Постановление суда № 140886555, 22.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 жовтня 2026 рокуСправа № 160/22554/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача - адвоката Хомича Івана Олександровича про встановлення порядку та зміну способу виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 у справі №160/22554/25 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову в призначенні пенсії за віком від 30.04.2025 №212750010414.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні пенсії за віком від 01.07.2025 №212750010414.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності з 01.01.1990 до 31.12.1990, з 09.08.1992 до 18.09.1997.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити з 08.05.2025 призначення ОСОБА_1 пенсії за віком.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області - по 1211,20 грн з кожного.

Зазначене рішення суду набрало законної сили.

10.06.2026 до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Хомича І.О. про встановлення порядку та зміну способу виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 у справі №160/22554/25, у якій заявник просить суд встановити порядок виконання цього рішення шляхом:

-зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком у повному розмірі, обчисленому Головним управлінням Пенсійного фонду України, - 16 007,30 грн щомісячно, не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій за віком у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, у загальному порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», без застосування будь-якого окремого (спеціального) порядку виплати пенсій, перерахованих (нарахованих) на виконання судових рішень, що передбачає виплату в межах окремих бюджетних асигнувань, пропорційно або з перенесенням невиплачених сум на наступний бюджетний рік;

-зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за віком у сумі 206 456,20 грн з видатків бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій за віком у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування в такому самому порядку, з урахуванням сум, виплачених до дня постановлення ухвали суду.

Ухвалою суду від 11.06.2026 заяву призначено до розгляду в порядку письмового провадження та запропоновано відповідачу подати письмові пояснення щодо заяви.

Обґрунтовуючи необхідність встановлення порядку та зміни способу виконання рішення суду, заявник посилається на те, що існує самостійна підстава для зміни способу виконання рішення, передбачена абзацом другим частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Рішення суду набрало законної сили 24.02.2026, двомісячний строк для його виконання сплив 24.04.2026, проте рішення залишається невиконаним у частині фактичної виплати пенсії. Так, згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.06.2026 №0400-010506-8/105516 заборгованість з виплати пенсії становить 206 456,20 грн, а поточна пенсія щомісяця виплачується не в повному розмірі. Заявник вважає, що сам факт двомісячного невиконання є достатнім для задоволення заяви та не потребує доведення інших обставин.

Заявник зазначає, що застосований відповідачем механізм виплати є обставиною, яка робить виконання рішення неможливим у розумінні абзацу першого частини третьої статті 378 КАС України. Відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 (далі - Порядок №821), та бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 №127 (далі - постанова №127), виплата здійснюється виключно в межах окремо виділених бюджетних асигнувань, пропорційно цим асигнуванням, а невиплачені суми переносяться на наступний бюджетний рік. На всі виплати за судовими рішеннями постановою №127 передбачено 1 млрд грн, що становить менше 0,18 % загального обсягу видатків на виплату пенсій, тоді як резерв коштів Пенсійного фонду України є значно більшим. Отже, на думку заявника, отримання ним коштів поставлено в залежність від розсуду органів виконавчої влади. Заявник стверджує, що Порядок №821 суперечить Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), оскільки відповідно до частини другої статті 5 цього Закону порядок здійснення пенсійних виплат визначається виключно законами, а згідно зі статтею 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця не пізніше 25 числа місяця, за який вона виплачується. Закон №1058-IV не передбачає окремого виду пенсії, призначеної на виконання судового рішення, тому пенсія позивача має виплачуватися з тих самих видатків, що й пенсії, призначені в адміністративному порядку. Заявник також посилається на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, яким Порядок №821 визнано протиправним та нечинним, і на обов`язок суду відповідно до частини третьої статті 7 КАС України застосовувати правовий акт вищої юридичної сили. Заявник вважає, що застосування Порядку №821 призводить до дискримінації осіб, права яких підтверджено судом, порівняно з особами, яким пенсію призначено (перераховано) в адміністративному порядку, що суперечить статтям 21, 24, 55 Конституції України, а також порушує гарантії, передбачені статтями 6, 8, 46, 64, 124, 129-1 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини у справах «Войтенко проти України», «Шмалько проти України», «Кечко проти України».

Наголошує, що без ухвали суду, яка визначить конкретне джерело та порядок виплати, механізм лімітованої виплати збережеться через структуру бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік незалежно від долі Порядку №821. При цьому, на думку заявника, заява не порушує нових матеріально-правових питань, оскільки право позивача встановлено рішенням суду, а розмір пенсії визначено самим відповідачем.

Дослідивши матеріали справи та доводи заяви, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частин першої-третьої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Аналіз наведених норм свідчить, що встановлення чи зміна способу та порядку виконання судового рішення є процесуальним засобом забезпечення реального виконання рішення суду в тих межах, у яких його ухвалено.

Під способом виконання розуміється сукупність дій, спрямованих на виконання обов`язків, покладених на боржника судовим рішенням, а під порядком - визначена процедура вчинення таких дій.

Зміна способу і порядку виконання не може змінювати суті ухваленого рішення, виходити за межі його резолютивної частини, покладати на учасників справи нові обов`язки, не передбачені рішенням, чи вирішувати питання, які не були предметом судового розгляду.

Обов`язок довести наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, покладається на заявника.

Подібні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі №420/6671/18, у якій зазначено, що зміна способу і порядку виконання судового рішення, яка фактично змінює зміст його резолютивної частини та виходить за межі позовних вимог, не передбачена статтею 378 КАС України. Посилання на брак бюджетних асигнувань не є підставою для зміни способу виконання рішення, а для гарантування його виконання КАС України передбачено механізми судового контролю, зокрема статті 382 і 383 цього Кодексу.

