Решение № 140905198, 14.10.2026, Недригайлівський районний суд Сумської області

Провадження № 2/582/142/26

Справа № 582/422/26

Копія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2026 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області в складі: головуючого судді: Яковенко Н.М, за участю секретаря судового засідання: Каплуна Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Недригайлів в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Недригайлівської селищної ради Роменського району Сумської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Склярова С.Л.

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Скляров С.Л., звернувся до суду із вищевказаним позовом, у якому просив визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5923585700:02:003:0444 площею 0,1018 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (сіножаті), та право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5923585700:03:003:0035 площею 3,8979 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), які розташовані на території Сакунихського старостинського округу Недригайлівської селищної ради Роменського району, в порядку спадкування після смерті матері.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Лебедин померла мати позивача ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшли дві земельні ділянки, розташовані на території Сакунихського старостинського округу Недригайлівської селищної ради Роменського району Сумської області: кадастровий номер 5923585700:02:003:0444 площею 0,1018 га (сіножаті) та кадастровий номер 5923585700:03:003:0035 площею 3,8979 га (рілля). ОСОБА_3 прийняла спадщину після чоловіка, оскільки проживала з ним на момент відкриття спадщини, проте за життя не оформила майнові права у нотаріальному порядку.

Позивач є спадкоємцем першої черги за законом, оскільки після смерті матері прийняв спадщину, проживаючи разом з нею на день смерті в м. Лебедин. Разом з тим, оформити спадкові права через нотаріальну контору позивач не може у зв`язку з тим, що на день смерті ОСОБА_4 в його будинку в с. Сакуниха був також зареєстрований інший син відповідач ОСОБА_2 , який доводиться сином покійному.

Приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Торчицька В.М. надала позивачу роз`яснення щодо оформлення спадщини, зазначивши, що за умови коли разом із спадкодавцем на день його смерті в будинку був зареєстрований син померлого, то нотаріус не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину.

Проте оскільки відповідач ОСОБА_2 з 2003 року фактично за вказаною адресою та на території Сумської області не проживав, тривалий час перебуває за межами України (в Республіці Білорусь), то він спадщину після смерті батька не прийняв. За таких обставин позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Відповідачі Недригайлівська селищна рада та ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву не надали.

Ухвалою від 20 квітня 2026 року відкрито загальне провадження в цій справі, задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Виклик відповідача ОСОБА_2 постановлено здійснювати на підставі ч. 10 ст. 187 ЦПК України.

Ухвалою від 11 червня 2026 року закрите підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті. Задоволено клопотання представника позивача про виклик і допит свідків у судовому засіданні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 позов підтримали та просили його задовольнити.

Позивач пояснив, що відповідач ОСОБА_2 його рідній брат по лінії матері. Він проживав з батьками в с. Сакуниха, одружився на ОСОБА_6 , разом усиновили дитину, ОСОБА_7 . В подальшому шлюб розпався, дружина з дитиною виїхали в м. Лебедин. Згодом брат знайшов іншу дружину ОСОБА_8 , з якою трохи прожив разом з батьками в с. Хоружівка, у родині також народилася дитина, ОСОБА_9 . Брат почав їздити на заробітки у м. Львів, там знайшов іншу жінку, з ОСОБА_8 розійшовся. З 2005 року брат з батьками не жив, а постійно проживав у м. Львів з третьою дружиною. Оскільки вона була з Білорусі родом, подружжя виїхало туди на постійне місце проживання.

Мати з вітчимом проживали в с. Сакуниха. Через діабет матері ампутували ногу, вона пересувалася на інвалідному візку, вітчим доглядав за нею, до дня смерті був міцним чоловіком, його смерті ніхто не очікував. Про те, що він помер повідомили сусіди з с. Хоружівки, він одразу поїхав до матері та на другий день після похорону вітчима, забрав її на постійне місце проживання в м. Лебедин. Для того, щоб мати отримувала пенсію в м. Лебедин, позивач зняв її з реєстрації в с. Хоружівка, але не встиг вирішити питання про її реєстрацію за місцем свого проживання, так як вона померла та була похована в м. Лебедин.

