Решение № 140909065, 21.10.2026, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/899/26

Провадження № 2/364/670/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л.А.,

при секретарі судового засідання Голуб А.Л.,

за участю:

учасники справи не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарського районного суду Київської області в селищі Володарка Білоцерківського району Київської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр»)

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 20.08.2026 надійшов зазначений позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому Позивач просить суд: стягнути з Відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором від 02.02.2026 № 02.02.2026-100002887 у загальному розмірі 68 175,00 грн та судові витрати.

На обґрунтування заявлених позовних вимог представник Позивача Поліщук А.Ю. (довіреність від 11.05.2026 № 110526-01) у позовній заяві зазначила, що Відповідачем 02.02.2026 було укладено з Позивачем електронний кредитний договір (оферти) № 02.02.2026-100002887. Крім того, 08.02.2026 між сторонами був укладений Додатковий договір, за яким було збільшено суму кредиту до 19 500,00 грн. За умовами Кредитного договору та Додаткового договору Відповідач отримав у кредит кошти у розмірі 19 500,00 грн, проте не надав своєчасно та у повному обсязі кошти для погашення заборгованості за кредитом згідно із своїми зобов`язаннями за Договорами. У зв`язку з цим Відповідач, як стверджено в позовній заяві, за станом на день подачі позову до суду (20.08.2026) має перед Позивачем заборгованість за названим договором у загальному розмірі 68 175,00 грн, що включає в себе:

19 500,00 грн заборгованість за основним боргом;

35 025,00 грн заборгованість за нарахованими процентами;

3 900,00 грн заборгованість за комісією;

9 750,00 грн заборгованість за відсотками, нарахованими у порядку статті 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Копії позовної заяви та доданих до неї документів надіслано Відповідачеві, суду надано докази на підтвердження.

Після виконання вимог частин шостої восьмої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) ухвалою суду від 01.09.2026 відкрито провадження в справі, вирішено питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, встановлено Відповідачеві строк для подання відзиву, встановлено строки для подання інших заяви по суті справи, призначено розгляд справи на 21.09.2026 (а.с. 31-33), надалі відкладено на 21.10.2026 через неявку Відповідача.

У судові засідання 21.09.2026 і 21.10.2026 представник Позивача не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи належно повідомлені, що підтверджено, зокрема, довідками про доставку електронного документа в електронному кабінеті (а.с. 37-38, 57); у позовній заяві викладено клопотання про розгляд справи без участі представника Позивача, проти заочного розгляду справи не заперечують (а.с. 10).

Відповідач у судові засідання 21.09.2026 і 21.10.2026 також не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи належно повідомлений, що підтверджено, зокрема, довідками про доставку електронного документа в електронному кабінеті (а.с. 37-38). До суду 14.09.2026 подав відзив на позовну заяву (а.с. 39-41), в якому просив:

відмовити у стягненні 9 750,00 грн, нарахованих за статтею 625 ЦК України;

застосувати пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та виключити з розрахунку штрафи, пеню, неустойку та інші платежі, які є відповідальністю за прострочення виконання кредитного зобов`язання;

перевірити розрахунок 35 025,00 грн процентів та виключити проценти, нараховані без належної правової підстави, зокрема після закінчення погоджених строків кредитування;

відмовити у стягненні 3 900,00 грн комісії у разі недоведення Позивачем її правової та фактичної обґрунтованості;

відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу та інших судових витрат у частині, яка не підтверджена належними доказами їх фактичного понесення, необхідності та співмірності;

у разі якщо суд дійде висновку про наявність грошового зобов`язання Відповідача перед Позивачем, визначити до стягнення виключно документально підтверджену та юридично обґрунтовану суму, виключивши всі суми, які не підлягають стягненню відповідно до законодавства України.

При цьому, Відповідач просив розгляд справи проводити без його участі.

