Постановление суда № 140912850, 23.10.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

23 жовтня 2026 року м. Миколаїв Справа № 915/1673/26

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 (вх. № 15771/26 від 21.10.2026 р.) про забезпечення позову до подачі позовної заяви у справі № 915/1673/26 за участю інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи - Товариства з обмеженою відповідальністю Коларівський кар`єр (54006, м. Миколаїв, вул. Благовісного Вадима, буд. 25, оф. 3; код ЄДРПОУ 39537613), -

ВСТАНОВИВ:

21.10.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Миколаївської області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам, визначеним Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі нотаріусам та іншим особам, уповноваженим здійснювати державну реєстрацію, вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ Коларівський кар`єр, зміни виключно до наступних відомостей: щодо керівника або відомостей про керівника юридичної особи; щодо фізичних осіб або відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та подавати документи для державної реєстрації; щодо інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає наявність обставин, які свідчать про реальний ризик подальшої зміни спірних реєстраційних відомостей та істотного ускладнення ефективного захисту прав заявниці, виникла необхідність у вжитті заходів забезпечення позову до подання позовної заяви.

Заявник вказує, що ОСОБА_1 є учасницею Товариства з обмеженою відповідальністю Коларівський кар`єр, частка якої у статутному капіталі Товариства становить 49 % та має намір звернутися до суду з позовом на захист порушених корпоративних прав. Як зазначає заявник, предметом майбутнього позову буде визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів учасників ТОВ Коларівський кар`єр, оформлених протоколом № 01/25 від 02.09.2025, а також скасування запису про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу від 04.09.2025 13:09:26 за № 1005111070025008597, вчиненого державним реєстратором Коблівської сільської ради Морозовим С.А. на підставі зазначених рішень

Заявник зауважує, що між учасницями Товариства наявний тривалий корпоративний конфлікт, який супроводжується оформленням спірних рішень загальних зборів та послідовним внесенням на їх підставі змін до відомостей ЄДР щодо керівника і осіб, уповноважених діяти від імені Товариства без довіреності.

Як стверджує заявник, під час розгляду справи № 915/1074/25 заявниці стало відомо про оформлення протоколу № 01/25 від 02.09.2025 та вчинення на його підставі нової реєстраційної дії. У зв`язку із цим нею було подано заяву про доповнення позовних вимог, яка надійшла до суду 26.09.2025 та була розглянута як заява про збільшення позовних вимог У цій заяві ОСОБА_1 просила, зокрема, визнати недійсними рішення загальних зборів від 02.09.2025 та скасувати запис про державну реєстрацію змін від 04.09.2025 № 1005111070025008597. Зазначені вимоги були прийняті судом першої інстанції до розгляду в межах справи № 915/1074/25.

Заявник вказує, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.12.2025 у справі № 915/1074/25, повний текст якого складено 22.12.2025, позовні вимоги ОСОБА_1 та третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_2 було задоволено частково, зокрема: визнано недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Коларівський кар`єр (ідентифікаційний код 39537613), оформлені протоколом № 01/25 від 02.09.2025. Однак, в подальшому, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 у справі № 915/1074/25, повний текст якої складено 22.06.2026, рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення вимог ОСОБА_1 щодо рішень від 02.09.2025 і запису від 04.09.2025 № 1005111070025008597, а також у частині задоволених вимог ОСОБА_2 . У зазначеній частині ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні вимог. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.10.2026 у справі № 915/1074/25 касаційне провадження за скаргою ОСОБА_2 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, закрито; його касаційну скаргу в частині підстав, передбачених пунктами 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 залишено без змін.

Таким чином, заявник вказує, що рішення загальних зборів, оформлені протоколом № 01/25 від 02.09.2025, та внесений на їх підставі запис від 04.09.2025 № 1005111070025008597 за результатами попереднього провадження не скасовані.

Відтак, за ствердженням заявника, підставою звернення є порушення власних корпоративних прав ОСОБА_1 при скликанні і проведенні загальних зборів від 02.09.2025 р.

