Решение № 140891124, 23.10.2026, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/1045/26

Провадження № 2/630/700/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Сухорукова І.М.,

за участю секретаря Дубрової А.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Позивач системою «Електронний суд» звернувся до суду із даним позовом, в якому вказав, що 14.01.2020 між АТ "Альфа-банк" та відповідачем укладено договір № 500826149 про надання кредиту у сумі 8647,94 грн. В подальшому, 17.05.2021 укладено договір № 2 відповідно до якого АТ "Альфа-банк" відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія "Флексіс" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за вказаним вище договором. 18.05.2021 укладено договір № 18-05/21 відповідно до якого ТОВ "Фінансова компанія "Флексіс" відступило на користь ТОВ «Вердикт капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за вказаним вище договором. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за вказаним вище договором. Таким чином, ТОВ «Коллект центр» наділено правом вимоги до Відповідача за договором № 500826149. Відповідач неналежним чином виконував обов`язки за кредитним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 12 300,00 грн.

Ухвалою суду від 10.08.2026 р. було відкрито провадження у справі та її розгляд призначено у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 12.08.2026р. було задоволено клопотання позивача та витребувано докази з АТ «Сенс Банк» виписки з карткового рахунку позичальника за кредитним договором.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позові просив проводити розгляд справи за його відсутності, а також зазначив, що не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач відзиву на позов, заперечень або клопотань до суду не надав. Копія ухвали про відкриття провадження у справі та судова повістка надсилалася відповідачу. На адресу суду повернувся конверт з поштовим повідомленням із поштовою відміткою: «повертається; адресат відсутній за вказаною адресою».

Таким чином, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Судом, на підставі наданих матеріалів, встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

14.01.2020 між AT «АЛЬФА-БАНК» та ОСОБА_1 шляхом підписання оферти №500826149, а також анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», та акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) № 500826149 було укладено угоду про надання кредиту, відповідно до умов якої, AT «АЛЬФА-БАНК» відкрив позичальнику банківський рахунок та надав відповідачу кредитний ліміт, а також надав кредитні кошти у загальному розмірі 8647,94 грн, з процентною ставкою 23 % річних, строком на 24 місяців, а також комісійною винагородою 00% від суми кредиту за обслуговування кредиту. Додатком №1 до угоди про надання кредиту є графік оплат.

Згідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Коллект Центр» станом на 14.07.2026, борг ОСОБА_1 становить: 8360,76 грн за тілом кредиту, 3667,56 грн, за відсотками (на дату відступлення права вимоги 10.01.2023), пеня (на дату відступлення права вимоги 10.01.2023 0 грн, 3% річних (на дату відступлення права вимоги) 27,48 грн та інфляційні збитки (на дату відступлення права вимоги) 244,20 грн.

Згідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10.01.2023, борг ОСОБА_1 становить 12300,00 грн: за тілом кредиту 8360,76грн, за відсотками (на дату початку розрахунку 18.05.2021) 2392,61грн, заборгованість з пені 0 грн, 3% річних (за період з 15.01.2022 по 23.02.2022) 27,48 грн та інфляційні збитки (за період з 15.01.2022 по 23.02.2022) 244,20 грн.

Згідно до виписок з банківського рахунку ОСОБА_1 наданих до суду від АТ «СенсБанк», 14.01.2020 йому було видано кредит у загальному розмірі 8647,94 грн, і кредитний договір обліковувався за номером 482783386.

За договором факторингу № 2 від 17.05.2021 АТ «Альфа-Банк» відступило до ТОВ «ФК «Флексіс» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, відповідно до реєстрів прав вимог.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу, за №5615 значиться боржник ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

За договором факторингу № 18-05/21 від 18.05.2021 ТОВ «ФК «Флексіс» відступило до ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, відповідно до реєстрів прав вимог.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу, за №5615 значиться боржник ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПТІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір відступлення права вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право грошової вимоги за кредитними договорами, в тому числі, за витягом з реєстру боржників і до боржника ОСОБА_1 (порядковий номер 83644) за договором за вищевказаним кредитним договором.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно частини першої ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст. 642 ЦК України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що між відповідачем та АТ «Альфа-Банк» 14.01.2020 укладався кредитний договір № 500826149 у письмовому вигляді, та кредитні кошти були надані позичальнику у користування.

