№ 140906111, 19.10.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1666/26

Провадження № 3/348/379/26

19 жовтня 2026 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі: головуючого судді Бурдун Т.А., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Надвірна матеріали адміністративної справи, яка надійшла від Надвірнянського РВ ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , офіційно не працевлаштованого, учасника бойових дій, особи з інвалідністю 2 групи, стосовно якого постановою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03.11.2025 було накладено стягнення за ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17000,00грн,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 130, ч.5 ст. 126, 124 КУпАП,-

встановив:

ОСОБА_1 не маючи права керування транспортним засобом, повторно протягом року керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, порушив ПДР та скоїв ДТП. Вказані адміністративні правопорушення вчинено за наступних обставин.

01 червня 2026 року о 14:30 год в с. Лоєва Надвірнянського району Івано-Франківської області по вул. Степана Бандери, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Explorer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу «Drager Alcotest 6810». Згідно результату тесту №7525 від 01.06.2026 року ступінь сп`яніння ОСОБА_1 станом на 15:17 год становила 3,15 ‰, від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.9 а Правил дорожнього руху України. Дане правопорушення вчинив повторно протягом року. Такими діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.

Також, 01 червня 2026 року о 14:30 год в с. Лоєва Надвірнянського району Івано-Франківської області по вул. Степана Бандери, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Explorer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та здійснив наїзд на металеву огорожу кладовища. В результаті ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження, а також пошкоджена металева огорожа кладовища та надгробні пам`ятники, чим порушив вимоги п.п. 12.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.

Крім того, 01 червня 2026 року о 14:30 год в с. Лоєва Надвірнянського району Івано-Франківської області по вул. Степана Бандери, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ford Explorer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом, а саме без посвідчення водія відповідної категорії. Дане правопорушення вчинене повторно протягом року, чим порушив вимоги п.2.1 (а) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП.

Постановою суду від 19.10.2026 року вказані справи про адміністративні правопорушення було об`єднано у одне провадження з підстав, визначених ст. 36 КУпАП.

В судовому засіданні особа, яка притягається до відповідальності ОСОБА_1 категорично заперечив те, що він керував транспортним засобом, однак підтвердив, що він в той день вживав алкогольні напої у великій кількості. Зазначив, що він відшкодує потерпілій збитки, заподіяні внаслідок ДТП, після того як він отримає бойові виплати. На сьогоднішній день він вже полагодив огорожу кладовища. Назвати контактні дані особи, яка на його думку керувала транспортним засобом, на неодноразові пропозиції суду, не зміг. У судовому засіданні 19.10.2026 після допиту свідка ОСОБА_3 підтвердив, що саме він керував транспортним засобом 01.06.2026 року та вчинив ДТП.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що 01.06.2026 після обіду, надійшов дзвінок від сільського старости, який повідомив, що на кладовищі пошкоджені надгробні пам`ятники її родичів. Вона під`їхала на кладовище та виявила, що дійсно пошкоджені надгробні пам`ятники на могилах двох її родичів. Староста повідомив, що за кермом автомобіля був ОСОБА_4 . До теперішнього часу збитки не відшкодовано, він ОСОБА_1 допомоги їй не надходило.

Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілу ОСОБА_2 , пояснення свідка ОСОБА_3 , поліцейського СРПП Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області Варцаб`юка Р.В., дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя прийшов до наступного висновку.

Згідно зі статтею 7 КУпАП, розглядаючи таку справу, орган повинен забезпечити законність при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданням судді при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст.245 КУпАП, є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Виходячи з вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Пунктом 2.9.а ПДР України закріплено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У відповідності до ч.1 ст.130 КУпАП, відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частина 2 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з правопорушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Для притягнення до відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.

Відповідно до п.12.1. ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Згідно приписів п. 2.3.Б ПДР України визначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до диспозиції ст.124 КУпАП відповідальність за цією статтею настає в разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Згідно приписів п.2.1 а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Ч.5 ст.126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відповідно до змісту ст. 266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції,затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015№ 1452/735, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103, якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу, у зв`язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а згідно ч. 2 цієї норми Закону обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень надані такі докази: протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 681188 від 01.06.2026, ЕПР1 № 681173 від 01.06.2026, ЕПР1 № 681225 від 01.06.2026, які були надіслані ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку, що не було спростовано останнім. Отже, ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом висунутого обвинувачення.