При цьому заявник стверджує, що вона не ініціювала проведення цих загальних зборів, повідомлення про дату, час, місце їх проведення та порядок денний не отримувала, з матеріалами до питань порядку денного не ознайомлювалась, участі в обговоренні та голосуванні не брала.

Заявник вказує, що корпоративне право заявниці полягає у можливості бути належно повідомленою про збори, ознайомитись із документами, взяти участь в обговоренні та голосуванні. Разом з цим, заявник зауважує, що наявність в іншої учасниці частки 51 % не припиняє цих прав та не звільняє від дотримання встановленої процедури скликання і проведення загальних зборів.

Таким чином, саме позбавлення ОСОБА_1 можливості реалізувати зазначені права при вирішенні питань про виконавчий орган і представництво Товариства є підставою майбутнього позову.

Як вказує заявник, у зазначеному протоколі місцем проведення зборів визначено: АДРЕСА_1 . За змістом протоколу присутньою учасницею зазначено ОСОБА_3 , від імені якої діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності від 07.03.2025, посвідченої другим секретарем з консульських питань Посольства України в Республіці Словенія, зареєстрованої за № 570/137. Головою зборів обрано ОСОБА_4 , а ОСОБА_1 , яка володіє часткою 49 % у статутному капіталі, у протоколі прямо зазначено як відсутню учасницю. Разом з цим, заявник зауважує, що протокол не містить відомостей, які підтверджували б направлення їй повідомлення про проведення саме цих зборів у порядку та строки, встановлені законом і Статутом.

Так, заявник вказує, що до порядку денного, зазначеного у протоколі № 01/25 від 02.09.2025, включено питання:

- обрання голови загальних зборів;

- звільнення директора Товариства;

- призначення нового директора Товариства;

- виключення ОСОБА_2 зі складу осіб, які можуть вчиняти дії від імені Товариства;

- включення ОСОБА_5 до складу осіб, які можуть вчиняти дії від імені Товариства.

За наслідками розгляду цих питань у протоколі оформлено, зокрема, наступні рішення:

- розірвати трудовий договір із директором ОСОБА_2 з 02.09.2025 з посиланням на пункт 9 статті 36 КЗпП України та пункт 3 частини п`ятої статті 40 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю;

- призначити ОСОБА_5 на посаду директора ТОВ Коларівський кар`єр з 03.09.2025, надати йому повноваження відповідно до статуту та доручити вчинення дій для державної реєстрації змін;

- виключити ОСОБА_2 зі складу осіб, які можуть вчиняти дії від імені Товариства без довіреності;

- включити ОСОБА_5 до складу осіб, які мають право вчиняти дії від імені Товариства без довіреності, у тому числі підписувати договори та подавати документи для державної реєстрації.

У протоколі зазначено голосування часткою 51%, яка належить ОСОБА_3 . Справжність підпису представника останньої, ОСОБА_4 , на протоколі засвідчена приватним нотаріусом Белік Т.М.

Як стверджує заявник, надалі було розпочато внесення до ЄДР змін на підставі протоколу № 01/25 від 02.09.2025. Заявник з посиланням на інформацію з витягу від 23.09.2025 № 35974574 зазначає, що 03.09.2025 двічі приймались рішення про відмову у державній реєстрації відповідних змін. У відомостях ЄДР щодо цих відмов зазначено неповноту поданих документів, зокрема відсутність підтвердження внесення до Єдиного реєстру довіреностей довіреності від 07.03.2025 за № 570/137; при повторному зверненні зазначалось про неусунення відповідних недоліків. Незважаючи на зазначене, вже 04.09.2025 о 13:09:26 державним реєстратором Коблівської сільської ради Морозовим С.А. проведено державну реєстрацію змін до відомостей про Товариство за № 1005111070025008597.

За змістом цього запису змінено:

- інформацію для здійснення зв`язку з юридичною особою;

- керівника або відомості про керівника юридичної особи;

- фізичних осіб або відомості про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Відтак, за ствердженням заявника, після скасування попередніх записів на підставі рішення Міністерства юстиції України відбулась повторна зміна керівника Товариства з ОСОБА_2 на ОСОБА_5 , а також повторне переоформлення повноважень на вчинення дій від імені Товариства без довіреності.

