Решение № 140890666, 23.10.2026, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/3135/26

Провадження № 2/621/2500/26

РІШЕННЯ

Іменем України

23 жовтня 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючий суддя Вельможна І. В.,

секретар судового засідання Сумцова С. О.,

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР",

представник позивача Омельяненко Р. Р., Головач О. О., Чехун Ю. В.

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за відсутності учасників справи в залі суду справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

13.08.2026 представник позивача ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", через підсистему "Електронний суд", звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 03.02.2025-10000002272 від 03.02.2025 у загальному розмірі 8 633 грн 17 коп.; стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати по справі.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" та ОСОБА_1 03.02.2025 уклали кредитний договір № 03.02.2025-10000002272. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 3 000 грн 00 коп., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 03.02.2025, на строк, вказаний в заявці.

Відповідно до умов кредитного договору № 03.02.2025-10000002272 від 03.02.2025 позичальнику надається кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту 03.02.2025; 2. Сума кредиту: 3 000 грн. 00 коп. 3. Строк, на який надається кредит 140 днів з дати його надання 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 22.06.2025; 5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Кредитодавець також інформує позичальника про зміну строку повернення кредиту шляхом відправлення повідомлення в особистий кабінет позичальника на веб-сайті кредитодавця, який є створеним на момент укладення даного кредитного договору або створюється позичальнику при укладенні ним даного договору, та є обраним за згодою з позичальником каналом для комунікації, для відправлення повідомлень про зміну строку повернення кредиту та строку виплати кредиту. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача.

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Комісія, пов`язана з наданням 20% від суми кредиту та дорівнює 600 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

Договором не передбачено змін в умовах надання фінансової послуги, щодо якої укладено договір. Протягом строку дії договору тарифи та комісія(ії) за фінансовою послугою залишаються незмінними. Кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.

Неустойка 30 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 3.1 Договору за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію(ї) (якщо комісія (ї) встановлена(і) договором).

Як зазначено в п. 3.2. Договору кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати кредит на рахунки організаторів азартних ігор.

Згідно з п. 4.1 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-6764.

Отже, позивач констатує факт, що ТОВ "Споживчий центр" свої зобов`язання за договором виконало належним чином та в повному обсязі.

У свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 8 633 грн 17 коп., що складається з: тіло кредиту 3 000 грн 00 коп.; процентів 3 780 грн 00 коп.; комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 353 грн. 17 коп.; неустойки 1 500 грн 00 коп.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним кредитним договором, внаслідок чого виникла зазначена заборгованість, стало підставою для пред`явлення позову.

Автоматизованою системою документообігу суду 13.08.2026 для розгляду справи визначено суддю Зміївського районного суду Харківської області Вельможну І. В.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 25.08.2026 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду на 06.10.2026.

14.09.2026 відповідач ОСОБА_1 подав до суду відзив, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. На обґрунтування відзиву зазначив, що позивачем не доведено факту укладення кредитного договору в електронному вигляді, оскільки не надано належних та допустимих доказів підписання договору, за яким позивач просить стягнути заборгованість. Крім того, не надано первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували факт виконання кредитодавцем свого обов`язку перед позичальником щодо перерахування суми кредиту на рахунок позичальника, також не надано доказів використання позичальником суми кредиту. Зазначив, що є військовослужбовцем, а тому на виниклі правовідносини розповсюджується гарантії передбачені законом для військовослужбовців, відповідно до яких діє повний мараторій щодо нарахування відсотків, штрафів та пені, а тому такі нараховані позивачем неправомірно (а. с.40-49).

16.09.2026 від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній наполягав на задоволенні позовних вимог та зазначив, що позивачем надано належні та допустимі докази укладення договору, разом з тим, позивач хоча й стверджує, що договору не укладав разом з тим будь яких доказів на підтвердження такого факту не надає, при укладенні договору сторонами погоджені усі істотні умови, в тому числі розмір кредиту та складові кредиту, а договір підписано та укладено в електронній формі відповідно до вимог чинного законодавства, а видача кредитних коштів відбулася шляхом їх зарахування на картковий рахунок відповідача, який останній вказав у договорі, на підтвердження чого позивачем було надано належні та допустимі докази. Разом з тим, відповідач як власник рахунку має можливість надати докази на підтвердження неотримання кредитних коштів, однак, таких не надав. Проценти за кредитним договором нараховані у строки та на умовах визначених договором, жодних нарахувань поза межами договору позивач не здійснював. Нарахування комісії та неустойки також передбачені умовами договору, які відповідач підписав. Щодо посилань відповідача на гарантії передбаченим ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" то відповідачем не надано доказів на підтвердження наявності у нього таких пільг, як на момент укладення договору так і до моменту закінчення дії кредитного договору (а. с. 55-77)

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 06.10.2026 було задоволено клопотання представника позивача Головач О. О. про витребування доказів та відкладено судове засідання до 23.10.2026.

