Решение № 140899700, 23.10.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської областіСправа № 213/3029/26

Номер провадження 2/213/2122/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Попова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 213/3029/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Позивач, звернувшись до суду з позовом, просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 33 973,85 грн та судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 17.02.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено електронний договір № 3684789 про надання споживчого кредиту. Згідно з умовами кредитного договору: сума кредиту складає 11 950,00 грн, строк кредиту 7 днів, відсотки за користування кредитом 1,9 % від суми кредиту за кожен день користування. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .

Відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав. 13.09.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" укладено договір факторингу № 13/09/2021, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників, зокрема до відповідача.

Процесуальні дії у справі.

16.07.2026 позовна заява надійшла до суду.

22.07.2026 отримано інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача.

23.07.2026 позовна заява залишена без руху.

27.07.2026 усунуто недоліки.

26.08.2026 позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Витребувано докази.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Заяви, клопотання.

Заяв та клопотань від сторін не надходило. У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом.

17.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 3684789.

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит в сумі 11 950,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку НОМЕР_1 , строк кредиту 7 днів, стандартна процентна ставка 1,9 % в день, знижена процентна ставка 1,805 % в день.

Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього договору (п. 2.2 договору).

Відповідно до розділу 4 договору строк кредиту може бути продовжено за ініціативою споживача шляхом здійснення платежу на користь кредитодавця у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених процентів.

Відповідно до п.п. 4.3.1, 4.3.2 п. 4.3 договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп.4.2.2- 4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених в пп.4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку передбаченому п.4.2. договору.

ТОВ «АвентусУкраїна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав, надавши 17.02.2021 кредит в сумі 11 950,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується інформацією, витребуваю в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» за клопотанням позивача.

Відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», заборгованість за кредитним договором становить 33 973,85 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 11 950,00 грн, заборгованість за процентами 22 023,85 грн. Проценти нараховані з 17.02.2021 по 01.06.2021.

13.09.2021 між ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» укладено договір факторингу №13/09/2021, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитними договорами, зокрема укладеним з відповідачем (запис № 3933 в реєстрі боржників до договору факторингу) на суму 33 973,85 грн.

Отже, позивач набув право вимоги грошових коштів від відповідача за вищезазначеним договором, про що було повідомлено відповідача шляхом направлення відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену ним при укладенні кредитного договору.

Матеріали справи не містять даних про те, що відповідач оспорював договір факторингу в частині переданої вимоги за кредитним договором з підстав недійсності внаслідок невидачі кредиту чи припинення зобов`язання у зв`язку з повним виконанням тощо.

Заборгованість відповідача за кредитним договором не сплачена і становить 33 973,85 грн, з яких: заборгованість за кредитом 11 950,00 грн; заборгованість за процентами 22 023,85 грн;

Зміст спірних правовідносин.

Встановленим обставинам відповідають правовідносини з відступлення права грошової вимоги фактору, належного виконання зобов`язань за договором кредиту та з недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань і наслідків, які виникають при неналежній відмові.

Норми права, які застосовує суд.

Так згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з кредитного договору.

Частиною першою статті 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передавання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За статтею 12 цього Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Висновок суду.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору з первісним кредитором, після підписання якого між сторонами договору виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання повернути кредитору кошти відповідно до умов договору і сплатити відсотки за користування ними; передача права вимоги за цим договором позивачу.

Так, позивачем надано як докази на підтвердження позовних вимог копію кредитного договору, укладеного відповідачем з первісними кредиторами, копію договору факторингу, витяг з реєстру боржників, розрахунок заборгованості.

Відповідачем не спростовано факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та користування ними.

При визначенні розміру заборгованості суд бере до уваги наданий позивачем розрахунок заборгованості первісного кредитору, який містять відомості про щоденні нарахування, складові заборгованості та їхній розмір.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, жодного доказу щодо сплати ним кредитних коштів в повному обсязі не надав, наявність заборгованості не спростовано.

Таким чином, судом встановлено, що заборгованість відповідача за тілом кредиту становить 11 950,00 грн, за процентами 22 023,85 грн.

Проценти нараховані в межах визначеного договором строку кредитування з урахуванням пролонгацій за ініціативою позичальника та на автоматичних умовах.

Тобто позивачем доведено порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитними договорами.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Розмір заборгованості за кредитним договором відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано.

За таких підстав позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір, що був сплачений ним при зверненні до суду, у розмірі

2 662,40 грн.

Згідно з пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, в його рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до Постанови Верховного суду від 11.11.2021 у справі № 922/449/21 витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до позову судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 10 000,00 грн, на підтвердження яких позивачем надано: договір про надання юридичних послуг від 01.08.2024 № 01/08/2024-А, акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 3684789 від 18.05.2026, з якого видно, що у вартість наданих послуг входить представництво інтересів клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою до ОСОБА_1 , у тому числі участь у судових засіданнях, вартістю 1 640,00 грн.

Оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в сумі 1 640,00 грн не є доведеними.

Тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 360,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 76-81, 89, 95, 137, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" заборгованість за кредитним договором № 3684789 від 17.02.2021 у розмірі 33 973 (тридцять три тисячі дев`ятсот сімдесят три) грн 85 коп., з яких: заборгованість за кредитом 11 950,00 грн; заборгованість за процентами 22 023,85 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ" сплачений судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 8 360,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ", адреса: вул. Глибочицька, буд. 40, м. Київ, код ЄДРПОУ 40966896.

Відповідач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 23 жовтня 2026 року.

Головуючий суддя В.В. Попов.