Постановление суда № 140902131, 11.08.2026, Печерський районний суд міста Києва

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/43613/26-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Печерський районний суд міста Києва у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

з участю:

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України, погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з вищою освітою, розлученого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого, адвокатом та депутатом не являється,

у кримінальному провадженні № 42026000000000494 від 17.04.2026 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,

У С Т А Н О В И В:

Короткий виклад вимог клопотання.

До Печерського районного суду міста Києва надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України, погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів у кримінальному провадженні № 42026000000000494 від 17.04.2026.

В обґрунтування клопотання сторона досудового розслідування посилається на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, а саме - у прийнятті пропозиції та одержанні для себе неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди.

За даними досудового розслідування, протягом травня - серпня 2026 року ОСОБА_5 , діючи з метою реалізації злочинного умислу, висунув заявнику вимогу про передачу неправомірної вигоди у розмірі 6000 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України становило 268 500 грн, за вчинення дій, спрямованих на зняття заявника з розшуку територіального центру комплектування та соціальної підтримки за порушення правил мобілізаційного обліку та подальше його працевлаштування. На виконання висунутих вимог 20.05.2026 ОСОБА_5 одержав від заявника частину неправомірної вигоди у сумі 3000 доларів США, а 10.08.2026 - ще 3000 доларів США, що еквівалентно 134 250 грн за офіційним курсом Національного банку України, після чого його протиправну діяльність було припинено правоохоронними органами, а предмет неправомірної вигоди - вилучено. 10.08.2026 ОСОБА_5 вручено повідомлення про підозру.

Наявність ризиків, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення обґрунтовує тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, обізнаністю підозрюваного з даними свідків, суттєвим суспільним резонансом справи, вчиненої у період дії правового режиму воєнного стану під час загальної мобілізації. На переконання слідчого та прокурора, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти вказаним ризикам, у зв`язку з чим необхідним є обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою з одночасним визначенням розміру застави у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позиція учасника кримінального провадження.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав у повному обсязі з мотивів, викладених у ньому, просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб з одночасним визначенням розміру застави у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Захисник - адвокат ОСОБА_4 подав письмові заперечення на клопотання, у яких просив у його задоволенні відмовити, а у разі визнання слідчим суддею необхідності застосування запобіжного заходу - застосувати до підозрюваного більш м`який захід у виді застави або домашнього арешту. В обґрунтування заперечень захисник, посилаючись на положення ст.ст. 176, 177, 178, 183, 194, 201 КПК України та практику Європейського суду з прав людини, зазначив, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом; наведені у клопотанні ризики ґрунтуються на припущеннях і не підкріплені належними доказами; обґрунтування ризику переховування, по суті, зводиться до посилання на тяжкість інкримінованого злочину, що відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини не може бути достатньою підставою для застосування найбільш суворого запобіжного заходу. Захисник наголосив, що ОСОБА_5 є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира радіовідділення взводу зв`язку механізованого батальйону; за місцем служби характеризується позитивно; у зв`язку з дією правового режиму воєнного стану на всій території України не має реальної можливості перетнути державний кордон або виїхати на тимчасово непідконтрольну територію; раніше не судимий; на обліку в нарколога чи психіатра не перебуває.

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні позицію захисника підтримав, просив у задоволенні клопотання відмовити, а в разі визнання слідчим суддею необхідності застосування запобіжного заходу - застосувати до нього більш м`який захід, не пов`язаний із позбавленням волі.

Норми права, які підлягають до застосування, та мотиви слідчого судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт і тримання під вартою. Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання обставини є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним ризикам; найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1); знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення (п. 2); незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного (п. 3); інше перешкоджання кримінальному провадженню (п. 4); вчинення іншого або продовження того кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа (п. 5).

Відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів; тяжкість покарання; вік та стан здоров`я; міцність соціальних зв`язків, наявність родини й утриманців; наявність постійного місця роботи; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; дотримання умов раніше застосованих запобіжних заходів; розмір майнової шкоди або розмір доходу від вчинення кримінального правопорушення; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу. За п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України цей запобіжний захід може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років. Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. За п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя встановлює, чи доводять надані сторонами докази наявність обґрунтованої підозри, наявність хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра» у розумінні підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява № 42310/04, п. 175). При цьому стандарт «обґрунтованої підозри», який використовується на стадії досудового розслідування при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, ніж на стадії вирішення судом питання про винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Санкція ч. 3 ст. 369-2 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів. Таким чином, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України обмеження щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні дотримано.

Дослідивши надані стороною обвинувачення матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що на даній стадії досудового розслідування наявна обґрунтована підозра у причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України. Такий висновок ґрунтується на сукупності наданих стороною обвинувачення матеріалів, а саме:

-матеріалах ДВКР СБУ № 17/1/2/1-1146 від 15.04.2026 (а.м. 11-12);

-протоколах допиту свідка від 21.04.2026, 05.06.2026 та 10.08.2026 (а.м. 27-36, 43-46, 61-64), у яких детально описано обставини висунення ОСОБА_5 вимог про передачу неправомірної вигоди, механізм їх передачі та зміст домовленостей між сторонами;

-протоколі огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 20.05.2026 (а.м. 50-60);

-протоколі за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-відеоконтролю особи від 11.05.2026 (а.м. 66-70), яким задокументовано безпосередні обставини зустрічей підозрюваного із заявником;

-протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 10.08.2026 (а.м. 71-74), за наслідками якого у підозрюваного вилучено предмет неправомірної вигоди у сумі 3000 доларів США, а також інших матеріалах кримінального провадження.

У їх сукупності зазначені матеріали є достатніми для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення. При цьому слідчий суддя не вирішує питання, які належать до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою.

Щодо ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), слідчий суддя зазначає наступне. Доводи захисника про те, що тяжкість інкримінованого злочину сама по собі не може бути достатньою підставою для застосування тримання під вартою, слідчий суддя приймає, оскільки така позиція відповідає усталеній практиці Європейського суду з прав людини. Разом з тим наявність зазначеного ризику у цій справі обґрунтовується не лише тяжкістю злочину, а і конкретними обставинами його вчинення: підозрюваний, за версією сторони обвинувачення, діяв у спосіб, який передбачав використання завуальованих каналів комунікації (месенджер «Телеграм»), що свідчить про володіння ним навичками конспіративної поведінки; обізнаний із даними заявника та обставинами проведених щодо нього процесуальних дій. Доводи захисника про те, що в умовах правового режиму воєнного стану підозрюваний позбавлений можливості легально виїхати за межі України, слідчий суддя оцінює критично, оскільки ризик переховування може реалізуватись і без перетину державного кордону - шляхом зміни місця фактичного проживання у межах України та ухилення від участі у процесуальних діях. Усвідомлення тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим (позбавлення волі на строк до восьми років з конфіскацією майна), об`єктивно підвищує мотивацію до переховування.

Щодо ризиків, передбачених п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (знищення, приховування або спотворення речей чи документів; незаконний вплив на свідків у цьому ж кримінальному провадженні), слідчий суддя вважає їх такими, що знайшли підтвердження. Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, значна частина слідчих (розшукових) дій, спрямованих на закріплення доказової бази, не завершена; при цьому заявник ОСОБА_6 є ключовим свідком обвинувачення, його особисті дані відомі підозрюваному з огляду на обставини їх безпосередніх зустрічей та листування у месенджері; одержавши у розпорядження матеріали клопотання, ОСОБА_5 ознайомлений також і з характеризуючими даними зазначеного свідка та іншими матеріалами досудового розслідування. За таких обставин перебування підозрюваного на волі створює реальну можливість незаконного впливу на свідка ОСОБА_6 , у тому числі шляхом підкупу, умовлянь, погроз чи іншого спонукання до відмови від попередньо наданих показань або їх зміни, а також знищення чи приховування електронних носіїв інформації (мобільних пристроїв, обладнання для доступу до мережі Інтернет, акаунтів у месенджерах), що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження того, у якому підозрюється особа), слідчий суддя вважає його доведеним з огляду на спосіб і характер інкримінованих дій, які за своєю природою мають продовжуваний характер, здійснювались шляхом формування сталих протиправних схем взаємодії з третіми особами та були припинені не з ініціативи підозрюваного, а внаслідок втручання правоохоронних органів.

