Решение № 140890589, 23.10.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/8963/26

Провадження № 2-а/639/115/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Борисенка О.О.,

секретаря судового засідання Пивоварової Т. В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Федюка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 639/8963/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Новобаварського районного суду міста Харкова з адміністративним позовом до Капрала поліції 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Харківської області Гузар Карини Вікторівни, в якій просив суд: скасувати постанову серії ЕНА № 7891540 від 16.09.2026 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ст. 127 КУпАП; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивача зазначив, що вважає оскаржувану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Він, як пішохід, не керував жодним засобом підвищеної небезпеки, його пересування пішки не створює потенційної небезпеки, як це робить водій транспортного засобу. Він не укладав жодного договору з державою чи поліцією, який би зобов`язував його переходити дорогу виключно у визначених місцях, за відсутністю прямої заборони або реальної небезпеки. На думку позивача, застосування ст. 127 КУпАП до пішохода, чиї дії не створили реальної небезпеки для дорожнього руху, суперечить принципу пропорційності та верховенства права, та якщо дії позивача не призвели до створення аварійної ситуації, не створили реальної загрози для інших учасників руху, не були спрямовані на умисне порушення встановленого порядку, то склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 127 КУпАП, в діях позивача відсутній.

У зв`язку з викладеним позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

23.09.2026 ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено судове засідання; повернуто клопотання позивача про витребування доказів без розгляду, як такого, що не відповідає вимогам п.2, 4 ч. 2 ст. 80, п. 7 ч. 1 ст. 167 КАС України. Суд, на підставі ч. 3 ст. 80 КАС України витребував від Управління патрульної поліції в Харківської області належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення, за наслідками розгляду якої поліцейський 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області капрал поліції Гузар Карина Вікторівна винесла постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7891540 від 16.09.2026 стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 127 КУпАП (а.с.9-10).

05.10.2026 суд постановив ухвалу про заміну, за згодою позивача, первісного відповідача - Капрала поліції 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Харківської області Гузар Карину Вікторівну належним відповідачем - Департаментом патрульної поліції Національної поліції України (а.с.24-25).

05.10.2026 суд на місці постановив ухвалу про долучення до матеріалів справи лист Управління патрульної поліції в Харківської області разом з відеозаписами на ком пакт-диску з автомобільного відеореєстратора та з портативного реєстратора, наданими на виконання ухвали суду від 23.09.2026 про витребування доказів, що надійшли до суду 02.10.2026 (а.с.16,17,20-22).

23.10.2026 суд на місці постановив ухвали: про долучення до матеріалів справи відзиву відповідача Департаменту патрульної поліції на позовну заяву, що сформований в системі «Електронний суд» 16.10.2026, та надійшов до суду 16.10.2026, разом з долученими відеозаписами з автомобільного відеореєстратора та портативного відеореєстратора, що прикріплені до реєстраційної картки вхідного документу від 16.10.2026; про відмову у задоволенні усного клопотання позивача від 23.10.2026 про витребування доказів, як такого, що не відповідає вимогам п.2, 4 ч. 2 ст. 80, п. 7 ч. 1 ст. 167 КАС України.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 127 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн стало те, що 16.09.2026 приблизно о 10:31 у місті Харкові по вул. Москалівській, 100, останній, будучи пішоходом, здійснив перехід проїзної частини у невстановленому для цього місці, поза пішохідним переходом, чим порушив вимоги п.4.7 Правил дорожнього руху України. Відповідач не погоджується із викладеними в позовній заяві доводами, вважає тлумачення позивачем законодавства помилковим та таким, що ґрунтується на неправильному розумінні правової природи адміністративної відповідальності, обов`язковості нормативно-правових актів і правового статусу пішохода як учасника дорожнього руху. Відповідно до п.1.1., 1.3, 1.10 ПДР, пішохід є самостійним учасником дорожнього руху, на якого поширюються встановлені законодавством обов`язки, незалежно від того, чи здійснює він керування транспортним засобом. Обов`язок позивача дотримуватися встановленого порядку переходу проїзної частини виникає безпосередньо із законодавства України, а не з договору, особистого волевиявлення чи добровільного прийняття на себе відповідних зобов`язань. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 127 КУпАП, полягає безпосередньо у вчиненні пішоходом дій, які порушують встановлений порядок дорожнього руху. При цьому, законодавець не визначив настання дорожньо-транспортної пригоди, заподіяння майнової шкоди, створення аварійної ситуації або виникнення інших негативних наслідків, як обов`язкову ознаку об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП, отже, відсутність аварійної обстановки не свідчить про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП. З тексту позовної заяви вбачається, що позивач не заперечує факту переходу проїзної частини поза межами пішохідного переходу, та посилається виключно на відсутність небезпечних наслідків та суб`єктивну оцінку власної обережності.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, вказав, що дійсно переходив проїзну частину поза межами пішохідного переходу, однак аварійної ситуації при цьому не створив. Зазначив, що в нього відсутній обов`язок виконувати Правила дорожнього руху та він їх не читав та не обізнаний з їх вимогами. Він не є водієм, та його дії не потягли за собою негативні наслідки.

Представник відповідача просив відмовити у позові і зазначив, що позивач не заперечує факту переходу проїжджої частини поза пішохідним переходом, тобто у не дозволеному місці, а тому цей факт навіть не потребує доказування.

Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов такого висновку.

Суд установив, що 16.09.2026 о 10:47:30 поліцейський 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Харківської області Гузар Карина Вікторівна винесла постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7891540 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255,00 грн за ч. 1 ст. 127 КУпАП (а.с.3).

