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», шляхом виключення відповідних відомостей з Державного земельного кадастру, що спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання.

Відповідач ОСОБА_1 у визначений судом строк відзиву до суду не подала.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області через систему Електронний суд 14.08.2025 подав до суду відзив, відповідно до якого просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вирішуючи питання про прийняття до розгляду відзиву Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області судом встановлено, що ухвалою суду від 11.07.2025 було відкрито провадження у даній справі та визначено відповідачам строк протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення копії цієї ухвали на подання відзиву на позовну заяву, який має відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України та роз`яснено обов`язок додати докази направлення його іншим учасникам цивільного процесу.

Зазначену ухвалу Головним управління Держгеокадастру у Вінницькій області отримано 18.07.2025, цього ж дня за заявою представника переведено матеріали цивільної справи в електронний вигляд, про що доведено до відома через засоби електронного зв`язку (а.с.102).

14.08.2025 через систему Електронний суд представником Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області направлено відзив, утім він не містив доказів його направлення усім учасникам цивільного процесу, зокрема ОСОБА_1 та Немирівській окружній прокуратурі.

Згідно з ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи, тощо), щодо якої пропущено строк.

Судом встановлено, що представник Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області не ініціював питання про поновлення (продовження) строку для подання відзиву визначеного судом, не навів жодних поважних причин пропуску строку для його подачі.

За таких обставин, суд вважає, що наявні правові підстави для залишення заяви по суті (відзиву) без розгляду, оскільки він поданий після закінчення процесуального строку визначеного судом, відтак право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням такого строку.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інші заяви по суті учасниками цивільного процесу не направлялись.

Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 11.07.2025 було відкрито провадження у справі, розгляд зазначеної цивільної справи призначено за правилами загального позовного провадження, а у справі призначене підготовче судове засідання.

18.12.2025 ухвалою суду зобов`язано відповідача Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області виконати вимоги ст.178 ЦПК України та направити відзив в адресу всіх учасників цивільного процесу, а саме: Немирівської окружної прокуратури та відповідачеві ОСОБА_1 , у зв`язку із чим оголошено перерву в судовому засіданні.

До судового розгляду спір між сторонами не врегульовано.

02.04.2026 ухвалою суду закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні прокурор підтримав позов, просив його задовольнити, з підстав зазначених у ньому. Додатково в судовому засідання прокурор зазначила, що відповідно до листа Державного підприємства «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» при зіставленні графічних матеріалів з викопіювання з чергового кадастрового плану Війтівецької сільської ради Липовецького району Вінницької області та опрацювання графічних даних, що розміщуються у Державному земельному кадастрі з земельною ділянкою з кадастровим номером 0522281000:03:000:5059, площею 2,00 га, підтверджено, що спірна ділянка входить у межі земель, на яких розташований орнітологічний заказник місцевого значення «Війтовецький», та за своїми характеристиками належить до земель природно-заповідного фонду, водночас інших належних та допустимих доказів відповідачі не надали та таких обставин не спростували у встановленому законом порядку.

Окрім цього, за загальним правилом, державні кадастрові реєстратори здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки, компетентним щодо конкретної ділянки є той територіальний орган Держгеокадастру, у межах повноважень якого ця ділянка перебуває географічно, тобто в цьому випадку ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області. Головні управління Держгеокадастру в областях є територіальними органами Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, що реалізують єдину державну політику у сфері земельних відносин у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Державний земельний кадастр є єдиною державною геоінформаційною системою відомостей про землі в межах кордонів України (частина перша статті 193 Земельного кодексу України), а не сукупністю розрізнених регіональних баз даних, замкнених виключно на органі, що вносив конкретний запис, тому саме ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області здійснює державний контроль за додержанням земельного законодавства, надання адміністративних послуг та взаємодію з органами місцевого самоврядування щодо земель, розташованих на території Вінницької області, включно зі спірною ділянкою, саме це управління надалі забезпечуватиме виконання рішення суду внесення відповідних відомостей до ДЗК та закриття Поземельної книги, оскільки це стосується території, яка перебуває в зоні його компетенції. Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області жодного відношення до подальшого адміністрування земель Вінницької області не має і не матиме, а тому покладення на нього обов`язку виконати рішення суду щодо ділянки, розташованої за сотні кілометрів від території його компетенції, було б позбавлене практичного сенсу.

