Решение № 140901393, 23.10.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/987/26

Справа № 522/24811/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Костинюк В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Виконавчий комітет Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкування з дитиною та визначення способу участі в її виховані та спілкуванні,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі представника ОСОБА_3 12.11.2025 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Приморська районна адміністрація Одеської міської ради в особі органу опіки та піклування, та просить суд:

Зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у виховані та спілкуванні з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши наступні обов`язки матері ОСОБА_2 , а саме:

- повідомляти ОСОБА_1 про факти захворювання ОСОБА_4 ;

- погоджувати з ОСОБА_1 відвідування ОСОБА_4 різноманітних занять, спортивних секцій, шкіл, наукових та творчих гуртків, додаткових занять з репетиторами та тренерами;

- письмово погоджувати з ОСОБА_1 постійну або тимчасову зміну фактичного місця проживання ОСОБА_4 .

Визначити способи участі батька ОСОБА_5 , шляхом встановлення права батька на:

- безперешкодне та без обмежень особисте спілкування з дитиною засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку через мережу Інтернет за допомогою месенджерів Skype, Viber та інших, у період з 09:00 год по 22:00 год за Київським часом кожного дня за особистими номерами телефонів дитини та / або матері дитини та номером телефону батька, з урахуванням режиму дня, навчання, стану здоров`я дитини, зайнятістю в гуртках та інших факторів, які можуть спричинити перешкоди спілкуванню без присутності матері;

- кожні непарні дні народження дитини, та в непарні роки на свята: Новий рік, Різдво Христове, Великдень, без присутності матері дитини ОСОБА_2 , за місцем проживання ОСОБА_1 , при цьому, обов`язок щодо забирання дитини за місцем проживання ОСОБА_2 та послідуючого повернення ОСОБА_2 покласти на ОСОБА_1 ;

- щорічно разом із дитиною у період відпустки за місцем фактичного проживання / перебування батька проводити спільний відпочинок та оздоровлення тривалістю 14 діб без присутності матері;

- тимчасовий виїзд дитини за межі України з батьком з метою її оздоровлення та відпочинку повинен здійснюватися за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, з врахуванням бажання дитини, в разі заперечення матері за рішенням суду про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що дочка сторін ОСОБА_6 після розірвання шлюбу між батьками залишилася проживати з матір`ю і була фактично позбавлена можливості бачити батька. Мета позову полягає не лише у відновленні справедливості та захисті законних прав батька, але й створенні умов, за яких дитина зможе відчувати батьківську турботу, підтримку та любов, а батько бути присутнім у її житті, брати участь у важливих подіях та здійснювати належний догляд і виховання.

Ухвалою від 13.11.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано 10-денний строк для усунення недоліків позову.

Після усунення недоліків позову ухвалою суду від 24.11.2025 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 24.12.2025.

У зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в м.Одесі та необхідністю слідувати в укриття працівникам та відвідувачам суду, розгляд справи у підготовчому засіданні 24.12.2025 відкладено на 02.02.2026.

До суду 24.12.2026 надійшов відзив представника ОСОБА_2 ОСОБА_7 , згідно якого просить відмовити у задоволенні позову.

На обґрунтування відзиву зазначено, що з 2024 року у сторін сталося погіршення сімейних відносин, поведінка ОСОБА_1 суттєво змінилася: з`явилися постійні конфлікти, психологічний тиск, агресивна манера спілкування, погрози, які ймовірно були спричинені здійсненням протиправної діяльності та нестабільного способу життя. З цього періоду виникла реальна загроза психологічній та фізичній безпеці матері та дитини, що й стало підставою фактичного припинення сімейних відносин. Коли у ОСОБА_1 почалися серйозні фінансові проблеми та його стали переслідувати особи, яким він заборгував, він самовільно залишив територію України, фактично втікши за кордон, залишивши відповідачку та дитину без будь-якої підтримки та захисту. Відповідачка отримували погрози від кредиторів колишнього чоловіка в свій бік та щодо дитини. Саме ОСОБА_2 забезпечує дитині реальні, стабільні та безпечні умови життя. До подання позову позивач не цікавився станом здоров`я дитини, що вказує на те, що такі вимоги є формальними. Також позивач не брав участі у виборі та фінансуванні занять дитини, встановлення обов`язку погодження з особою, яка фактично відсутня у житті дитини створює затримку прийняття рішень та суперечить інтересам дитини. Вимога про обов`язковість погодження може використовуватися як інструмент тиску на відповідачку, створює ризик блокування розвитку дитини, унеможливлює своєчасне реагування на потреби дитини та не відповідає принципу добросовісності здійснення батьківських прав. З урахуванням того, що раніше відповідачка була змушена тимчасово залишити територію України з дитиною через погрози через незаконну діяльність батька дитини, така вимога про погодження зміни місця проживання дитини створює додаткову небезпеку для дитини. Спілкування батька з дитиною без присутності матері загрожує дитині, через іноді агресивну та нестабільну поведінку батька, який будучи в стані алкогольного сп`яніння знайомив дочку зі своєю коханкою з її дітьми, чим завдав травми дитині. Єдиною безпечною та доцільною формою контактів є спілкування за ініціативою дитини, у зручний для неї час, у присутності або під контролем матері.

