Постановление суда № 140899422, 23.10.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/17965/26

Провадження № 1-кс/175/2370/26

У Х В А Л А

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

23 жовтня 2026 року с-ще Слобожанське

Слідчий суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , розглянувши в судовому засіданні клопотання слідчої СВ ВП №2 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №62026170030022721 від 25.08.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чарівне Миколаївського району Одеської області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом, на посаді гранатометника 3 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 30.07.2024 Київським районним судом м. Одеси за ч.2 ст.286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, звільнений 20.08.2025 умовно достроково на невідбуту частину покарання 2 роки 6 місяців 1 день,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

23.10.2026 слідча ОСОБА_5 звернулася до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосування іншого, менш суворого запобіжного заходу, слідчим обґрунтовано тим, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив тяжке кримінальне правопорушення, максимальне покарання за яке передбачено у виді позбавлення волі до 10 років, а також наявністю ризиків передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливістю переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання і просив його задовольнити з огляду на наявність зазначених в клопотанні ризиків і неможливості застосування іншого, менш суворого запобіжного заходу.

Підозрюваний ОСОБА_4 просив у задоволенні клопотання відмовити, з огляду на необґрунтованість зазначених прокурором ризиків.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив наступне.

Відомості про кримінальні правопорушення 25.08.2026 внесені до ЄРДР за №62026170030022721 з правовою кваліфікацією ч.5 ст.407 КК України.

21.10.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру, згідно якої він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом на особливий період, та проходячи військову службу на посаді гранатометника 3 штурмового спеціалізованого відділення 2 штурмового спеціалізованого взводу 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 , діючи умисно, з метою ухилення від військової служби, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 14 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин, 14.04.2026 о 10:00 самовільно залишив частину та був відсутній у розташуванні 2 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану) та проводив час на власний розсуд не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби, та був незаконно відсутній на службі до 21.10.2026, коли місце його знаходження було встановлено працівниками ВП №2 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області на території Дніпровського району Дніпропетровської області (з диспозицією с-ще Слобожанське), внаслідок чого кримінальне правопорушення було припинено.

Умисні дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, як самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану.

При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує наступне.

Згідно з положеннями статті 5 пункту 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Статтею 29 Конституції України передбачено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.

У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як визначено ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого та інші відомості.

Про існування обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України можуть свідчити наступні докази: повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України; рапортом командира спецбатальйону (ШКВАЛ) в/ч НОМЕР_1 ; актом службового розслідування, проведеного за фактом нез`явлення до військової частини без поважних причин, з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану, військовослужбовцем (крім строкової служби) в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 ..

Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України відноситься до тяжких кримінальних проступків.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі від 23 січня 2012 року № 30671/04 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Так ризик переховування від органу досудового розслідування або/та суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.

Наявність даного ризику у відповідності до КПК України не означає, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, за яке максимальне покарання передбачено у виді позбавлення волі до 10 рокі, а тому, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує у разі визнання винуватим, існує реальний ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, у зв`язку із чим слідчий суддя вважає, що існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.

Також слідчий суддя вважає обґрунтованим твердження сторони обвинувачення про існування ризику незаконного впливу на свідків, оскільки такі не були досліджені безпосередньо судом, тому існує певна ймовірність незаконного впливу на них зі сторони зацікавлених осіб з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Суд може обґрунтовувати свої висновки, лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Відтак вказані обставини формують у слідчого судді переконання щодо існування ризику впливу на свідків та інших учасників цього кримінального провадження.

Також є слушними доводи слідчого про існування ризиків передбачених п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 , згідно пред`явленої підозри вчинив кримінальне правопорушення під час умовно-дострокового звільнення на підставі ст.81-1 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.1, 3 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України - є визначеною законом підставою застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

З урахуванням обставин кримінального правопорушення, яке було вчинено ОСОБА_4 , доведених ризиків та даних про особу підозрюваного, останньому необхідно визначити заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що до ОСОБА_4 необхідно застосувати винятковий запобіжний захід тримання під вартою із визначенням застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

На підставі вищезазначеного, керуючись вимогами статей 176-178, 182, 183, 194, 196, 372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчої ОСОБА_5 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

Дата закінчення дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 21 грудня 2026 року.

Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) грн, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області: отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738, рахунок UA158201720355229002000017442, відкритий в ДКСУ м. Київ (МФО 820172 ).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

В разі внесення застави обвинуваченим або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на підозрюваного наступні обов`язки:

1) не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає, перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця перебування;

З моменту звільнення з під-варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, в якій отримується підозрюваний.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали, а особою, яка перебуває під вартою з моменту вручення їй копії ухвали.

Слідчий суддя: ОСОБА_1