Також прокурор зазначила, що належність відповідача визначається виключно нормами процесуального законодавства виходячи з того, чиї права та законні інтереси безпосередньо стосуються предмета спору і на кого може бути покладено обов`язок відновити порушені права позивача, а не з того, хто технічно вчинив оскаржувану реєстраційну дію. При цьому ДЗК є єдиною електронною системою, доступ до внесення змін до якої на виконання судового рішення мають уповноважені державні кадастрові реєстратори незалежно від того, в штаті якого саме територіального органу вони перебувають, включно з реєстраторами ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області.

Представник Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим в установленому законом порядку, заяв та клопотань про поважність причин неявки в судове засідання не надав.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Римський М.В. просив відмовити задоволенні позову у повному обсязі, мотивуючи тим, що в матеріалах даної справи відсутні належні та допустимі докази на підставі яких можливо стверджувати, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0522281000:03:000:5059 знаходиться в межах території природно-заповідного фонду орнітологічний заказник місцевого значення «Війтовецький». Не підтверджено, що було затверджено Положення про цю територію або об`єкт та Проект організації його території що передбачено Законом України "Про природно-заповідний фонд України", саме на підставі проекту створення території відповідним органом приймається рішення про створення чи оголошення території або об`єкта природно-заповідного фонду, визначаються його межі, розробляється положення про цю територію або об`єкт та виготовляється проект організації території, а в розумінні Закону України «Про землеустрій», а наявний в матеріалах інформаційний лист та Схема розміщення (накладення) земельних ділянок, не є документом, в основу якого покладені текстові та графічні матеріали, на підставі яких можливо встановити точне місце розташування земельних ділянок.

При цьому зазначив, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області не є належним відповідачем у даній справі, не вчиняло жодних дій щодо реєстрації спірної земельної ділянки та не допускало порушень, тоді як наявність у територіального управління функціоналу на вчинення дій щодо скасування в державному земельному кадастрі державної реєстрації зазначеної земельної ділянки та можливість виключення таких відомостей не може покладати обов`язок нести судові витрати за даним позовом, що є окремою підставою для відмови в задоволення позову.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленою в установленому законом порядку про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, судовий виклик повернуто до суду із відміткою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

За змістом Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, ч.2, 4, 6, 7, 8 ст. 128 ЦПК України, у разі якщо судове повідомлення направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною чи встановленою судом інформацією про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи, і повернуто відділом поштового зв`язку з посиланням на відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, відмовою адресата від одержання, тощо, то вважається що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

24 березня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 706/208/15-ц, провадження № 61-11296св23 досліджував питання щодо наслідків повернення судової повістки або рішення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та дійшов висновку, що надіслані судові повістки або рішення, які були направлені за офіційно зазначеною адресою сторони у справі, однак повернулися з відміткою про відсутність адресата, то відповідно до вимог процесуального законодавства вважається що сторона отримала кореспонденцію від суду.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач була належним чином повідомленою.

З огляду на викладене суд не вбачав правових підстав визначених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи.

Суд, вислухавши учасників цивільного процесу, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх зібраними у справі доказами, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Рішенням 41 сесії 7 скликання Вінницької обласної ради № 907 від 17.12.2019 «Про оголошення об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення орнітологічного заказника «Війтовецький» вирішено оголосити об`єктом природно-заповідного фонду місцевого значення орнітологічного заказника «Війтовецький» орієнтовною площею 23 га на території Війтовецької сільської ради Липовецького району, без вилучення із користування (а.с.22). Зобов`язано директора департаменту агропромислового розвитку, екології та природних ресурсів облдержадміністрації у трьох місячний строк внести відповідні зміни в реєстр природньо заповідного фонду, оформити на новостворені об`єкти необхідну охоронну документацію в установленому порядку.

Відповідно до Наукового обґрунтування обумовлено необхідність створення орнітологічного заказника місцевого значення «Війтовецький» (а.с.23-29).

Згідно викопіювання з чергового кадастрового плану Війтовецької сільської ради Липовецького району (а.с.30, 31), на ньому відображено земельну ділянку орієнтованою площею 23,5 га яка пропонується для створення орнітологічного заказника місцевого значення «Війтовецький» на території Війтовецької сільської ради, а також викопіювання з плану існуючого використання земель Війтовецької сільської ради Липовецького району Вінницької області (а.с.31), яке містить умовні позначення земельної ділянки орієнтованою площею 23,5 га, що пропонується для створення орнітологічного заказника місцевого значення «Війтовецький».