08.10.2026 до суду надійшли витребувані докази.

23.10.2026 належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання не з`явились.

Представник позивача Чехун Ю. В. в відповіді на відзив просила проводити розгляд справи за відсутності представника позивача, на задоволенні позову наполягала.

Відповідач ОСОБА_1 до канцелярії суду 06.10.2026 скерував заяву відповідно до якої просив проводити судове засідання за його відсутності та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Даними інформації з ситеми BankID НБУ щодо ідентифікації користувача ОСОБА_1 , листа генерального директора ТОВ "Універсальні платіжні рішення" № 1-1704 від 17.04.2026 про переказ коштів, пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), заявки кредитного договору № 03.02.2025-10000002272 (кредитної лінії) від 03.02.2025, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 03.02.2025-10000002272 (кредитної лінії) від 03.02.2025, інформаційного повідомлення позичальника від 03.02.2025, інформації наданої АТ "Універсал Банк" на виконання ухвали суду від 06.10.2026 в частині витребування доказів, підтверджується, що 03.02.2025 між ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 3 000 грн 00 коп. на строк 140 днів, до 22.06.2025. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням кредиту 20% від суми кредиту та дорівнює 600 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0.87% (денна процентна ставка) = (3668.14 / 3000)/ 140 ? 100%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 6 668 грн. 14 коп. Також договір та додатки до нього містять електронний підпис ОСОБА_1 в якості позичальника (а. с. 16 зворот, 25-29).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 03.02.2025-10000002272 від 03.02.2025 за відповідачем ОСОБА_1 , станом на 06.08.2026, рахується заборгованість у розмірі 8 633 грн 17 коп., яка складається з: 3 000 грн 00 коп. основний борг; 3 780 грн 00 коп. залишок відсотків, 353 грн 17 коп. залишок комісій; 1 500 грн 00 коп. штрафів (а. с. 30-31).

Зазначений розрахунок містить відомості про порядок нарахування заборгованості, дати та суми погашення відсотків, кредиту, тобто, зрозумілі суми надходження та їх віднесення на погашення складових заборгованості.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України "Про електронну комерцію", який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції..

В статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до частин 1, 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Нормою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

З наведених обставин справи вбачається, що кредитний договір на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості, про який судом зазначено вище, був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.

Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, суд приймає до уваги те, що вказані договори підписані електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (паспортні дані, РНОКПП, реквізити банківської картки на яку кредитором здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номер телефону, адреса), були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем до суду не надано, відомостей що правомірність укладеного договору оскаржувалася також суду не надано.

Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надано.

Разом з тим, факт зарахування кредитних коштів у розмірі 3 000 грн 03.02.2025 на картковий рахунок НОМЕР_1 відкритий в АТ "Універсал Банк" на ім`я ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 за договором підтверджується інформацією та випискою наданою АТ "Універсал Банк" (а. с. 80-88)

За таких обставин, доводи відповідача про не підписання ним кредитного договору суд відхиляє з огляду на вищевикладене.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно статті 640 Цивільного кодексу України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно статті 642 Цивільного кодексу України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору чи вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України передбачено, що разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин у зв`язку з укладанням 03.02.2025 між ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" та ОСОБА_1 кредитного договору № 03.02.2025-10000002272 та наявності з боку відповідача невиконаних зобов`язань за цим договором.

Розмір невиконаних зобов`язань підтверджується даними розрахунку заборгованості за кредитним договором, який не спростовано відповідачем.

Будь-яких заперечень проти позову чи доказів, які б спростовували наданий позивачем розрахунок, або зобов`язання по сплаті нарахованої суми, в тому числі й власний контр розрахунок, відповідачем не надано.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач порушує взяте на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 3 000 грн 00 коп., відсотків за користування кредитом у розмірі 3 780 грн 00 коп., комісії 353 грн 17 коп, які були погоджені сторонами, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Щодо посилань відповідача на неправомірність нарахування відсотків під час дії особливого періоду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, а в разі оголошення стану війни воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. В умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє.

Верховний Суд однозначно сформулював правову позицію щодо тлумачення поняття "особливий період" у постанові від 25 квітня 2018 року у справі №205/1993/17-ц (касаційне провадження № 61-1664св17). Так, у постанові зазначено, що особливий період діє в Україні від 17 березня 2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 "Про часткову мобілізацію".

