Решение № 140886145, 21.10.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 140/7482/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі ГУ ПФУ в м. Києві) про визнання протиправним та скасування рішення від 12 лютого 2026 року №032950013547 про відмову у нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058-IV) у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення; зобов`язання нарахувати та виплатити грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, перебуваючи на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області), до якого 05 лютого 2026 року звернувся із заявою про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV. Позивач отримав рішення ГУ ПФУ в м. Києві, яким йому було відмовлено у призначенні допомоги з тих підстав, що не надано статуту установи, в якій працював ОСОБА_1 , а уточнюючі довідки видані до досягнення позивачем пенсійного віку.

Позивач вважає відмову у призначенні та виплаті грошової допомоги неправомірною, адже станом на день досягнення пенсійного віку він працював на посаді викладача класу баяна в Колківській дитячій музичній школі (перейменовано на Дитячу музичну школу Колківської селищної ради Волинської області), яка є закладом комунальної форми власності, пенсію за віком призначено вперше та станом на день звернення за призначенням пенсії мав страховий стаж понад 35 років. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963 Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників посада викладача музичної школи включена до переліку посад педагогічних працівників.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідач, отримавши ухвалу про відкриття провадження (а.с.51), відзив на позов не подав.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, перевіривши доводи позову, суд встановив такі обставини.

05 лютого 2026 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою, у якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV (а.с.17).

Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в м. Києві з прийняттям рішення від 12 лютого 2026 року №032950013547 про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги згідно з пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV у зв`язку з відсутністю правових підстав. Зазначено, що не надано статуту установи, в якій працював ОСОБА_1 , а уточнюючі довідки видані до досягнення позивачем пенсійного віку (а.с.19).

Це рішення і є предметом оскарження.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел регламентовані Законом №1058-IV.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі Порядок №1191).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е і ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. №909 Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі Постанова №909).

Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

За приписами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 15 червня 2022 у справі №200/854/19-а Верховний Суд виснував, що норму пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання грошової допомоги при виході на пенсію за Законом №1058-IV особа має дотриматись таких вимог: 1) станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е - ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення; 2) пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили); 3) станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058-IV станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.

Зазначеного підходу до застосування пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV дотримано у постановах Верховного Суду від постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №234/13835/17, від 20 лютого 2019 року у справі №462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі №466/5637/17, від 24 квітня 2019 року у справі №450/3061/16-а, від 15 червня 2022 року у справі № 200/854/19-а, від 21 березня 2024 року у справі №580/2737/23 та ін.

За приписами пунктів 6, 7 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Перевіряючи доводи сторін стосовно наявності/відсутності у позивача права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, суд встановив, що згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.14-15) ОСОБА_1 працював викладачем по класу баяна в Колківській музичній школі з 01 серпня 1985 року (наказ №17) до 11 листопада 1985 року, коли був звільнений у зв`язку з призовом на війську службу (наказ №36), а 05 лютого 1988 року був повторно прийнятий на роботу до цього ж закладу (наказ від 05 лютого 1988 року №1), де працює по цей час. Вказані відомості також підтверджено довідками Дитячої музичної школи Колківської селищної ради Волинської області від 30 вересня 2025 року №19 (а.с.20) та від 24 квітня 2026 року №6 (а.с.22). Як слідує із змісту довідки від 24 квітня 2026 року №8 (а.с.24), ОСОБА_1 перебував у відпустці без збереження заробітної плати в такі періоди: з 30 липня 1996 року по 01 вересня 1996 року, з 01 листопада 1996 року по 10 листопада 1996 року, з 02 січня 1997 року по 14 січня 1997 року, з 01 листопада 1997 року по 10 листопада 1997 року, з 01 січня 1998 року по 14 січня 1998 року, з 21 березня 1998 року по 31 березня 1998 року, з 02 листопада 1998 року по 06 листопада 1998 року, з 04 січня 1999 року по 06 січня 1999 року, з 27 липня 1999 року по 01 вересня 1999 року, з 07 серпня 2015 року по 21 серпня 2015 року.

Також відомості трудової книжки серії НОМЕР_1 містять інформацію про те, що згідно з рішенням Колківської селищної ради Волинської області від 11 березня 2021 року №5/12 Колківську дитячу музичну школу перейменовано на Дитячу музичну школу Колківської селищної ради Волинської області, на підтвердження чого надано також довідки від 30 вересня 2025 року №20 (а.с.21) та від 24 квітня 2026 року №7 (а.с.23).

Рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 12 лютого 2026 року №032950013547 про відмову у призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV мотивоване зокрема ненаданням статуту установи, в якій працював позивач.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування затверджений постанова правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №566/11846; далі Порядок №22-1, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі змінами).

Відповідно до підпункту 8 пункту 2.1 Порядку №22-1 документами, що підтверджують право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону є трудова книжка, копія наказу (розпорядження) про звільнення або відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб. У тих випадках, коли в трудовій книжці або відомостях про трудову діяльність у реєстрі застрахованих осіб відсутня інформація, що підтверджує роботу на посадах і в закладах, установах державної та комунальної форми власності, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №583 Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення, від 04 листопада 1993 року №909 Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, додаються уточнюючі довідки закладів, установ або їх правонаступників, інші документи, що підтверджують такі відомості.

Отже, наведене дає підстави для висновку, що основними документами, які підтверджують право на виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, є трудова книжка, копія наказу (розпорядження) про звільнення або відомості про трудову діяльність із реєстру застрахованих осіб. Необхідність подання уточнюючих довідок закладів, установ або їх правонаступників, та інших документів виникає у разі відсутності у трудовій книжці або у реєстрі застрахованих осіб інформації, що підтверджує роботу на посадах і в закладах, установах державної та комунальної форми власності.