Свій відзив Відповідач обґрунтував тим, що пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України. Верховний Суд підтверджує застосування зазначеної норми до кредитних договорів. Отже, нарахування 9 750,00 грн за статтею 625 ЦК України у даних правовідносинах, на думку Відповідача, є безпідставним. З тих же підстав, штраф, пеня та інші платежі, нараховані, починаючи з 24.02.2022 саме у зв`язку з простроченням виконання кредитного зобов`язання, підлягають списанню кредитодавцем. Крім того, якщо до суми 35 025,00 грн включені проценти, нараховані після закінчення погоджених строків кредитування, такі суми, на думку Відповідача, не можуть бути стягнуті як договірні проценти.

При цьому, зазначену у позові суму комісії Відповідач також не визнає, оскільки Позивач повинен довести правову підставу її стягнення, конкретну послугу, за яку встановлено комісію, факт надання такої послуги та відповідність її стягнення вимогам законодавства про споживче кредитування. Самого посилання на умови договору недостатньо для безумовного стягнення зазначеної суми без перевірки її правової природи та обґрунтованості. У разі недоведення Позивачем зазначених обставин просить відмовити у стягненні 3 900,00 грн.

Разом з тим, заперечує проти стягнення з нього витрат, які не підтверджені належними доказами їх фактичного понесення та обґрунтованості. У разі заявлення Позивачем витрат на професійну правничу допомогу просить суд перевірити документи, які підтверджують фактичне понесення таких витрат, їх необхідність, обсяг наданих послуг та співмірність їх розміру зі складністю справи. У разі відсутності належного підтвердження таких витрат просить відмовити у їх стягненні.

До суду 16.09.2026 представник Позивача Чехун Ю.В. (довіреність від 16.03.2026, а.с. 47) подала відповідь на відзив, в якому просила суд позовні вимоги задовольнити, розгляд справи здійснювати без участі представника Позивача (а.с. 42-45).

Відповідь на відзив обґрунтований тим, що загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому статтею 625 ЦК України, Позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись.

При цьому, Розділ IV «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17 згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023, яким передбачено наступне: тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %. Звертає увагу суду, що закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набув чинності 24.12.2023. Отже, враховуюячи дату укладення кредитного договору, на думку представника Позивача, денна процентна ставка передбачена договором є застосованою та законною.

Крім того, комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. З огляду на те, ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат.

Відповідно до заявки кредитного договору зазначено: «Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит». Отже, комісія за обслуговування пов`язана з наданням ряду перелічених послуг, а саме:

1) організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях;

2) забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях;

3) забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях;

4) забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу;

5) консультаційні послуги;

6) інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Представник Позивача стверджує, що безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства.

При цьому, своїм підписом на договорі Відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження Відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з Відповідача.

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні (стаття 89 ЦПК України), вирішуючи справу, виходить з такого.

З наявних матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «Споживчий центр» є фінансовою установою, яка здійснює діяльність з кредитування, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Між сторонами, а саме: Позивачем ТОВ «Споживчий центр» з одного боку, та Відповідачем ОСОБА_1 , з іншого боку, 02.02.2026 через веб-сайту Позивача (https://sgroshi.com.ua/ua) укладено електронний кредитний договір за № 02.02.2026-100002887 шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною, що підтверджено доданими до позовної заяви копіями Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) та Відповіді Відповідача про підтвердження укладення кредитного договору за названим вище номером.

Перелічені документи з укладення Кредитного договору підписані Відповідачем шляхом використання одноразового електронного ідентифікатора «Е398» для підписання кожного документа. Ідентифікуючі Відповідача дані (прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, паспортні дані, адреса місця проживання, номери мобільних телефонів, реквізити належного йому платіжного засобу (номеру банківської карти) для перерахування коштів) наведено ним у Заявці на кредитний договір та у Додатку до кредитного договору «Інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 ».

За умовами укладеного електронного кредитного договору Відповідачу був наданий кредит шляхом перерахування на картковий рахунок коштів на таких умовах: сума кредиту 15 000,00 грн; строк, на який надається кредит, 181 днів з дати його надання (02.02.2026); дата повернення кредиту 01.08.2026; процентна ставка: фіксована у розмірі 1,0 % за 1 (один) день користування кредитом; розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; комісія, пов`язана з наданням кредиту, 20 % від суми кредиту, що дорівнює 3 000,00 грн.