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває по теперішній час.

Національний банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військово зобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

На підтвердження факту перебування відповідача на військовій службі, як на підставу для списання відсотків за кредитним договором, відповідачем надано Довідку командира в/ч НОМЕР_3 ОСОБА_3 без числа та місяця від 2025 року № 1603, відповідно до якої зазначено, що старший лейтенант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в в/ч НОМЕР_3 з 07.07.2025.

Однак, інформації про дату призову на військову службу або зарахування до складу військової частини вказана довідка не містить, як і не містить інформації, що ОСОБА_1 являється військовослужбовцем, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або що він брав/бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації .

Разом з тим, під час укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 03.02.2025-10000002272 від 03.02.2025 відповідач не пред`явив кредитору докази наявності права на пільги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" щодо не нарахування процентів за користування кредитом. В той же час, ним було підписано кредитний договір, в якому зазначений розмір та порядок нарахування процентів. Крім того, вказаний договір було підписано вже під час дії особливого періоду.

Крім того, суд зазначає, що надана відповідачем довідка щодо зарахування ОСОБА_4 до складу військової частини НОМЕР_3 , свідчить про той факт що ОСОБА_1 був мобілізований 07.07.2025, тобто станом на той час коли строк кредитування за договором вже закінчився, (дата закінчення строку кредитування -22.06.2025) та станом на 07.07.2025 відсотки за кредитним договором № 03.02.2025-10000002272 від 03.02.2025 останньому вже не нараховувалися.

Відсотки за користування кредитом нараховані в межах строку кредитування за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 03.02.2025-10000002272 від 03.02.2025 та на умовах погоджених сторонами в договорі. Вказане також підтверджується Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, з якою ознайомився та підписав своїм електронним підписом відповідач.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками за кредитним договором № 03.02.2025-10000002272 від 03.02.2025 у розмірі 3 780 грн 00 коп.

За таких обставин, позовна заява ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в частні стягнення тіла кредиту у розмірі 3 000 грн 00 коп., відсотків за користування кредитом у розмірі 3 780 грн 00 коп., комісії 353 грн 17 коп. підлягає до задоволення.

Щодо вимоги в частині стягнення 1 500 грн 00 коп, як штрафів (неустойки), суд зазначає наступне.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

З розрахунку заборгованості, вбачається, що ОСОБА_1 було нараховано 1 500 грн 00 коп., як неустойки (штраф), під час дії воєнного стану на території України.

Крім того, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи, що вимагається до стягнення 1 500 коп., неустойки (штрафу), щодо якої позичальника ОСОБА_1 під час дії воєнного стану звільнено від відповідальності, належить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Споживчий центр" в частині стягнення вказаної суми, оскільки це суперечить наведеним положенням пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України.

Суд зазначає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме п. 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а не пункт 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" як на цьому наполягає позивач. В цій частині доводи позивача зводяться до довільного тлумачення норм права, на власну користь.

За таких обставин, позовна заява ТОВ "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 03.02.2025-10000002272від 03.02.2025 підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 7 133 грн 17 коп., з яких: 3 000 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 3 780 грн 00 коп. заборгованість за відсотками, 353 грн 17 коп. заборгованість по комісії.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі положеннями статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представником позивача зазначено, що понесені позивачем судові витрати складаються з судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп., а також суми витрат пов`язаних з надсиланням стороні відповідача позовної заяви в паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 150 грн 00 коп.

На виконання вимог частини 1 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України позивачем на адресу відповідача було направлено копію позовної заяви з додатками. Факт понесених поштових витрат підтверджується квитанцією № 2191332 від 10.08.2026 Поштової служби "Е-Пост", розмір яких складає 120 грн 18 коп., які й підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Згідно зі статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі, пропорційному до задоволеної частини позовних вимог (82,62%), які складаються з суми судового збору у розмірі 2 199 грн 67 коп. та суми поштових витрат пов`язаних з розглядом справи у розмірі 99 грн 92 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" заборгованість за Договором № 03.02.2025-10000002272 від 03 лютого 2025 року у загальному розмірі 7 133 (сім тисяч сто тридцять три) грн 17 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР" 2 199 (дві тисячі сто дев`яносто дев`ять) грн 67 коп. на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 99 (дев`яносто дев`ять) грн 92 коп. на відшкодування поштових витрат пов`язаних з розглядом справи.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складене та підписане 23.10.2026.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР", місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Головуючий: