Решение № 140888003, 22.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року справа №320/29382/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса Україна, 04053, місто Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, будинок 16 ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Представник ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

- Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.01.2026 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком (встановленого Законом України «про Державний бюджет України на 2026 рік») відповідно до ст. 50 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 року відкрито провадження у адміністративній справі.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію по інвалідності третьої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Раніше позивач отримував пенсію в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 17 січня 2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 зазначеного Закону. Листом від 6 березня 2026 року відповідач відмовив у здійсненні перерахунку, посилаючись на відсутність законних підстав для цього. ОСОБА_1 не погоджується з такою відмовою та вважає, що вона порушує її права, у зв`язку з чим звернулась до суду за їх захистом.

04.08.2026 до суду подано письмовий відзив, у якому відповідач зазначає, що заяви представника позивачки, зареєстровані 31 січня 2026 року за № 8182/С-2600-26 та № 8184/С-2600-26, розглянуто, а листом від 6 березня 2026 року № 15218-8182/С-02/8-2600/26 надано відповідні роз`яснення. Відповідач повідомляє, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків як особа з інвалідністю третьої групи, захворювання якої пов`язане з ліквідацією аварії на Чорнобильській атомній електростанції, та має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи. Обґрунтовуючи порядок обчислення пенсії, відповідач посилається на рішення Конституційного Суду України від 7 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021, яким, зокрема, наголошено на необхідності приведення нормативного регулювання статті 54 Закону України № 796-XII у відповідність із Конституцією України. Також відповідач зазначає, що 1 липня 2021 року набрав чинності Закон України від 29 червня 2021 року № 1584-IX, яким визначено мінімальні розміри пенсій по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи. Для осіб з інвалідністю третьої групи з числа потерпілих та ліквідаторів такий мінімальний розмір становить 3700 грн. За твердженням відповідача, пенсію позивачки обчислено без урахування заробітної плати, виходячи з установленого мінімального розміру пенсії по інвалідності. Надалі її розмір перераховувався з урахуванням індексації відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118, від 24 лютого 2023 року № 168, від 23 лютого 2024 року № 185 та від 25 лютого 2025 року № 209 із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення. Відповідач зазначає, що з 1 березня 2025 року розмір пенсії по інвалідності позивачки становить 6077,69 грн, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, - 170,82 грн, а загальний розмір пенсії з урахуванням зазначеної виплати - 6248,51 грн. Щодо додаткової пенсії відповідач посилається на статтю 51 Закону України № 796-XII, відповідно до якої додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам першої категорії призначається в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України. За позицією відповідача, з 1 січня 2012 року її розмір визначається відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210. Згідно з пунктом 13 цієї постанови особам з інвалідністю третьої групи, віднесеним до першої категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, додаткова пенсія виплачується у фіксованому розмірі 170,82 грн. Крім того, відповідач посилається на статтю 53 Закону України № 796-XII у редакції Закону України № 1584-IX, відповідно до якої додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, виплачується повністю незалежно від заробітної плати, пенсії чи іншого доходу. З огляду на викладене відповідач вважає, що додаткова пенсія позивачки виплачується в повному обсязі у встановленому законодавством розмірі 170,82 грн, а підстави для її перерахунку в іншому розмірі чинним законодавством не передбачені.

Окрім цього, суд вважає необхідним зазначити, що 13.08.2026 відповідач надав необхідні докази витребувані ухвалою суду, а саме: належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з впливом аварії на Чорнобильській атомній електростанції, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0135248 від 4 серпня 2015 року, складеною за результатами повторного огляду. Зазначеною довідкою позивачці встановлено третю групу інвалідності безстроково. Причину інвалідності визначено як захворювання, пов`язане з впливом аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України та Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України від 1 липня 2015 року № 2935, захворювання позивачки, зокрема папілярна карцинома щитоподібної залози та гіпотиреоз тяжкої форми, пов`язане з впливом аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

31 січня 2026 року представник позивачки звернувся до відповідача із заявами, зареєстрованими за № 8182/С-2600-26 та № 8184/С-2600-26. Листом від 5 березня 2026 року № 15218-8182/С-03/8-2600/26 відповідач повідомив, що з 1 липня 2021 року відповідно до Закону України від 29 червня 2021 року № 1584-IX мінімальний розмір пенсії по інвалідності третьої групи внаслідок Чорнобильської катастрофи для осіб з числа потерпілих та ліквідаторів становить 3700 грн.