У зв`язку з відключенням подачі електроенергії до приміщення суду, підготовче засідання 02.02.2026 відкладено на 18.03.2026.

У підготовчому засіданні 18.03.2026 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_8 , ОСОБА_2 та її представника Нартової І.О., судом прийнято відзив до провадження. В результаті проведеного підготовчого засідання було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 28.04.2026.

До суду 18.03.2026 надійшли письмові пояснення від представника позивача Бобровника Д.О., які фактично є відповіддю на відзив.

У вказаній відповіді на відзив представник позивача наголошує, що позивач не шахрай, обвинувальний вирок щодо нього відповідачкою не надано. Позивач повністю заблокований відповідачкою у месенджерах, у зв`язку з чим позбавлений будь-якої можливості спілкуватися з дитиною. Позивач намагався передати подарунок дитині через спільних друзів, однак відповідачка не реагувала, також позивач намагався оплатити навчання дитини, однак вихователька відмовила у прийнятті коштів, адже немає погодження матері. Твердження відповідача про відсутність інтересу позивача до життя дитини є необґрунтованим, адже вона сама блокує будь-які канали комунікації та не надає жодної інформації. Для батька ізоляція дитини вкрай важко сприймається, дитина не має бути заручником конфлікту між батьками. Твердження відповідача про емоційну нестабільність дитини через спілкування з позивачем без присутності матері не враховує реальних обставин і є маніпулятивним.

У судовому засіданні 28.04.2026 проведеному за участі ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_7 , суд задовольнив клопотання представника позивача Дідорчук І.І. про відкладення розгляду справи, наступне засідання призначено на 04.06.2026.

У судовому засіданні 04.06.2026 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_8 , ОСОБА_2 та її представника Нартової І.О. суд поновив представнику позивача строк та прийняв письмові пояснення як відповідь на відзив, було задоволено клопотання представника відповідача про долучення доказів. Судом було визнано явку позивача обов`язковою, роз`яснено право брати участь в режимі відеоконференції. З метою ознайомлення з матеріалами справи, забезпечення участі батька у судовому засіданні та пропозицією відповідача у судовому засіданні оголошено перерву до 23.07.2026.

Ухвалою від 08.06.2026 задоволено клопотання представника позивача про участь ОСОБА_1 в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

До суду 10.07.2026 надійшла заява представника відповідача ОСОБА_7 , якою виклала пропозицію відповідачки стосовно порядку спілкування батька з дитиною: щоденне дистанційне спілкування засобами телефонного, відео- або інтернет-зв`язку та щочетверга з 18:00 до 19:00 годин за київським час у присутності матері, без участі інших третіх осіб з боку батька.

До суду 23.07.2026 надійшли заперечення ОСОБА_1 на пропозицію відповідача у яких підтримав спосіб участі у вихованні дитини викладений у позові.

У судовому засіданні 23.07.2026 проведеному за участі ОСОБА_1 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, його представника ОСОБА_8 , ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_7 , суд вирішив не допитувати дитину через значний стрес, який вона отримує цією ситуацією, суд визнав обов`язковою явку органу опіки та піклування та з метою подання висновку відклав розгляд справи до 24.08.2026.

У судовому засіданні 24.08.2026 проведеному за участі ОСОБА_1 , який брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, його представника ОСОБА_8 , ОСОБА_2 та її представника Нартової І.О., суд зобов`язав Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради надати висновок щодо розв`язання спору, у зв`язку з чим оголосив перерву до 02.10.2026.

У судовому засіданні 02.10.2026 проведеному за участі ОСОБА_2 та її представника Нартової І.О., представника органу опіки та піклування Гаврилюка А.А., суд замінив третю особу орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради на Виконавчий комітет Одеської міської ради. З метою сповіщення заміненої третьої особи розгляд справи відкладено на 09.10.2026.

У судовому засіданні 09.10.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи. Представник відповідача Нартова І.О. просила задовольнити позов частково, просила визначити спосіб участі батька у спілкуванні з дитиною у відповідності до висновку органу опіки та піклування. ОСОБА_2 підтримала свого представника. Представник Виконавчого комітету Одеської міської ради Гаврилюк А.А. просив врахувати висновок при ухваленні рішенні.

