Решение № 140901145, 15.10.2026, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/10549/25

Провадження №2/552/1135/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2026 Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Самсонової О.А.

секретар судового засідання Хрипунова Т.В.,

учасники справи та їхні представники:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача адвокат Лисенко Світлана Сергіївна,

відповідач ОСОБА_2 ,

відповідач ОСОБА_3 ,

третя особа Київська районна у місті Полтаві рада,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки в окремий об`єкт нерухомого майна та визначення порядку користування земельною ділянкою, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки в окремий об`єкт нерухомого майна та визначення порядку користування земельною ділянкою.

В позовній заяві зазначив, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 1/2 частка житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками другої половини будинку АДРЕСА_1 .

Останнім часом взаємовідносини між позивачем та відповідачами погіршилися, вони не можуть знайти спільної мови з приводу порядку користування земельною ділянкою, проявляють байдужість та інертність щодо спільної приватизації земельної ділянки на якій знаходиться домоволодіння та питань щодо виділення частин домоволодіння в натурі кожному окремо.

Відповідачі, як сусіди, яким належить інша частина житлового будинку, ведуть аморальний спосіб життя, частина їхнього подвір`я по паркану занедбана, поспілкуватися з ними немає можливості, оскільки застати їх вдома практично не можливо.

Причиною непорозумінь по переліченим питанням є небажання відповідачів сприяти в оформленні документів по будь - якому з поставлених у позові питань. Вони ведуть себе пасивно, та відмовляються вчиняти дії, без яких позивач не може в повній мірі реалізувати своє право на вільне володіння, користування та розпорядження приватною власністю, в тому числі і оформлення права приватної власності на земельну ділянку в подальшому.

Своїми пасивними діями та бездіяльністю відповідачі по суті обмежують право позивача вільно розпоряджатися своєю часткою домоволодіння, оскільки він бажає виділитися в одиницю, а відповідачі в позасудовому порядку дане питання вирішити не бажають.

З цих причин позивач обмежений в праві розпорядження належною йому приватною власністю.

Тому позивач просив суд припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши в натурі належну йому 1/2 частину житлового будинку та визнати за ним право приватної власності на окремий об`єкт нерухомого майна, без зміни цільового призначення, з можливістю подальшого присвоєння окремої поштової адреси.

Визнати технічно можливим виділ частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, у такому складі: частина житлового будинку літ. А-1 загальною площею 49,8 кв. м, а саме приміщення: коридор № 1-1 площею 1,5 кв. м; санвузол № 1-2 площею 4,9 кв. м; кухня № 1-3 площею 9,1 кв. м; передпокій № 1-4 площею 8,4 кв. м; кімната № 1 -5 площею 7,0 кв. м; кімната № 1 -6 площею 18,9 кв. м; ворота, огорожі № 3, що відповідає висновку експертного будівельно-технічного дослідження та відображено у додатку № 2 до Висновку.

Визначити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , загальною площею 418 кв.м., кадастровий номер 5310136400:01:005:0135, виділивши в користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 246 кв.м. згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 73 виконаного судовим експертом Федоровим Дмитром Федоровичем 22 жовтня 2025 року (позначена на схемі додатку № 3 зеленим кольором), частину ділянки площею 172 кв.м. виділити в окреме володіння іншим співвласникам ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (позначена на схемі додатку №3 жовтим кольором).

Ухвалою судді Київського районного суду м.Полтави від 07 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.40).

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відзиви на позов не надали.

Ухвалою суду від 09 квітня 2026 року витребувано у приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвої Валентини Іванівни докази, а саме: копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого ОСОБА_2 за реєстровим №1032, посвідченого нотаріусом 13.10.2020.

У Приватного підприємства Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» витребувано відомості: чи здійснювалась Приватним підприємством Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» реєстрація прав власності на житловий будинок з господарськими спорудами розташований за адресою: АДРЕСА_1 , якщо така реєстрація прав здійснювалась, за ким було зареєстровано право власності на вказаний житловий будинок з господарськими спорудами станом на 31 грудня 2012 року, який розмір земельної ділянки, на якій розташовано житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.96).

Інші заяви по суті справи та клопотання сторонами суду не подавалися.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, уповноваживши адвоката Лисенко С.С. представляти її інтереси в суді.