Позивач надавав органу Пенсійного фонду трудову книжку при призначенні пенсії; відомості із реєстру застрахованих осіб також наявні у відповідача. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступ до яких має і відповідач) Дитяча музична школи Колківської селищної ради Волинської області є закладом комунальної форми власності (а.с.38).

В матеріалах справи наявний статут Дитячої музичної школи Колківської селищної ради Волинської області, затверджений рішенням сесії Колківської селищної ради від 12 листопада 2025 року №54/11 (а.с.26-36), згідно із пунктом 2.1 якого школа заснована на комунальній формі власності, є закладом освіти сфери культури, що здійснює свою діяльність у системі позашкільної початкової мистецької освіти і діє як початкова ланка професійної мистецької освіти.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 10 Закону України від 05 вересня 2017 року №2145-VIII Про освіту невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Статтею 1 Закону України від 22 червня 2000 року №1841-ІІІ Про позашкільну освіту (далі Закон №1841-ІІІ) визначено, що заклад позашкільної освіти - складова системи позашкільної освіти, яка надає знання, формуючи вміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної та громадської діяльності, створює умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань та стану здоров`я вихованців, учнів і слухачів.

Згідно зі статтею 5 Закону №1841-ІІІ структуру позашкільної освіти становлять: заклади позашкільної освіти; інші заклади освіти як центри позашкільної освіти, до числа яких належать: заклади загальної середньої освіти незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, в тому числі школи соціальної реабілітації, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, заклади професійної та фахової передвищої освіти; гуртки, секції, клуби, культурно-освітні, спортивно-оздоровчі, науково-пошукові об`єднання на базі закладів загальної середньої освіти, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, закладів професійної та фахової передвищої освіти; клуби та об`єднання за місцем проживання незалежно від підпорядкування, типів і форм власності; культурно-освітні, фізкультурно-оздоровчі, спортивні та інші заклади освіти, установи; фонди, асоціації, діяльність яких пов`язана із функціонуванням позашкільної освіти.

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону №1841-ІІІ заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2001 року №433 Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів і Положення про позашкільний навчальний заклад затверджено типи позашкільних навчальних закладів, до яких належать, зокрема, мистецькі школи: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо.

За приписами абзацу третього частини четвертої статті 21 Закону №1841-ІІІ педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

До Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963, віднесено посаду викладача.

Постановою №909 затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік №909). Відповідно до розділу 1 Переліку №909 до закладів і установ освіти віднесено загальноосвітні навчальні заклади, військові загальноосвітні навчальні заклади, музичні і художні школи та посади у них, зокрема, викладачі, а також позашкільні навчальні заклади та посади у них: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Пунктом 2 примітки до Переліку №909 встановлено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №442/456/17 у правовідносинах щодо захисту пенсійних прав педагогічних працівників позашкільного навчального закладу відступила від правової позиції, сформульованої Верховним Судом України у постанові від 25 травня 2016 року у справі №419/794/15-а, і виснувала, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років; викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909.

У постанові від 23 січня 2020 року у справі №756/9879/16-а Верховний Суд деталізував такий висновок і вказав про те, що викладач позашкільного навчального закладу за наявності стажу (позивач працювала викладачем у Дитячій школі мистецтв та має педагогічний стаж понад 30 років), крім права на отримання пенсії за вислугу років на підставі пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, має право на виплату грошової допомоги при виході на пенсію, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV.

У постанові Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі №300/2555/22 також зроблено висновок, що посада викладача музичної школи належить до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, а за наявності інших умов і на одноразову допомогу у розмірі десяти пенсій.

В контексті наведеного суд зазначає, що мотиви, з яких виходив відповідач при прийнятті рішення від 12 лютого 2026 року №032950013547 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є безпідставними.

Між тим пункт 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV пов`язує таке право на грошову допомогу з фактом роботи на день досягнення пенсійного віку в закладах та установах на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, а також з наявністю страхового стажу (для чоловіків 35 років) на таких посадах та неотримання раніше будь-якої пенсії. Тобто важливою умовою є саме страховий стаж - 35 років для чоловіків на відповідних посадах, наявний на день досягнення пенсійного віку.

Такі обставини (зокрема, тривалість стажу роботи на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення) не відображені у рішенні ГУ ПФУ в м. Києві від 12 лютого 2026 року №032950013547, прийнятого за результатами розгляду заяви від 05 лютого 2026 року, що свідчить про поверхневий її розгляд. Водночас встановлення усіх обставин, з якими закон пов`язує право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, є обов`язковим під час вирішення такого питання.

З урахуванням встановлених обставин у справі, на підставі аналізу норм законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, правових висновків Верховного Суду у такій категорії справ суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в м. Києві від 12 лютого 2026 року №032950013547 є необґрунтованим, носить формальний характер, тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування цього рішення належить задовольнити, а дії зобов`язального характеру підлягають частковому задоволенню у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 05 лютого 2026 року про виплату грошової допомоги з урахуванням висновків суду.

Частинами першою, третьою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 1331,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 30 червня 2026 року №1.735017467.1 (а.с.45, 48).

На користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в м. Києві судовий збір у сумі 1331,20 грн, сплачений за основну немайнову вимогу - про визнання протиправним та скасування рішення, яку задоволено повністю (похідна вимога задоволена в інший спосіб, обраний судом).

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, ідентифікаційний код юридичної особи 42098368) про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 12 лютого 2026 року №032950013547.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві з урахуванням висновків суду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 лютого 2026 року про виплату грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судові витрати у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк