Постановление суда № 140890472, 23.10.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/6603/26

провадження № 1-кс/619/1243/26

УХВАЛА

іменем України

13 жовтня 2026 року м. Дергачі

Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської області ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024222080000035 від 05 березня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 209 КК України,-

встановив:

12 жовтня 2026 року до суду через поштовий сервіс «УКРПОШТА» надійшло клопотання прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024222080000035 від 05 березня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 209 КК України.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначила, що до Дергачівської окружної прокуратури з НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України надійшло повідомлення, згідно якого отримано інформацію про вчинення особами, які здійснюють зберігання, збут та транспортування з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів, дій направлених на легалізацію (відмивання) грошових коштів, одержаних внаслідок діяльності пов`язаної із зберіганням, транспортуванням та збутом незаконно виготовлених підакцизних товарів, що перебувало легалізації (відмиванню) доходів, маючи на меті надання правомірного вигляду розпорядження цими грошовими коштами, вчиняють фінансові операції з такими коштами, які надали можливість легалізувати такі доходи, здобуті злочинним шляхом.

Під час досудового розслідування процесуальним надано доручення співробітникам НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 36 КПК України, щодо встановлення осіб причетних до вчинення кримінального правопорушення.

За результатами виконаного доручення встановлено що до здійснення зазначеної злочинної діяльності причетний громадянин України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначена особа займається транспортуванням та реалізацією підакцизної продукції (горілчані та тютюнові вироби). Збут здійснюється як у роздріб, так і через обмежене коло знайомих осіб, із використанням готівкових розрахунків. Для переміщення продукції ОСОБА_4 використовує наступні транспортні засоби, які належать йому на праві власності: - OPEL VIVARO, жовтого кольору, д.н.з НОМЕР_2 ; - MITSUBISHI OUTLANDER, чорного кольору, д.н.з НОМЕР_3 .

Фактично ОСОБА_4 пересувається та здійснює транспортування з метою збуту підакцизні товари на транспортному засобі - автомобілі BYD TANG, синього кольору, д.н.з НОМЕР_4 , який належить на праві власності ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сестрі ОСОБА_4 .

Зокрема, в ході розслідування встановлено адресу зберігання підакцизних товарів у гаражному приміщенні № НОМЕР_5 за адресою: м. Харків, вул. Каденюка, буд. 3 (гаражно -будівельний кооператив «Еріс», ЄДРПОУ 22653040), яким фактично користується ОСОБА_4 .

Факт реалізації безакцизної продукції підтверджується протоколами допитів свідків, які підтвердили перевезення та збут підакцизних товарів та продукції, яка згідно з попереднім оглядом не відповідає вимогам ДСТУ та не має належного маркування, а також протоколами за результатами проведення НСРД, з яких вбачається, що ОСОБА_4 систематично контактує засобами мобільного зв`язку з потенційними споживачами незаконно виготовленої підакцизної продукції, а також з особами, які можуть бути причетними до вчинення вказаних вище кримінальних правопорушень.

Ухвалою слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області від 05.10.2026 у справі № 619/6603/26 надано дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_2 .

З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, предметів та речей, які мають значення для кримінального провадження, 08 жовтня 2026 року, на підставі вищевказаної ухвали слідчого судді Дергачівського районного суду Харківської області, було проведено обшук квартири за адресою: АДРЕСА_2 , за участі користувача ОСОБА_4 , в ході якого виявлено та вилучено п`ять мобільних телефонів, а саме:

- мобільний телефон «Ксіомі Редмі нот 15 про», - мобільний телефон «Ксіомі Редмі нот 14 про», запаковано до сейф пакету RAW0083053;

- мобільний телефон «HUAWEI», - мобільний телефон «Redmi», запаковано до сейф пакету RAW0083052;

- мобільний телефон «Ксіомі», запаковано до сейф пакету RAW0083051.

Постановою слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області від 08.10.2026, вказані вище предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Відповідно до положень ст.ст. 167-169 КПК України вищезазначені предмети є тимчасово вилученим майном.