рапорт з бази «Армор» від 01.06.2026; рапорт оперуповноваженого СКП Надвірнянського РВП Р.Варцаб`юка на ім`я начальника Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області від 01.06.2026; суддя звертає увагу на те, що рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника Надвірнянського РВП про законність своїх дій. Разом з тим, дані вищевказаних рапортів працівників поліції повністю узгоджуються з іншими матеріалами справи в частині послідовності дій працівників поліції, щодо оформлення ними протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів справи.

акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 01.06.2026;

результат тесту газоаналізатору «Drager Alcotest 6810», згідно результату тесту №7525 від 01.06.2026 року ступінь сп`яніння ОСОБА_1 станом на 15:17 год. становила 3,15 ‰;

направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.06.2026 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нечітка вимова, порушення координації рухів;

письмові поясненням особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , згідно яких він від дачі пояснень відмовився згідно ст. 63 Конституції України;

письмові пояснення ОСОБА_3 від 01.06.2026, в яких він підтвердив, що прибувши на місце події в с. Лоєва по вул. Степана Бандери, виявив автомобіль марки Форд, який пошкодив огорожу місцевого кладовища, а також пам`ятники. В автомобілі перебував житель села Лоєва ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння;

довідку Надвірнянського РВП від 04.06.2026 про те, що ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував;

довідку Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області від 04.06.2026 про те, що ОСОБА_1 протягом року другий раз вчинив однорідне правопорушення, яке кваліфіковане за ч.2 ст. 130 КУпАП;

довідку Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області від 04.06.2026 про те, що транспортний засіб Ford Explorer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вишневого кольору, зареєстрований за ОСОБА_5 , на час вчинення ДТП вищезазначеним транспортним засобом керував ОСОБА_1 ;

копію постанови Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03.11.2025 відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП;

копію постанови серії ЕНА № 7296844 від 01.06.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі стосовно ОСОБА_1 про притягнення до відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП;

DVD-R диск з відеозаписами, які досліджено в судовому засіданні;

схему місця ДТП від 01.06.2026, з якої встановлено розташування транспортного засобу Ford Explorer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відносно проїжджої частини вулиці та механічні пошкодження, які отримав вказаний транспортний засіб з фототаблицею;

заяву ОСОБА_2 від 01.06.2026, в якій остання просить встановити особу, яка керуючи транспортним засобом Ford Explorer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснила наїзд на пам`ятники та завдала механічні пошкодження;

довідку Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області від 04.06.2026 про те, що ОСОБА_1 протягом року другий раз вчинив однорідне правопорушення, яке кваліфіковане за ч.5 ст. 126 КУпАП;

витяг з бази «Армор» від 01.06.2026, з якого вбачається, що штраф за постановою від 02.08.2025 за ч.2 ст. 126 КУпАП у розмірі 3400,00 грн ОСОБА_1 не сплачено.

Потерпіла ОСОБА_2 надала суду фотознімки, на яких зафіксовано наїзд автомобілем Ford Explorer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та пошкодження надгробних пам`ятників, встановлених над місцем поховання « ОСОБА_6 » та « ОСОБА_7 »

Крім того, допитаний в судовому засіданні поліцейський СРПП Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що 01.06.2026 на службовий планшет надійшло повідомлення про те, що в с. Лоєва сталося ДТП на кладовищі без травмованих. Коли вони прибули на місце події, то водія на місці не було, він пішов кудись спати. На місці був присутній сільський старості, інші жителі села, які підтвердили, що транспортний засіб Ford Explorer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_1 , і саме він керував автомобілем та в`їхав в огорожу кладовища та пошкодив пам`ятники. Пізніше підійшов ОСОБА_1 ,зі згоди останнього був проведений його огляд, встановлено результат 3,15 %, що є сильним ступенем алкогольного сп`яніння. ОСОБА_9 під час огляду не повідомляв, що інша особа керувала автомобілем, просив забрати власні речі з салону автомобіля, рюкзак та спальний мішок, оскільки транспортний засіб вони забрали на штраф майданчик. Також додав, що надходило дуже багато повідомлень від жителів села Лоєва про те, що ОСОБА_9 їздить по селу в стані алкогольного сп`яніння.

Свідок ОСОБА_3 , який є старостою Лоївського старостинського округу, надав пояснення про те, що 01 червня 2026 року, до нього надходили дзвінки (приблизно 2-3) від жителів села Лоєва про те, що ОСОБА_4 їздить по селу на автомобілі в стані алкогольного сп`яніння. Приблизно після 14:00 години до нього надійшов дзвінок про те, що автомобіль червоного кольору наїхав на паркан кладовища. Він подзвонив дільничному, та сам поїхав до кладовища. Побачив автомобіль, який пошкодив металеву огорожу кладовища та надгробки. В салоні авто спав ОСОБА_4 . Жодних інших осіб в салоні автомобіля він не бачив. Він зателефонував ОСОБА_2 та попросив, щоб вона приїхала та підтвердила пошкодження. Пізніше ОСОБА_1 кудись пішов, після того як повернувся, то обіцяв відремонтувати пошкоджені паркан та пам`ятники. Жителі села бояться ходити по вулиці та відпускати дітей через те, що ОСОБА_1 в стані сп`яніння керує авто. На теперішній час йому повідомляли, що огорожа відремонтована за допомоги церкви.

Зазначені докази є належними, допустимими та достовірними і у своїй сукупності дають можливість встановити відсутність підстав для закриття провадження у даній справі за п.1 ч.1 ст.247 КУпАП (за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення).

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції та відео реєстратора службового автомобіля працівників поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

На відеозаписах особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 дав згоду на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а саме: газоаналізатору Drager Alcotest 6810 та відмовився від огляду в медичному закладі.

Досліджені судом відеозаписи мають достатньо високу інформативність, позбавлені упередження і суб`єктивного ставлення, мають безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Звертаю увагу на те, що вищевказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, дозволяють встановити психологічне ставлення правопорушника до вчиненого правопорушення та інші обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння.

Оскільки під час огляду ОСОБА_1 поліцейські відповідно до вимог ст. 266 КУпАП застосовували технічні засоби відеозапису, тому присутність двох свідків в даному випадку не була обов`язковою.

Зміст вказаних вище доказів повністю підтверджується відеоматеріалами з нагрудних бодікамер працівників поліції, які долучені до матеріалів провадження, містяться на диску (а.с.14) та не викликають сумнівів щодо події адміністративного правопорушення.

З моменту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та по теперішній час, останній не звертався зі скаргами щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Тобто незаконність дій інспекторів не встановлена будь-яким судовим рішенням або висновком компетентного органу.

Особою, яка притягається до адміністративної відповідальності також надані копія посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 ; копія посвідчення серії НОМЕР_3 про те, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю другої групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Також, як зазначено в усталеній практиці ЄСПЛ: «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил,оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілем з метою їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі» (Рішення Європейського суду з прав людини по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства"("O'Halloranand Francis v. the United Kingdom") від 29 червня 2007 року).

Зауважую, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів та таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про те, що він нібито не керував транспортним засобом, жодним чином не підтверджена, спростовується вищенаведеним і розцінюється як спосіб уникнення адміністративної відповідальності за вчинене.

Отже, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність є достатньою для того, щоб покласти в основу цієї постанови щодо доведеності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення за вищевикладених обставин.

Аналізуючи здобуті в судовому засiданнi докази, суд приходить висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху України, а тому винуватий у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, за ознаками керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, повторно протягом року після вчинення правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Обставин, що пом`якшують відповідальність, суддею не встановлено.

Обставиною, що обтяжує відповідальність, суддя визнає повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

Як визначено в п. 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством.

Згідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення суд, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховує те, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій та є особою з інвалідністю 2 групи, раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та 2 ст. 126 КУпАП протягом календарного року.

Відповідно до довідки Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області від 04.06.2026 року транспортний засіб Ford Explorer, реєстраційний номер НОМЕР_1 , вишневого кольору, яким керував ОСОБА_1 , зареєстрований у встановленому порядку та належить ОСОБА_5 , жителю АДРЕСА_2 .

Отже, суддя не вбачає підстав для оплатного вилучення транспортного засобу, який на праві власності не належить ОСОБА_1 .

З огляду на зазначене, суд на підставі ст. ст. 23, 33 КУпАП при призначенні покарання враховує характер вчиненого правопорушення, відомості про особу правопорушника, зокрема те, що ОСОБА_1 протягом року вже притягався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та за ч. 2 ст. 126 КУпАП, однак висновків для себе не зробив і надалі керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, і вважає, що оскільки адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, стягнення слід накласти у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки.

Згідно ст. 40-1 КУпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю I та II груп. Вказана норма є імперативною та підлягає застосуванню судом незалежно від виду провадження, у якому ухвалюється відповідне рішення.

Враховуючи що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , він підлягає звільненню від сплати судового збору у даній справі.

З огляду на викладене, вважаю за необхідне звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у провадженні по даній справі про адміністративне правопорушення.

Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч.5 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до вимог п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.38 КУпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - восьмій цієї статті.

При цьому судом враховуються вимоги практики ЄСПЛ про те, що особливості процесуального розгляду справ про адміністративні правопорушення мають прирівнюватися до кримінального процесуального законодавства. Дана справа належить до такої категорії проваджень. Процесуальні повноваження суду обмежені строком давності.

Також судом враховано, що згідно конституційних й конвенційних принципів верховенства права, законності й змагальності сторін - людина, її права та свободи є найвищими цінностями і визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суди зобов`язані неупереджено і неухильно додержуватись вимог Конституції України та чинних законів і міжнародних договорів.

Із змісту п.7 ст.247 КУпАП прямо слідує, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає (невідкладному) закриттю у зв`язку із закінченням на момент судового розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 цього Кодексу.

Вказана норма не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності чи відсутності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративне правопорушення через закінчення строків давності.

Поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Такий висновок суду узгоджується з положеннями ст.284 КУпАП про те, що судовим рішенням, що підтверджує вину особи, є лише постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу. Тому визнання вини при закритті справи є незаконним.

Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення, лише якщо на час розгляду справи не закінчився строк давності.

Таким чином, вина особи, що притягується до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається за строком давності, що прямо вказано в п. 1 ст. 247 КУпАП. Із змісту цієї норми прямо вбачається, що законодавцем встановлено чіткий і достатній строк (3 місяці), який наданий органам поліції та суду для вчасного ухвалення рішення про винуватість чи невинуватість особи. Інша судова практика суперечить цим нормам закону.

Як вбачається зі змісту протоколу ЕПР1 № 681173 від 01.06.2026 та ЕПР1 № 681225 від 01.06.2026, днем вчинення правопорушень є 01.06.2026. Таким чином, строк накладення адміністративного стягнення за ст. 124 та ч. 5 ст. 126 КУпАП на ОСОБА_1 закінчився 01.09.2026. Закінчення строку давності у даній справі є процесуальною перешкодою для суду будь-яким чином продовжувати у ній провадження.

Враховуючи вище наведене, а також те, що строк притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 та ч.2 ст. 126 КУпАП закінчився, суд приходить до висновку, що при таких обставинах провадження за епізодами за ст. 124 та ч.5 ст. 126 КУпАП підлягає закриттю суддею без продовження провадження, без дослідження доказів і встановлення чи заперечення вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Таке закриття справи не є процесуальною перешкодою для вирішення зацікавленими особами можливих питань про відшкодування завданих збитків у порядку цивільного судочинства, під час якого з використанням й оцінкою наявних доказів, при необхідності експертних висновків чи позиції спеціалістів, суд вирішує цивільно-правові спори між сторонами у відповідній автопригоді.

Керуючись ст.ст. 8, 23, 30, 33, 40-1, 221, 245, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -

постановив:

Справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , а саме справу № 348/1666/26, провадження №3/348/379/26 за ч.2 ст.130 КУпАП, справу №348/1667/26, провадження № 3/348/380/26 за ч.5 ст. 126 КУпАП, справу №348/1668/26, провадження № 3/348/381/26 за ст. 124 КУпАП, об`єднати та присвоїти єдиний унікальний номер №348/1666/26, провадження №3/348/379/26.

Провадження в адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124, ч.5 ст. 126 КУпАП - закрити у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 копійок на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу. Отримувач: ГУК у Ів.Франк.об./Ів.-Фран.о./21081300, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37951998, Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), Номер рахунку (стандарт IBAN) UA148999980313070149000009001, Код класифікації доходів бюджету 21081300, протокол про адміністративне правопорушення: серії ЕПР1 № 484051 від 15.10.2025 року.

Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.

Згідно ч.1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений правопорушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня отримання ним постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або опротестування такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення.

На підставі ч.2 ст. 308 КУпАП у разі несплати ОСОБА_1 штрафу у строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, при примусовому виконанні цієї постанови стягується подвійний розмір штрафу з правопорушника, що становить 68000 (шістдесят вісім тисяч) грн 00 коп.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга на постанову про накладення адміністративного стягнення подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови складено 23.10.2026.

Суддя Т.А.Бурдун