Постановление суда № 140907394, 23.10.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 рокуСправа № 495/2553/26Номер провадження 2-п/495/81/2026Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Мишка В.В.,

при секретарі судового засідання Гасанзаде М.Р.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Хроменкова В.С.

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Сачаєвої І.О.

розглянувши у судовому засіданні в м. Білгород-Дністровському в режимі відеоконференції заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Сачаєвої Ірини Олександрівни про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 14 серпня 2026 року у цивільній справі №495/2553/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Третя особа Служба у справах дітей Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

13.10.2026 представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Сачаєва Ірина Олександрівна звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 серпня 2026 у справі №495/2553/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Третя особа Служби у справах дітей Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

14.10.2026 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області прийнято до розгляду заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Сачаєвої Ірини Олександрівни про перегляд заочного рішення та призначено судове засідання.

Свою заяву представник відповідача обґрунтовує тим, що 14 серпня 2026 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області у цивільній справі №495/2553/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи Служби у справах дітей Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, задоволено. Зазначеним рішенням ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано такими, що втратили право користування приміщенням - житловим будинком із господарськими будівлями та спорудами, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 . З указаним заочним рішенням сторона відповідача не погоджується, вважає його таким, що підлягає скасуванню оскільки відповідач ОСОБА_2 не була належним чином обізнана про розгляд справи, не отримала позовної заяви з доданими до неї документами та була позбавлена можливості своєчасно подати відзив, надати докази й заперечення проти позовних вимог. Крім того, обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, зокрема щодо правового режиму спірного нерухомого майна та захисту житлових прав малолітніх дітей, потребують повного й усебічного дослідження судом. Щодо строку подання заяви про перегляд заочного рішення, представник відповідача зазначає наступне. Про ухвалення заочного рішення від 14 серпня 2026 року у справі №495/2553/26 відповідач дізналася лише 28 вересня 2026 року після ознайомлення її представника, адвоката Сачаєвої Ірини Олександрівни, з матеріалами електронної судової справи в підсистемі «Електронний суд». До цього часу ОСОБА_2 не мала фактичної можливості ознайомитися з матеріалами справи, з`ясувати зміст заявлених позовних вимог, підготувати обґрунтовані заперечення та належним чином реалізувати надані їй законом процесуальні права. 25 вересня 2026 року представником ОСОБА_2 адвокатом Сачаєвою І.О. було подано заяву про надання доступу до матеріалів справи в електронній формі. Фактичний доступ до електронної справи №495/2553/26 було отримано 28 вересня 2026 року, після чого представник ознайомилася зі змістом позовної заяви та доданих до неї документів. Позовну заяву з додатками відповідач не отримувала. Відомості щодо поштового відправлення №6502616794520 свідчать про повернення позовної заяви з додатками її відправнику, представнику позивача, отже відповідач не мала можливості своєчасно ознайомитися зі змістом позову й підготувати захист від заявлених вимог, оскільки про наявність судового спору та ухвалене заочне рішення вона фактично дізналася після надання представнику доступу до електронних матеріалів справи. Також, представник відповідача зазначає, що у цій справі наявні обставини, які потребують додаткової перевірки та дослідження судом і можуть вплинути на висновки щодо правових підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням.

На підставі вищевикладеного, просить скасувати заочне рішення від 14 серпня 2026 року та призначити справу до розгляду.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Сачаєва І.О. підтримала заяву про перегляд заочного рішення та просила її задовольнити, заочне рішення скасувати. На обґрунтування заяви зазначила, що відповідачка не була належним чином повідомлена ні про дату, час і місце судового засідання, ні про ухвалене у справі заочне рішення, у зв`язку з чим також просила поновити строк на подання заяви про його перегляд. Крім того, представник відповідачки зазначила, що позивачкою та її представником не надано належних доказів на підтвердження того, що позивачка є одноосібною власницею квартири, з якої просить усунути відповідачів від права користування житлом шляхом зняття їх із реєстрації місця проживання. Вважає, що задоволення позову порушить права відповідачки та її дітей. Також наголосила, що неналежні умови для проживання у квартирі були створені самою позивачкою, а перебування відповідачки та її дітей за кордоном зумовлене обставинами, пов`язаними з війною в Україні.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Хроменков В.С. підтримав подані ним письмові заперечення, категорично заперечував проти задоволення заяви про перегляд заочного рішення та просив відмовити в її задоволенні, а заочне рішення залишити без змін. На обґрунтування своєї позиції зазначив, що представник відповідачки підтвердила факт не проживання відповідачів у зазначеній квартирі. Також вказав, що до участі у справі було залучено службу у справах дітей, працівниками якої проведено відповідні заходи та обстеження, за результатами яких встановлено, що відповідачі ніколи не проживали у зазначеній квартирі, а умови в ній є непридатними для їхнього проживання. Крім того, представник позивачки вважає, що матеріали справи містять належні докази того, що саме позивачка є власницею житлового приміщення та має право на звернення до суду з відповідним позовом. Звернув увагу суду на положення ЦПК України, якими визначено підстави для перегляду заочного рішення, зокрема неналежне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, а також необхідність наведення доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Водночас зазначив, що представником відповідачки не наведено та не надано доказів, які б свідчили про наявність інших істотних обставин, що могли б вплинути на правильність вирішення справи, у зв`язку з чим підстав для скасування заочного рішення не вбачає.