Згідно з відомостями, наведеними у зазначеному листі, з 1 березня 2025 року пенсію позивачки перераховано із застосуванням коефіцієнтів індексації. Її розмір пенсії по інвалідності становив 6077,69 грн, розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, - 170,82 грн, а загальний розмір пенсії з урахуванням додаткової виплати - 6248,51 грн.

Відповідач також зазначив, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, виплачується позивачці у фіксованому розмірі 170,82 грн відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, незалежно від заробітної плати, пенсії чи іншого доходу.

ОСОБА_1 не погоджується з такою відмовою та вважає, що вона порушує її права, у зв`язку з чим звернулась до суду за їх захистом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, застосовує такі норми законодавства.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), який також створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Згідно із частиною третьою статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Указані положення Конституції України зобов`язують державу створити ефективну систему соціального захисту різних категорій осіб, яка сприяла б узгодженню рівня їхнього життя з реалізацією права на достатній життєвий рівень для них та їхніх сімей шляхом надання відповідного соціального забезпечення.

Держава, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей, має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватись до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.

За правилами статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Статтею 50 Конституції України регламентовано, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

В абзаці п`ятому пункту 4 мотивувальної частини рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018 Конституційний Суд України виснував, що «скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Конституції України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України».

На виконання покладеного на державу обов`язку статтею 16 Конституції України, законодавцем ухвалено Закон № 796-XII, у якому встановлено загальний порядок реалізації права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення, зокрема соціального захисту потерпілих осіб.

Метою Закону № 796-XII, що передбачено у частині першій статті 1 Закону № 796-XII є, зокрема захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних із нею проблем медичного й соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Згідно із частиною другою статті 1 Закону № 796-XII державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи базується, зокрема на принципах пріоритету життя та здоров`я осіб, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, їх соціального захисту, повного відшкодування їм шкоди.

Щодо перерахунку та виплати додаткової пенсії 50 % мінімальної пенсії за віком за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі у відповідності ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, суд вказує таке.

Питання нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю осіб, які віднесені до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, врегульовано положеннями статті 50 Закону №796-XII, яка неодноразово зазнавала змін, як і стаття 54 Закону №796-XII щодо застосування якої зроблено висновок у постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №240/1121/24.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом №1788-XII.

Як встановлено вище, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з впливом аварії на Чорнобильській атомній електростанції, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0135248 від 4 серпня 2015 року, складеною за результатами повторного огляду. Зазначеною довідкою позивачці встановлено третю групу інвалідності безстроково. Причину інвалідності визначено як захворювання, пов`язане з впливом аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

Відповідно до експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України та Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України від 1 липня 2015 року № 2935, захворювання позивачки, зокрема папілярна карцинома щитоподібної залози та гіпотиреоз тяжкої форми, пов`язане з впливом аварії на Чорнобильській атомній електростанції.

Відповідно до статті 50 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах:

інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;

інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

01.01.2008 набрав чинності Закон України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №107-VI), яким, серед іншого, було внесено зміни до Закону №796-XII та викладено статтю 50 Закону №796-XII в такій редакції:

«Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах: інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.».

Конституційний Суд України рішенням від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнав неконституційними положення Закону №107-VI, зокрема, в частині внесення змін до статті 50 Закону №796-XII, мотивуючи таке рішення тим, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

28.12.2014 Верховною Радою України прийнято Закон №76-VIII, яким статтю 50 Закону №796-XII викладено у такій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.».

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затвердив Порядок №1210, за змістом пункту 13 якого (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 №112), щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплачується у таких розмірах:

1) особам, що належать до категорії 1:

з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: особам з інвалідністю I групи - 474,5 гривні; особам з інвалідністю II групи - 379,6 гривні; особам з інвалідністю III групи - 284,7 гривні;

для інших осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою: особам з інвалідністю I групи - 341,64 гривні; особам з інвалідністю II групи - 227,76 гривні; особам з інвалідністю III групи - 170,82 гривні;

2) особам, що належать до категорій 2-4: особам, що належать до категорії 2, - 170,82 гривні; особам, що належать до категорії 3, - 113,88 гривні; особам, що належать до категорії 4, - 56,94 гривні;

3) дітям з інвалідністю, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 170,82 гривні.

Отже, змінивши Законом №76-VIII законодавче регулювання розмірів додаткових пенсій за шкоду заподіяну здоров`ю, Верховна Рада України скасувала соціальні гарантії, передбачені статтею 50 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.

При цьому, законодавець вже не вперше допускає обмеження права на соціальне забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи на що неодноразово звертав увагу Конституційний Суд України, зокрема, в рішенні від 03.04.2024 у справі №4-р(І)/2024, яким було визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону №796-ХІІ в редакції Закону України від 29.06.2021 №1584-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб».

Враховуючи наведене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.11.2025 у справі №580/5022/24 зробила висновок про те, що внесені Законом №76-VIII зміни до статті 50 Закону №796-XII є такими, що порушують право на належний рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, зокрема, і в постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24, ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №580/5022/24 та врахувавши попередні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №240/1121/24, ухваленій у складі цієї ж палати, щодо необхідності застосування до правовідносин, пов`язаних з нарахуванням та виплатою пенсії особам з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, норми статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР, констатувала у своїй постанові від 04.11.2025 у справі №580/5022/24, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 50 Закону №796-XII, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв`язку з чим як при застосуванні статті 54 Закону №796-XII для визначення основного розміру пенсії, так і при застосуванні статті 50 цього ж Закону для визначення розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, йдеться про соціальні гарантії, закріплені одним і тим самим законом для тієї ж категорії громадян, отже, підхід до тлумачення та застосування зазначених норм має бути єдиним.

Враховуючи наведене, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.11.2025 у справі №580/5022/24 зробила висновок про те, що до правовідносин, пов`язаних з визначенням розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю норми статті 50 Закону №796-ХІІ мають застосовуватись в редакції Закону №230/96-ВР.

За таких обставин, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.11.2025 у справі №580/5022/24 вважає, що правові висновки, викладені в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №193/877/16-а, від 08.08.2019 у справі №813/5002/17, від 16.06.2022 у справі №644/8266/17 та інших, про те, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, має нараховуватись та виплачуватись в порядку та розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні.

У зв`язку з наведеним, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у пункті 43 постанови від 04.11.2025 у справі №580/5022/24 відступила від таких висновків та сформувала наступні:

1) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 50 Закону №796-XII, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та становить невід`ємну складову позитивного обов`язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв`язку з чим обмеження такого права є неприпустимим;

2) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю особам з інвалідністю, які належать до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, має нараховуватися та виплачуватися в порядку та розмірах, визначених статтею 50 Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР.

Наведені висновки Верховного суду в подібних спірних правовідносинах в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, у цій справі, що розглядається судом.

А тому суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати норми статті 50 Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР, якими передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах: інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком; інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення цієї частини позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши наявні письмові докази у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Позивач звільнена від сплати судового збору як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1).

На підставі наведеного та керуючись статтями 9, 72-73, 77, 90, 139, 143, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (адреса Україна, 04053, місто Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, будинок 16 ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в нарахуванні та виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.01.2026 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком (встановленого Законом України «про Державний бюджет України на 2026 рік») відповідно до ст. 50 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Копію рішення вручити (надіслати) учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.