Представник позивача Лисенко С.С. в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та просила його задовольнити. При цьому посилалась на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи. Про причини неявки суду не повідомили.

Третя особа Київська районна у м. Полтаві рада, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направила.

Враховуючи відсутність підстав, передбачених ст.223 ЦПК України для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача, що в засідання не з`явилась.

Заслухавши представника позивача, дослідивши докази у справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 27 вересня 2021 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвою В.І., на праві власності належить 1/2 частина житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.10-12).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 13 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвою В.І., інша 1/2 частина житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 належить в рівних частках ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.108).

Вказаний будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці площею 0,0418 га з кадастровим номером 5310136400:01:005:0135.

За приписами статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Частиною третьою статті 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно з частинами першою та другою статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183, 358, 364 ЦК України, виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести з несуттєвим відступленням від розміру ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.

Як роз`яснив Верховний Суд в постанові від 03 грудня 2020 року у справі № 285/1265/18, провадження № 61-44858св18 ураховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишається, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

Верховний Суд наголосив, що визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників.

Позивач же всупереч вказаній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом, заявляє вимоги про виділ йому в натурі 1/2 частини житлового будинку загальною площею 49,8 кв.м., а відповідачам 46,8 кв.м., виходячи саме з порядку користування будинком, а не з розміру часток, оскільки в такому випадку 1/2 частина будинку становила б 48,3 кв. м.

Відходження від розміру часток співвласників жодним чином не мотивовано позивачем та не підтверджено доданими до справи доказами.

Також позивач жодним чином не навів доказів та не заявляв вимог щодо розподілу будинку з врахуванням господарських будівель і споруд.

Так, з договору купівлі-продажу посвідченого 27 вересня 2021 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвою В.І., вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності належить 1/2 частина житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому у вказаному договорі вказано, що в цілому за вказаною адресою розташовано: житловий будинок літ. А-1, загальною площею 96,6 кв.м., житловою площею 54,6 кв.м., господарські будівлі і споруди: гараж Б, сарай Б1, погріб б1, гараж б2, вбиральня В, огорожа №1, №2, ворота огорожі №3 (а.с.10-12).

У свідоцтві про право на спадщину за заповітом, посвідченому 13 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Медвєдєвою В.І., згідно якого інша 1/2 частина житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 належить в рівних частках ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , також вказано склад нерухомого майна: житловий будинок літ. А-1, загальною площею 91,4 кв.м., житловою площею 54,5 кв.м., господарські будівлі і споруди: гараж Б, сарай Б1, погріб б1, гараж б2, вбиральня В, огорожа №1, № НОМЕР_1 , ворота огорожі №5 (а.с.108).

Тобто, на час набуття права власності і позивачем, і відповідачами на спірний житловий будинок домоволодіння складалося з житлового будинку А-1 та господарських будівель і споруд: гаражу Б, сараю Б1, погребу б1, гаражу б2, вбиральні В, огорожі, воріт огорожі.

Проте, при вирішенні питання про виділ йому в натурі 1/2 частини житлового будинку, позивач не заявляє вимог щодо розподілу господарських будівель і споруд.

Як вбачається з висновку експерта №73 за результатами будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження на замовлення ОСОБА_1 від 22 жовтня 2025 року, основні технічні параметри будинків, будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 визначені згідно технічного паспорту, опису об`єкта в реєстрі прав власності на нерухоме майно та натурних обстежень, проведених експертом.

На земельній ділянці розташовані:

одноповерховий садибний житловий будинок літ. А-1 зі складом приміщень відповідно до таблиці 1,

господарські будівлі і споруди, наведені у таблиці 2:

гараж Б демонтовано, залишки ліквідовані,

гараж НОМЕР_2 демонтовано, залишки ліквідовані,

сарай Б1 демонтовано, залишки ліквідовані,

погріб б1 демонтовано, залишки ліквідовані,

вбиральня В демонтовано, залишки ліквідовані,

огорожа №1 у володінні інших співвласників,

огорожа №2 у володінні інших співвласників,

ворота огорожі - №3 у володінні ОСОБА_1 .

