Решение № 140892504, 23.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/12034/25

РІШЕННЯ

іменем України

23 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в не зарахуванні до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки від 21.07.1982 року НОМЕР_1 періодів роботи з 19.07.1982 року по 18.01.1984 року на посаді швеї-мотористки Славутської трикотажної фабрики, з 01.02.1984 року по 26.09.1984 року посаді швеї-мотиристки Славутської трикотажної фабрики, з 26.10.1984 року по 23.05.1989 року на посаді швеї Жданівської фабрики індивідуального пошиву та ремонту одягу, з 12.06.1989 року по 31.12.1998 року на посаді учня вибірника, ставильника-вибірника, відвідника Полонського фарфорового заводу, період безробіття з 15.05.2001 року по 08.02.2002;

- рішення № 221250005390 від 30.06.2025 року в Донецькій області визнати протиправним та скасувати;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу згідно трудової книжки від 21.07.1982 року НОМЕР_1 періоди роботи з 19.07.1982 року по 18.01.1984 року на посаді швеї-мотористки Славутської трикотажної фабрики, з 01.02.1984 року по 26.09.1984 року посаді швеї-мотиристки Славутської трикотажної фабрики, з 26.10.1984 року по 23.05.1989 року на посаді швеї Жданівської фабрики індивідуального пошиву та ремонту одягу, з 12.06.1989 року по 31.12.1998 року на посаді учня вибірника, ставильника-вибірника, відвідника Полонського фарфорового заводу, період безробіття з 15.05.2001 року по 08.02.2002.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскарженим рішенням відповідач відмовив у призначенні пенсії позивачу за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 роки. Територіальний орган Пенсійного фонду України безпідставно не зарахував до страхового стажу спірні періоди.

До суду надійшов відзив, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивачу правомірно відмовлено в призначенні пенсії, оскільки в позивача відсутній законодавчо встановлений страховий стаж (32 роки).

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області правом подати відзив не скористалося.

До суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позов. Зазначає, що викладені в відзиві заперечення не спростовують наведених у позовній заяві обставин.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). При цьому, згідно з частиною 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив. Як наслідок, суд розглядає подану позовну заяву з врахуванням лише позову та відзиву на позов.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 15.07.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно з відомостями трудової книжки від 21.07.1982 НОМЕР_1 позивач працював в періоди з 19.07.1982 по 18.01.1984, з 01.02.1984 по 26.09.1984, з 26.10.1984 по 23.05.1989, з 12.06.1989 по 31.12.1998, а також, перебував на обліку в центрі зайнятості з 15.05.2001 по 08.02.2002.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою від 19.06.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (який розглянув заяву позивача за принципом екстериторіальності) від 27.06.2025 № 221250005390 відмовлено в призначенні позивачу пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу - 32 роки. Зазначено, що вік позивача - 60 років 25 днів, страховий стаж - 9 років 8 місяців 19 днів. До страхового стажу не зараховано періоди з 19.07.1982 по 18.01.1984, з 01.02.1984 по 26.09.1984, з 26.10.1984 по 23.05.1989, з 12.06.1989 по 31.12.1998, період безробіття з 15.05.2001 по 08.02.2002, згідно трудової книжки від 21.07.1982 НОМЕР_1 , оскільки дата народження, зазначена на титульній сторінці, вказана не повністю (1965), що не відповідає вимогам до «Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях», яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Закон № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Пенсійним віком є встановлений законодавством вік, із досягненням якого, особа може претендувати на виплату пенсії за віком.

Приписами частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Положеннями частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058-IV.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відтак, для призначення позивачу пенсії за віком (з урахуванням звернення з заявою 19.06.2025 після досягнення 60 років) необхідна наявність двох обов`язкових умов у сукупності: вік 60 роки; страховий стаж не менше 32 років.

Як встановив суд, позивач, на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком (19.06.2025), згідно з паспортними даними досяг віку 60 роки, що не заперечується сторонами.

Спірним є наявність в позивача необхідного страхового стажу.

Зі змісту оскарженого рішення слідує, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком є те, що до страхового стажу останнього не зараховано періоди роботи згідно записів трудової книжки від 21.07.1982 НОМЕР_1 , оскільки на її першій (титульній) сторінці не повністю зазначена дата народження.