Представник відповідача, Недригайлівської селищної ради Роменського району Сумської області, в судове засідання не з`явилася, подала клопотання, у якому просила розгляд справи провести без участі представника, заперечень проти позову не має (а.с.109).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, встановив такі фактичні обставини:

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Лебедин Сумської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.41).

Позивач ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином померлої ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 (а.с.39), Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу, з якого встановлено, що ОСОБА_10 розірвала шлюб з ОСОБА_11 та після розірвання шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_12 (а.с.11) та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу з якого встановлено, що ОСОБА_13 уклала шлюб з ОСОБА_4 (а.с.10).

Відповідач ОСОБА_2 також є сином померлої ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Чоловік спадкодавиці ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією актового запису про смерть №01 від 15 січня 2007 року. Заявником та особою, якій видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 значиться ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_5 , виданий Недригайлівським РВ УМВС України в Сумській області 01.06.2021 (а.с.71).

За життя ОСОБА_4 набув у власність земельні ділянки загальною площею 3,90 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Сакунихської сільської ради Недригайлівського району Сумської області з кадастровим номером 5923585700:02:003:0444 площею 0,1018 га та кадастровим номером 5923585700:03:003:0035 площею 3,8979 га, які належали йому на підставі державних актів на право приватної власності на землю Серії Р2 №672398 , Серії Р2 №672769 (а.с.31,32).

Із довідки Сакунихського старостинського округу Недригайлівської селищної ради від 11.02.2026 №7 вбачається, що громадянин ОСОБА_4 , 1943 року народження, до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 .

На день смерті громадянин ОСОБА_4 проживав зі своєю дружиною ОСОБА_3 , 1946 року народження, та своїм сином ОСОБА_2 1974 року народження, своїми онуками ОСОБА_14 2000 року народження та ОСОБА_15 2005 року народження та невісткою ОСОБА_16 1977 року народження. Заповіт від імені громадянина ОСОБА_4 виконавчим комітетом Сакунихської сільської ради не посвідчувався (а.с.33).

Оскільки дружина ОСОБА_3 проживала разом із ним у с. Сакуниха Роменського району Сумської області, вона є такою, що прийняла спадщину після смерті свого чоловіка відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, до складу якої увійшли спірні земельні ділянки площею 0,1018 га та 3,8979 га.

Крім того, з пояснень позивача та представника було встановлено, що оскільки ОСОБА_3 не могла самостійно пересуватися та самостійно себе обслуговувати, після смерті ОСОБА_4 позивач ОСОБА_1 забрав свою матір на постійне місце проживання до м. Лебедин, де вона померла і похована. Для того, він зняв її з реєстрації місця проживання в с. Сакуниха, однак не встиг вирішити питання із її реєстрацію за місцем свого проживання в м. Лебедин, оскільки вона померла.

Зазначене підтверджується довідкою, яка видана Сакунихським старостинським округом Недригайлівської селищної ради № 8 від 11.02.2026 про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , постійно проживала, та була зареєстрована в АДРЕСА_1 з 20.07.1997 року по 23.01.2007 року та мала слідуючий склад сім`ї: ОСОБА_2 син 1974 р. н., ОСОБА_14 - онук 2000 р.н., ОСОБА_9 онук 2005 р.н., ОСОБА_16 - невістка 1977 р. н. Заповіт від імені громадянки ОСОБА_3 виконавчим комітетом Сакунихської сільської ради не посвідчувався.

Судом також встановлено, що на день смерті ОСОБА_4 , відповідач ОСОБА_2 , хоча і мав реєстрацію місця проживання разом із батьком ОСОБА_4 , але фактично в с. Сакуниха не проживав з 2003 року, що підтверджується матеріалами цивільної справи №950/1135/21 та поясненнями свідків.

Так, з матеріалів цивільної справи №950/1135/21 встановлено, що Лебединським районним судом Сумської області розглядалася цивільна справа позовом ОСОБА_17 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Під час розгляду цієї справи судом надсилалося доручення до компетентного суду Республіки Білорусь з метою з`ясування позиції відповідача ОСОБА_2 щодо позову.

Так, згідно з протоколом допиту ОСОБА_2 від 08.11.2021 року, складеним Судом Івацевичського району Брестської області Республіки Білорусь, з Лебединського району ОСОБА_2 поїхав після 2003 року з другою дружиною ОСОБА_18 , проживав із нею в м. Львові, а потім разом із нею переїхав до ОСОБА_19 .

Наведені вище обставини підтверджують також поясненнями свідків допитаних у судовому засіданні.

Так свідок ОСОБА_20 пояснила, що була знайома з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , так як вона родом з с. Хоружівка, там проживала та мала дружні відносини з їх сином ОСОБА_2 , разом відпочивали, святкували свята, тому свідку достовірно відомо, що з 2005 року ОСОБА_2 виїхав на заробітки і більше у с. Хоружівці не жив. Зі слів сусідів працював десь у Львівській області, а тоді виїхав в Білорусь. В с. Хоружівка залишились проживати подружжя ОСОБА_21 , які проживали до дня смерті ОСОБА_4 удвох. Оскільки ОСОБА_3 не мала ноги через ампутацію, вона пересувалася на інвалідному візку, чоловік доглядав за нею. Коли він помер, ОСОБА_3 не змогла покликати на допомогу, і залишалася сама в холодній хаті, поки сусіди не звернули увагу, що ніхто з будинку не виходить. Тоді викликали синів, поховали ОСОБА_4 , а після похорону ОСОБА_22 забрав матір до себе в м. Лебедин на постійне місце проживання, так як вона не могла самостійно себе обслуговувати, де вона померла та похована.

Свідок ОСОБА_23 пояснила, що знала родину ОСОБА_21 , так як вона була кумою ОСОБА_2 та хрестила його дитину, сина ОСОБА_24 . Свідку достовірно відомо, що шлюб її кумів розпався, дружина ОСОБА_25 виїхала в м. Лебедин, а ОСОБА_2 виїхав з села та з 2005 року і більше у с. Хоружівці не жив. На день смерті батька ОСОБА_2 постійно проживав у Львові. В с. Хоружівка залишились проживати подружжя ОСОБА_21 , які проживали до дня смерті ОСОБА_4 вдвох. Оскільки ОСОБА_3 не мала ноги через ампутацію, чоловік доглядав за нею. Коли він помер, сусіди не одразу звернули увагу, що ніхто з будинку не виходить. Коли сусіди зайшли в будинок та з`ясували, що ОСОБА_4 помер, викликали синів, поховали ОСОБА_4 , а після похорону ОСОБА_22 забрав матір до себе в м. Лебедин на постійне місце проживання, де вона померла та похована.

Свідок ОСОБА_26 пояснила, що знала родину ОСОБА_21 , так як вона дружила з ОСОБА_2 та його дружиною ОСОБА_6 . Після того як їх шлюб розпався свідок перестала спілкуватися з ОСОБА_2 . ОСОБА_2 виїхав з села з 2005 року і більше у с. Хоружівці не жив. На день смерті батька ОСОБА_2 постійно проживав у Львові. В с. Хоружівка залишились проживати подружжя ОСОБА_21 , які до дня смерті ОСОБА_4 проживали вдвох. Оскільки ОСОБА_3 не мала ноги через ампутацію, вона пересувалася на інвалідному візку, чоловік доглядав за нею. Коли він помер, ОСОБА_3 не змогла покликати на допомогу, і залишалася сама в будинку, поки сусіди не звернули увагу, та не зайшли до будинку де з`ясували, що ОСОБА_4 помер. Тоді викликали синів, поховали ОСОБА_4 , а після похорону ОСОБА_22 забрав матір до себе в м. Лебедин на постійне місце проживання так як вона не могла самостійно себе обслуговувати, де вона померла та похована.