Крім того, 08.02.2026 між сторонами був укладений Додатковий договір до Кредитного договору, шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною, що підтверджено доданими до позовної заяви копіями Пропозиції про укладення Додаткового договору (оферта) до кредитного договору (кредитної лінії) звернення позичальника та Відповіді кредитодавця про прийняття пропозиції (акцепт) про укладення Додаткового договору до кредитного договору (кредитної лінії).

Перелічені документи з укладення Додаткового договору підписані Відповідачем шляхом використання одноразового електронного ідентифікатора «К985» для підписання кожного документа. Ідентифікуючі Відповідача дані (прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, паспортні дані, адреса місця проживання, номери мобільних телефонів, реквізити належного йому платіжного засобу (номеру банківської карти) для перерахування коштів) наведено ним у Додатковому договорі (пункт 6.1).

За умовами укладеного електронного Додаткового договору Відповідачу був наданий другий транш у розмірі 4 500,00 грн шляхом перерахування на картковий рахунок 4441-11XX-XXXX-5217, тобто сума кредиту з дати укладення Додаткового договору становить 19 500,00 грн, яка складається з усіх траншів (частин суми кредиту), зазначених в Договорі (1-й Транш) та в укладеному сторонами Додатковому договорі (2-й Транш).

Строк, на який надається 2-й Транш 175 днів з дати його надання (08.02.2026); комісія, пов`язана з наданням другого Траншу (частини Суми кредиту) 20 % від суми кредиту, що дорівнює 900,00 грн.

Сторони домовились внести зміни в Договір та з дати укладення Додаткового договору викласти норми, які встановлюють строк, на який надається Кредит за Договором, та дату повернення (виплати) кредиту, в наступній редакції: «Строк, на який надається Кредит 181 днів з дати його надання, строк починає обраховуватись в перший день надання 1-го Траншу дата повернення (виплати) кредиту 01.08.2026».

Процентна ставка, проценти, комісія за надання, встановлені Договором, порядок їх нарахування не змінюються Додатковим договором. Базою розрахунку для нарахування Процентів є Сума Кредиту (усіх наданих Траншів), яка надана та не повернута Позичальником Кредитодавцю. При цьому надання Траншу не змінює процентну ставку, яка застосовується у тому черговому періоді, в якому надається Транш, і Проценти у відповідному черговому періоді рахуються шляхом множення залишку Суми Кредиту (усіх наданих Траншів) на процентну ставку відповідного чергового періоду, у якому надається Транш, яка у цьому черговому періоді є однаковою як до, так і після надання Траншу.

При цьому Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву від 14.09.2026 не заперечує факт укладення ним Кредитного договору від 02.02.2026 та Додаткового договору від 08.02.2026 з Позивачем, а також отримання коштів, передбачених цими договорами, зокрема, у розмірі 15 000,00 грн (за Кредитним договором від 02.02.2026) та 4 500,00 грн (за Додатковим договором від 08.02.2026).

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).

Відтак, Позивач свої зобов`язання перед Відповідачем виконав у повному обсязі, що підтверджується іншими вищезазначеними письмовими доказами та не заперечувалося Відповідачем у його відзиві на позовну заяву.

Доказів виконання Відповідачем у повному обсязі своїх зобов`язань за договорами щодо повернення кредитних коштів матеріали справи не містять, зокрема, Відповідач такі докази суду не подавав, у своєму відзиві заперечував лише щодо стягнення окремих складових кредитної заборгованості.

Так, відповідно до наданого суду Розрахунку заборгованості за договором від 02.02.2026-100002887, за станом на 17.08.2026 заборгованість Відповідача перед Позивачем складає: 58 425,00 грн, з яких: 19 500,00 грн основний борг; 35 025,00 грн проценти, нараховані за період 02.02.2026 до 01.08.2026, що відповідає строку кредитування, передбаченого Кредитним договором з урахуванням Додаткового договору та не перевищує їх максимально можливого розміру (процентна ставка - 150,00 грн (1,0 % від суми кредиту 15 000,00 грн) х 6 днів (починаючи з 02.02.2026 по 07.02.2026 включно до укладення Додаткового договору) = 900,00 грн та процентна ставка 195,00 грн (1,0 % від суми кредиту 19 500,00 грн) х 175 днів (починаючи з 08.02.2026 до 01.08.2026 включно) = 34 125,00 грн; разом 35 025,00 грн); 3 950,00 грн залишок комісій (3 000,00 грн за Кредитним договором від 02.02.2026 та 900,00 грн за Додатковим договором від 08.02.2026) (а.с. 14-16).

Крім того, як зазначалось вище, Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за відсотками, нарахованими у порядку статті 625 ЦК України у розмірі 9 750,00 грн, правомірність підстав нарахування і стягнення яких буде оцінено судом нижче.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, п`ята статті 81 ЦПК України).

Відповідно до приписів частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи, зокрема, зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

В ухвалі суду від 01.09.2026 про відкриття провадження у цій справі сторонам було роз`яснено засади цивільного судочинства, зокрема положення статті 12 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (а.с. 33).

Згідно з частиною першою статті 509, частиною першою статті 525 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За визначеннями частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

При цьому за положеннями частин першої, другої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості, а так само і порядок вчинення електронних правочинів, зокрема й кредитних договорів, тобто із застосуванням згаданих інформаційно-комунікаційних систем визначено Законом України «Про електронну комерцію», зокрема статтею 11 цього Закону.

За визначенням пунктів 5, 7 частини першої статті 3 названого Закону електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; а електронний правочин це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.

Відповідно до норм частин третьої, шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; такий договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Така відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: а) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; б) заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; в) вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором для підписання електронного правочину. Таким електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 цього Закону).

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію; одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 названого Закону).

Отже, електронний підпис у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» є комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту) вказується особа, яка створила замовлення. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт відповідного товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений (висновки, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 03.02.2023 у справі № 757/22453/20, від 29.05.2024 у справі № 545/1750/21).

Як роз`яснено в постанові Верховного Суду від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23, поняття електронного підпису є родовим і визначає фактично будь-який вид підпису, що може використовуватися в електронному документообігу; електронні підписи існують різних видів, частина яких передбачена законодавством, а частина є фактично непойменованими видами підписів (такі як підпис за допомогою біометричних даних або підпис шляхом простої вказівки свого ім`я в електронному документі). Підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»); за своїм змістом такий підпис є пін-кодом алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції. Електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався.

Вимоги законодавства до кваліфікованого електронного підпису (КЕП) та удосконаленого електронного підпису (УЕП) є вищими, порівняно з вимогами до інших видів підписів, зокрема, й електронного підпису одноразовим ідентифікатором, і вказують на спосіб взаємозв`язку цих підписів із відповідними документами. Якщо порівнювати електронний підпис одноразовим ідентифікатором із КЕП та УЕП, то основною і єдиною вимогою до першого є забезпечення ідентифікації особи підписувача, тоді як вимоги до КЕП і УЕП стосуються також забезпечення цілісності і незмінюваності даних, що ними підписуються. Тому КЕП і УЕП з технічної точки зору прикріплюються до підписуваних ними даних так, що факт їх використання є очевидним таке використання змінює формат підписуваного файлу і вимагає застосування спеціальних програмних засобів для перевірки цих підписів і відкриття підписаного з їх допомогою файлу. Натомість електронний підпис одноразовим ідентифікатором не обов`язково повинен поєднуватися із підписуваними ним даними певним чином він може додаватися до них у будь-який спосіб; головне, щоб спосіб додавання електронного підпису одноразовим ідентифікатором до підписаних ним даних надавав можливість установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані особою, яка в них указана в якості підписувача.

Отже, Верховний Суд у названій вище постанові від 04.02.2026 виснував, що у разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

Оскільки закон не вимагає підписання електронних договорів тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (частина перша статті 207 ЦК України). Можливість перевірки судом достовірності, цілісності й незмінюваності електронного документа залежить насамперед від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Достовірність, цілісність і незмінність електронного документа з КЕП або УЕП суд перевіряє через спеціальні програмні засоби чи онлайн-сервіси. Документи з іншим електронним підписом потребують додаткових процесуальних дій (з`ясування способу надсилання, формату зберігання, можливості односторонніх змін). При цьому паперова копія електронного доказу приймається судом, якщо не виникає сумнівів щодо її відповідності оригіналу.