Так, заявник зазначає про наявність ризику подальшого переоформлення спірних відомостей підтверджується не лише існуванням корпоративного конфлікту, а й уже вчиненими послідовними діями щодо зміни керівника та повноважень на представництво Товариства.

Також заявник вказує, що після ухвалення рішення суду першої інстанції від 11.12.2025 оформлено ще одне рішення загальних зборів - протокол № 01/26 від 08.01.2026, яким оформлено послідовні рішення про поновлення ОСОБА_2 на посаді 08.01.2026, його звільнення того самого дня та призначення ОСОБА_5 директором із 09.01.2026, із дорученням забезпечити внесення відповідних змін до ЄДР.

Заявник вказує, що документ, яким декларувалось виконання рішення суду, водночас передбачав повторне припинення повноважень тієї самої особи та збереження повноважень ОСОБА_5 через іншу юридичну підставу. Зазначені обставини зумовили окреме звернення ОСОБА_1 за захистом прав щодо рішень від 08.01.2026, у зв`язку із чим Господарським судом Миколаївської області розглядалась заява про забезпечення позову у справі № 915/757/26. Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2026 у справі № 915/757/26 заяву задоволено частково: заборонено державним реєстраторам проводити державну реєстрацію змін щодо керівника або відомостей про керівника ТОВ Коларівський кар`єр на підставі рішення, оформленого протоколом № 01/26 від 08.01.2026. В іншій частині заяви відмовлено.

Разом з цим, заявник вказує, що попередня ухвала стосувалась конкретного протоколу від 08.01.2026 та одного виду реєстраційних змін. Вона не охоплює весь предмет нового спору щодо рішень від 02.09.2025 і запису від 04.09.2025 та не усуває потреби в окремій оцінці забезпечення цих вимог.

При цьому, заявник наголошує, що під час попереднього провадження вже виникла ситуація, коли нове рішення зборів та новий реєстраційний запис довелось оскаржувати як самостійні вимоги, а їх включення до справи шляхом збільшення позовних вимог було визнано процесуально неприпустимим. Повторення таких дій під час нового розгляду створить той самий ризик необхідність пред`явлення наступних позовів замість ефективного поновлення прав у межах одного провадження.

На переконання заявника, зміна керівника або осіб, які мають право діяти від імені Товариства без довіреності, на підставі наступних документів може створити окремі реєстраційні підстави представництва Товариства. Відтак, на думку заявника, скасування лише запису від 04.09.2025 не означатиме автоматичного усунення таких нових підстав та відповідних записів.

Заявник вважає, що ризик є конкретним, оскільки матеріали підтверджують повторне оформлення рішень із того самого питання та послідовні звернення до різних державних реєстраторів після усунення попередніх реєстраційних наслідків.

Як зазначає заявник, інформація для зв`язку з юридичною особою також була змінена саме спірним записом від 04.09.2025. У зв`язку з наведеним заявник наголошує її подальше переоформлення під час розгляду ускладнить визначення належних контактних даних Товариства, реалізацію права учасниці на отримання корпоративної інформації та підтримання зв`язку у спірних правовідносинах.

На підставі вищевикладеного, заявник вважає, що наведені обставини у сукупності підтверджують обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення корпоративних прав заявниці. Метою забезпечення є тимчасове збереження визначених спірних реєстраційних відомостей до вирішення спору.

Враховуючи викладене, заявник просить застосувати вичерпно визначену заборону реєстраційних змін лише щодо трьох категорій відомостей, охоплених спірним записом від 04.09.2025 № 1005111070025008597:

- керівника або відомостей про керівника Товариства;

- фізичних осіб або відомостей про фізичних осіб, які мають право вчиняти дії від імені Товариства без довіреності;

- інформації для здійснення зв`язку з Товариством.

За ствердженням заявника, кожна із зазначених категорій безпосередньо пов`язана з майбутніми вимогами про недійсність рішень від 02.09.2025 та скасування запису від 04.09.2025. Натомість заборона зміни місцезнаходження Товариства або інших відомостей, які не охоплені цим записом, даною заявою не запитується.