Наказом Управління розвитку територій та інфраструктури Вінницької обласної військової адміністрації № 10 від 06.01.2023 затверджено Положення про орнітологічний заказник місцевого значення «Війтовецький» (а.с.36-44), відповідно до п. 1.2. якого Заказник загальною площею 23,5 га, в тому числі об`єкт водного фонду загальною площею (водного дзеркала) 9,0596 га з кадастровим номером ділянки водного фонду 0522281000:03:000:3007, що розташований на території Липовецької міської територіальної громади (в минулому Війтовецька сільська рада) Вінницького району Вінницької області та перебуває в користуванні Липовецької міської ради (далі-землекористувач).

Відповідно до п.1.3. заказник входить до складу природно-заповідного фонду України охороняється як національне надбання щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.

Згідно п. 1.7. Положення, межі Заказника встановлюються в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. До встановлення меж Заказника її межі визначаються до Проекту створення Заказника.

Рішенням 29 сесії 8 скликання № 822 від 10.02.2022 «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам (на виконання рішення суду), зокрема у п.7, надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства (01.03), що розташована за межами с. Війтівці Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області (а.с.33-35).

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ 01.03) ОСОБА_1 за межами с. Війтівці Вінницького району Вінницької області (а.с.47-84).

Згідно Переліку обмежень щодо використання земельної ділянки згідно Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства (а.с.74) земельна ділянка гр. ОСОБА_1 , площею 2,000 га, яка розташована за адресою: Липовецької територіальної громади Вінницької області Вінницького району Вінницької області не обмежена сервітутами і не має обмежень у використанні прав третіх осіб на використання земельної ділянки.

Згідно із відомостями, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно станом на 09.07.2025 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0522281000:03:000:5059 не зареєстроване (а.с.32).

Відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру (а.с.46), 13.04.2023 Відділом № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 0522281000:03:000:5059 адреса: Вінницька область, Вінницький район, Липовецька територіальна громада, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид використання: для ведення особистого селянського господарства, площа: 2,0000 га.

Згідно інформації ТОВ «Вінницький науково дослідний та проектний інститут землеустрою» зазначеної у листі № 65 від 10.03.2025 року, інститутом проведено співставлення земельної ділянки з кадастровим номером 0522281000:03:000:5059 та наявними картографічними матеріалами, якими схематично відображені межі території орнітологічного заказника «Війтовецький» (а.с.85) та надано відповідну схему співставлення меж земельних ділянок (а.с.86), відповідно до якої середнє орієнтовне значення меж заказника на підставі викопіювань відповідає викопіюванню з плану існуючого використання земель Війтовецької сільської ради Липовецького району Вінницької області, яке міститься в додатках до рішення 41 сесії 7 скликання Вінницької обласної ради № 907 від 17.12.2019 «Про оголошення об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення орнітологічного заказника «Війтовецький», при цьому земельна ділянка з кадастровим номером 0522281000:03:000:5059 знаходиться у межах орнітологічного заказника «Війтовецький» мають перетин як орієнтованої межі території орнітологічного заказника місцевого значення «Війтовецький», що зазначено на публічній кадастровій карті України, так і середнє орієнтоване значення меж заказника на підставі викопіювань.

Прокурор звернувся до суду із даним позовом вказуючи, що розташування земельної ділянки з кадастровим номером 0522281000:03:000:5059 у межах ландшафтного заказника місцевого значення свідчить про її належність до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює передання цієї ділянки у приватній власності з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Вирішуючи питання щодо наявності у прокурора повноважень на звернення до суду із даним позовом, суд виходить із наступного.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Частинами 1, 2 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до частин 3, 4, 5 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.16) і № 922/1830/19 (підпункт 7.1)).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.17) і № 922/1830/19 (підпункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16 ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 (підпункт 8.18) і № 922/1830/19 (підпункт 7.3)).

За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, підпункті 8.19 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та пункті 40 постанови від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Прокурор у цій справі стверджує, що сам факт незвернення до суду Липовецької міської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний уповноважений державою орган неналежно виконує свої повноваження щодо розпорядженні землями природно-заповідного фонду, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави в особі Липовецької міської ради та для звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Крім того, звернення до суду із даним позовом, на думку прокурора, безумовно становить суспільний інтерес.