Позивач не підключився до судового засідання, був офлайн в системі відеоконференції. Представник позивача не з`явилася у судове засідання, причини неявки суду не повідомила.

Згідно ч.1 ст.244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Суд перейшов до стадії ухвалення рішення та оголосив, що проголошення рішення відбудеться 23.10.2026 о 12:30 год.

Як вказувалося вище, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, яке подане 09.10.2026 та мотивоване післяопераційним періодом. Лікарі не рекомендують позивачу брати участь у судових засіданнях та інших процесах, що потребують тривалої концентрації та емоційного навантаження.

На попередні засідання ОСОБА_1 також подавав клопотання про відкладення. До першого та другого клопотання про відкладення доказів лікування чи перенесеної операції не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Отже, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони.

Позивач не навів підстав обов`язкової участі у судовому засіданні, не зазначив підстав неприбуття представника у судове засідання, не надав доказів для підтвердження поважності причин неявки у судове засідання. Зважаючи вищевикладене та строки розгляду справи, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у період з 08 серпня 2018 року по 24 листопада 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, що вбачається з рішення Приморського районного суду м.Одеси від 23 жовтня 2024 року у справі №522/13574/24, яке набрало законної сиди 24 листопада 2024 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася донька ОСОБА_9 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с.15).

ОСОБА_9 відвідує приватний заклад «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) «Хепі Тайм-4», на підтвердження чого надано договір про надання послуг з організації виховання та навчання дитини дошкільного віку від 23.10.2023 (додаток до відзиву міститься в системі «Електронний суд»).

ОСОБА_9 має поліс медичного страхування згідно Договору №2025.06.19-01-ДМС від 19.06.2025, що вбачається з довідки Первинної профспілкової організації працівників державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (додаток до відзиву міститься в системі «Електронний суд»).

Одеською обласною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42024160000000071, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 09.04.2024 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.205-1, ч.ч.1, 3 ст. 212, ч.ч.1, 3 ст. 358, ч.1 ст. 364 КК України, однак лист Одеської обласної прокуратури від 23.12.2025 не вказує про те, що ОСОБА_10 є підозрюваним чи обвинувачуваним у вказаному кримінальному провадженні (додаток до відзиву міститься в системі «Електронний суд»).

Лист Одеської обласної прокуратури адресований не учаснику справи суд не приймає до уваги, як не допустимий доказ.

17 грудня 2025 року ОСОБА_2 звернулася до відділу поліції №2 ОРУП №1 з заявою-повідомлення про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства (додаток до відзиву міститься в системі «Електронний суд»).

Згідно висновку органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради №01-17/713 від 28.08.2026 визначено спосіб участь ОСОБА_1 у вихованні малолітньої ОСОБА_11 , враховуючи стан здоров`я дитини, розпорядок дня дитини, за умови забезпечення батьком необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини, встановивши графік зустрічей наступним чином: безперешкодне та без обмежень особисте спілкування батька з дитиною засобами телефонного та електронних засобів зв`язку за допомогою інших засобів аудіо- та відеозв`язку, у тому числі за допомогою WhatsApp, Viber, Telegram або аналогічних, протягом дня у період вранці з 08:00 годин до 09:00 годин та ввечері з 16:00 годин до 18:00 годин за особистими номерами телефонів дитини та/або матері дитини та номером телефону батька з урахуванням режиму дня дитини, стану здоров`я та бажання дитини (а.с.139-147).

Переписки додані сторонами враховані судом.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

У статті 5 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок наголошено на необхідності вжиття заходів щодо зміни соціальних та культурних моделей поведінки чоловіків і жінок для досягнення викоренення забобонів, звичаїв та всіх інших проявів, що ґрунтуються на ідеї неповноцінності чи зверхності однієї із статей або стереотипності ролі чоловіків і жінок, а також визначення загальної відповідальності чоловіків і жінок за виховання та розвиток своїх дітей за умови, що в усіх випадках інтереси дітей мають перевагу.

В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2023 року («Терещенко проти України», № 35481/20), у якому суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною (4 дні на місяць) без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема якщо ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини.

Рівноцінне спілкування малолітньої дитини з батьком в тій же мірі, що і з матір`ю, відповідає її якнайкращим інтересам.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства.

Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Отже, між сторонами існує спір щодо участі батька у вихованні доньки. Позивач виїхав за межі території України та на час звернення до суду стверджував, що відповідачка всюди заблокувала можливість спілкування з донькою, а в процесі розгляду справи відповідачка надала скріншоти спілкування ОСОБА_12 з батьком засобами електронного зв`язку. Відповідачка стверджує, що спасала себе і дитину від кредиторів позивача, у зв`язку з чим уникала спілкування, проте на підтвердження таких доводів доказів не надала.