Дослідивши матеріали цивільної справи та матеріали заяви про перегляд заочного рішення, її доводи, заслухавши думку сторін, суд дійшов наступного висновку.

Згідно із частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язав сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

У разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення.

Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або істотно ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, суди мають враховувати, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і незалежних від волі та поведінки особи причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного проміжку часу без поважних причин, таке рішення порушує принцип правової визначеності.

Відповідно до положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Згідно ч.3 ст.284 ЦПК України учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 серпня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Третя особа Служби у справах дітей Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задоволено.

Як вбачається з матеріалів справи, докази того, що відповідач отримала заочне рішення суду в матеріалах справи відсутні.

Про ухвалення заочного рішення від 14 серпня 2026 року у справі №495/2553/26 відповідач дізналася лише 28 вересня 2026 року після ознайомлення її представника, адвоката Сачаєвої Ірини Олександрівни, з матеріалами електронної судової справи в підсистемі «Електронний суд».

Таким чином, суд вважає наявними підстави для задоволення заяви представника відповідача про поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд заочного рішення та поновлення відповідного строку.

Щодо заяви про перегляд заочного рішення, суд зазначає таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 14 серпня 2026 Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області винесено заочне рішення у справі №495/2553/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Третя особа Служби у справах дітей Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено.

Визнано відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням у вигляді житлового будинку, з господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням у вигляді житлового будинку, з господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням у вигляді житлового будинку, з господарчими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що судом на судові засідання на адресу відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надсилались завчасно судові повідомлення відповідно до положень ст.ст. 128-130 ЦПК України, які повернуті до суду та містяться в матеріалах справи.

Статтею 128 ЦПК України передбачено, що:

1. Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою.

2. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

3. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик.

4. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

5. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

6. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Як зазначалося вище, частиною 8 статті 128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи.

Таким чином у відповідності до приписів ЦПК України, ОСОБА_2 була належним чином повідомлена про місце, дату і час розгляду справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст.44 ЦПК України).

Слід також зважати на те, що вимога добросовісності є загальною для всіх суб`єктів права, у тому числі для суб`єктів цивільних правовідносин, включаючи сімейні.

Ця вимога ґрунтується на нормах статей 3 та 13 ЦК України, відповідно до яких дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними (пункт «і» статті 3 ЦК). Тобто такі дії мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоді довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Зазначені норми цивільного права постають як загальні принципи, які є по суті нормами прямої дії.

Водночас порушення учасником правовідносин вимог добросовісності під час здійснення своїх суб`єктивних прав має наслідком відмову у захисті таких прав та сприянні у їх реалізації. Зазначене стосується і процесуальних прав, зловживання якими неприпустиме (статті 2, 44 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВРвизначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Із практики Європейського Суду з прав людини слідує, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Також, відповідно до прецедентної практики Європейського Суду з прав людини обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Європейський суд з прав людини у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Разом з тим, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Крім того, відповідно до ст. 2 ЗУ «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають прилюдненню в електронній формі (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 921/6/18).

Відповідно до статті 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Відповідно дост.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заявуз поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За приписами ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Положення ст.285 ЦПК України регламентують необхідність зазначення у заяві про перегляд заочного рішення, зокрема, посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Заява про перегляд заочного рішення обґрунтована з посиланням на незгоду із судовим рішенням, дана заява не містить доказів в розумінні ст.76 ЦПК України та посилання на них.

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, в тому числі щодо України, констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. п.46 рішення у справі «Устименко проти України», п.п.51,52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п.31 рішення у справі «Марушин проти Росії», п.61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).

він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. п.46 рішення у справі «Устименко проти України», п.п.51,52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п.31 рішення у справі «Марушин проти Росії», п.61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).

Враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення заяви представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Сачаєвої І.О. про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області 14 серпня 2026 у справі №495/2553/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Третя особа Служби у справах дітей Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - відсутні.

Суд звертає увагу, що до заяви про перегляд заочного рішення відповідачем ОСОБА_2 та її представником ОСОБА_5 взагалі не додано ніяких доказів, які не були досліджені судом під час ухвалення рішення по даній справі.

Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, отже, у задоволенні заяви представника відповідача про перегляд заочного рішення слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та, п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України,керуючись ст. ст.287,288 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Сачаєвої Ірини Олександрівни про поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд заочного рішення від 14 серпня 2026 року у цивільній справі №495/2553/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Третя особа Служба у справах дітей Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Поновити відповідачу ОСОБА_2 строк для подання заяви про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 серпня 2026 року у цивільній справі №495/2553/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Третя особа Служба у справах дітей Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Сачаєвої Ірини Олександрівни про перегляд заочного рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 серпня 2026 року у цивільній справі №495/2553/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Третя особа Служба у справах дітей Сергіївської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повна ухвала складена 26.10.2026.

Суддя Віталій МИШКО