Судом встановлено, що керівником Немирівської окружної прокуратури 09.07.2025 було направлено лист за № 54/1-2309вих25 на адресу Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, про те, чи заплановано звернення Липовецькою міською радою до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійснення права користування і розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки (а.с.87-91).

Листом № 02-42/899 від 09.07.2025 Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області повідомила керівника Немирівської окружної прокуратури, що не вживала заходів щодо звернення з цивільним позовом до гр. ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про усунення перешкод у здійснення права користування і розпорядження земельною ділянкою, шляхом визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0522281000:03:000:5059, а тому просить Немирівську окружну прокуратуру представити інтереси держави в особі Липовецької міської ради Вінницького району, шляхом подання відповідного позову до суду (а.с.92).

Надалі листом № 54/1-2310вих-25 від 09.07.2025 керівником Немирівської окружної прокуратури повідомлено Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області, що окружною прокуратурою планується пред`явлення та буде подано позовну заяву до Липовецького районного суду Вінницької області в інтересах держави в особі Липовецької міської ради до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

При цьому, суд вважає, що Липовецька міська рада є належним позивачем у справі, в силу положень ЗК України, оскільки спірна земельна ділянка розташована у межах такої територіальної громади.

Ураховуючи наведене, та зважаючи на наявність суспільного інтересу у поверненні земельних ділянок у власність територіальній громаді, суд вважає, що прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини четвертої статті 56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього достатніх правових підстав для представництва інтересів держави у суді та визначив, у чому полягає порушення інтересів держави.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення (ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України).

Статтею 43 Земельного кодексу України встановлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно положень ст. 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

При цьому відповідно до ст. 45 Земельного кодексу України порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Закон України «Про природно-заповідний фонд України» визначає правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів. Природно-заповідний фонд становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об`єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища. У зв`язку з цим законодавством України природно-заповідний фонд охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Україна розглядає цей фонд як складову частину світової системи природних територій та об`єктів, що перебувають під особливою охороною.

Статтею 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів (стаття 25 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Згідно ст. 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища. Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Відповідно до ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктами а), в) ч. 3 ст. 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом г) ч. 1. ст. 150 Земельного кодексу України визначено, що до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, землі історико-культурного призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельними ділянками особливо цінних земель, визначених у пунктах «в» і «г» частини першої цієї статті, з підстави добровільної відмови від користування ними або шляхом їх вилучення здійснюється за погодженням з Верховною Радою України. Погодження матеріалів вилучення (викупу) земельних ділянок особливо цінних земель, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, провадиться Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської і Севастопольської міських рад.

Частинами першою, другою, четвертою статті 20 ЗК України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. При внесенні до Державного земельного кадастру відомостей про встановлення або зміну цільового призначення земельної ділянки належність земельної ділянки до відповідної функціональної зони визначається за даними Державного земельного кадастру. Відомості про цільове призначення земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру.

Статтею 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України від 16.06.1992 за №2456-ХІІ визначено, що зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища на підставі відповідного експертного висновку.

Відповідно до п. 23. Порядку ведення Державного земельного кадастру який затверджений Кабінетом Міністрів України, від 17.10.2012 № 1051,

до Державного земельного кадастру вносяться відповідні відомості про обмеження у використанні земель на підставі документів визначених законом. До внесення до Державного земельного кадастру відомостей про опис меж та обмеження у використанні земель з координатами поворотних точок таких меж щодо території пам`яток культурної спадщини, зон охорони, об`єктів культурної всесвітньої спадщини, буферних зон, історичних ареалів населених місць, охоронюваних археологічних територій, історико-культурних заповідників та історико-культурних заповідних територій, до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про зазначені обмеження у використанні земель: вид; зміст обмеження; опис режимоутворюючого об`єкта - контури, назви та характеристики, що обумовлюють встановлення обмежень; відстань від контуру режимоутворюючого об`єкта, на яку поширюється обмеження у використанні земель; інформація про документи, на підставі яких встановлено обмеження у використанні земель. Технологічні та програмні засоби Державного земельного кадастру повинні забезпечувати автоматизоване визначення меж обмежень у використанні земель в обсязі та випадках, передбачених абзацом шістнадцятим цього пункту, шляхом визначення відстані від контуру режимоутворюючого об`єкта без необхідності проведення робіт із землеустрою з визначення координат поворотних точок зазначених меж.