Надаючи оцінку наведеним доводам відповідача, суд зазначає та враховує таке.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Зі змісту наведених норм слідує, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальним по відношенню до Закону України "Про пенсійне забезпечення", мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція № 162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців.

Згідно з абзацами 2, 3 пункту 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Абзацом 1 пункту 2.10 Інструкції № 162 встановлено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Відповідно до пункту 2.11 Інструкції № 162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Згідно з пунктом 2.12 Інструкції № 162 зміни записів в трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження здійснюються адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, попереднє прізвище чи ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані. Посилання на відповіді документи записуються на внутрішньому боці обкладинки і засвідчуються підписом керівника підприємства чи спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства чи печаткою відділу кадрів.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Як встановив суд, записами трудової книжки підтверджено періоди роботи та перебування на обліку в центрі зайнятості позивача з 19.07.1982 по 18.01.1984, з 01.02.1984 по 26.09.1984, з 26.10.1984 по 23.05.1989, з 12.06.1989 по 31.12.1998, з 15.05.2001 по 08.02.2002.

Суд зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

В свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

При цьому суд також бере до уваги те, що обставини, які слід встановити у цій справі, значно віддалені у часі, а також, враховує відсутність вини позивача, оскільки обов`язок належного оформлення підтверджуючих стаж документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Суд враховує, що зазначені в трудовій книжці від 21.07.1982 НОМЕР_1 з 19.07.1982 по 18.01.1984, з 01.02.1984 по 26.09.1984, з 26.10.1984 по 23.05.1989, з 12.06.1989 по 31.12.1998, з 15.05.2001 по 08.02.2002 є неперервними.

Наявні у трудовій книжці записи є достатніми та належними. Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці відповідачі не надали.

Таким чином, відповідача слід зобов`язати зарахувати до страхового стажу позивача періоди з 19.07.1982 по 18.01.1984, з 01.02.1984 по 26.09.1984, з 26.10.1984 по 23.05.1989, з 12.06.1989 по 31.12.1998, з 15.05.2001 по 08.02.2002.

При цьому порушене право позивача полягає у прийнятті суб`єктом владних повноважень рішення про відмову призначити пенсію за наявності законодавчо визначених підстав для її призначення.

Наведене свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині позовних вимог про визнання дій протиправними.

Разом з тим, при зарахуванні до страхового стажу позивача спірних періодів та з урахуванням зазначеного в рішенні від 27.06.2025 № 221250005390 страхового стажу, загальний страховий стаж позивача становитиме менше 32 років, що не є достатнім для призначення пенсії за віком.

Тому відсутні підстави для визнання протиправним та скасування рішення у повному обсязі, як зазначено у позовних вимогах.

Суд зважає на помилкове зазначення у позовних вимогах ідентифікуючої ознаки рішення № 221250005390, а саме дати (30.06.2025 замість 27.06.2025). Проте, це не впливає на спірні правовідносини та встановлені судом обставини, оскільки в змісті позовної заяви зазначено про подання позивачем заяви від 19.06.2025 та прийняття за результатом її розгляду рішення від 27.06.2025 № 221250005390.

Водночас, рішення від 27.06.2025 № 221250005390 у частині відмови зарахувати до страхового стажу позивача періодів з 19.07.1982 по 18.01.1984, з 01.02.1984 по 26.09.1984, з 26.10.1984 по 23.05.1989, з 12.06.1989 по 31.12.1998, з 15.05.2001 по 08.02.2002 є протиправним та належить скасуванню.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн за одну вимогу немайнового характеру. За наявності підстав для задоволення однієї немайнової вимоги, на користь позивача слід стягнути 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (відповідача, яким фактично відмовлено позивачу в призначенні пенсії). Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.06.2025 № 221250005390 у частині відмови зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів з 19.07.1982 по 18.01.1984, з 01.02.1984 по 26.09.1984, з 26.10.1984 по 23.05.1989, з 12.06.1989 по 31.12.1998, з 15.05.2001 по 08.02.2002.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 19.07.1982 по 18.01.1984, з 01.02.1984 по 26.09.1984, з 26.10.1984 по 23.05.1989, з 12.06.1989 по 31.12.1998, з 15.05.2001 по 08.02.2002.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 )Відповідачі:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька обл., 84122 , код ЄДРПОУ - 13486010)Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк