Решение № 140911740, 15.10.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 6/65/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 Справа № 908/1361/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько О.А., за участю секретаря судового засідання Драковцевої В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу № 908/1361/26

за позовом: Заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд 118а) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах,

позивач: Запорізька міська рада (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС (69068, м. Запоріжжя, вул. Іванова, буд. 32)

до відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення грошових коштів,

за участю представників сторін:

прокурор Токмаков О.І., службове посвідчення №075796 від 01.03.2026;

від позивача Мінкова С.І., самопредставництво, виписка з ЄДР;

від відповідача-1 не з`явився;

від відповідача-2 Петров Г.М., ордер серії АР №1332465 від 05.08.2026.

Процесуальні дії по справі.

05.06.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. №57-102-857-25 від 04.06.2026, вх. №1599/08-07/26, документ сформований в системі Електронний суд 04.06.2026) Заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Запорізької міської ради до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС, відповідача-2: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди землі від 24.02.2005 №040526100104 в загальній сумі 864 907,24 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 05.06.2026, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1361/26 та визначено до розгляду судді Федько О.А.

05.06.2026 до суду одночасно з позовом від Заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області надійшла заява про забезпечення позову (вх. №12342/08-08/26, сформована в підсистемі Електронний суд 04.06.2026), якою прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно - транспортні засоби марки «ЗИЛ 441510», номерний знак НОМЕР_1 , 1988 року випуску, об`єм двигуна 6000 см. куб., шасі б/н, дата реєстрації 13.06.2002; марки «ЦПП», номерний знак НОМЕР_2 , 1981 року випуску, інформація про об`єм двигуна відсутня, шасі 141, дата реєстрації 15.10.2003; марки «ППЦ З 12.885М», номерний знак НОМЕР_3 , 1989 року випуску, інформація про об`єм двигуна відсутня, шасі 185, дата реєстрації 13.06.2002, право власності на які належить Товариству з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 31539791; вул. Іванова, буд. 32, м. Запоріжжя, 69068); накладення арешту на транспортний засіб марки «TOYOTA RAV4», номерний знак НОМЕР_4 (до 23.08.2023 НОМЕР_5 ), 2015 року випуску, об`єм двигуна 2494 см.куб., кузов НОМЕР_6 , двигун НОМЕР_7 , дата реєстрації 22.12.2018 (23.08.2023 зазначений автомобіль перереєстровано при видачі нового номерного знаку), право власності на який належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_8 ; АДРЕСА_2 ) у межах суми ціни позову за вимогою до ОСОБА_1 в розмірі 345 962,90 грн.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05.06.2026, заява про забезпечення позову у справі №908/1361/26 передана раніше визначеному в судовій справі судді Федько О.А.

Ухвалою суду від 08.06.2026 суд задовольнив заяву заступника керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради про забезпечення позову у справі №908/1361/26. Постановив накласти арешт на транспортні засоби:

- марки «ЗИЛ 441510», номерний знак НОМЕР_1 , 1988 року випуску, об`єм двигуна 6000 см. куб., шасі б/н, дата реєстрації 13.06.2002;

- марки «ЦПП», номерний знак НОМЕР_2 , 1981 року випуску, інформація про об`єм двигуна відсутня, шасі 141, дата реєстрації 15.10.2003;

- марки «ППЦ З 12.885М», номерний знак НОМЕР_3 , 1989 року випуску, інформація про об`єм двигуна відсутня, шасі 185, дата реєстрації 13.06.2002, право власності на які належить Товариству з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 31539791; вул. Іванова, буд. 32, м. Запоріжжя, 69068), у межах суми 518 944,34 грн, заявленої до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС».

Також постановлено накласти арешт на транспортний засіб марки «TOYOTA RAV4», номерний знак НОМЕР_4 (до 23.08.2023 НОМЕР_5 ), 2015 року випуску, об`єм двигуна 2494 см.куб., кузов НОМЕР_6 , двигун НОМЕР_7 , дата реєстрації 22.12.2018 (23.08.2023 зазначений автомобіль перереєстровано при видачі нового номерного знаку), право власності на який належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 ; АДРЕСА_2 ) у межах суми 345 962,90 грн, заявленої до стягнення з ОСОБА_1 .

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1361/26, присвоєно справі номер провадження 6/65/26, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.07.2026 о/об 10 год. 45 хв.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.07.2026 підготовче засідання відкладено на 06.08.2026 о 10 год. 30 хв.

У підготовчому засіданні 06.08.2026 суд ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та відкласти підготовче засідання на 20.08.2026 о 09 год. 30 хв.

У підготовчому засіданні 20.08.2026 суд постановив ухвалу, якою закрив підготовче провадження у справі №908/1361/26 та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.09.2026 о 12 год. 30 хв.

В судовому засіданні 10.09.2026 відповідно до частини 2 ст. 216 ГПК України була оголошена перерва до 07.10.2026 о 10 год. 15 хв.

Ухвалою суду від 07.10.2026 розгляд справи було відкладено на 15.10.2026 о 12 год. 00 хв. у зв`язку з неявкою представника відповідача-2 в судове засідання.

Відповідач-1 в судове засідання 07.10.2026 не з`явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до вимог ч. 7 ст. 6 ГПК України шляхом доставляння копії ухвали суду від 07.10.2026 до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Ураховуючи належне повідомлення відповідача-1 про місце, дату та час розгляду, неповідомлення про причини неявки в судове засідання, суд ухвалив розглядати справу за відсутності представника відповідача-1.

У судовому засіданні 15.10.2026 судом в порядку ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення, роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В якості підстави для звернення з позовом прокурор зазначив, що 24.02.2005 сформовано та зареєстровано в Державному земельному земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039, площею 0,083 га, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 3а.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником вказаної земельної ділянки є Запорізька міська рада.

Між Запорізькою міською радою та ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» було укладено Договір оренди землі, зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.02.2005 за № 040526100104 (далі по тексту Договір оренди землі від 24.02.2005). Відповідно до умов Договору, Запорізька міська рада передала ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» в користування земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039 для розташування автомобільної газозаправної станції строком на 10 років.

Сторонами Договору оренди землі від 24.02.2005 неодноразово вносились зміни до нього шляхом укладання додаткових угод.

Прокурор зазначає, що Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі № 908/1206/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2015, задоволено позов Запорізької міської ради до ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС», внесено зміни до п.п. 5, 9 Договору оренди землі від 24.02.2005: змінено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039, вказаний в договорі оренди землі, до 1 026 046,00 грн (в цінах 2013 року); змінено розмір орендної плати до 61 562,76 грн (шестикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2013 року).

Зауважує, що під час розгляду справи № 908/1206/14 суд апеляційної інстанції встановив, що Договір оренди землі від 24.02.2005 є продовженим в силу ст. 33 Закону України «Про оренду землі» і тому вимоги Запорізької міської ради про внесення до нього змін були правомірними.

За твердженням прокурора, з 05.03.2009 по 15.07.2016 ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» було власником об`єкта нерухомого майна: автозаправочного комплексу, загальною площею 144,1 кв.м, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Домаха (Чубанова), 7 на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 978101923101). В подальшому, згідно з Договором купівлі-продажу від 15.07.2016, ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» передав у власність ОСОБА_1 частку вказаного об`єкта нерухомого майна, в результаті чого з 15.07.2016 по 07.05.2025 ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» було власником 3/5 частки, а Сухомлин А.О. 2/5 частки вказаного об`єкта нерухомого майна.

Листами від 10.07.2025 № 6594/5/08-01-04-08, від 21.11.2025 № 10873/5/08-01 04-08 ГУ ДПС у Запорізькій області повідомило про те, що протягом 2015-2025 років нараховувало та сплачувало плату за землю за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039 ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС», зазначивши розміри нарахованої та сплаченої плати за землю.

Прокурор указує, що в подальшому між Запорізькою міською радою з однієї сторони, та ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» та Сухомлиним А.О. з іншої, було укладено Договір оренди землі від 24.02.2025 № 202503000100045, відповідно до умов якого, Запорізька міська рада передала в користування земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039 ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» (3/5 частки від загальної площі земельної ділянки без виділення в натурі (на місцевості)) та Сухомлину А.О. (2/5 частки від загальної площі земельної ділянки без виділення в натурі (на місцевості)) для розташування автомобільної газозаправної станції строком до 04.12.2043.

Згідно з Договором купівлі-продажу від 07.05.2025, Сухомлин А.О. передав у власність ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» 2/5 частки об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039, після чого ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» було єдиним власником вказаного об`єкта нерухомого майна.

З 22.08.2025 до теперішнього часу власником вказаного об`єкта нерухомого майна та орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039 є ТОВ «СИМВОЛ 2005» (код ЄДРПОУ 33661820) відповідно до Договору купівлі-продажу від 22.08.2025, укладеного з ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС».

За твердженням прокурора, за інформацією, отриманою від ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області та ГУ ДПС у Запорізькій області, плата за землю за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039 в період з 01.01.2016 по 24.02.2025 нараховувалась та сплачувалась не в повному обсязі, не у відповідності до рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 6, від 30.06.2015 № 7 та від 28.11.2018 № 26.

З урахуванням строків позовної давності, розмір несплаченої орендної плати по Договору оренди землі від 24.02.2005 за період з 08.01.2018 по 23.02.2025 становить 864 907,24 грн, який просить стягнути на користь Запорізької міської ради з відповідачів в обсязі, що відповідав розміру їх часток у праві власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на вказаній земельній ділянці, а саме з ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» 518 944,34 грн, а зі ОСОБА_1 - 345 962,90 грн.

Відповідач-2 проти позову заперечив, надіславши до суду відзив на позову заяву (вх. №14369/08-08/26 від 02.07.2026, документ сформований в системі Електронний суд 01.07.2026).

В обґрунтування заперечень посилаючись на приписи Земельного кодексу України зазначив, що оскільки відповідач-2 набув право власності на будівлі, розміщені на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039, то до нього відповідно до положень ст. 120 ЗК України перейшло право користування земельною ділянкою, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача за договором оренди.

Втім, зауважує, що стаття 125 ЗК України передбачає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а абзацом восьмим частини першої статті 31 Закону України "Про оренду землі " встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

З урахуванням наведеного вважає, що з 15.07.2016, тобто, з дати набуття відповідачем-2 права власності на 2/5 частки нерухомості, які були розташовані на орендованій ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039, договір оренди землі у цій частині, припинився. Виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного переходу до відповідача-2 прав та обов`язків за вищезазначеним договором оренди землі від 24.02.2005 попереднього землекористувача, та автоматичного виникнення права оренди земельної ділянки, оскільки останнє виникає лише з моменту його державної реєстрації.