Відтак, Верховним Судом підтверджено свій висновок про правильність ідентифікації (верифікації) відповідного суб`єкта електронної комерції (зокрема, Позичальника за кредитним договором) в інформаційній системі з використанням його особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, номера телефону, електронної пошти, номера банківської картки, на яку слід перерахувати кошти (постанови від 31.01.2024 у справі № 671/1832/20, від 04.02.2026 у справі № 758/14925/23).

Крім того, у постанові від 08.04.2026 у справі № 705/1938/25 Верховний Суд зазначив на важливості того, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Учасниками справи не ставиться під сумнів додані до позовної заяви копії укладених в електронній формі Кредитного договору про відкриття кредитної лінії від 02.02.2026 № 02.02.2026-100002887 та Додаткового договору від 08.02.2026; укладення цих Договорів сторонами підтверджено сукупністю зазначених вище доказів, які суд вважає належними і допустимими.

За загальним правилом статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частинами першою, другою статті 1056-1 ЦК України встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зроблено висновок про те, що щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування; право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. При цьому Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання.

Частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Крім того, Закон України «Про споживче кредитування» надає право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Так, згідно з приписами частини другої статті 8 названого Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (частина друга статті 615 ЦК України).

Згідно з вимогами статті 526, частини першої статті 527, частини першої статті 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При цьому статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, 17.03.2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 18, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, наведені законодавчі приписи стосуються правовідносин, що виникли з договору позики та/або кредитного договору, включно із споживчим кредитуванням, за умовами яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновідомо, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022, який неодноразово продовжувався й діє дотепер.

З огляду на це Відповідач на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України підлягає звільненню від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а саме: сплатити індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних, нарахованих за згаданими вище Кредитним договором від 02.02.2026 та Додатковим договором від 08.02.2026, тобто за період, що охоплює період дії воєнного стану, тому ці кошти підлягають списанню, а позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України у розмірі 9 750,00 грн не підлягають задоволенню.

Зважаючи на усе викладене вище, суд вважає, що Відповідач не виконав взяті на себе грошові зобов`язання, а заявлений Позивачем до стягнення розмір заборгованості за основним зобов`язанням, процентами та комісією відповідає визначеним Кредитним договором та Додатковим договором умовам, що підтверджено належними і допустимими доказами, а відтак наявні підстави для задоволення позову частково, оскільки у стягненні заявленої суми заборгованості за процентами річних на підставі статті 625 ЦК України слід відмовити.

Крім того, на підставі імперативних приписів частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України з Відповідача слід стягнути на користь Позивача судові витрати, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з надсиланням стороні Відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (85,70 %).

Враховуючи, що розгляд справи здійснено за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводилось (частина друга статті 247 ЦПК України).

Відповідно до статей 15, 16, 509, 525, 526, 626, 629, 639, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статей 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування» та керуючись статтями 2-4, 12, 13, 124, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 289, 351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути:

з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; УНЗР 20051017-02875; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ: 37356833, адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133 А, м. Київ, 01032, рахунок: НОМЕР_2 , МФО: 305299,

заборгованість за Кредитним договором від 02.02.2026 № 02.02.2026-100002887 у загальному розмірі 58 425,00 грн та судові витрати за сплачений судовий збір і за витрати, пов`язані з надсиланням Відповідачеві позовної заяви, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у загальному розмірі 2 406,27 грн; загалом до стягнення 60 831 (шістдесят тисяч вісімсот тридцять один) грн 27 (двадцять сім) коп.

В іншій частині позову відмовити.

Надіслати копії повного рішення суду учасникам справи.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи зазначений строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано; в разі подання такої скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копія скороченого рішення суду (вступної та резолютивної частин) може бути видана присутнім у судовому засіданні учасникам справи за їх заявою негайно після проголошення рішення.

Повне рішення суду складено 26.10.2026.

Суддя Л.А. Макаренко