Відповідно до ст. 178 КПК України слідчий суддя оцінив у сукупності обставини, що характеризують особу підозрюваного. ОСОБА_5 є громадянином України, має постійне місце проживання, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , за місцем служби характеризується позитивно, раніше не судимий. Разом з тим він розлучений, на утриманні малолітніх дітей не має, що свідчить про відсутність сталих сімейних зобов`язань, які б утримували його від переховування. Наявність статусу військовослужбовця не нівелює встановлених вище ризиків: інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення вчинене саме у період проходження ним військової служби та в умовах дії правового режиму воєнного стану, його зміст полягає у сприянні ухиленню третіх осіб від військового обов`язку за винагороду, що свідчить про суттєве спотворення у підозрюваного ставлення до покладених на нього обов`язків військовослужбовця. Обставин, які б за станом здоров`я чи віком унеможливлювали перебування ОСОБА_5 в установах попереднього ув`язнення, стороною захисту не наведено, у матеріалах клопотання не міститься.

Оцінивши у сукупності наведені обставини, слідчий суддя доходить висновку, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів - ні особисте зобов`язання, ні особиста порука, ні застава, ні домашній арешт - на цій стадії досудового розслідування не здатен ефективно нейтралізувати встановлені ризики переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідка ОСОБА_6 , знищення чи приховування речей і документів, що мають істотне значення для кримінального провадження, а також продовження інкримінованої протиправної діяльності. Єдиним запобіжним заходом, який на даній стадії здатен забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України, є тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави. Враховуючи, що інкриміноване ОСОБА_5 кримінальне правопорушення є тяжким, обставини його вчинення (у період дії правового режиму воєнного стану та загальної мобілізації, з посяганням на засади мобілізаційного обліку громадян України), обсяг неправомірної вигоди, яку підозрюваний мав намір одержати (6000 доларів США), а також характер встановлених ризиків, слідчий суддя визнає обґрунтованим визначення розміру застави у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідає максимальному розміру, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України для тяжких злочинів, і становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень. Такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених обов`язків і водночас, з урахуванням його майнового стану, не є завідомо непомірним у розумінні ч. 4 ст. 182 КПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя, застосовуючи запобіжний захід у вигляді застави, зобов`язаний покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені зазначеною нормою, які за своїм змістом є необхідними для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігання встановленим вище ризикам.

З огляду на викладене, клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 176-178, 182, 183, 194, 196, 309, 372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного у кримінальному провадженні № 42026000000000494 від 17.04.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, який обраховувати з дня його затримання, 10.08.2026, тобто до 08.10.2026 включно.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у межах 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 грн (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок гривень), зобов`язавши підозрюваного ОСОБА_5 виконувати процесуальні обов`язки, визначені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

-прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

-не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утримуватися від спілкування із свідком сторони обвинувачення, у тому числі свідком ОСОБА_6 ;

-здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як підозрюваним, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві:

Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві

ЄДРПОУ: 26268059

МФО: 820172

Банк: Державна казначейська служба України м. Київ

р/р UA128201720355259002001012089

Призначення платежу: Застава за …(П.І.П., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду), від …(дата ухвали), по справі № …, внесені …(П.І.П. особи, що вносить заставу).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених обов`язків застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України, а до підозрюваного може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено та проголошено 14.08.2026 о 09:00 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1