Згідно висновку органу опіки та піклування ані ОСОБА_1 ані ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності та адміністративної відповідальності за ст. 184, 173-2 КУпАП не притягалися, у розшуку не перебувають.

Батько, який проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дітей від зустрічей з батьком.

З матеріалів справи не вбачається негативний вплив батька на дитину, однак графік зустрічей, який вимагає позивач, суд відхиляє.

ОСОБА_1 перебуває за кордоном і крім щоденного спілкування в електронній формі прагне забирати дитини до себе 14 днів на рік та кожні непарні роки на свята.

Наразі малолітня ОСОБА_13 проживає з матір`ю. Для НОМЕР_2 ОСОБА_12 очевидно буде стресовою ситуація, коли вона опиниться за кордоном без матері, яку бачить щодня, лише з батьком на два тижні (14 днів), тому суд відхиляє такі вимоги позивача.

Окрім того, судом у судовому засіданні підіймалося питання того як п`ятирічна Лея має потрапити від матері з Одеси до батька за кордон, на що позивач стверджував, що може забирати дитину, однак будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 може легально заїжджати та виїжджати з України суду представлено не було.

Спільне святкування свят батька з дочкою має місце бути, але за умови реальності їх зустрічі та безпечного переміщення малолітньої ОСОБА_4 , що на разі позивачем не забезпечено.

Тож, враховуючи обставини сучасного життя в Україні, проаналізувавши обставини справи та доводи сторін суд дійшов висновку про те, що спосіб участі визначений органом опіки та піклування є найбільш прийнятним на цей час.

Європейський суд з прав людини зазначав, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

При вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Як вказувалося вище суд вирішив не опитувати п`ятирічну ОСОБА_14 , з огляду на юний вік та емоційну шкоду, яку їй завдає конфлікт між батьками.

При вирішенні спорів щодо дітей вирішальним є питання, чи було забезпечено справедливу рівновагу між задіяними конкуруючими інтересами: інтересами дитини, двох батьків і громадського порядку, в межах свободи розсуду, наданої державі у таких питаннях (Maumousseau і Washington v. France, заява № 39388/05 від 06 грудня 2007 року, § 62), проте, не забуваючи, що найвищі інтереси дитини мають бути першочерговим міркуванням (Gnahore v. France, заява № 40031/98 від 19 вересня 2000 року, § 59; X v. Latvia [ВП], заява № 27853/09 від 26 листопада 2013 року, § 95). В останній справі ЄСПЛ підкреслив, що існує широкий консенсус, у тому числі й у міжнародному праві, на користь думки, що найкращі інтереси дитини мають першочергове значення (§ 96). Інтереси батьків, особливо у регулярному спілкуванні з дитиною, лишаються, однак, тим чинником, який слід враховувати при врівноважуванні різних задіяних інтересів (Kutzner v. Germany, заява № 46577/99 від 26 грудня 2002 року, § 58, 62).

Позивач не позбавлений можливості у разі зміни обставин, які б підтверджували наявність емоційного зв`язку між батьком та дитиною та відсутність стресу у Леї, досягнення нею трохи старшого віку, на звернення до суду з іншим позовом про зміну встановленого способу участі батька у вихованні доньки.

При тому суд наголошує, що мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають неповнолітні брати та сестри, зобов`язані сприяти їхньому спілкуванню (частина третя статті 259 СК України).

Отже, присутність матері на зустрічах батька з донькою в онлайн режимі не має означати конфліктне спілкування між колишнім подружжям, батьки мають бути зосереджені на інтересах доньки, яка заслуговує на любов та опіку обох своїх батьків.

Слід також вказати, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

За таких обставин, суд приходить до переконливого висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, визначивши спосіб участь батька у виховані доньки у відповідності до визначеного органом опіки та піклування.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи: Виконавчий комітет Одеської міської ради, про усунення перешкод у спілкування з дитиною та визначення способу участі в її виховані та спілкуванні задовольнити частково.

Визначити способи участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вихованні малолітньої ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , враховуючи стан здоров`я дитини, розпорядок дня дитини, за умови забезпечення батьком необхідного духовного, фізичного та морального розвитку дитини, встановивши графік зустрічей наступним чином: безперешкодне та без обмежень особисте спілкування батька з дитиною засобами телефонного та електронних засобів зв`язку за допомогою інших засобів аудіо- та відеозв`язку, у тому числі за допомогою WhatsApp, Viber, Telegram або аналогічних, протягом дня у період вранці з 08:00 годин до 09:00 годин та ввечері з 16:00 годин до 18:00 годин за особистими номерами телефонів дитини та/або матері дитини та номером телефону батька з урахуванням режиму дня дитини, стану здоров`я та бажання дитини.

В іншій частині позову відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 23 жовтня 2026 року.

Суддя: В.Я.Бондар