Як було встановлено судом, рішенням 41 сесії 7 скликання Вінницької обласної ради № 907 від 17.12.2019 «Про оголошення об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення орнітологічного заказника «Війтовецький» вирішено оголосити об`єктом природно-заповідного фонду місцевого значення орнітологічного заказника «Війтовецький» орієнтовною площею 23 га на території Війтовецької сільської ради Липовецького району, без вилучення із користування.

Рішенням 29 сесії 8 скликання № 822 від 10.02.2022 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки комунальної власності сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства (01.03), що розташована за межами с. Війтівці Липовецької територіальної громади Вінницького району Вінницької області.

Відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру, Відділом № 3 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, яка надана ОСОБА_1 , 13.04.2023 зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 0522281000:03:000:5059 адреса: Вінницька область, Вінницький район, Липовецька територіальна громада, категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, вид використання: для ведення особистого селянського господарства, площа: 2,0000 га.

ТОВ «Вінницький науково дослідний та проектний інститут землеустрою» шляхом співставлення земельної ділянки з кадастровим номером 0522281000:03:000:5059 та наявними картографічними матеріалами, якими схематично відображені межі території орнітологічного заказника «Війтовецький» підтвердив, що земельна ділянка з кадастровим номером 0522281000:03:000:5059 знаходиться у межах орнітологічного заказника «Війтовецький» мають перетин як орієнтованої межі території орнітологічного заказника місцевого значення «Війтовецький», що зазначено на публічній кадастровій карті України, так і середнє орієнтоване значення меж заказника на підставі викопіювань.

Зібрані у справі докази підтверджують, що ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації земельної ділянки, якій у подальшому присвоєно кадастровий номер 0522281000:03:000:5059, після оголошення Вінницькою обласною радою від 17.12.2019 об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення орнітологічного заказника «Війтовецький».

Надаючи оцінку доводам представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження знаходження спірної земельної ділянки в межах території природно-заповідного фонду орнітологічний заказник місцевого значення «Війтовецький», суд зважає на наступне.

Велика Палата Верховного Суду від 22.01.2025 по справі № № 446/478/19 виснувала, що земельна ділянка має бути ідентифікована, зокрема, шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Виконання дослідження з визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. Тому результати таких досліджень можуть міститись, зокрема, у висновку експерта. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (статті 102-113 ЦПК України).

При цьому суд враховує позицію Верховного Суду (постанова від 18.03.2020 р. у справі N 129/1033/13-ц), відповідно до якої принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі N 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі N 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Отож нормами ЦПК (ст. 12, 81 ЦПК України) тягар доказування покладається на кожну сторону кожна повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (принцип «хто стверджує, той і доводить»).

Суд зважає, що відповідачем самостійно не було підготовлено висновку на підтвердження своєї позиції щодо місцезнаходження спірної земельної ділянки, у ході розгляду справи не ініціювались клопотання щодо призначення експертизи, не надано доказів на спростування обставин зазначених у позові, який підкріплений листом та схемою розташування об`єкта нерухомості, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0522281000:03:000:5059 знаходиться у межах орнітологічного заказника «Війтовецький».

Окрім цього, рішення 41 сесії 7 скликання Вінницької обласної ради № 907 від 17.12.2019 «Про оголошення об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення орнітологічного заказника «Війтовецький», яким оголошено об`єктом природно-заповідного фонду місцевого значення орнітологічного заказника «Війтовецький» орієнтовною площею 23 га на території Війтовецької сільської ради Липовецького району, - є чинним, доказів протилежного суду не надано.

Суд вважає, що надані стороною позивача докази дозволяють визначити частку спірної земельної ділянки (її розмір, конфігурацію, координати точок та межі цієї частки), які накладаються, тоді як відповідач не спростував вказаних обставин належними та допустимими доказами, отож не виконав покладений на нього обов`язок.