В клопотанні прокурор зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 167, ст. 170 КПК України, є достатні підстави вважати, що вилучене майно є предметом кримінального правопорушення та є речовими доказами у кримінальному провадженні.

Метою накладання арешту на вищезазначене майно є збереження речових доказів та з метою забезпечення можливої спеціальної конфіскації, з метою запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження, для забезпечення кримінального провадження, зокрема необхідність їх використання в ході досудового розслідування в якості доказів, для призначення судових експертиз та проведення інших слідчих (розшукових) дій.

Оскільки вилучене майно визначено речовим доказом, зберігає на собі сліди кримінального правопорушення, посилаючись на положення ст.ст. 167-174 КПК України, прокурор просить накласти арешт на зазначене вище майно, яке було тимчасово вилучене під час обшуку, з метою забезпечення збереження речових доказів, забезпечення можливої спеціальної конфіскації, проведення судових експертиз, висновки яких будуть долучені до матеріалів кримінального провадження та у подальшому будуть використані як докази під час судового розгляду та повернення вказаного майна негативно вплине на подальше досудове розслідування.

В судове засідання прокурор Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 не з`явилась, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлена належним чином, подала до суду заяву, в якій клопотання підтримала, просила судовий розгляд провести у її відсутність.

Особа, майно якої тимчасово вилучено ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, шляхом направлення SMS-повідомлення на номер телефона, який зазначений в матеріалах справи, SMS-повідомлення на номер телефона доставлено 12.10.2026 о 16:10:51, про що свідчить довідка про доставку повідомлення у додаток «Viber», крім того інформація щодо часу розгляду даної справи також розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України.

Представник особи, майно якої тимчасово вилучено ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 у судове засідання надав заперечення щодо клопотання про арешт майна. Заперечення обґрунтував тим, що відсутня індивідуалізація вилучених телефонів та конкретного зв`язку з подіями кримінального провадження. Посилання на протоколи НСРД та телефонні контакти ОСОБА_4 із потенційними споживачами продукції не містить у самому клопотанні зіставлення конкретних номерів, облікових записів або комунікацій із будь-яким із вилучених пристроїв. Не наведено і відомостей, які дозволяли б дійти висновку, що всі п`ять телефонів використовувались у відповідній діяльності.

Отже, обґрунтування арешту усієї сукупності пристроїв, фактично підмінене загальними припущенням про можливу наявність на них інформації, корисної для розслідування.

Спеціальні гарантії вилучення мобільних терміналів за ч. 2 ст. 168 КПК України.

Можливість фіксації та копіювання цифрових даних без тривалого вилучення фізичних носіїв.

Адвокат в своїх запереченнях зазначає, що наведені прокурором загальні твердження про телефонні контакти, можливе зберігання електронних відомостей і постанову слідчого про визнання речовими доказами не підтверджують необхідності арешту всіх п`яти вилучених телефонів. Індивідуальні ознаки пристроїв, їх власники, конкретні дані, що можуть мати доказове значення, законні винятки для фізичного вилучення та неможливість менш обтяжливого способу одержання інформації залишаються належним чином не обґрунтованими у клопотанні. Вважає, що за таких умов застосування арешту суперечитиме вимогам необхідності й співмірності процесуального обмеження права власності. Просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на вилучене майно.

Відповідно до ч. 1 статті 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого (а у визначених законом випадках дізнавача) та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

За приписами ч. 1 статті 172 КПК України відсутність прокурора, підозрюваного, іншого власника майна, і за наявності - також захисника не є перешкодою для розгляду клопотання.

Таким чином, використавши всі можливі засоби для забезпечення справедливого розгляду клопотання, враховуючи скорочений термін його розгляду, судовий розгляд в суді проведено за відсутністю особи, майно якої тимчасово вилучене та його представника, які в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що не позбавляє даних осіб, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Враховуючи стислі строки, встановлені законом для розгляду клопотання, вжиття судом необхідних заходів для забезпечення явки в судове засідання учасників кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про можливість розгляду клопотання без участі сторін та без фіксації даної процесуальної дії за допомогою технічних засобів відповідно до положень частини 1, 4 статті 107 Кримінального процесуального кодексу України.

Слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів кримінального провадження, доводів сторін кримінального провадження, оцінивши в сукупності всі обставини, дійшов висновку про задоволення клопотання з таких підстав.

Слідчим суддею встановлено, що у даному кримінальному провадженні майно було вилучено під час обшуку 08 жовтня 2026 року, клопотання про накладення арешту на майно було скеровано до суду через поштовий сервіс «УКРПОШТА» 09.10.2026, тобто у строк, визначений ч. 5 ст. 171 КПК України - протягом 48 годин після вилучення майна, надійшло до канцелярії суду 12 жовтня 2026 року, вхід. № 29993.

З огляду на викладене, строки звернення з клопотанням про арешт майна, прокурором дотримані.

З матеріалів клопотання вбачається, що СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024222080000035 від 05.03.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 209 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 05.10.2026 у вказаному кримінальному провадженні надано дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , який проживає і користується квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної особи або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України, а саме, п.п. 1, 3 тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей та документів, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: відшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди, є предметом кримінального правопорушення.

Так, 08 жовтня 2026 року слідчим СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_7 , на підставі ухвали суду, було проведено обшук квартири за адресою: АДРЕСА_2 , під час якого було вилучено:

- мобільний телефон «Ксіомі Редмі нот 15 про», мобільний телефон «Ксіомі Редмі нот 14 про», запаковано до сейф пакету RAW0083053;

- мобільний телефон «HUAWEI», мобільний телефон «Redmi» запаковано до сейф пакету RAW0083052;

- мобільний телефон «Ксіомі», запаковано до сейф пакету RAW0083051.

Постановою слідчого СВ ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_8 від 08.10.2026, вказані вище мобільні телефони визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

У відповідності до вимог до ч. 2 ст. 168 КПК, тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.

За викладеного, майно вилучене під час обшуку вважається тимчасово вилученим майном.

Статтею 168 КПК України встановлено, що факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На теперішній час вилучене майно відповідає критеріям речових доказів та є достатні підстави вважати, що вони могли зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, яке інкримінується, або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому існують обґрунтовані підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити даний вид забезпечення кримінального провадження, так як незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вилученого майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Прокурором обґрунтовано необхідність накладення арешту на вилучені речі, оскільки дане майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, наявна постанова слідчого про визнання їх речовими доказами, є необхідність у проведенні їх додаткового огляду, проведення відповідних експертиз. Вилучене майно повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а також необхідністю отримання висновків відповідних спеціалістів на підтвердження або спростування фактів, які слугуватимуть встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя приходить до переконання, що є підстави вважати, що вилучені під час обшуку речі можуть бути використанні як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів провадження, досудове розслідування здійснюється за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення ч. 1 ст. 204 КК України (незаконне придбання з метою збуту або зберігання з цією метою, а також збут чи транспортування з метою збуту незаконно виготовлених спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, пива, тютюнових виробів, тютюну, промислових замінників тютюну, пального або інших підакцизних товарів ), а також ч. 1 ст. 209 КК України (набуття, володіння, використання, розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, у тому числі здійснення фінансової операції, вчинення правочину з таким майном, або переміщення, зміна форми (перетворення) такого майна, або вчинення дій, спрямованих на приховування, маскування походження такого майна або володіння ним, права на таке майно, джерела його походження, місцезнаходження, якщо ці діяння вчинені особою, яка знала або повинна була знати, що таке майно прямо чи опосередковано, повністю чи частково одержано злочинним шляхом), тобто на вилучених мобільних телефонах може зберігатись відповідна інформація, яка може мати певний зв`язок з розслідуваним кримінальним правопорушенням.

Вилучені під час обшуку квартири п`ять мобільних телефонів, на які просить накласти арешт прокурор, відповідають критеріям речових доказів, відповідно до ст. 98 КПК України, оскільки існує сукупність підстав і підозр вважати, що дані предмети, могли зберегти на собі сліди його вчинення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, окрім інших, ці мобільні телефони 08.10.2026 постановою слідчого, було визнано речовими доказами у зазначеному кримінальному провадженні.

Слідчий суддя вважає, що на даному етапі досудового розслідування (на час розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна) інформація, яка міститься на вилучених мобільних телефонах, може мати значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, однак не була скопійована у необхідному обсязі, що обумовило б можливість повернення самих матеріальних носіїв інформації власнику. В свою чергу, доступ до такої інформації, зокрема видаленої, прихованої та її подальша належна процесуальна фіксація можлива за результатами проведення експертного дослідження. А відтак у розумінні КПК України, як самі телефони, так і відповідні електронні файли, що у них містяться, наразі мають значення для здійснюваного кримінального провадження, враховуючи кваліфікацію злочинів.

З метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, задля запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в даному кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав до арешту майна, враховуючи можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, його фактичний статус як об`єкта кримінально протиправних дій, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Слідчий суддя враховує, що вказаний захід забезпечення майна є тимчасовим заходом, а тому у подальшому його власник має право звернутися із клопотанням про скасування даного арешту.

Слідчий суддя констатує, що власник вилучених мобільних телефонів, у разі необхідності, не обмежений правом звернення до органу досудового розслідування з клопотанням про створення резервних копій даних пристроїв.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

На даному етапі кримінального провадження не надано доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, і потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання в права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження. Менш обтяжливий спосіб арешту майна, на думку слідчого судді, призведе до неможливості збереження речових доказів та може призвести до їх приховування, пошкодження, знищення, відчуження або до настання інших наслідків, які можуть перешкодити повному, швидкому та неупередженому розслідуванню.

Відповідно до статті 175 Кримінального процесуального кодексу України, ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим (дізнавачем), прокурором, на яких також покладається обов`язок визначення місця зберігання тимчасово вилученого майна.

Відповідно до Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом МВС України, Генеральної Прокуратури України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду України, ДСА України від 27.08.2010 року, обов`язок по визначенню місця зберігання арештованого майна покладається на слідчого (дізнавача), в провадженні якого перебуває кримінальне провадження.

Крім того, суд звертає увагу, що захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які в свою чергу чітко регламентуються нормами статті 219 КПК України, а крім того слідчий суддя роз`яснює, якщо в подальшому відпаде потреба в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, власник майна або його представник може звернутись до слідчого судді, в порядку статті 174 КПК України з клопотанням про скасування арешту майна.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 98, 131, 132, 169-173, 175, 309, 310, 395 КПК України, слідчий суддя,

ухвалив:

Клопотання прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт в рамках кримінального провадження № 42024222080000035 від 05 березня 2024 року на тимчасово вилучене майно, яке було виявлено та вилучено 08 жовтня 2026 року під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , а саме:

- мобільний телефон «Ксіомі Редмі нот 15 про», мобільний телефон «Ксіомі Редмі нот 14 про», запаковано до сейф пакету RAW0083053;

- мобільний телефон «HUAWEI», мобільний телефон «Redmi», запаковано до сейф пакету RAW0083052;

- мобільний телефон «Ксіомі», запаковано до сейф пакету RAW0083051, шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном в межах строку досудового розслідування, або ухвалення відповідного судового рішення або рішення слідчого судді.

Зберігання арештованого майна здійснювати відповідно до «Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», затвердженого Постановою КМ України № 1104 від 19.11.2012 та до Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом МВС України, Генеральної Прокуратури України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду України, ДСА України від 27.08.2010 року.

Уповноваженим службовим особам, для досягнення цілей кримінального провадження дозволити користування та розпорядження зазначеним майном.

Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Виконання ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження, контроль за виконанням покласти на прокурора Дергачівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_3 .

Роз`яснити положення, які закріплені в ч. 1 ст. 174 КПК України, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1