Заявник стверджує, що тимчасове збереження цих відомостей необхідне для запобігання появі нових самостійних реєстраційних підстав щодо тих самих спірних повноважень та для забезпечення можливості поновлення прав у межах майбутнього провадження.

При цьому, заявник вважає, що заборона лише повторного використання протоколу від 02.09.2025 не забезпечить досягнення зазначеної мети, оскільки запис на його підставі вже вчинено.

На переконання заявника, заявлені заходи залишають можливість здійснення поточної господарської діяльності Товариства, укладення договорів, проведення розрахунків, використання майна, виконання податкових обов`язків, проведення загальних зборів та вирішення питань, які не стосуються визначених спірних реєстраційних відомостей.

Разом з цим, заявник вказує, що заборона адресована суб`єктам державної реєстрації, уповноваженим вносити відповідні зміни до ЄДР, її застосування не позбавляє особу, відомості про яку на час постановлення ухвали внесені як про керівника, можливості діяти від імені Товариства у межах наявних повноважень.

Крім того, заявник просить визначити винятки, за яких заборона не перешкоджатиме внесенню або скасуванню відомостей про сам захід забезпечення, а також виконанню судових рішень і рішень Міністерства юстиції України, які відповідно до закону є підставами для відповідних реєстраційних дій.

Заявник вважає, що запропонований ним захід має тимчасовий характер, безпосередньо пов`язаний із предметом майбутнього позову та спрямований на збереження можливості ефективного судового захисту, з дотриманням балансу інтересів заявниці, Товариства та інших осіб.

Також заявник просить суд не застосовувати зустрічне забезпечення з урахуванням наведених в заяві обставин.

23.10.2026 р. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Коларівський кар`єр» Ревазова М.С. до господарського суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшли заперечення проти заяви вжиття заходів забезпечення до подання позову (вх. №15999/26), які вмотивовані тим, що заявлений захід сформульовано ширше, ніж це необхідно для збереження предмета майбутнього спору, а наведені у заяві обставини не підтверджують належними доказами актуального ризику, який виправдовував би заборону державної реєстрації будь-яких змін відомостей про Товариство незалежно від підстав і документів, на яких такі зміни ґрунтуватимуться.

Так, Товариство зазначає, що наведені заявницею історичні події без указівки на нові конкретні дії станом на жовтень 2026 року не доводять необхідності загальної заборони на невизначене коло майбутніх реєстраційних підстав. Також Товариство вважає, що запитувана заборона не обмежена предметом майбутнього позову та є надмірно широкою, адже запропонований захід не містить обмеження за конкретною правовою підставою реєстрації, а тому за буквальним змістом він охоплюватиме будь-які майбутні зміни щодо керівника, осіб, уповноважених діяти без довіреності, та контактних даних - навіть якщо такі зміни будуть зумовлені іншими, самостійними й неоспорюваними рішеннями, належно скликаними загальними зборами, заявою чинного керівника, або іншою передбаченою законом підставою.

Разом з цим, Товариство зауважує, що частина десята статті 137 ГПК України прямо забороняє заходи забезпечення, які порушують права інших учасників товариства. У Товаристві є інший учасник із часткою 51 %. Право заявниці на участь в управлінні має бути забезпечене, але саме по собі воно не створює права вето на всі майбутні законні рішення більшості або на реєстрацію їх наслідків. Загальна заборона може непропорційно обмежити права іншої учасниці та корпоративну автономію Товариства.

Крім того, Товариство наголошує, що майбутні вимоги стосуються недійсності рішень про припинення повноважень директора та призначення іншої особи, а також скасування конкретного запису ЄДР, однак, заявниця не пояснює, яким чином зміна контактної інформації за іншою правовою підставою ускладнить виконання рішення саме щодо оскаржуваних рішень загальних зборів або відновлення її права на участь в управлінні. Не наведено конкретного прикладу втрати кореспонденції, ухилення Товариства від повідомлення Заявниці чи іншої дії, яку можна було б попередити таким заходом. Товариство вважає, що зміна телефону, електронної адреси чи іншої інформації для зв`язку може бути необхідною для поточної діяльності Товариства, її блокування незалежно від підстав здатне спричинити адміністративні та господарські ускладнення, при цьому користь такого блокування для забезпечення майбутнього рішення належними доказами не підтверджена. Тому, на переконання Товариства, ця частина заявленого заходу є окремо неспівмірною та має бути відхилена.