Зібрані у справі докази щодо розташування земельної ділянки з кадастровим номером 0522281000:03:000:5059 у межах ландшафтного заказника місцевого значення свідчать про її належність до земель природно-заповідного фонду, що унеможливлює її передачу у приватну власність з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Це твердження узгоджується з практикою Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 487/10127/14-ц, від 1 1.06.2020 у справі № 359/281/18-ц, від 02.12.2020 у справі № 734/519/15-ц та від 09.12.2020 у справі № 676/190/18), відповідно до якої земельні ділянки, що перебувають в обмеженому обороті, не можуть передаватись у приватну власність.

Відповідно до ч.ч. 9, 10 статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно з ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Спеціальний Закон, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України «Про Державний земельний кадастр» (далі Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону державна реєстрація земельної ділянки внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст. 6 Закону).

За нормами ст. 9 Закону внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється (частина 7 статті 9 Закону).

Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки відповідно до норм, встановлених частиною 8 статті 9 та частиною 2 статті 24 Закону.

Процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру як вже зазначалось визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Положеннями ч.ч. 6-8 ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, зокрема у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Аналогічні підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки містить п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, відповідно до якого державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 вересня 2025 року у справі № 911/906/23 (провадження № 12-61гс24) вказала, що «105. Земельна ділянка, насамперед, є частиною земної поверхні і в цьому контексті застосовна стаття 79 ЗК України. Проте, не можна залишити поза увагою зміст статті 79-1 ЗК України, яка визначає, що земельна ділянка стає оборотоздатною винятково з моменту її формування, яке завершується присвоєнням кадастрового номера й здійсненням її державної реєстрації в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації права власності на неї.

Таким чином, єдиною підставою для скасування в Державному земельному кадастрі незаконної державної реєстрації земельної ділянки є судове рішення про скасування такої державної реєстрації (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 916/1750/22).

Суд наголошує на тому, що фізичні особи можуть володіти земельними ділянками природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, але виключно у разі, якщо вони ними володіли на час створення об`єкта природно-заповідного фонду. При цьому набуття права приватної власності на землі, які вже віднесені до земель природно заповідного та іншого природоохоронного призначення, положеннями Земельного кодексу України, Закону України «Про природно-заповідний фонд України» заборонено.

Окрім того надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території орнітологічного заказника місцевого значення «Війтовецький» суперечить як статусу відповідного об`єкта природно-заповідного фонду, так і законодавчим обмеженням на ведення особистого селянського господарства на відповідних землях, по факту відбулась зміна цільового призначення земельної ділянки, яка за рішенням Вінницької обласної ради була оголошена об`єктом природно-заповідного фонду місцевого значення.

Як було встановлено в ході розгляду справи відповідач не набула права власності на спірну земельну ділянку.

За приписами ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо неналежності його до кола суб`єктів, які мають відповідати за даним позовом, суд виходить з наступного.

За принципом диспозитивності визначення відповідачів, предмета і підстав позову є правом позивача, а суд у цивільному судочинстві не вправі з власної ініціативи залучати іншого відповідача / співвідповідача до участі у справі.

Водночас установлення належності відповідачів є обов`язком суду, який той виконує під час розгляду справи, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (тобто ex officio), та має ґрунтуватися передусім на аналізі природи спірних правовідносин і позовних вимог.

Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор) та яка звернулася до суду з відповідним позовом, а відповідачем - особа, яка, за твердженням позивача, повинна виконати зобов`язання (боржник). Схожі висновки Велика Палата Верховного Суду викладала у пунктах 46, 47, 76 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22.

Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 686/20282/21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Схожі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 70), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (пункт 66), від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 (пункт 27) та від 09.02.2021 у справі № 635/4741/17 (підпункт 33.2).

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріальних правовідносин, тобто особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пункті 39 постанови від 26.02.2020 у справі № 304/284/18 та пункті 8.10 постанови від 05.07.2023 у справі № 910/15792/20).

Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони у спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Схожий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила у пункті 80 постанови від 18.12.2024 у справі № 907/825/22.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру. Держгеокадастр реалізує надані йому повноваження самостійно та через територіальні органи.

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області є уповноваженим органом щодо здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності на території, якій здійснює свою діяльність.

Закон України «Про Державний земельний кадастр» регулює загальні повноваження державного кадастрового реєстратора, який діє від імені центрального органу (Держгеокадастру) та здійснює внесення відомостей до ДЗК. Повноваження реєстраторів чітко розмежовані наказами Держгеокадастру за районами (територіальними громадами) та областями, у даному випадку Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, яке затверджено наказом Держгеокадастру № 603 від 23.12.2021.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом (частина сьома статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

Згідно із частиною першою статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття поземельної книги на таку ділянку.

Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

Згідно з підпунктом 3 абзацу 1 пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 N 1051, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2017 N 509 застосовується з 01.10.2017, державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Абзацом 6 пункту 114 Порядку передбачено, що відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

Зі змісту вказаних норм слідує, що внесення первинних відомостей до ДЗК (первинна реєстрація ділянки) може відбуватися за принципом екстериторіальності, водночас внесення змін та скасування записів на підставі рішень органів влади чи судів здійснюється Державним кадастровим реєстратором за місцем розташування земельної ділянки. Екстериторіальний розподіл діє виключно на стадію первинного розгляду заяви про реєстрацію новосформованої ділянки, щоб уникнути корупційних ризиків, але не на виконання судових рішень щодо існуючих об`єктів.

Суд зважає на те, що земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу земель державної власності в комунальну власність, а також земельної ділянки в приватну власність із земель відповідно державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності.

У цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14,19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний" та "публічний" інтерес.

При цьому здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання вимог земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності здійснюють, зокрема територіальні управління від імені центрального органу Держгеокадастру за місцем розташування земельної ділянки.

У судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що функціонал системи Держгеокадастру дозволяє вчинення дій щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки лише територіальними управліннями за місцем розташування земельної ділянки.

З огляду на викладене та у контексті приведених правових норм регулювання предмета спору, слід дійти висновку, що скасування державної реєстрації земельної ділянки здійснюється за географічним принципом, це прямо впливає на визначення складу відповідачів, тоді як за обставин даної справи державний реєстратор який вчинив реєстраційну дію, діяв як первинний реєстратор на підставі наданих йому документів, які не містили обмежень для вчинення відповідних реєстраційних дій.

Велика Палата Верховного Суду (справа від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20) неодноразово наголошувала, що державний реєстратор не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій, вчинених щодо третьої особи, а ним є особа, щодо якої були здійснені ці дії (записи), реєстратор є лише виконавцем публічних функцій і не має власного інтересу щодо спірного майна.

Суд зважає, що заявлені позивачем вимоги не стосуються прав та обов`язків іншої особи, суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення інших осіб.

З огляду на викладене, суд вважає, що прокурором правомірно визначено відповідачем по справі Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відповідно до положень Закону України «Про Державний земельний кадастр», Порядку, Положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, яке затверджено наказом Держгеокадастру № 603 від 23.12.2021, яке є суб`єктом матеріальних правовідносин, тобто особа, за рахунок якої можна задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

За таких обставин та наведених мотивів суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до Глави 8 ЦПК України.

Відповідно до платіжної інструкції № 2789 від 10.12.2024 Вінницькою обласною прокуратурою сплачено за подання позову 3 028 (три тисячі двадцять всім) гривень 00 коп. (а.с.1), а тому зважаючи на те, що судом задоволено позовні вимоги у повному обсязі, судовийзбір слід стягнути на користь Вінницької обласної прокуратури з кожного з відповідачів у розмірі 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 13, 141, 258-259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов керівника Немирівської окружної прокуратури Вінницької області, в інтересах держави в особі Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, - задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні Липовецькою міською радою у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації від 13.04.2023 стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 0522281000:03:000:5059, площею 2,00 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.

Стягнути з ОСОБА_1 та Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на користь Вінницької обласної прокуратури в рівних частках судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять всім) гривень 00 коп., що становить по 1 514 (одній тисячі п`ятсот чотирнадцять) гривень 00 коп. (рахунок НОМЕР_1 , МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909909, адреса: вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050).

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники цивільного процесу:

Прокурор - Немирівська окружна прокуратура Вінницької області (місцезнаходження: вул. Шевченка, 23, м. Немирів, Вінницький район, Вінницька область, ЄДРПОУ: 02909909).

Позивач - Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області (місцезнаходження: вул. Героїв Майдану, 4, м. Липовець, Вінницький район, Вінницька область, ЄДРПОУ: 04325957);

Відповідачі:

- ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

- Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, Вінницького району Вінницької області, ЄДРПОУ: 39767547).

Суддя С.В. Шпортун