Але в іншій частині висновку експерта (розділ «По другому питанню», а.с. 24, зворот) експерт зазначив, що зважаючи на нормативно-методичну основу проведення експертизи, виходячи із поставленого питання і думки співвласників щодо фактичного володіння майном, до складу частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що досліджується на предмет встановлення можливості чи неможливості виділення в окремий об`єкт нерухомого майна, входять:

частина житлового будинку літ. А-1 загальною площею 49,8 кв.м., у складі приміщень: коридор №1-1 площею 1,5 м2, санвузол №1-2 площею 4,9 м2, кухня №1-3 площею 9,1 м2, передпокій №1-4 площею 8,4 м2, кімната №1-5 площею 7 м2, кімната №1-6 площею 18,9 м2 (додаток №2) інвентаризаційною вартістю 67651 грн;

допоміжні господарські споруди: літня кухня літ.К, вбиральня літ.С, літній душ літ.Р, погріб літ. а3, колонка питна №2, огорожа №4, ворота огорожі №5 (додаток №3) - інвентаризаційною вартістю 6213 грн.

Хоча наявність у домоволодінні господарських будівель і споруд, таких як літня кухня літ.К, вбиральня літ.С, літній душ літ.Р, погріб літ. а3, колонка питна №2 іншими доказами не доводиться, експерт визначив вартість цих об`єктів в розмірі 6213 грн та врахував їх вартість при визначенні вартості часток співвласників та визначенні питання щодо можливості розподілу житлового будинку з господарськими спорудами.

Крім того, варіант, за яким позивач просить суд здійснити виділ його частки в одиницю, призведе до порушення прав інших співвласників та зробить неможливим використання їхньої частки будинку за призначенням.

До такого висновку суд прийшов на підставі аналізу наступних доказів.

Однією із обставин, яка підлягає встановленню судом під час розгляду даної справи, є склад домоволодіння, зі складу якого позивач просить суд виділити належну йому частку.

Але, актуального технічного паспорту будинку, з якого б вбачалось, які саме будівлі і споруди на даний час наявні у домоволодінні, яке їх розташування, склад, площа, тощо, до матеріалів справи позивач не надав.

З технічного паспорту, долученого до справи, який було складено станом на 11 серпня 2021 року, вбачається, що в спірному будинковолодінні були наявні наступні будівлі і споруди: житловий будинок літ. А-1, гараж Б, гараж НОМЕР_2 , сарай Б1, погріб б1, вбиральня В, огорожа №1, № НОМЕР_3 , ворота огорожі №3 (а.с16-20).

Цей же склад будівель і споруд знайшов своє відображення у тексті договору купівлі-продажу від 27 вересня 2021 року (а.с.10-12), Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27 вересня 2021 року (а.с.13-14), та з невеликими відхиленнями у свідоцтві про право на спадщину за заповітом від 13 жовтня 2020 року (а.с.108).

Наведеним спростовуються пояснення представника позивача в судовому засіданні про те, що на час придбання ОСОБА_1 частини зазначеного житлового будинку гараж Б, гараж НОМЕР_2 , сарай Б1, погріб НОМЕР_4 та вбиральня В вже були демонтовані.

В той же час, з наявного у справі технічного паспорту вбачається, що приміщення будинку фактично використовуються як дві квартири:

квартира АДРЕСА_2 у складі приміщень: коридор №1-1 площею 1,5 кв.м., санвузол №1-2 площею 4,9 кв.м., кухня №1-3 площею 9,1 кв.м., передпокій №1-4 площею 8,4 кв.м., кімната №1-5 площею 7 кв.м, кімната №1-6 площею 18,9 кв.м., загальною площею 49,8 кв.м., житловою площею 25,9 кв.м.;

квартира АДРЕСА_3 у складі приміщень: веранда № І площею 8,0 кв.м., кладова ІІ площею 1,7 кв.м., кухня №2-1 площею 8,4 кв.м., кімната №2-2 площею 20,6 кв.м., кімната №2-3 площею 8,1 кв.м.

Тобто, квартира АДРЕСА_3 , яка перебуває в користуванні відповідачів, санвузла, вбиральні не має.

При цьому на території земельної ділянки була розташована вбиральня літ. В.

На даний час, як вбачається з висновку експерта, вбиральня літ. В демонтована, залишки ліквідовані.

Таким чином, позивач пропонує залишити у власності відповідачів частину житлового будинку, яка не має ні санвузла в будинку, ні вбиральні надворі.