Відповідач-2 вважає, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею. Втім, на чисельні намагання укласти договір оренди землі, Сухомлин А.О. постійно отримував відмови. Крім того, ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» неодноразово звертався до позивача із заявою про поділ земельної ділянки для укладення окремих договорів оренди землі, але дані питання позивачем вирішені не були. Лише у 24.02.2025 між Запорізькою міською радою, ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» та Сухомлиним А.О. було укладено Договір оренди землі № 202503000100045, відповідно до умов якого Запорізька міська рада передала в користування земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039 ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» (3/5 частки від загальної площі земельної ділянки без виділення в натурі (на місцевості)) та Сухомлину А.О. (2/5 частки від загальної площі земельної ділянки без виділення в натурі (на місцевості)) для розташування автомобільної газозаправної станції строком до 04.12.2043.

Ураховуючи наведене, за твердженням відповідача-2, до 24.02.2025 між позивачем та відповідачем-2 були відсутні правовідносини з оренди вказаної земельної ділянки, а отже і відсутній обов`язок у Сухомлина А.О. сплачувати орендну плату.

Відповідач-2 не погоджується також зі ставкою орендної плати у 6 відсотків. Так, зауважує, що відповідно до рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)» та рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)», розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності, наданих для розташування автозаправних станцій, газових автозаправних станцій, становить 6 відсотків від їх нормативної грошової оцінки. Однак наполягає, що майно, яке належало Сухомлину А.О. у період з 15.07.2016 по 07.05.2025, розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039 за адресою: АДРЕСА_3 , не використовувалось для розташування автозаправних станцій, газових автозаправних станцій. Так, відповідно до Договору купівлі-продажу від 15.07.2016, ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» продав, а Сухомлин А.О. прийняв у власність 2/5 частки операторської літ. А, прибудови літ.а, майстерні літ Б., будівлі офісу літ. Г-2, які знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 7, загальною пл. 137,5 кв.м., розташованих на земельній ділянці пл. 0,0830 га, кадастровий номер 2310100000:03:038:0039, де у приватну власність покупця (Сухомлина А.О.) переходять: комора № 9 пл. 1,6 кв.м., склад № 10, пл. 14,7 кв.м., майстерня № 11 пл. 39,3 кв.м.

Тобто, до відповідача-2 перейшло право власності на об`єкти нерухомості, які не відносяться до автозаправних станцій. З огляду на наведене зазначає, що нарахування та стягнення з відповідача -2 орендної плати за ставкою 6 відсотків від нормативної грошової оцінки землі є протиправним.

Ураховуючи наведене відповідач-2 просив відмовити у задоволенні позову

У відповіді на відзив (вх. №14783/08-08/26 від 07.07.2026) прокурор наполягав на задоволенні позовних вимог. Відхиляючи заперечення відповідача-2 прокурор зазначив, що судовими рішеннями у справі №908/1206/14, які відповідно до частини 4 ст. 75 ГПК України мають преюдиційне значення, встановлено, що після закінчення 24.02.2015 строку дії Договору оренди землі від 24.02.2005, укладеного строком на 10 років, в силу ст. 33 Закону України «Про оренду землі», вказаний договір оренди землі було продовжено на той самий строк, на який його було укладено, тобто на 10 років (до 24.02.2025). З огляду на викладене прокурор вважає, що протягом періоду часу з 24.02.2015 по 24.02.2025 Договір оренди землі від 24.02.2005 був чинним.

Посилаючись на ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» прокурор стверджує, що оскільки під час укладення Договору купівлі-продажу від 15.07.2016 Договір оренди землі від 24.02.2005 був чинним, то 15.07.2016 Сухомлин А.О. автоматично набув статус (права та обов`язки) орендаря за вказаним договором оренди землі, а тому був зобов`язаний сплачувати орендну плату в обсязі, що відповідав розміру його частки (2/5 частки) у праві власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039.

Прокурор також зауважує, що ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» та Сухомлин А.О. спільно користувались земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039 на підставі Договору оренди землі від 24.02.2005 (зі змінами, внесеними постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі № 908/1206/14), а також ураховуючи умови Договору оренди землі від 24.02.2025 № 202503000100045, згідно з якими така земельна ділянка була передана в користування саме для розташування автомобільної газозаправної станції, свідчать про правильність нарахування та стягнення з Відповідача-2 орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039 за ставкою 6 відсотків від її нормативної грошової оцінки.

Відповідач-1 не скористався правом на подання відзиву.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Відповідачем-2 до суду були подані письмові пояснення, що долучені до матеріалів справи (вх. №17053-08-08/26 від 06.08.2026; №18150/08-08/26 від 20.08.2026).

Під час розгляду справи по суті прокурор та представник позивача наполягали на задоволенні позову.

Представник відповідача-2 проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Земельна ділянку з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039, площею 0,0830 га, розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 3а, належить до комунальної власності, власником земельної ділянки є Територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Між Запорізькою міською радою (орендодавець, позивач у справі) та ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» (орендар, відповідач-1 у справі) було укладено Договір оренди землі, зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.02.2005 за № 040526100104 (далі Договір оренди землі від 24.02.2005).

Відповідно до умов Договору оренди землі від 24.02.2005, Орендодавець, відповідно до рішення дев`ятнадцятої сесії четвертого скликання Запорізької міської ради №15 від 24 листопада 2004 року надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування автомобільної газозаправної станції, яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 3а.

Відповідно до п. 5 Договору оренди землі від 24.02.2005, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 204 951,90 грн (в цінах 2004 року).

Договір укладається на десять років (п. 8 договору).

Пунктом 9 Договору оренди землі від 24.02.2005 сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 2 049,52 грн за календарний рік в цінах 2004 року. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 10 Договору оренди землі від 24.02.2005).

Орендна плата вноситься щомісячно рівними частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на відповідний розрахунковий рахунок місцевого бюджету (п. 11 Договору оренди землі від 24.02.2005).

Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати; в інших випадках, передбачених законом (п. 12 Договору оренди землі від 24.02.2005).

За змістом п. 30 Договору оренди землі від 24.02.2005, орендар зобов`язаний, зокрема, своєчасно вносити орендну плату; самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством.

Сторонами Договору оренди землі від 24.02.2005 були внесені зміни до нього шляхом укладання додаткової угоди від 15.12.2008 (зареєстрована у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 02.11.2009 за № 040926102051) та додаткової угоди від 04.03.2010 (зареєстрована у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 11.03.2010 за № 041026100759).

Так, додатковою угодою від 04.03.2010 внесено зміни до п. 9 Договору оренди землі від 24.02.2005 та погоджено, що орендна плата вноситься у грошовій формі в сумі 27 788,15 грн, що складає трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2010 року.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі № 908/1206/14, апеляційну скаргу Запорізької міської ради на рішення господарського суду Запорізької області від 02.04.2015 року (повний текст складений та підписаний 09.04.2015 року) задоволено повністю. Постановлено скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 02.04.2015 року повністю. Прийняти нове рішення, позовні вимоги Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «НафтоГазпром Плюс» про внесення змін до договору оренди землі задовольнити.

Внести зміни до договору оренди землі, а саме: «Змінити п. 5 договору оренди землі від 24.02.2005 за № 040526100104, укладеного між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «НафтоГазпром Плюс» щодо земельної ділянки площею 0,0830га, яка знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул.Чубанова, 3а для розташування газозаправної станції, виклавши його в такій редакції: « 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 1 026 046 грн. 00 коп.(один мільйон двадцять шість тисяч сорок шість грн..00коп.) в цінах 2013року»; « Змінити п. 9 договору оренди землі від 24.02.2005 за № 040526100104, укладеного між Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «НафтоГазпром Плюс» щодо земельної ділянки площею 0,0830га, яка знаходиться за адресою м. Запоріжжя, вул.Чубанова, 3а для розташування газозаправної станції, виклавши його в такій редакції: «п.9 Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 61 562 грн. 76коп. (шістдесят одна тисяча п`ятсот шістдесят дві гривні 76 коп.), що складає шестикратний розмір земельного податку за календарний рік і цінах 2013року».

Під час розгляду справи № 908/1206/14 суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» договір вважається поновленим на той самий строк і на тих саме умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору листа-повідомлення Орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. Суд установив, що матеріали справи не містять повідомлень відповідача щодо його наміру повернути земельну ділянку позивачу, він тільки заперечує проти розміру земельної ділянки. Відповідачем на час розгляду справи земельну ділянку не повернуто. Відповідно до п.8 договору термін дії договору сплинув 24.02.2015 року, натомість відповідач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою та сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою: 25.02.2015р. у розмірі 3203,30 грн., 27.03.2015р. у розмірі 3203,30 грн., про що свідчить лист Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя від 31.03.2015р. №2973/10/08-27-15-02.

Крім того у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач протягом місяця після закінчення строку дії договору заперечував у поновленні договору оренди землі та направляв на адресу відповідача листа повідомлення орендодавця про таке заперечення.

Ураховуючи наведене суд апеляційної інстанції виснував, що договір оренди земельної ділянки є продовженим в силу ст.33 Закону України «Про оренду землі» і тому правомірні вимоги позивача (Запорізької міської ради) про внесення змін до його редакції. Відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а вимоги позивача підлягають задоволенню повністю в частині внесення змін до діючого договору в редакції позивача.

Вищий господарський суд України переглядаючи Постанову Донецького апеляційного господарського суду у зазначеній справі зазначив, що висновок апеляційної інстанції про задоволення вимог позивача про внесення змін до редакції договору оренди земельної ділянки, який є продовженим в силу статті 33 Закону України "Про оренду землі" визнається судом правомірним. Відтак, суд касаційної інстанції 05.11.2015 ухвалив Постанову, якою Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі №908/1206/14 залишив без змін.

05.03.2009 ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» набуло у власність об`єкт нерухомого майна: автозаправочного комплексу, загальною площею 144,1 кв.м, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Домаха (Чубанова), 7 на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 978101923101) на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер: САС №472309, виданий 05.03.2009, видавник: Виконавчий комітет Запорізької міської ради (т. 1 арк. спр. 14).

Відповідно до Договору купівлі-продажу від 15.07.2016, що посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сенченко В.М., зареєстрованого в реєстрі за №724, ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» передав у власність Сухомлина А.О. комору №9 пл. 1,6 кв.м., склад №10 пл. 14,7 кв.м, майстерня №11 пл. 39,3 кв.м, що складає 2/5 частки операторської літ. А, прибудови літ.а, майстерні літ.Б, будівлі офісу літ.Г-2.

За Договором купівлі-продажу від 07.05.2025, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В., зареєстрованим в реєстрі за №2088, Сухомлин А.О. передав у власність ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» 2/5 частки операторської літ. А, прибудови літ.а, майстерні літ.Б, будівлі офісу літ.Г-2, які розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Домаха (стара назва - Чубанова), буд. 7. Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039.

З 22.08.2025 власником вказаного об`єкта нерухомого майна: будівлі, автозаправочного комплексу, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Домаха, буд. 7, є Товариство з обмеженою відповідальністю «СИМВОЛ 2005» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Кияницею Н.В., зареєстрованого в реєстрі за №1294.

24.02.2025 між Запорізькою міською радою як орендодавцем з однієї сторони, ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» (орендар 1) та Сухомлиним А.О. (орендар 2) з іншої, було укладено Договір оренди землі від 24.02.2025 № 202503000100045, відповідно до умов якого Запорізька міська рада передала в користування земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039 ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» та Сухомлину А.О. для розташування автомобільної газозаправної станції строком до 04.12.2043.

Відповідно до рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)» та від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», річний розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлюється у відсотках від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)», розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності, наданих для розташування автозаправних станцій, газових автозаправних станцій, становить 6 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

28.11.2018 Запорізька міська рада прийняла рішення №26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», яким було внесено зміни до рішення Запорізької міської ради №6. Зазначеним рішенням Запорізькою міською радою було встановлено розміри орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності (у відсотках від їх нормативної грошової оцінки). Відповідно до додатку до вказаного рішення, розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності, наданих для розташування автозаправних станцій, газових автозаправних станцій, не змінився та становить 6 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

30.06.2015 Запорізькою міською радою було прийнято рішення №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», яким вирішено впровадити оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки з 01.01.2016. Рішення за №7 оприлюднене 14.07.2015 в газеті «Запорізька Січ» та набрало чинності з 01 січня 2016 року.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039 згідно з Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.04.2018 №488/207-18 складає 2 908469,40 грн.

Згідно з витягом №НВ-2300107572024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 08.08.2024, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039 складає 3 264 522,80 грн.

Відповідно до витягу №НВ-2300028912025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 07.02.2025, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039 складає 3 917 427,36 грн.

За інформацією Головного управління ДПС у Запорізькій області (лист від 10.07.2025 №6594/5/08-01-04-08), ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» сума нарахувань орендної плати за землю відповідно до даних податкових декларацій окремо за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039 складає: за 2018 рік 58389,17 грн; за 2019 рік 58389,17 грн; за 2020 рік 53523,41 грн; за 2021 рік 58389,17 грн; за 2022 рік 9731,53 грн; за 2023 рік 0 грн; за 2024 рік 61367,02 грн; за 2025 рік 9279,25 грн.

Запорізькою міською радою на підставі зазначених витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також ураховуючи інформацію щодо задекларованих ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» податкових зобов`язань з плати за землю, здійснено розрахунок несплаченої суми орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039 за період з 01.05.2017 по 23.02.2025.

Прокурор заявив до стягнення з відповідачів несплачений розмір орендної плати за договором оренди землі від 24.02.2005, обмеживши такий розрахунок періодом з 08.01.2018 по 23.02.2025.

Так, за розрахунком прокурора, розмір несплаченої орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039 у період з 08.01.2018 по 23.02.2025 складає 864 907,24 грн, з яких: з 08.01.2018 по 31.12.2018 113934,09 грн; за 2019 116 118,99 грн; за 2020 106442,40 грн; за 2021 116118,99 грн; за 2022 22261,63 грн; за 2023 220752,83 грн; за 2024 134504,35 грн; з 01.01.2025 по 23.02.2025 34773,96 грн.

Оскільки протягом періоду з 08.01.2018 по 23.02.2025 об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039, перебував у співвласності ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» (3/5 частки) та Сухомлина А.О. (2/5 частки), прокурор просить стягнути з відповідачів несплачену орендну плату пропорційно належній частці нерухомого майна кожному з відповідачів: з ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» - 518 944,34 грн, з Сухомлина А.О. - 345 962,90 грн .

Доказів погашення суми заборгованості, заявленої до стягнення, відповідачі на час розгляду справи суду не надали.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Щодо підстав здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах суд зазначає таке.

З положень статті 131-1 Конституції України вбачається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді до юрисдикції якого вона віднесена законом.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина третя статті 4 ГПК України).

Згідно з частиною 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частин четвертої ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до норм якої прокурор здійснює представництво інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти висновку, що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так й інтереси окремої територіальної громади певної місцевості (жителі певного населеного пункту або декількох населених пунктів).

Конституційний Суд України рішенням від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Водночас у пунктах 3 та 4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України зазначено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які визнано неконституційними, втрачають чинність із 01 січня 2027 року, Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

При цьому, у мотивувальній частині рішення Конституційний Суд України наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер. Прокурор може здійснювати таке представництво лише у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. Законодавче регулювання цієї функції повинно відповідати принципам, закріпленим у Конституції України, зокрема принципам верховенства права, рівності сторін у судовому процесі та заборони надмірного втручання держави у сферу прав і свобод людини. Конституційний Суд України також зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період (пункт 9 мотивувальної частини). Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва.

Отже, суду належить з`ясувати питання наявності уповноваженого органу та вжиття ним заходів із захисту порушених інтересів держави.

Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

За змістом ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної політики та гарантії місцевого самоврядування.

За змістом ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування.

Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що до компетенції рад належить питання щодо регулювання земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

За змістом п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України, орендна плата за земельні ділянки комунальної власності належить до доходів відповідного місцевого бюджету.

Отже, Запорізька міська рада є суб`єктом владних повноважень, уповноваженим на здійснення захисту інтересів держави та Запорізької міської територіальної громади у спірних правовідносинах.

Інтереси держави, на захист яких прокурором подано позов у даній справі, стосуються надходження грошових коштів до відповідного місцевого бюджету, недопущення ослаблення економічних основ місцевого самоврядування та скорочення обсягу доходів місцевого бюджету, що, на переконання суду, є виключною підставою для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено правовий висновок, відповідно до якого прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як убачається з матеріалів справи, Шевченківською окружною прокуратурою міста Запоріжжя до Запорізької міської ради направлено листи від 18.07.2025 № 57-101-3661ВИХ-25, від 29.08.2025 № 57-101-5483ВИХ-25, від 21.05.2026 №57-101-4035ВИХ-26 про надання інформації про вжиті заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення з ТОВ «НАФТОГАЗПРОМПЛЮС» та Сухомлина А.О. несплаченої орендної плати за використання земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039.

Листом від 23.09.2025 № 7994/01/01-07/10444 Департамент управління активами Запорізької міської ради повідомив, що Департамент правового забезпечення Запорізької міської ради на теперішній час не вживав заходи претензійно-позовного характеру в інтересах Запорізької міської ради щодо стягнення з ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» грошових коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039 за період з 01.05.2017 по 23.02.2025.

Зазначене є доказом нездійснення захисту інтересів територіальної громади органом місцевого самоврядування та є підставою для застосування представницьких повноважень прокурором.

03.06.2026 прокурор повідомив Запорізьку міську раду (лист вих. №57-101-4364вих-26) відповідно до приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про вжиття заходів представницького характеру шляхом пред`явлення позову до «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» та Сухомлина А.О. про стягнення орендної плати за договором оренди землі від 24.02.2005 №040526100104 в розмірі 864 907,24 грн.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що прокурором доведено наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.

Щодо судової юрисдикції.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Предметна та суб`єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Таким чином, критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно характер спірних правовідносин та суб`єктний склад учасників процесу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі 367/4695/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі за №646/6644/17 зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб`єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа), що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 05.10.2022 у справі за № 922/1830/19.

Ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність в законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права, про яке зазначається прокурором в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

Отже, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 911/1834/18, від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20).

Відповідачем-2 у даній справі є фізична особа Сухомлин Андрій Олександрович.

З аналізу змісту та підстав поданого позову вбачається, що спір між сторонами виник щодо стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039 протягом періоду часу з 08.01.2018 по 23.02.2025, не сплаченої ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» та Сухомлиним А.О. за Договором оренди землі від 24.02.2005, який є господарським договором, розрахованої відповідно до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зміненої рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», наданою в оренду для розташування автомобільної газозаправної станції.

З матеріалів справи судом установлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 15.07.2016 Сухомлиним А.О. набуто у власність 2/5 частки операторської літ. А, прибудови літ. а, майстерні літ. Б, будівлі офісу літ. Г-2, які знаходяться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 7, загальною площею 137,5 кв.м, а саме: комора № 9 площею 1,6 кв.м, склад № 10 площею 14,7 кв.м, майстерня № 11 площею 39,3 кв.м.

Такі об`єкти нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039, які в період з 15.07.2016 по 07.05.2025 перебували у власності Сухомлина А.О., є майном, що використовується під час здійснення господарської діяльності.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що з 25.02.2010 по 14.02.2025 Сухомлин А.О. був зареєстрований як фізична особа-підприємець з видами економічної діяльності: 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (основний), 45.32 роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 47.81 роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, 47.89 роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами, 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (т. 1 арк. спр. 160).

Отже, на момент набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039, Сухомлин А.О. був зареєстрований як суб`єкт господарювання.

Такі обставини свідчать про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039 використовувалась в господарській діяльності ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» та Сухомлина А.О.

З огляду на викладене, спір у даній справі виник саме з господарських правовідносин та відноситься до юрисдикції господарського суду.

Щодо вимоги про стягнення з відповідачів несплаченої орендної плати за договором оренди землі від 24.02.2005 №040526100104 за період з 08.01.2018 по 23.02.2025.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на землю.

Статтею 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.

Земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039, загальною площею 0,0830 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 3а, належить до комунальної власності, власником земельної ділянки є Територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

У відповідності до ч. 3 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок комунальної власності юридичним особам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу.

Відповідно до статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом, зокрема, укладення договору оренди земельної ділянки.

Як передбачено ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»).

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Отже, договір оренди землі є цивільно-правовим договором оренди (найму), що регулюється ЦК України, іншими нормативними актами. Особливості правового регулювання відносин з оренди землі обумовлюються, зокрема, формою власності на земельні ділянки, що орендуються.

Обставини справи свідчать, що між Запорізькою міською радою та ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» було укладено Договір оренди землі, зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.02.2005 за № 040526100104. Договір укладено на десять років.

У Постанові Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі № 908/1206/14, якою змінено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, зазначену в договорі оренди землі від 24.02.2005, визначено розмір орендної плати як шестикратний розмір земельного податку за календарний рік, також установлено, що договір оренди земельної ділянки є продовженим в силу ст.33 Закону України «Про оренду землі» і тому правомірні вимоги позивача (Запорізької міської ради) про внесення змін до його редакції.

Аналогічних висновків дійшов Вищий господарський суд України у постанові від 05.11.2015 р. у справі №9081206/14 переглядаючи таку постанову суду апеляційної інстанції.

Статтею 75 ГПК України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 3 ст. 75 ГПК України).

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Таким чином, після закінчення 24.02.2015 строку дії Договору оренди землі від 24.02.2005, укладеного строком на 10 років, в силу ст. 33 Закону України «Про оренду землі» з урахуванням висновків Донецького апеляційного господарського суду, наведених у постанові від 08.07.2015 у справі № 908/1206/14, вказаний договір оренди землі був продовжений на той самий строк, на який його було укладено, тобто на 10 років (до 24.02.2025), та на тих самих умовах.