За умовами договору сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов кредитних договорів, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Позивач надав документацію, яка наявна у нього як правонаступника кредитора, що стосується заборгованості боржника, яка підтверджує дійсність та наявність права грошової вимоги до боржника станом на дату відступлення права вимоги.

Таким чином, до ТОВ «Коллект Центр» перейшли усі права АТ «Альфа Банк» (нова назва АТ «Сенс Банк) щодо права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

Отже, ТОВ «Коллект Центр» являється новим кредитором у зобов`язанні.

ОСОБА_1 не виконав у повному обсязі свого обов`язку по своєчасному поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитами, що підтверджується випискою з банківського рахунку та розрахунками заборгованості. Таким чином позивач ТОВ «Коллект Центр» правомірно вимагає стягнення простроченої заборгованості з відповідача відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечення.

Суд вважає, що позивачем не доведено необхідність стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з наступним.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, встановленого згідно із Законом № 691-20 від 16.06.2020, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Отже, на період дії карантину позивальники звільняються від відповідальності за прострочення грошових зобов`язань, платежі, пов`язані з простроченням виконання грошового зобов`язання, не стягуються.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" на території України установлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р.

Відповідно до розрахунку заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за період, що припадає на час дії на території України карантину, спричиненого поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, і до введення в Україні воєнного стану.

Тому, стягнення цих сум за вказаний позивачем період суперечить п.15 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України.

Таким чином, суд вважає доведеною суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 12028,32 грн, що складається з тіла кредиту 8360,76 грн та відсотків 3667,56 грн.

У зв`язку із викладеним позов підлягає задоволенню у сумі 12028,32 грн.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 137 ЦПК).

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.2 ст.141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 3 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям, суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.2 ст.141 ЦПК України, визначені також положеннями частин 4, 5, 9 ст.141 ЦПК України.

При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі N362/3912/18 (провадження N61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі N201/14495/16-ц (провадження N61-22962св19).

На підтвердження надання правничої допомоги, позивача надано Договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2025 із Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», а також витяг з акту №23 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026 про надання юридичної допомоги щодо стягнення боргу з ОСОБА_1 , яку оцінено у 9000 грн, з яких 1500 грн за усну консультацію, що тривала 2 години, складання позову вартістю 3000 грн, що тривало 2 годин.

Надання доказів про факт та розмір витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п. 61 постанови).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Суд враховує критерії, які застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі №910/12876/19.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Аналогічні висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.10.2021 № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 17.01.2024 у cправі №910/2158/23.

Враховуючи особливості предмета спору, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, складність справи, яка є незначної складності та є подібною до інших аналогічних позовів зі стягнення прострочених позик та кредитів, а також те, що адвокатом не проводилися жодні розрахунки у справі та було проігноровано законодавчі обмеження щодо окремих нарахувань, а також, що в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика; час, який був необхідний для вчинення дій та надання послуг, зазначених в описі дій вчинених у якості надання правової допомоги; виходячи з критеріїв їх виправданості, розумності їх розміру та співмірності з позовом та складністю справи, є вочевидь завищеним, а тому суд приходить до висновку про те, що відшкодуванню підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 1500 грн, що відповідатиме критеріям виправданості, розумності та справедливості.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому суд стягує частково з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у зв`язку зі зверненням з позовом до суду у наступних розмірах.

Сума задоволених вимог 12028,32 грн складає 97.79% від 12300 грн заявлених вимог. Судовий збір позивачем було сплачено у розмірі 2662,40 грн.

Тому, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 97.79% сплаченого судового збору, тобто 2582,52грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1-13, 76- 83, 141, 144 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, ст.ст. 521, 526, 625, 626, 628, 638-640, 1054, 1077, 1088 ЦК України, ст.ст. 3, 11 Закону України «Про електронну комерцію», суд -

ухвалив :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (код ЄДРПОУ 44276926 , місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306 ) заборгованість за кредитним договором № 500826149 у загальному розмірі 12028 (двадцять тисяч двадцять вісім) грн 32 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (код ЄДРПОУ 44276926 , місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306 ), судовий збір у розмірі 2582 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят дві) гривні 52 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Сторони:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (код ЄДРПОУ 44276926 , місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306 );

відповідач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 ).

Суддя І.М. Сухоруков