Решение № 140909252, 22.09.2026, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1900/26

Провадження № 2/373/1581/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебедя В.В.,

за участі секретаря судових засідань Герасько К.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Кукса К.О. звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 748317672 від 21.11.2024 у розмірі 44856,19 грн, судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 21.11.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 748317672, за умовами якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 15300,00 грн. Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора.

24.02.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плююс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/23, за умовами якого останнє набуло право вимоги до відповідача за цим кредитним договором.

На підставі договору факторингу № 04-1225/01, укладеного 04.12.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» позивач набув право вимоги до відповідача за цим кредитним договором.

Відповідач не повернув своєчасно кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених кредитним договором. Загальний розмір заборгованості становить 44856,19 грн, що складається з такого: заборгованість за кредитом - 15299,26 грн, заборгованість за процентами - 29556,93 грн.

У відзиві на позов представник відповідача Пальчук П.І. просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив на позов мотивувала тим, що представником позивача не надано належних та достовірних доказів, що кредитний договір був створений в автоматичному порядку та був захищений від редагування/зміни будь-якими особами. Додані ж до позову документи подані лише у вигляді скан-копій, не містять електронних підписів кредитодавця та позичальника або будь-яких даних, які б свідчили про волевиявлення прийняття відповідачем пропозиції укладення договору. Позивачем зазначено, що підтвердження укладення договору було відправлене на електронну адресу відповідача, одноразовий ідентифікатор - на його номер телефону. Разом з тим, доказів належності відповідачу цих електронних адрес та номера телефону, відправлення такого ідентифікатора позивачем подано не було. Вважає, шо відсутні належні та допустимі докази укладення цього кредитного договору, оскільки позивачем не було надано суду електронного файла договору з накладеним кваліфікованим електронним підписом. Зазначає, що до позовної заяви не додано жодного документу, який би підтверджував додержанням позивачем процедури верифікації відповідача за допомогою технології BankID або іншим способом, до підписання договору або під час його підписання, передбаченої чинним законодавством та положеннями договору. Оскільки матеріали справи не містять доказів погодження відповідача із поданою редакцією Правил надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», їх не можна вважати складовою частиною вказаного кредитного договору. Вважає, що паспорт споживчого кредиту не є невід`ємною складовою частини кредитного договору, оскільки містять узагальнену інформацію про умови кредитування та є лише інформаційною довідкою для споживача про умови кредитування. Вказує на відсутність у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів на підтвердження факту перерахування кредитних коштів та розміру заборгованості за кредитним договором. Додане платіжне доручення не є належним і достовірним доказом надання відповідачу кредитних котів. Вважає недопустимим стягнення з відповідача комісії, оскільки позивачем не надано переліку наданих йому додаткових та супутніх банківських послуг, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Зазначає, що розмір нарахованих за договором відсотків є завищеним в порушення вимог чинного законодавства України. Крім того, відсотки нараховані після закінчення строку кредитування. Матеріали справи не містять жодного доказу повідомлення позичальника про пролонгацію строку кредитування та підтвердження його волевиявлення на активацію пролонгації. Вважає неправомірним зарахування основної частини здійснених відповідачем оплат в рахунок погашення відсотків за кредитним договором та комісії, а не суми кредиту. Зауважує, що зазначена у договорах факторингу інформація, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони складені, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Зазначає про відсутність у матеріалах справи належним чином засвідчених реєстрів прав вимоги, доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу, повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором. Також вважає необґрунтованим заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу. Просить стягнути із позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу, попередній розмір яких визначає сумою в 14000,00 грн, докази на підтвердження якої зобов`язується надати протягом п`яти календарних днів після ухвалення рішення у справі.

У відповіді на відзив представник позивача посилається на те, що до позову додані належні докази укладення кредитного договору та отримання коштів на його виконання. Відповідачем не спростовано факту укладення кредитного договору та наявності обов`язку сплати заборгованості за ним. Зазначає, що без активних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливим. Первісним кредитором вжито всіх передбачених законодавством України заходів для ідентифікації та верифікації особи позичальника. Нарахування відсотків було здійснене відповідно до умов договору, які були погоджені його сторонами. Стверджує, що позивачем подано належні докази переходу прав вимоги за вказаним кредитним договором на підставі доданих до позову договорів факторингу. Оскільки в договорах факторингу чітко визначено, що моментом набуття права вимоги є підписання реєстру прав вимоги або реєстру боржників, акту прийому передачі цього реєстру, то вважає, що позивачем належним чином доведено факт переходу прав вимоги. Заявлений представником відповідача розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним складності справи та обсягу наданих представником послуг.

У додаткових поясненнях представник відповідача зазначає, що позивачем не доведено продовження строку дії дисконтного періоду (відсутність доказів активації позичальником функції продовження строку дисконтного періоду). Вказує на відсутність доказів набуття позивачем права вимоги на підставі вказаних договорів факторингу.

У додаткових поясненнях представник позивача зазначає, що умовами договору факторингу передбачено, що моментом переходу прав вимоги є підписання сторонами договору прав вимоги або реєстру боржників, акту їх прийому-передачі. У випадку відсутності фінансування за ними, договори факторингу було б розірвано в односторонньому порядку кожним із клієнтів, що передбачено їх умовами. Вважає, що до позову долучені належні докази переходу прав вимоги за цим кредитним договором на підставі відповідних договорів факторингу. Нарахування відсотків було здійснене у відповідності до умов кредитного договору, які були погоджені його сторонами та з якими відповідач погодився. Вважає, що у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором, як в межах строку його дії (відповідно до ст. 1048 ЦК України), так і після спливу строку кредитування (відповідно до ст. 625 ЦК України). Вважає правомірним нарахування відсотків за ст. 625 ЦК України після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду, оскільки позивачем допущено порушення виконання зобов`язань за договором. Вважає заявлений розмір витрат на правову допомогу обгрунтованим, таким, що відповідає складності справи та обсягу наданих представником послуг. Натомість вважає завищеним розмір витрат на правову допомогу (14000,00 грн), які представник відповідача просить стягнути із позивача.

Ухвалою судді від 01.06.2026 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін по справі, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

15.06.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача Пальчук П.І. надійшов відзив на позов.

15.06.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

26.06.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

29.06.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовній заяві просив справу розглядати у його відсутності.

Відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, дослідивши письмові докази, що є допустимими, належними та достовірними, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

21.11.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 748317672 (далі - кредитний договір, договір), за умовами якого товариство надало позичальнику кредит у розмірі 15300,00 грн (п. 2.2).

Як вбачається із п. 3.1 договору дисконтний період складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Дата надання першого траншу - 21.11.2024 (п. 2.3).

Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків (357,7% річних) в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним (п. 8.2).

За умови дострокового повернення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду процентна ставка може бути знижена до 0,32% (п. 8.7.1).

Пунктами 8.4, 8.5 договору передбачена комісія за надання першого траншу кредиту у розмірі 765,00 грн, яка нараховується одноразово та не є платою за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця.

Як вбачається з п. 3.2 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема, неустойки), за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора.

На підтвердження перерахування кредитних коштів подана копія платіжного доручення № 7be239cb-8fb2-4b68-8c97-fa568e3110eb від 21.11.2024, довідка ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

24.02.2025 між ТОВ ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/23, за умовами якого останнє набуло право вимоги до відповідача за цим кредитним договором.

До позову додані копії витягу з реєстру прав вимоги від 24.02.2025, акт звірки взаємних розрахунків від 31.12.2025.

04.12.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 04/1225-01, відповідно до умов якого позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

До позову додані копії витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 04.12.2025, акту прийому-передачі реєстру прав вимоги від 04.12.2025, платіжної інструкції № 759 від 15.12.2025.

Відповідно до складених первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» розрахунків заборгованість за кредитним договором станом на 04.12.2025 складає 52505,82 грн, з яких: 15299,26 грн - заборгованість за кредитом, 29556,93 грн - заборгованість за процентами, 7649,63 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Із розрахунків також вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» були нараховані відсотки за період із 21.11.2024 до 24.02.2025, ТОВ «Таліон Плюс» - із 25.02.2025 до 04.12.2025.

До позову додане також адресоване на ім`я відповідача повідомлення позивача про розірвання кредитного договору у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір- домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до норм статті 46 Закону України «Про платіжні послуги» виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників; надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією. У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг утримувача має право: зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного утримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; не уточнювати номер рахунка та/або код утримувача. У такому разі надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У ч. 1 ст. 513 ЦК України зазначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як передбачено ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, аналізуючи зібрані письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що 21.11.2024 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений кредитний договір № 748317672, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 15300,00 грн.

Здійснення переказу кредитних коштів на виконання умов укладеного кредитного договору із використанням платіжної системи узгоджується з приписами Закону України «Про платіжні послуги».

Відповідач частково погашаючи заборгованість за кредитним договором, визнав факт його укладення та отримання коштів на його виконання. Представником відповідача у відзиві визнається факт часткового погашення відповідачем заборгованості за договором.

Позивач просить стягнути із відповідача відсотки за користування кредитним коштами у розмірі 29556, 93 грн, які були нараховані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» за період із 21.11.2024 до 04.12.2025.

Відповідно до п.2.2 договору сума кредиту складає 15300,00 грн.

Згідно з п. 8.2 договору базова процентна ставка складає 0,98 відсотків (357,7% річних) в день від суми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним.

Пунктом 7.1 кредитного договору передбачено, що орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 21.12.2024, а саме протягом 30 (тридцять) днів від дати отримання першого траншу позичальником. У разі пролонгації чи поновлення дисконтного періоду рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту зміщується на відповідну дату закінчення дисконтного періоду, визначену за правилами цього договору.

Як вбачається з п.3.2 договору, строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, вбачається, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

З розрахунків заборгованості вбачається, що відповідачем частково сплачувалася заборгованість за договором. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів активації позичальником в особистому кабінеті функції продовження строку дисконтного періоду.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов до висновку, що поданими доказами доведено правомірність нарахування первісним кредитором відсотків в межах строку кредитування за період із 21.11.2024 по 21.12.2024 за ставкою 0,98% у день на загальну суму 4498,20 грн (15300,00 грн : 100% х 0,98% х 30 днів).

З урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості за відсотками на суму 3247,26 грн (1747,26 грн + 1500,00 грн), стягненню з відповідача підлягає заборгованість за відсотками на суму 1250,94 грн (4498,20 грн - 3247,26 грн).

Стосовно твердження представника відповідача щодо неправомірності нарахування комісії за надання кредиту у розмірі 765,00 грн, слід зазначити, що її нарахування визначене умовами договору, які були погоджені його сторонами, та відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Представником подані належні, допустимі та достатні докази набуття позивачем права вимоги до відповідача за цим кредитним договором.

Відповідач, не отримавши повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором на користь позивача, не був позбавлений можливості виконати свій обов`язок по сплаті заборгованості за кредитним договором на користь первісного кредитора.

З правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 06.02.2019 у справі № 361/2105/16-ц вбачається, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, і таке виконання є належним. Тобто, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Доказів сплати заборгованості за кредитним договором первісному кредитору відповідачем чи його представником подано не було.

З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання за договором, з нього на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 16550,20 грн (15299,26 грн - заборгованість за кредитом, 1250,94 грн -заборгованість за відсотками за користування кредитним коштами)..

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд, задовольняючи позовні вимоги в розмірі 16550,20 грн (36,9% від ціни позову), стягує з відповідача судові витрати пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 982,43 грн (2662,40: 100% х 36,9%).

Відповідно ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, що передбачено ст. 15 ЦПК України.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у справах «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), «Двойних проти України» (заява № 72277/01), «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На ці ж обставини та критерії посилається Верховний Суд у справі № 756/2114/17 від 13.02.2019, зменшивши розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи.

Враховуючи предмет позову, складність та обсяг самої справи, співмірність складності справи із наданими адвокатом послуг, витраченого адвокатом часу, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат за професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн, що узгоджується з принципом розумності та об`єктивності.

У відзиві на позов представник відповідача заявила клопотання про стягнення із позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, попередній розмір яких складає 14 000,00 грн. Зазначила про надання доказів на їх підтвердження на протязі 5 днів з дня ухвалення рішення у цій справі. Суд не вбачає підстав для стягнення вказаних витрат у цьому судовому засіданні, зважаючи на відсутність обґрунтованої заяви з доданими доказами.

Питання про стягнення із позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу буде вирішене судом після надходження відповідної заяви з доданими до неї доказами.

Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 748317672 від 21.11.2024 у розмірі 16550,20 грн (шістнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят гривень 20 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судовий збір у розмірі 982,43 грн (дев`ятсот вісімдесят дві гривні 43 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень).

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, м. Київ, 01133; код ЄДРПОУ 43541163;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