Решение № 140887987, 22.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року справа № 320/11821/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса Україна, 04053, місто Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16 ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Зміст позовних вимог та процесуальні дії у справі.

ОСОБА_1 звернулась у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

-Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 18.09.2025 про призначення ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

- Визнати протиправними дії відповідача щодо призначення ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника замість переведення на інший вид пенсії.

- Зобов`язати відповідача здійснити переведення ОСОБА_1 на інший вид пенсії.

- Зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 03 серпня 2025 року.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити одноособово суддею Вісьтак М. Я., у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Правова позиція сторін.

ОСОБА_1 зазначає, що на день смерті її чоловік отримував пенсію у розмірі 13 091,70 грн, що значно перевищувало розмір пенсії, яку отримувала позивач. Після смерті чоловіка позивач звернулася до Святошинського управління Пенсійного фонду України із заявою про переведення її на інший вид пенсії. Однак працівники Пенсійного фонду відмовилися прийняти заяву одразу після смерті чоловіка, пояснивши це тим, що позивач звернулася занадто рано. 18 вересня 2025 року відповідач прийняв рішення про призначення позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 50 відсотків пенсії її чоловіка. ОСОБА_1 вважає зазначене рішення протиправним, оскільки на момент звернення вона вже отримувала пенсію за віком, а тому просила не призначити їй нову пенсію, а перевести її на інший вид пенсії. Обґрунтовуючи свою позицію, позивач посилається на статтю 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється за заявою особи. У разі звернення протягом трьох місяців після настання відповідної обставини переведення здійснюється з дня, що настає після настання такої обставини. З огляду на викладене, ОСОБА_1 вважає, що переведення її на інший вид пенсії мало бути здійснено з 03 серпня 2025 року, тобто з дня, наступного за днем смерті її чоловіка. Натомість відповідач застосував порядок призначення нової пенсії замість порядку переведення на інший вид пенсії, у зв`язку з чим позивач просить визнати відповідне рішення та дії відповідача протиправними, скасувати рішення від 18 вересня 2025 року, зобов`язати відповідача перевести її на інший вид пенсії та провести перерахунок пенсії з 03 серпня 2025 року.

У встановлений судом строк відповідач не подав відзив на позовну заяву відповідно до вимог статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України та не повідомив про поважні причини його неподання.

Матеріали справи містять довідку про доставку електронного листа, яка підтверджує отримання відповідачем 20.03.2026 копії ухвали суду про відкриття провадження через електронний кабінет.

Станом на день ухвалення рішення строк, встановлений судом для подання відзиву, сплив. Будь-яких заяв, клопотань чи пояснень від відповідача до суду не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Водночас суд вважає необхідним зазначити, що 09.04.2026 відповідач надав необхідні докази витребувані ухвалою суду, а саме: належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи позивача.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини.

09 червня 1971 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після реєстрації шлюбу чоловікові та дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 , виданим Палацом одруження міста Києва 09 червня 1971 року, актовий запис № 337.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 82 років у місті Києві, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Київським відділом державної реєстрації смерті 04 серпня 2025 року, актовий запис № 12120.

Згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 30 липня 2025 року № 930080833735, ОСОБА_2 було проведено перерахунок пенсії за віком у зв`язку зі встановленням або зміною групи інвалідності. Дата перерахунку - 18 червня 2025 року. Відповідно до зазначеного рішення, страховий стаж ОСОБА_2 становив 52 роки 4 місяці 11 днів, а середньомісячний заробіток - 23 798,05 грн. Основний розмір пенсії за віком становив 12 454,23 грн, доплата за понаднормовий страховий стаж - 637,47 грн, а загальний розмір пенсії за віком - 13 091,70 грн. З урахуванням підвищення дітям війни в розмірі 66,43 грн та пенсії за особливі заслуги перед Україною в розмірі 590,25 грн загальний розмір пенсії з надбавками з 18 червня 2025 року становив 13 748,38 грн.

18 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення або перерахунок пенсії, у якій просила здійснити перехід на інший вид пенсії.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві прийнято рішення від 09 жовтня 2025 року № 930080181159, яким проведено перехід ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з датою перерахунку 18 вересня 2025 року.

Під час обчислення пенсії враховано страховий стаж померлого годувальника ОСОБА_2 тривалістю 52 роки 4 місяці 11 днів та середньомісячний заробіток у розмірі 23 798,05 грн. Загальний розмір його пенсії за віком, визначений для обчислення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, становив 13 091,70 грн. Відсоток для обчислення пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначено в розмірі 50 відсотків.

З 18 вересня 2025 року ОСОБА_1 призначено пенсію у зв`язку з втратою годувальника в розмірі 6 545,85 грн, надбавку за особливі заслуги перед Україною померлого годувальника в розмірі 413,18 грн та компенсаційну виплату особам, які досягли 75-річного віку, в розмірі 456,00 грн. Загальний розмір пенсії до виплати становив 7 415,03 грн.

Згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 04 грудня 2025 року № 58853-58138/Г-02/8-2600/25, наданим за зверненням ОСОБА_1 , зареєстрованим 22 жовтня 2025 року за вхідним № 58138/Г-2600-25, її з 18 вересня 2025 року на підставі заяви від цієї дати переведено з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У зазначеному листі відповідач послався на статтю 37 та частину третю статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зазначивши, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника та виплачується з дня подання заяви. Також у листі зазначено, що розмір пенсії ОСОБА_1 з 18 вересня 2025 року становить 7 415,03 грн, з яких 6 545,85 грн - основний розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника, 413,18 грн - надбавка за особливі заслуги перед Україною померлого годувальника та 456,00 грн - компенсаційна виплата особам, які досягли 75-річного віку. Компенсаційну виплату за період з 18 вересня 2025 року до 31 жовтня 2025 року нараховано на листопад 2025 року.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування, висновки суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом №1058-IV.

Статтею 1 Закону №1058-IV визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб`єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Пунктом 16 розділу ХV Прикінцевих положень Закону №1058-IV визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Відтак, законодавством України передбачено чотири види пенсій, а саме: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника та пенсія за вислугу років.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом

Відповідно до статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що визначена частиною другою статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший або призначення пенсії вперше.

Положеннями статті 10 Закону №1058-IV та статті 6 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-ІV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Вказана норма передбачає врахування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV регламентований порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Однак, якщо мало місце призначення іншої пенсії має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

Аналогічні висновки щодо здійснення призначення пенсії, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №876/5312/17.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону №1058-ІV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Частиною другою цієї норми визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Зі змісту частини третьої статті 36 Закону №1058-IV слідує, що до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

За правилами частини першої статті 37 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Наведені норми визначають, що члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається із заробітку чи пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті.

Вирішуючи спір по суті та надаючи оцінку доводам сторін, суд виходить з такого.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним і скасування рішення від 18 вересня 2025 року

Судом встановлено, що 18 вересня 2025 року ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою щодо переходу на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Водночас у матеріалах справи міститься рішення відповідача від 09 жовтня 2025 року № 930080181159, яким позивача переведено з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 18 вересня 2025 року.

Отже, дата 18 вересня 2025 року, зазначена позивачем як дата оскаржуваного рішення, відповідно до наявних у справі документів є датою подання нею заяви та датою, з якої здійснено переведення на інший вид пенсії. Натомість рішення, яким оформлено відповідне переведення, датоване 09 жовтня 2025 року.

Оцінюючи доводи позивача по суті, суд виходить із того, що відповідно до частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів, що містяться на час переведення в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органом Пенсійного фонду України.

Як вбачається з матеріалів справи, до звернення із заявою від 18 вересня 2025 року ОСОБА_1 вже отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Після смерті чоловіка вона виявила бажання перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. За таких обставин правовідносини сторін стосуються переведення з одного виду пенсії на інший у межах одного закону, а не первинного призначення пенсії особі, яка до цього не отримувала пенсійного забезпечення.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21 травня 2026 року у справі № 560/3591/25. У цій справі Верховний Суд погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що в разі переходу особи, яка вже отримує пенсію за одним із видів пенсійного забезпечення, передбачених Законом № 1058-IV, на пенсію у зв`язку з втратою годувальника застосуванню підлягає частина третя статті 45 цього Закону, за якою переведення здійснюється з дня подання відповідної заяви. Таким чином, сама по собі дата смерті годувальника не є підставою для визначення цієї дати як початку переведення на інший вид пенсії.

З огляду на викладене, оскільки відповідач здійснив переведення позивачки на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 18 вересня 2025 року ( дати подання відповідної заяви) наведені позивачем доводи щодо необхідності застосування іншого порядку визначення дати переведення не свідчать про протиправність рішення відповідача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 фактично оскаржує рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 09 жовтня 2025 року № 930080181159, яким її переведено з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 18 вересня 2025 року. Визначення цієї дати відповідає вимогам частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме 18 вересня 2025 року ОСОБА_1 подала заяву про переведення на інший вид пенсії.

Доводи позивача не спростовують правомірності прийнятого рішення та не свідчать про наявність підстав для його скасування.

Відтак, у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним і скасування зазначеного рішення доцільно відмовити.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо призначення пенсії замість переведення на інший вид пенсії.

Обґрунтовуючи цю позовну вимогу, ОСОБА_1 зазначає, що на момент звернення до відповідача вже отримувала пенсію за віком, а тому вважала, що Пенсійний фонд мав здійснити її переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, а не призначати їй іншу пенсію.

Однак правомірність дій суб`єкта владних повноважень у цій частині має оцінюватися з фактичного змісту прийнятого рішення та відомостей пенсійної справи.

Як вбачається з рішення від 09 жовтня 2025 року № 930080181159 та листа відповідача від 04 грудня 2025 року № 58853-58138/Г-02/8-2600/25, позивача переведено з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 18 вересня 2025 року. Отже, наявні в матеріалах справи документи свідчать про здійснення саме переведення з одного виду пенсії на інший.

За змістом частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV таке переведення здійснюється за заявою особи з дня її подання.