З огляду на викладене, в період з 24.02.2015 по 23.02.2025 Договір оренди землі від 24.02.2005, укладений між Запорізькою міською радою та ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» був чинним.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення Договору купівлі-продажу від 15.07.2016), до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України (в редакції, чинній під час укладення Договору купівлі-продажу від 15.07.2016), якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у нормах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, а також і в інших положеннях законодавства фактично закріплений принцип "superficies solo cedit" - збудоване на поверхні слідує за нею, який є одним із основоположних принципів земельного, а також цивільного законодавства (узгоджується із постановами від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 03.04.2019 у справі № 921/158/18, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20).

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній під час укладення Договору купівлі-продажу від 15.07.2016), до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Тобто особа, яка набула право власності на це нерухоме майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і в попереднього власника. При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №922/2687/22, від 22.06.2023 у справі № 910/16433/21, від 06.09.2022 у справі № 920/591/21.

У розумінні наведеної норми законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови) право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об`єкта нерухомості, до якого переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов`язанні.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 913/165/21, від 06.09.2022 у справі № 920/591/21,

Після відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже, й відповідні права та обов`язки.

Ураховуючи, що перехід права на будівлю і споруду є однією із законних підстав виникнення прав на землю в набувача об`єкта нерухомості, то можливість реалізації ним таких прав не може залежати від того, чи додержав попередній землекористувач процедур й порядку припинення землекористування, подавши заяву про відмову від права постійного користування, позаяк юридичними підставами для такого переходу виступають закон, договір, рішення суду, інші обставини, що мають юридичне значення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16).

Отже, за вищенаведеними висновками Верховного Суду, особа, новий власник об`єкта нерухомості, до якого переходить право користування земельною ділянкою, автоматично набуває право оренди за чинним договором оренди, а відтак, і статус сторони таких орендних правовідносин.

Зазначений висновок викладено Верховним Судом у Постанові від 15.01.2025 по справі №922/2687/22.

Ураховуючи наведене суд не вважає слушними аргументи відповідача-2 про відсутність між сторонами договірних відносин у спірний період.

Як установлено судом, за договором купівлі-продажу від 15.07.2016 ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» передало у власність ОСОБА_1 частку належного йому нерухомого майна: автозаправочного комплексу, загальною площею 144,1 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039. Відтак, 15.07.2016 по 07.05.2025 ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» було власником 3/5 частки, а Сухомлин А.О. 2/5 частки такого об`єкта нерухомого майна.

Оскільки, як виснував суд, Договір оренди землі від 24.02.2005 був продовжений на той самий строк, на який його було укладено, тобто на 10 років - до 24.02.2025, то 15.07.2016 Сухомлин А.О. автоматично набув статус (права та обов`язки) орендаря за вказаним договором оренди землі.

Під час розгляду даної справи господарський суд установив, що 24.02.2025 між Запорізькою міською радою з однієї сторони, та ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» та Сухомлиним А.О. з іншої, було укладено Договір оренди землі від 24.02.2025 № 202503000100045, відповідно до умов якого, Запорізька міська рада передала в користування земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039.

Ураховуючи те, що з 15.07.2016 по 07.05.2025 об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039, перебував у співвласності ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» (3/5 частки) та ОСОБА_1 (2/5 частки), користування вказаною земельною ділянкою здійснювалось ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» та ОСОБА_1 з 15.07.2016 по 23.02.2025 на підставі договору оренди землі від 24.02.2005 в обсязі, що відповідав розміру їх часток у праві власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на вказаній земельній ділянці.

Статтями 206 ЗК України та ст. 270 Податкового кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі», підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з іншого боку, є однією з форм плати за землю як обов`язкового платежу в складі податку на майно нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України). Такий висновок наведено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 25.02.2025 у справі №908/929/24, від 13.10.2021 у справі № 910/14176/20, 09.06.2020 у справі № 911/2685/18.

Подвійна правова природа орендної плати зумовлює ту обставину, що при визначенні її розміру, окрім норм цивільного, земельного законодавства та Закону України «Про оренду землі», необхідно враховувати і вимоги ПК України (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 по справі 914/2848/22, норми, що регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності.

Для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України «Про оцінку земель».

Відповідно до частини п`ятої статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» встановлено випадки обов`язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно із частиною першою статті 15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За змістом статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».

Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статтею 23 Закону України «Про оцінку земель». Частинами першою, третьою та четвертою цієї статті передбачено, що технічна документація з бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Протягом місяця з дня надходження технічної документації з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки відповідна сільська, селищна, міська рада розглядає та приймає рішення про затвердження або відмову в затвердженні такої технічної документації. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Пунктом 271.2 статті 271 ПК України встановлено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Згідно із пп. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 % їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 % їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 % та не більше 1 % їх нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Положеннями пункту 289.1, 289.2 статті 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Отже, нормативна грошова оцінка земель встановлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, яка здійснюється відповідною сільською, селищною, міською радою. Зазначене імперативне регулювання унеможливлює встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок договором, зокрема договором між органом місцевого самоврядування і орендарем (п. 101 Постанови ВПВС від 05.06.2024 по справі 914/2848/22).

Водночас обов`язковість врахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель»).

Судом установлено, що згідно умов Договору оренди землі від 24.02.2005, земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039 була передана в користування для розташування автомобільної газозаправної станції.

Відповідно до рішення Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 6 «Про встановлення податку на майно (в частині плати за землю)», розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності, наданих для розташування автозаправних станцій, газових автозаправних станцій, становить 6 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

Відповідно до рішення Запорізької міської ради від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», введеного в дію з 01.01.2019, розмір орендної плати за використання земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності, наданих для розташування автозаправних станцій, газових автозаправних станцій, також становить 6 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

З 01.01.2016 введено в дію нормативну грошову оцінку земель міста Запоріжжя, затверджену рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя».

До того ж, Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 08.07.2015 у справі №908/1206/14 внесено зміни до договору оренди землі від 24.02.2005 в частині пунктів 5 та 9 та визначено розмір орендної плати як шестикратний розмір земельного податку за календарний рік.

З огляду на викладене, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22, з 01.01.2016 у ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» та у Сухомлина А.О. (з 15.07.2016), виник обов`язок сплачувати орендну плату за Договором оренди землі від 24.02.2005 відповідно до нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039, зміненої рішенням Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя».

Тобто, річна орендна плата за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039 за договором оренди землі від 24.02.2005 має бути розрахована в розмірі 6% від її нормативної грошової оцінки.

Обґрунтовуючи підстави для звернення з даним позовом до суду прокурор зазначив, що відповідачі у період з 08.01.2018 по 23.02.2025 не в повному розмірі сплачували орендну плату за договором оренди землі, внаслідок заборгованість у загальному розмірі складає 864907,24 грн.

У матеріалах справи наявні витяги із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок №488/207-18 від 02.04.2018, №НВ-2300107572024 від 08.08.2024, №НВ-2300028912025 від 07.02.2025.

За правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі №646/4738/19, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, який підтверджує дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 108-110 постанови від 05.06.2024 у справі №914/2848/22 зазначила, що нормативне регулювання визначення розміру орендної плати за оренду земельних ділянок державної або комунальної власності відбувається за імперативно встановленою формулою множення нормативної грошової оцінки на коефіцієнт, який погоджується сторонами в договорі, але у законодавчо встановлених межах. Розмір нормативної грошової оцінки згідно з наведеними вище законодавчими нормами встановлюється відповідним органом місцевого самоврядування.

Орендодавець у випадку зміни розміру орендної плати у зв`язку зі зміною нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної чи комунальної власності вправі вимагати від орендаря сплати орендної плати у зміненому розмірі, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом про стягнення спірної суми.

Належному способу захисту орендодавця у такому випадку відповідає позовна вимога про стягнення орендної плати, не сплаченої орендарем. Водночас несплачена орендна плата підлягає стягненню за весь період прострочення з моменту початку застосування відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України рішення ради щодо зміни розміру нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності.

Перевіривши розрахунок несплаченої ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» та Сухомлиним А.О. суми орендної плати за договором оренди землі від 24.02.2005 за період з 08.01.2018 по 23.02.2025, суд зазначає, що такий розрахунок виконано правильно.

Ураховуючи те, що в період з 08.01.2018 по 23.02.2025 об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:03:038:0039, перебував у співвласності ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» (3/5 частки) та Сухомлина А.О. (2/5 частки), користування вказаною земельною ділянкою здійснювалось ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» та Сухомлиним А.О. з 08.01.2018 по 23.02.2025 в обсязі, що відповідав розміру їх часток у праві власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на вказаній земельній ділянці, несплачена орендна плата за Договором оренди землі від 24.02.2005 за період з 08.01.2018 по 23.02.2025 для ТОВ «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» складає 518 944,34 грн , а для Сухомлина А.О. - 345 962,90 грн.

Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачі заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростували, доказів належного виконання зобов`язань зі сплати орендної плати за Договором оренди землі від 24.02.2005 за період 08.01.2005 по 23.02.2025 суду не надали, відтак позов задовольняється судом повністю.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідачів відповідно до частини 4 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 31539791; вул. Іванова, буд. 32, м. Запоріжжя, 69068) на користь Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915; просп. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69126) несплачену орендну плату за Договором оренди землі від 24.02.2005 № 040526100104 в розмірі 518 944,34 грн (п`ятсот вісімнадцять тисяч дев`ятсот сорок чотири гривні 34 коп.) (реквізити рахунку: отримувач ГУК у Зап.обл/ТГ м. Запоріжжя/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37941997, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код платежу 24060300 «Інші надходження», номер рахунку (IBAN) UA318999980314090544000008479).

Стягнути з Сухомлина Андрія Олександровича (ІПН НОМЕР_8 ; АДРЕСА_2 ) на користь Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915; просп. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69126) несплачену орендну плату за Договором оренди землі від 24.02.2005 № 040526100104 в розмірі 345 962,90 грн (триста сорок п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят дві гривні 90 коп.) (реквізити рахунку: отримувач ГУК у Зап.обл/ТГ м. Запоріжжя/24060300, код отримувача (ЄДРПОУ) 37941997, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код платежу 24060300 «Інші надходження», номер рахунку (IBAN) UA318999980314090544000008479).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗПРОМ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 31539791; вул. Іванова, буд. 32, м. Запоріжжя, 69068) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (адреса місцезнаходження: 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 118а, код ЄДРПОУ: 02909973, розрахунковий рахунок: UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір, сплачений за подання позову, в розмірі 6 227,33 грн (шість тисяч двісті двадцять сім гривень 33 коп.) та судовий збір, сплачений за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 798,72 грн (сімсот дев`яносто вісім гривень 72 коп).

Стягнути з Сухомлина Андрія Олександровича (ІПН НОМЕР_8 ; АДРЕСА_2 ) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Шевченківської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (адреса місцезнаходження: 69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. рахунок: 118а, код ЄДРПОУ: 02909973, розрахунковий UA438201720343180001000000271, відкритий в Державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір, сплачений за подання позову, в розмірі 4 151,56 грн (чотири тисячі сто п`ятдесят одна гривня 56 коп.) та судовий збір, сплачений за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві гривні 48 коп.).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано 26.10.2026.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.А. Федько