Товариство вважає, що у заяві не доведено достатньо конкретного та актуального ризику реєстраційних дій, що можуть істотно ускладнити ефективний захист у майбутньому спорі. Запитувана заборона поширюється на невизначене коло майбутніх правових підстав, втручається у можливість реєстрації законних рішень, може порушити права іншої учасниці з часткою 51 %, а в частині контактної інформації не обґрунтована необхідністю досягнення мети забезпечення. Разом з цим, на думку Товариства, заявниця не довела співмірності заходу і не спростувала можливості ефективного захисту конкретних вимог без настільки широкого обмеження.

Відтак, на переконання Товариства, у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 20.10.2026 про забезпечення позову до подання позовної заяви слід відмовити в повному обсязі. При цьому Товариством зазначено, що у разі якщо суд дійде висновку про необхідність застосування певного заходу забезпечення, не поширювати його на будь-які майбутні реєстраційні дії незалежно від правової підстави; обмежити захід лише конкретними діями, прямо пов`язаними з виконанням протоколу № 01/25 від 02.09.2025 та оспорюваним записом від 04.09.2025 № 1005111070025008597, не блокуючи реєстрацію наслідків інших самостійних і неоспорюваних рішень та обов`язкових до виконання судових актів.

В п. 4 прохальної частини заперечень Товариством заявлено клопотання про призначення розгляд заяви у судовому засіданні з повідомленням учасників для з`ясування обставин.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову (вх. №15771/26 від 21.10.2026 р.) та заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю «Коларівський кар`єр» суд вважає їх достатніми для розгляду вказаної заяви про забезпечення позову в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 140 ГПК України, а тому підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Коларівський кар`єр» про розгляд заяви у судовому засіданні з повідомленням учасників для з`ясування обставин відсутні.

Розглянувши вказану заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви в порядку ст. 136-140 ГПК України, господарський суд дійшов наступних висновків.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Отже, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах другій, п`ятій, шостій та сьомій статті 137 Господарського процесуального кодексу України).

Судовий розсуд це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарським процесуальним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов останнього, зокрема, від 24.10.2022 у справі № 916/950/22 та від 15.05.2019 у справі №910/688/13.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосування останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

В силу частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 10 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У разі наміру звернутися до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі N 910/1040/18.

Адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи щодо забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів щодо забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Саме на необхідності оцінки цих обставин неодноразово акцентував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постановах від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 26.08.2020 у справі № 907/73/19, від 19.10.2020 у справі N 915/373/20.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 31.08.2020 у справі № 917/1274/19.

Наразі суд зазначає, що спір у цій справі випливає саме з корпоративних відносин. Так, заявник має намір в майбутньому звернутися до господарського суду із позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ Коларівський кар`єр, оформлених протоколом № 01/25 від 02.09.2025 р., також скасування запису про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу від 04.09.2025 13:09:26 за № 1005111070025008597, вчиненого державним реєстратором Коблівської сільської ради Морозовим С.А. на підставі зазначених рішень.

Суд зазначає, що оскільки у даному випадку заявник планує звернутися до суду з немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення таких вимог не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутись до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки заявник не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі N 910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема у постановах від 25.02.2019 у справі N 924/790/18, від 11.10.2019 у справі N 910/4762/19, від 21.02.2020 у справі N 910/9498/19, від 30.09.2020 у справі N 910/19113/19, від 30.11.2020 у справі 910/217/20, від 17.12.2020 у справі N 910/11857/20, від 15.01.2021 у справі N 914/1939/20, від 13.05.2021 у справі N 916/2761/20).

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів усіх учасників; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Вжиті заходи забезпечення позову не повинні перешкоджати господарській діяльності учасників правовідносин.

Так, при вирішенні питання про забезпечення позову необхідно виходити також з законодавчо встановленої заборони незаконного втручання органів державної влади, в тому числі і судів, у господарські відносини (стаття 6 Господарського кодексу України). Така правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 15.08.2018 у справі N 907/835/17.

Зі змісту заяви вбачається, що оспорюваним рішенням загальних зборів учасників ТОВ Коларівський кар`єр від 02.09.2025 р., зокрема, було оформлено наступні рішення:

- розірвати трудовий договір із директором ОСОБА_2 з 02.09.2025 з посиланням на пункт 9 статті 36 КЗпП України та пункт 3 частини п`ятої статті 40 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю;

- призначити ОСОБА_5 на посаду директора ТОВ Коларівський кар`єр з 03.09.2025, надати йому повноваження відповідно до Статуту та доручити вчинення дій для державної реєстрації змін;

- виключити ОСОБА_2 зі складу осіб, які можуть вчиняти дії від імені Товариства без довіреності;

- включити ОСОБА_5 до складу осіб, які мають право вчиняти дії від імені Товариства без довіреності, у тому числі підписувати договори та подавати документи для державної реєстрації.

З наданого заявником витягу ЄДР №35974574 від 23.09.2025 р. стосовно ТОВ Коларівський кар`єр станом на 23.09.2025 вбачається, що 03.09.2025 здійснювалися спроби внести зміни до відомостей про юридичну особу ТОВ Коларівський кар`єр, однак у їх здійсненні державними реєстраторами було відмовлено, а саме:

- державним реєстратором Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Рогова О.А. було вказано дві підстави для відмови, зокрема: відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"адміністративний збір (у т.ч. за скорочені терміни зараховується до бюджетів у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України; подання документів або відомостей, передбачених цим Законом, не в повному обсязі (відсутній документ, що підтверджує факт внесення інформації до Єдиного реєстру довіреностей, що передбачено Положенням про Єдиний реєстр довіреностей, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 28.12.2006 № 111/5, а саме про довіреність від 07.03.2025, посвідченої другим секретарем з консульських питань Посольства України в Республіці Словенія за р. №570/137, що унеможливлює перевірити дійсність такої довіреності);

- державним реєстратором Департаменту з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради Капелюш Т.Д. в якості підстави для відмови вказано: документи суперечать вимогам Конституції та законів України (згідно п.9 ст.28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" № 755-ІV від15.05.2003 не усунено причин, що були підставою для відмови у державній реєстрації; документи подані не в повному обсязі ).

Разом з цим, відповідно до вказаного витягу, 04.09.2025 р. державним реєстратором Коблівської сільської ради Морозовим С.А. здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме: зміна інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою, зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи, зміна фізичних осіб або зміна відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Водночас у поданій заяві про вжиття заходів забезпечення позову заявник просить суд забезпечити позов шляхом заборони державним реєстраторам, визначеним Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі нотаріусам та іншим особам, уповноваженим здійснювати державну реєстрацію, вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ Коларівський кар`єр, зміни виключно до наступних відомостей: щодо керівника або відомостей про керівника юридичної особи; щодо фізичних осіб або відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та подавати документи для державної реєстрації; щодо інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою

Зі змісту заяви вбачається, що заявник припускає можливість подальшої зміни спірних реєстраційних відомостей та істотного ускладнення ефективного захисту прав заявниці.

Відповідно до абз. 4,5 п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: заборони (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій; накладення/зняття арешту корпоративних прав.

Пунктом 2 частини 1 статті 28 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачена така підстава для відмови у державній реєстрації як "у Єдиному державному реєстрі містяться відомості про судове рішення щодо заборони проведення реєстраційної дії".

Так, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом про державну реєстрацію (постанови Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №916/3479/19, від 24.06.2020 у справі №902/1051/19, від 07.09.2020 у справі №904/1766/20).

Наразі аналіз статей 136, 137 ГПК України дає підстави для висновку про те, що заходи забезпечення позову, зокрема, щодо заборони іншим особам вчиняти дії, повинні безпосередньо стосуватися предмета спору та бути спрямованими на ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заборона державним реєстраторам вносити відповідні зміни до реєстру є тимчасовою та не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності товариства. Тобто вжиття спірних заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням корпоративних прав позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін (постанови КГС ВС від 10.09.2021 у справі 910/18567/20, від 25.03.2019 у справі № 920/622/18).

Разом з цим, судом також враховано, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.06.2026 р. вжито заходи забезпечення позову у справі № 915/757/26, а саме: державним реєстраторам, визначеним Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в тому числі нотаріусам, іншим акредитованим суб`єктам, посадовим особам, які уповноважені здійснювати реєстраційні дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити реєстраційні дії, передбачені Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо Товариства з обмеженою відповідальністю Коларівський кар`єр (ідентифікаційний код 39537613), на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ Коларівський кар`єр, оформлених протоколом № 01/26 від 08.01.2026, а саме: державну реєстрацію змін щодо керівника або відомостей про керівника юридичної особи.

На думку заявника, невжиття запропонованих заходів забезпечення позову у даному випадку може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивачки, за захистом яких вона має намір звернутися до суду. Метою забезпечення, як вказує заявник, є тимчасове збереження визначених спірних реєстраційних відомостей до вирішення спору.

Постановляючи ухвалу про заборону вчиняти певні дії, суд має визначити, які саме дії забороняється вчиняти, а також визначити коло осіб яким судом заборонено вчиняти певні дії з метою забезпечення позову. Відсутність вказівки у судовому рішенні на чітко окреслене вичерпне коло реєстраційних дій, що забороняються вчиняти, створює умови для потенційного обмеження прав та законних інтересів юридичної особи, ризик втручання в її господарську діяльність (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 910/8594/24, від 16.12.2025 у справі № 910/7726/25).

Проте, на думку суду, заборона державним реєстраторам, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", які стосуються майбутніх змін щодо керівника або відомостей про керівника юридичної особи, фізичних осіб або відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та подавати документи для державної реєстрації, щодо інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою, не перебуває у безпосередньому зв`язку з даним спором та призводить до невиправданого обмеження прав товариства та його учасників, оскільки до компетенції загальних зборів віднесено обрання виконавчого органу Товариства.

За п. 2 ч. 4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п`ятою цієї статті, подається, зокрема, примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, іншого визначеного законом суб`єкта (особи) про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв`язку з юридичною особою.

Так, відповідно до частини першої статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства..

До компетенції загальних зборів відповідно до пункту 7 частини другої статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасників належать: обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

При цьому оскарження учасником товариства конкретного рішення загальних зборів, яким змінено керівника, не означає, що загальні збори товариства не можуть ухвалювати інших рішень протягом всього періоду розгляду судом такого спору. Якщо ухвалені загальними зборами рішення потребують реєстрації у ЄДР змін відомостей про юридичну особу, то суд не може забороняти вчиняти відповідні реєстраційні дії. Протилежний підхід означатиме блокування господарської діяльності товариства та надмірне втручання в його справи.

Крім того, зі змісту ч.3 ст.99 ЦК випливає, що учасники мають право переобрати виконавчий орган у будь-який момент. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Тобто, у разі якщо судом буде встановлено обґрунтованість доводів позивача про те, що 02.09.2025 р. при скликанні та проведенні оскаржуваних загальних зборів були допущені порушення, то це не обумовлює, що загальні збори товариства позбавлені права скликати та проводити в подальшому ще одні збори для переобрання керівника (чи підтвердження його повноважень). Так, навіть якщо заявник вважає, що директора було обрано з порушеннями закону, то ті реєстраційні дії, заборони вчинення яких вимагає скаржник, вчинятимуться не на підставі рішень керівника (якого заявник вважає незаконно обраним), а на підставі рішень загальних зборів учасників, обмежувати які в ухваленні рішень у суду відсутні підстави.