Надаючи оцінку доводам заявника, суд ураховує таке.

Щодо змісту обов`язків, покладених рішенням суду, та суб`єкта, на якого їх покладено.

Рішенням суду від 23.01.2026 на Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області покладено обов`язки зарахувати до страхового стажу позивача періоди трудової діяльності з 01.01.1990 до 31.12.1990, з 09.08.1992 до 18.09.1997 та здійснити з 08.05.2025 призначення позивачу пенсії за віком.

Щодо Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області рішенням суду визнано протиправним та скасовано його рішення від 30.04.2025 №212750010414 і стягнуто судовий збір. Обов`язку вчинити певні дії, зокрема призначити або виплачувати позивачу пенсію, на цей орган не покладено.

Отже, твердження заявника про те, що рішенням суду зобов`язано саме Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію, не відповідає змісту резолютивної частини рішення.

Покладення на зазначений орган обов`язків щодо виплати заборгованості фактично означало б покладення на нього нових обов`язків, не передбачених рішенням суду, що виходить за межі повноважень суду, визначених статтею 378 КАС України.

Щодо вимог про виплату пенсії та заборгованості.

Як убачається з рішення суду від 23.01.2026, позивач, крім іншого, просив зобов`язати відповідача сплатити заборгованість по нарахованій пенсії з 08.05.2025 по день набрання рішенням законної сили.

Суд відмовив у задоволенні цієї вимоги як передчасної, оскільки на час ухвалення рішення пенсію позивачу не було призначено і, відповідно, не нараховано.

Отже, питання виплати пенсії та сум пенсії за минулий період не було вирішено рішенням суду по суті, а обов`язку виплатити позивачу певну суму рішенням суду не встановлено.

Заявник просить зобов`язати відповідача щомісяця виплачувати пенсію у визначеному розмірі з конкретного напряму видатків бюджету Пенсійного фонду України, а також виплатити заборгованість у сумі 206 456,20 грн, не застосовуючи будь-якого окремого (спеціального) порядку виплати.

Задоволення таких вимог означало б фактичне вирішення по суті вимоги, у задоволенні якої суд відмовив, присудження майбутніх періодичних платежів, які не були предметом судового розгляду, та встановлення джерела і порядку фінансування пенсійних виплат, що не охоплюється змістом рішення суду.

Такі вимоги стосуються нових правовідносин, які виникли після виконання рішення суду в частині призначення пенсії, і не можуть бути вирішені в порядку статті 378 КАС України.

Щодо наявності підстави, передбаченої абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України.

Підставою для застосування цієї норми є невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Як зазначає сам заявник, з посиланням на лист Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.06.2026 №0400-010506-8/105516, на виконання рішення суду позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV та нараховано доплату за період з 08.05.2025 по 30.06.2026 в сумі 217 471,08 грн.

Отже, покладений рішенням суду обов`язок здійснити з 08.05.2025 призначення пенсії за віком виконано, а обставини, на які посилається заявник, стосуються не невиконання рішення суду, а повноти та строків виплати нарахованих сум, що, як зазначено вище, виходить за межі рішення.

Крім того, абзац другий частини третьої статті 378 КАС України передбачає можливість зміни способу і порядку виконання судового рішення виключно шляхом стягнення з суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Натомість заявник просить не стягнути певну суму з боржника за рішенням суду, а зобов`язати інший орган здійснювати виплати з визначеного ним напряму видатків бюджету Пенсійного фонду України без застосування нормативно встановленого механізму фінансування.

Такий спосіб виконання зазначеною нормою не передбачений.

Суд також зауважує, що зазначений у заяві розмір пенсії 16 007,30 грн не підтверджується наданими заявником доказами.

Так, відповідно до листа від 03.06.2026 №0400-010506-8/105516 розмір призначеної пенсії з березня 2026 року становить 16 054,52 грн.

Щодо наявності підстави, передбаченої абзацом першим частини третьої статті 378 КАС України.

Заявник не навів обставин, які істотно ускладнюють або унеможливлюють виконання покладених на відповідача рішенням суду обов`язків щодо зарахування періодів трудової діяльності до страхового стажу та призначення пенсії.

Доводи про недостатність бюджетних асигнувань, порядок фінансування виплат за судовими рішеннями та невідповідність Порядку №821 і постанови №127 Закону №1058-IV стосуються правомірності дій суб`єкта владних повноважень щодо виплати вже нарахованих сум, тобто нових правовідносин.

Оцінка таких дій, зокрема з урахуванням частини третьої статті 7 КАС України, Конституції України та практики Європейського суду з прав людини, на яку посилається заявник, може бути надана судом під час розгляду відповідного спору в порядку позовного провадження, а не в порядку вирішення процесуального питання про спосіб і порядок виконання рішення.

З цих підстав суд не надає оцінки доводам заявника щодо правомірності Порядку №821, бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік та наявності дискримінації.

Суд наголошує, що відмова в задоволенні цієї заяви не означає визнання правомірною невиплати позивачу нарахованих сум пенсії та не позбавляє його права на захист порушених прав в інший спосіб, передбачений законом, зокрема шляхом звернення до суду з позовом щодо дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з виплатою пенсії, а також із застосуванням механізмів судового контролю, передбачених статтями 382-382-3, 383 КАС України.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення порядку та зміни способу виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 у справі №160/22554/25, а отже, у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 14, 241, 243, 248, 256, 370, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Хомича Івана Олександровича про встановлення порядку та зміну способу виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2026 у справі №160/22554/25, - відмовити.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя А.О. Сластьон