Свідок ОСОБА_27 пояснила, що є сусідкою ОСОБА_1 в м. Лебедин, знала не близько ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як батьків позивача, вони приїжджали до нього в гості. Пізніше ОСОБА_1 забрав матір до себе на постійне місце проживання, бо в неї була ампутована нога, вона пересувалася на інвалідному візку і потребувала догляду. Також свідку відомо що ОСОБА_3 померла в м. Лебедин, її чоловік допомагав ОСОБА_1 в організацїї її поховання. ОСОБА_3 похована в м. Лебедин.

З інформації, яка надана приватним нотаріусом Торчицькою В.М. на виконання ухвали суду встановлено, що нею не заводилися спадкові справи після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , та не посвідчувалися за повіти від імені цих осіб. З наданих нотаріусом інформаційних довідок із Спадкового реєстру вбачається, що в реєстрі відсутня інформація про заповіти/спадкові договори та спадкові справи та після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.81-90).

Таким чином, з наведеного слід дійти до висновку про те, що після смерті матері ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 прийняв спадщину, оскільки спадкодавиця на час смерті проживала разом із ним у м. Лебедин.

Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).

У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст1261 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Відповідач ОСОБА_2 на день смерті спадкодавця був зареєстрований за місцем проживання спадкодавця в с. Хоружівка Роменського району. Відповідач доводився покійному ОСОБА_4 рідним сином та відповідно до вимог ст.1262 ЦК України є спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .

Приватний нотаріус Роменського районного нотаріального округу Торчицька В.М. надала позивачу роз`яснення щодо оформлення спадщини, зазначивши, що за умови коли разом із спадкодавцем на день його смерті в будинку був зареєстрований син покійного ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , то нотаріус не має можливості видати свідоцтво про право на спадщину та рекомендувала звернутися за захистом своїх прав до суду (а.с.43).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_28 хоч і був зареєстрований за однією адресою зі спадкодавцем, однак фактично там не проживав, що також підтверджується як поясненнями свідків так і дослідженими в судовому засіданні матеріалами цивільної справи №950/1135/21.

Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.

Так, частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

За змістом пунктів 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Отже, оскільки ОСОБА_2 був зареєстрований разом з своїми батьками в житловому будинку в АДРЕСА_1 , проте не проживав, а сама по собі реєстрація місця проживання не може вважатися саме місцем проживання та свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, тому суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 , як спадкоємець ОСОБА_4 , не прийняв своєчасно спадщину, що відкрилася після смерті його батька, а отже, не набув права на спадкове майно.

Такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17-ц (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19) та від 19 травня 2021 року у справі №937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св210).

Таким чином, земельні ділянки, які належали ОСОБА_4 успадкувала його дружина, ОСОБА_3 , мати позивача як така що була зареєстрована та постійно проживала зі спадкодавцем на день його смерті.

В подальшому, оскільки ОСОБА_3 переїхала на постійне місце проживання до м. Лебедин в родину свого сина позивача ОСОБА_1 де і померла, її син ОСОБА_1 є таким, що прийняв спадщину після смерті матері, включаючи і земельні ділянки, які вона успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 .

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

У постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 592/7860/17 Верховний Суд погодився з тим, що встановлення факту неприйняття спадщини є неправильним способом захисту прав позивача і зазначав, що вказаний юридичний факт підлягає встановленню при вирішенні спадкового спору, а не як окрема позовна вимога.

За таких обставин позивачі вимушені звернутися до суду з позовом про визнання права власності на успадковане майно, обираючи передбачений п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України спосіб захисту свого права у вигляді визнання права на вказане нерухоме спадкове майно, так як у позасудовому порядку це зробити згідно чинного законодавства неможливо.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Згідно зі ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки рішення суду в такому разі буде підставою для належного оформлення ними права власності на успадковане майно.

Вимога про стягнення судових витрат позивачами не заявлена.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Недригайлівської селищної ради Роменського району Сумської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5923585700:02:003:0444 площею 0,1018 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (сіножаті), що розташована на території Сакунихського старостинського округу Недригайлівської селищної ради Роменського району, в порядку спадкування.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5923585700:03:003:0035 площею 3,8979 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (рілля), що розташована на території Сакунихського старостинського округу Недригайлівської селищної ради Роменського району, в порядку спадкування.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя : Н. М. Яковенко