Зазначене узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 21 травня 2026 року у справі № 560/3591/25, відповідно до якої в разі переходу з одного виду пенсії на інший у межах Закону № 1058-IV застосовується порядок, передбачений частиною третьою статті 45 цього Закону.

Таким чином, за наявними матеріалами справи доводи позивача про те, що відповідач призначив їй пенсію замість здійснення переведення на інший вид пенсії, не підтверджуються змістом рішення та листа відповідача.

Відтак, за відсутності інших доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем дій усупереч встановленому законом порядку переведення, підстав для визнання таких дій протиправними з наведених позивачем мотивів суд не вбачає.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача перевести позивача на інший вид пенсії.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії як спосіб судового захисту передбачає встановлення судом порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача та необхідності їх відновлення шляхом покладення на відповідача відповідного обов`язку.

Як встановлено судом вище, рішенням відповідача від 09 жовтня 2025 року № 930080181159 позивача вже переведено з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 18 вересня 2025 року. Зазначена обставина підтверджується також листом відповідача від 04 грудня 2025 року № 58853-58138/Г-02/8-2600/25, у якому наведено інформацію про здійснене переведення.

Відповідно до статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України судовому захисту підлягає порушене право, свобода чи інтерес особи, а обраний спосіб захисту має бути ефективним, тобто таким, що забезпечує реальне відновлення порушеного права.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду (постанова КАС ВС від 03.03.2021 у справі № 320/4182/20), відповідно до якої вимога про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії може бути задоволена за умови встановлення судом того, що на відповідача законом або іншим нормативно-правовим актом покладено обов`язок вчинити відповідну дію, однак відповідач її не вчинив, унаслідок чого порушено право чи законний інтерес особи. Суд не може зобов`язувати суб`єкта владних повноважень вчинити дію, яку той вже здійснив, оскільки за таких обставин відсутнє порушене право, яке потребує судового захисту.

Отже, задоволення вимоги про зобов`язання вчинити певні дії передбачає встановлення факту невчинення відповідної дії на момент розгляду справи та наявності у відповідача обов`язку щодо її вчинення. Якщо судом встановлено, що відповідач уже вчинив таку дію, підстави для повторного зобов`язання вчинити її відсутні.

Таким чином заявлена позивачем вимога про зобов`язання відповідача перевести її на інший вид пенсії фактично стосується дії, яку відповідач вже вчинив. При цьому незгода позивача з датою, з якої проведено переведення, сама по собі не свідчить про те, що переведення взагалі не відбулося.

За таких обставин повторне покладення на відповідача обов`язку здійснити переведення без установлення необхідності вчинення такої дії не забезпечуватиме відновлення порушеного права позивачки. Тому, з огляду на те, що переведення вже здійснено, підстав для задоволення цієї позовної вимоги суд не вбачає.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії з 03 серпня 2025 року.

ОСОБА_1 просить зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії з 03 серпня 2025 року, посилаючись на те, що її чоловік помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , а отже, переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника мало бути здійснено з дня, наступного за днем його смерті.

Вирішуючи цю вимогу, суд вказує повторно, що пунктом 3 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення за її призначенням відбулося протягом дванадцяти місяців з дня смерті. Водночас частина третя статті 45 цього Закону встановлює окреме правило для випадків переведення з одного виду пенсії на інший: таке переведення здійснюється з дня подання заяви.

Отже, визначаючи дату, з якої позивачу належало здійснити перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, необхідно враховувати характер відповідних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, до смерті чоловіка позивачка отримувала пенсію за віком. Після його смерті вона звернулася із заявою про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Таким чином, у спірних правовідносинах ідеться про зміну виду пенсійного забезпечення особи, яка вже є одержувачкою пенсії, а не про первинне призначення пенсії особі, яка до цього пенсії не отримувала.

Такий підхід узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21 травня 2026 року у справі № 560/3591/25.

У зазначеній справі Верховний Суд розглядав питання щодо визначення дати переведення особи з пенсії по інвалідності на пенсію у зв`язку з втратою годувальника та дійшов висновку про застосування частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV. Суд погодився з тим, що за обставин, коли особа вже отримувала пенсію за іншим видом пенсійного забезпечення відповідно до цього Закону, переведення на пенсію у зв`язку з втратою годувальника здійснюється з дня подання відповідної заяви.

З матеріалів справи вбачається, що заяву про перехід на пенсію у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 подала 18 вересня 2025 року, а відповідач здійснив переведення саме з цієї дати. За відсутності доказів подання відповідної заяви раніше застосування відповідачем дати 18 вересня 2025 року узгоджується з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV та наведеною правовою позицією Верховного Суду.

Доводи позивачки про відмову працівників відповідача прийняти заяву після смерті чоловіка не підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи. Відтак, підстав вважати, що позивачка зверталася із заявою раніше 18 вересня 2025 року, судом не встановлено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що визначення відповідачем 18 вересня 2025 року датою переведення позивачки на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідає частині третій статті 45 Закону № 1058-IV.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведе, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 9, 72-73, 76-77, 90, 139, 162, 229, 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса Україна, 04053, місто Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 16 ЄДРПОУ 42098368) про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

2. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.