Постановление суда № 140885680, 22.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12251/26

1-кп/308/964/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , перекладача ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026071170000343 від 27.06.2026, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України,

встановив:

у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження № 12026071170000343 від 27.06.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 166 КК України.

Під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.06.2026 щодо ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 28.08.2026 з покладенням обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.08.2026 кримінальне провадження призначено до судового розгляду, а строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту продовжено до 25.10.2026 включно.

У судовому засіданні прокурор подав письмове клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту щодо обвинуваченої на два місяці. На обґрунтування клопотання вказав, що ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування запобіжного заходу, не зменшилися та продовжують існувати. Зокрема, обвинувачена, усвідомлюючи можливе покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`яти років, може переховуватися від суду, у тому числі шляхом виїзду за межі України; їй відомі місце проживання та контактні дані свідка, а отже, вона має можливість незаконно впливати на нього; характер інкримінованого діяння, на думку прокурора, свідчить про ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Застосування більш м`яких запобіжних заходів, на думку сторони обвинувачення, є неможливим з огляду на незадовільний майновий стан обвинуваченої, відсутність у неї постійного заробітку та міцних соціальних зв`язків.

Захисник ОСОБА_5 проти продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту по суті не заперечував, однак просив змінити його умови, обмеживши заборону залишати житло лише нічним часом доби, посилаючись на те, що обвинувачена має намір працевлаштуватися та працювати. Обвинувачена ОСОБА_4 позицію свого захисника підтримала.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали, що стосуються вирішення цього питання, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони або за власною ініціативою вирішує питання доцільності продовження, скасування чи зміни запобіжного заходу, обраного щодо обвинуваченого. Вирішення цього питання здійснюється згідно з правилами глави 18 цього Кодексу. Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу, якщо судове провадження не було завершене.

За приписами ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України обов`язки, передбачені ч. 5 цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого на строк не більше двох місяців і в разі необхідності продовжені.

Суд також враховує, що за змістом ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини будь-яке обмеження права на свободу має бути передбачене законом, переслідувати легітимну мету та бути пропорційним їй, а ризик переховування особи від правосуддя не може оцінюватися лише з огляду на суворість можливого покарання, а має встановлюватися з урахуванням сукупності інших відповідних обставин.

На стадії судового розгляду суд не вирішує питання про доведеність винуватості обвинуваченої, проте зважає на те, що обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 направлено до суду, а кримінальне провадження призначено до судового розгляду, який на цей час не завершено.

Оцінюючи у сукупності обставини, визначені ст. 178 КПК України, суд виходить із такого.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину, санкція ст. 166 КК України передбачає покарання у вигляді обмеження волі на строк від двох до п`яти років або позбавлення волі на той самий строк. Наслідком інкримінованого діяння, згідно з обвинуваченням, стала смерть малолітньої дитини, що свідчить про підвищену суспільну небезпечність обставин, які є предметом судового розгляду. Обвинувачена не працює, постійного джерела доходу не має, неодружена, має на утриманні малолітню дитину. Місце її проживання розташоване у прикордонному населеному пункті. Зазначені обставини у своїй сукупності, а не лише суворість можливого покарання, дають суду підстави вважати, що ризик переховування від суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зберігається.

Суд також вважає обґрунтованим ризик незаконного впливу на свідка, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Судовий розгляд триває, свідок ОСОБА_7 судом ще не допитаний, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Обвинуваченій відомі місце проживання та контактні дані свідка, що створює реальну можливість впливу на нього до моменту його допиту в суді.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення суд зазначає, що обвинувачена раніше не судима, і прокурором не наведено конкретних фактів, які б переконливо підтверджували цей ризик. Водночас наявності ризиків, передбачених пунктами 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є достатньо для продовження запобіжного заходу.

Надаючи оцінку клопотанню сторони захисту про зміну умов домашнього арешту на нічний, суд не знаходить підстав для його задоволення. Твердження захисника про намір обвинуваченої працевлаштуватися не підтверджені жодними доказами - суду не надано відомостей про конкретного роботодавця, умови, місце та графік роботи. Разом із тим обвинувачена не позбавлена права в подальшому звернутися до суду з клопотанням про зміну умов запобіжного заходу, надавши належні та допустимі докази на підтвердження свого працевлаштування.

За таких обставин суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж цілодобовий домашній арешт, на цьому етапі судового розгляду не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченої та запобігти встановленим ризикам. Продовження цілодобового домашнього арешту є пропорційним обмеженням, яке відповідає меті запобіжного заходу та не покладає на обвинувачену надмірного тягаря.

Отже, клопотання прокурора підлягає задоволенню, а строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту слід продовжити на два місяці з одночасним продовженням покладених на обвинувачену обов`язків відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 176178, 181, 194, 331, 369372, 376 КПК України, суд

постановив:

продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, застосованого відповідно до ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.06.2026, на строк до двох місяців, а саме до 18 грудня 2026 року включно, заборонивши залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинувачену ОСОБА_4 обов`язки:

1) прибувати до суду на першу вимогу;

2) не залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду;

3) не спілкуватися зі свідком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

4) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

5) здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1