Вказаний розподіл суперечить Державним будівельним нормам (зокрема п. 7.23 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення» зі змінами), згідно яких при проектуванні одноквартирних індивідуальних будинків у місцевості, де немає каналізації, допускається влаштування в цих будинках люфт-клозетів з вигребами, які повинні розташовуватися біля заднього чи бічного фасаду із північного боку.

Не зважаючи на це, експерт у Висновку експерта №73 за результатами будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження на замовлення ОСОБА_1 від 22 жовтня 2025 року зазначив, що інша 1/2 частина житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , також може існувати як окремий ізольований об`єкт нерухомого майна у складі:

- частина житлового будинку літ. А-1 загальною площею 46,8 кв.м. у складі приміщень: веранда № І площею 8,0 кв.м., кладова ІІ площею 1,7 кв.м., кухня №2-1 площею 8,4 кв.м., кімната №2-2 площею 20,6 кв.м., кімната №2-3 площею 8,1 кв.м.,

- огорожа №1, огорожа №2 (а.с. 27).

З наведених причин, а також зважаючи на вказані вище недоліки висновку експерта, суд критично оцінює висновок експерта №73 за результатами будівельно-технічного та земельно-технічного дослідження та не приймає його до уваги, а тому при розгляді справи по суті приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності технічної можливості виділу належної йому частки в окремий об`єкт нерухомого майна.

З копії технічного паспорту також вбачається, що станом на день його виготовлення огорожа №1, яка фактично ділила земельну ділку спірного домоволодіння на дві частини, мала неправильну форму, змінювала свій напрямок посеред земельної ділянки в напрямку земельної ділянки АДРЕСА_4 під прямим кутом і закінчувалась на межі сараю Б1.

Цим земельна ділянка ділилася на дві частини, з яких ділянка, яка прилягає до частини будинку, що на даний час перебуває в користуванні позивача, була меншою, інша частина, яка прилягає до частини будинку, яка перебуває в користуванні відповідачів, була більшою та мала неправильну форму, що нагадує обернену літеру Г, і саме на цій частині ділянки була розташована вбиральня В (а.с. 17).

Будь-яких доказів того, що між співвласниками будинку наявна згода на зміну порядку користування земельною ділянкою, в тому числі на демонтаж єдиної вбиральні, якою могли користуватись відповідачі, до матеріалів справи позивач не надав.

В той же час, експертом у висновку №23 встановлено фактичне користування земельною ділянкою, при якому в користуванні позивача перебуває ділянка площею 246 кв.м., в користуванні відповідачів 172 кв.м., а її розподіл між співвласниками здійснено по прямій лінії від АДРЕСА_1 до ділянки по АДРЕСА_5 (а.с. 30).

При цьому частина ділянки, на якій раніше була вбиральня літ. В тепер зазначена як така, що перебуває в користуванні позивача.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач же, зазначаючи у позовній заяві, що останнім часом взаємовідносини відповідачами погіршилися, вони не можуть знайти спільної мови з приводу порядку користування земельною ділянкою, в той же час не надав доказів згоди відповідачів на зміну порядку користування земельною ділянкою, і як наслідок, господарськими будівлями і спорудами, які на ній розташовані або були розташовані.

Таким чином, розглядаючи справу на підставі наявних у ній доказів, суд встановив, що позивач не довів наявності технічної можливості виділити в окрему частину нерухомого майна належну йому частку житлового будинку з господарськими спорудами та визначити порядок користування земельної ділянки за варіантом, вказаним у висновку експерта як варіант фактичного користування земельною ділянкою.

Крім того, позивачем не доведено, що такий виділ його частки не призведе до порушення права власності на спірний будинок відповідачів, а також що зміна порядку користування земельною ділянкою відбулася зі згоди відповідачів, інтересам яких така зміна очевидно суперечить.

Тому в задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову понесені позивачем витрати покладаються на нього та не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідачів.

Керуючись ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ частки в окремий об`єкт нерухомого майна та визначення порядку користування земельною ділянкою - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ,

відповідач ОСОБА_2 , проживаюча: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ,

відповідач ОСОБА_3 , проживаючий: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ,

третя особа Київська районна у місті Полтаві рада, адреса: м. Полтава, вул. Решетилівська, 1/2, код ЄДРПОУ 34204415є

Повне судове рішення складено 22 жовтня 2026 року.

Головуючий О.А.Самсонова