Відтак, запропоновані позивачем заходи забезпечення позову у вигляді заборони проведення реєстраційних дій щодо ТОВ Коларівський кар`єр порушуватиме права учасників товариства брати участь в управлінні товариством. До того ж, такі заходи забезпечення позову не перебувають у безпосередньому зв`язку зі спором про визнання недійсними рішень загальних зборів від 02.09.2025 і скасування запису про державну реєстрацію змін про Товариство, що розглядатиметься, та призводить до невиправданого обмеження прав товариства, його учасників.

Щодо вимоги заявника заборонити проводити державну реєстрацію змін щодо фізичних осіб або відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та подавати документи для державної реєстрації, та щодо інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою, то суд зауважує, що заявлені до застосування заходи забезпечення позову не стосуються предмета майбутнього позову, оскільки як вбачається зі змісту оскаржуваного протоколу № 01/25 від 02.09.2025 р. зазначені питання не виносились на порядок денний та рішення з приводу таких питань не приймалось.

Отже, суд вважає, що заявлені заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, здійснюється виключно на підставі рішення уповноваженого органу управління юридичної особи у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (у даному випадку прийняття таких рішень належить до виключної компетенції загальних зборів Товариства щодо обрання керівника). Тому за цих конкретних обставин справи заборона судом вчиняти будь-які реєстраційні дії у Єдиному державному реєстрі щодо Товариства є втручанням у компетенцію учасників Товариства, оскільки протягом дії ухвали вони позбавлені права реалізації своїх рішень, що подаються для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі. Саме такої позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 18.10.2023 у справі № 922/1864/23.

До того ж, суд враховує, що забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у п. 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі N 914/1570/20).

Сам по собі факт прийняття рішення загальними зборами Товариства, який на переконання позивача стосується його прав та інтересів і є незаконним, не може автоматично свідчити про наявність безумовних підстав для вжиття судом заходів забезпечення позову у вказаний вище спосіб (аналогічний висновок міститься в постанові КГС Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 922/1864/23). До того ж у разі задоволення позовних вимог прийняті в майбутньому рішення загальних зборів учасників відповідача щодо зміни керівника та/або зміни осіб, які можуть вчиняти дії від імені Товариства, не матимуть наслідків автоматичного визнання їх недійсними, адже вказані питання підлягатимуть вирішенню судом в окремому судовому провадженні.

Поряд з цим, на думку суду, невжиття таких заходів забезпечення позову не унеможливить ефективний захист (відновлення) прав позивача у випадку задоволення позовних вимог, оскільки недійсні рішення загальних зборів є недійсними з моменту їх прийняття та не породжують жодних юридичних наслідків. Так, вжиття заходів забезпечення позову в обраний заявником спосіб не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

В контексті вищевикладеного, суд вважає, що такий спосіб забезпечення позову в вигляді заборони державним реєстраторам, визначеним Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі нотаріусам та іншим особам, уповноваженим здійснювати державну реєстрацію, вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ Коларівський кар`єр, зміни виключно до наступних відомостей: щодо керівника або відомостей про керівника юридичної особи; щодо фізичних осіб або відомостей про фізичних осіб - платників податків, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та подавати документи для державної реєстрації; щодо інформації для здійснення зв`язку з юридичною особою, не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Тим більш матеріали заяви не містять будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також не містять даних про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів забезпечення позову. Викладені у заяві аргументи щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення його порушених прав та інтересів без вжиття запропонованих ним заходів забезпечення позову не доводять незворотності правових наслідків визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства щодо відновлення та захисту права або інтересів заявника у разі можливого задоволення його позову, є непереконливими та необґрунтованими в розумінні приписів статті 136 ГПК України.

За таких підстав, суд доходить висновку, що заявником не доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст. ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на недоведеність заявником, яким чином невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, на захист яких він подав позов, відповідно суд не вбачає підстав для забезпечення позову у спосіб, визначений у заяві.

Таким чином, господарський суд вважає, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви (вх. 15771/26 від 21.10.2026) у справі № 915/1673/26 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Ухвалу підписано 23.10.2026 року.

Суддя Ільєва Л.М.