Згідно змісту вказаної постанови, 16.09.2026 об 10:31:00 годині за адресою: м. Харків, вул. Москалівська, буд. 100, громадянин ОСОБА_1 перейшов проїзну частину у невстановленому для цього місці поза пішохідним переходом, чим порушив п.4.7 ПДР порушення пішоходами правил переходу проїзної частини, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 127 КУпАП. До постанови додаються: відео з відеореєстратора Бк 472537 (п.7).

Як доказ стороною відповідача долучено файли з відеофіксацією адміністративного правопорушення з автомобільного відеореєстратора та з портативного відеореєстратора № 472537, які суд визнає належними і допустимими доказами.

З досліджених відеозаписів суд вбачає, що 16.09.2026 о 10:31:21 працівниками поліції зафіксовано, як позивач переходить проїзну частину у невстановленому місці, через трамвайні колії поза межами пішохідного переходу, який розташований поблизу через перехрестя.

Поліцейські до винесення оскаржуваної постанови роз`яснили позивачу суть вчиненого ним правопорушення, на що позивач зазначив, що він не є водієм транспортного засобу та не зобов`язаний виконувати Правила дорожнього руху, що в нього відсутній обов`язок переходити проїзну частину саме по пішохідному переході.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектор поліції роз`яснила позивача його права та обов`язки, визначені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Позивачу права були зрозумілі та він не заявляв клопотань, відмовився від послуг адвоката.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

За змістом ч. 1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 222 КУпАП розгляд справи про адміністративні правопорушення правил дорожнього руху покладено на органи Національної поліції. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За змістом п.1.1 Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, зі змінами (надалі Правила), ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.1.10 Правил пішохід - особа, яка бере участь у дорожньому русі поза транспортними засобами і не виконує на дорозі будь-яку роботу. До пішоходів прирівнюються також особи, які рухаються в кріслах колісних без двигуна, ведуть велосипед, мопед, мотоцикл, везуть санки, візок, дитячу коляску чи крісло колісне;

пішохідний перехід - ділянка проїзної частини, острівця безпеки чи розділювальної смуги або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.38.1-5.41.2, дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3, пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки - шириною тротуарів чи узбіч.

Регульованим вважається пішохідний перехід, рух по якому регулюється світлофором чи регулювальником, нерегульованим - пішохідний перехід, на якому немає регулювальника, світлофори відсутні або вимкнені чи працюють у режимі миготіння жовтого сигналу;

пішохідна доріжка - доріжка з покриттям, призначена для руху пішоходів, виконана в межах дороги чи поза нею і позначена знаком 4.16.

Пунктом 4 Правил визначені обов`язки і права пішоходів, зокрема, пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч (п.4.7).

Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки (п.4.8).

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частина перша ст. 127 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перехід пішоходами проїзної частини у невстановлених місцях або безпосередньо перед транспортними засобами, що наближаються, невиконання інших правил дорожнього руху.

Відповідно до п.10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року №1395, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам ст. 283, 284 КУпАП, у ній, зокрема: необхідно навести докази, згідно з якими зроблено висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення і назвати мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник або наведених ним обставин.

Згідно з п.1 ст.247 КпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.

Статтею 40 Закону України «Про національну поліцію», передбачено застосування технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з вимогами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

Згідно з ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У справі, що розглядається, суд встановив, що інспектор поліції проінформував позивача про порушення ним Правил дорожнього руху, а саме, перехід проїзної частини у невстановленому місці.

Позивач не заперечив ані під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ані при зверненні до суду з позовом ані в судовому засіданні, що дійсно 16.09.2026 переходив проїзну частину в невстановленому місці, визнав таку обставину, а також визнав обставину, що не далеко від того місця, де він переходив проїжджу частину був пішохідний перехід.

Заперечення позивача ґрунтуються на відсутності, на його думку, в нього обов`язку дотримуватися Правил дорожнього руху, а також на відсутності негативних та небезпечних наслідків внаслідок таких його дій.

Твердження позивача про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 127 КУпАП. Оскільки його дії не призвели до створення аварійної ситуації суд вважає помилковим, оскільки об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 127 КУпАП, полягає саме у порушенні пішоходами Правил переходу проїзної частини, а саме перехід пішоходами проїзної частини у невстановлених місцях.

Суд зауважує, що якщо такі дії спричинили створення аварійної ситуації, відповідальність за це передбачена ч. 4 ст. 127 КУпАП. Крім того, відповідно до ч.2 ст. 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Отже, здійснивши перехід проїзної частини у невстановленому для цього місці поза пішохідним переходом, позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 127 КУпАП, та був притягнутий до адміністративної відповідальності виключно в межах санкції ч. 1 ст. 127 КУпАП.

Порушень суб`єктом владних повноважень закону та законних прав і інтересів позивача, а також порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду питання про притягнення позивача до відповідальності суд не встановив.

Аналіз зазначених норм права та досліджені під час розгляду справи докази дають підстави для висновку про законність і правомірність дій поліцейського з винесення оскаржуваної позивачем постанови про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 127 КУпАП, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже суд вважає, що позовні вимоги не знайшли своїх підтверджень в судовому засіданні, та не підлягають задоволенню в повному обсязі, підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 268 КУпАП за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. 6, 7, 9, 11, 44, 48, 73-78, 90, 132, 134, 139, 241-246, 268, 269, 271, 273-277, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7891540 від 16.09.2026, винесену поліцейським 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Харківської області Гузар Кариною Вікторівною, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 255 (двісті п`ятдесят п`ять) грн відмовити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7891540 від 16.09.2026, винесену поліцейським 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Харківської області Гузар Кариною Вікторівною, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КУпАП у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 255 (двісті п`ятдесят п`ять) грн - залишити без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, адреса місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3.

Повне рішення складено 23.10.2026.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Олександр БОРИСЕНКО