Решение № 140885572, 22.10.2026, Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

справа № 399/850/26

провадження № 2/399/683/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року сел. Онуфріївка

Суддя Онуфріївського районного суду Кіровоградської області Шульженко В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє її представник, адвокат Іжик А.В., до Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

встановив:

позивач звернулася до суду з вказаним позовом у якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 2572, вчинений 28.01.2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., яким стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за Кредитним договором № 2001410156301 від 24.09.2019 року в сумі 26655,63 грн. Стягнути з АТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_1 безпідставно стягнуті кошти в сумі 8031,82 грн. Стягнути з АТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_1 понесені нею усі судові витрати в сумі 8129,92 грн, з яких: 2129,92 грн - судовий збір, 6000 грн витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначено зокрема, що 28.01.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., на підставі статей 8791 Закону України «Про нотаріат» та пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172, було вчинено виконавчий напис № 2572.

У цьому виконавчому написі звернено стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором № 2001410156301 від 24.09.2019 року, укладеним з ПАТ «ПУМБ», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є АТ «ПУМБ». Боржником допущено прострочення платежів за зазначеним кредитним договором. Стягнення заборгованості проводиться за період з 30.03.2020 року по 21.10.2020 року. Загальна сума, що підлягає стягненню, становить 26655,63 грн.

Даний виконавчий напис пред`явлено до примусового виконання до приватного виконавця виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьової Т.В., що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження за ВП № 64865655, винесеною 17.03.2021 року.

Позивач вважає даний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню з наступних підстав.

Позивач дізнався про існування виконавчого напису та відкритого виконавчого провадження випадково через Автоматизовану систему виконавчих проваджень (АСВП). Після цього вона звернулась за правничою допомогою до адвоката Іжика А.В., з яким було укладено договір про надання правничої допомоги.

Нотаріус при вчиненні виконавчого напису, що оспорюється, не переконався належним чином у безспірності заборгованості, що підлягає стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. 28.01.2021 року вчинила виконавчий напис № 2572, керуючись ст.ст. 8791 Закону України «Про нотаріат», п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року, доповнено п.2 Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 р. № 662.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду № 826/20084/14 від 22.02.2017 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема: п. 2 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.".

Таким чином, п.2 Переліку рішенням суду визнано незаконним та нечинним. А відтак приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису керувався нормою законодавства, яка визнана незаконною та нечинною.

Вбачається, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 28.01.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між кредитодавцем та позивачем кредитний договір не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Таким чином, оскільки в момент вчинення виконавчого напису 28.01.2021 року були відсутні правові підстави для його вчинення, тому такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 645/1979/15-ц. Виконавчий напис № 2572 від 28.01.2021 року вчинено з порушенням вимог законодавства, оскільки нотаріус не перевірив наявність та відповідність повного тексту кредитного договору, що є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Матеріали виконавчого напису не мають первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», щоб встановити суму боргу та правильність його обрахунку.

Щодо повернення безпідставно стягнутих коштів у позові зазначено, що у процесі примусового виконання виконавчого напису № 2572 від 28.01.2021 року в межах виконавчого провадження ВП № 64865655 з боржника ОСОБА_1 примусово стягнуто кошти в загальному розмірі 8031,82 грн, з яких: 6847,11 грн - зараховані в рахунок погашення заборгованості за виконавчим написом; 684,71 грн - зараховані в рахунок сплати винагороди приватного виконавця; 500,00 грн - мінімальні витрати виконавчого провадження. Зазначені кошти утримано із заробітку боржника у період з 12.09.2025 року по 07.11.2025 року, що підтверджується відповіддю приватного виконавця Золотарьової Т.В. на адвокатський запит.

Оскільки виконавчий напис № 2572 від 28.01.2021 року підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, правова підстава для стягнення з боржника грошових коштів у розмірі 8 031,82 грн відпала, а відтак вказані кошти є безпідставно набутими стягувачем за рахунок позивача та підлягають поверненню на користь позивача на підставі ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою суду від 21.08.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 27.08.2026 відкрито провадження у даній справі та постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, зазначено про строки протягом яких сторони мають право подати відповідні процесуальні документи.

Відповідачу направлено судові поштові документи, а саме копія ухвали про відкриття провадження у справі до його електронного кабінету через систему «Електронний суд», які останнім отримано 28.08.2026 о 4:00:08, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, яка наявна при матеріалах справи.

Відповідно до п.2 ч.6 ст. 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

В установлені строки відзив не надійшов. Будь які заяви чи клопотання від відповідача до суду не надходили.

Третьою особою, приватним виконавцем Золотарьовою Т.В., пояснення щодо позову не подані.

Розгляд справи здійснюється на підставі ст. 279 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

В порядку спрощеного позовного провадження вивчивши матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що представником АТ «ПУМБ» направлено до приватного виконавця Золотарьової Т.В. заяву про примусове виконання рішення, яке останньою отримано 17.03.2021, копія заяви наявна при матеріалах справи.

17.03.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьовою Т.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого напису № 2572 виданого 28.01.2021 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість в розмірі 26655,63 грн. (ВП № 64865655), що підтверджується копією зазначеної постанови.

Позивачем до позову додано копію Заяви № 2001410156301 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

28.01.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, вчинено виконавчий напис № 2572 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 2001410156301 від 24.09.2019 року, укладеним з ПАТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», правонаступником усіх прав та обов`язків якого є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», далі стягувач, заборгованість за кредитним договором № 2001410156301 від 24.09.2019. Строк платежу за кредитним договором № 2001410156301 від 24.09.2019 настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 30.03.2020 по 21.10.2020 року. Сума заборгованості складає 26405,63 грн., в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 401,26 грн.; прострочена заборгованість за комісією - 0,00 грн.; прострочена заборгованість за процентами 5525,18 грн.; строкова заборгованість за сумою кредиту 19663,27 грн.; строкова заборгованість за комісією - 0,00 грн.; строкова заборгованість за процентами 815,92 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України «Про нотаріат» стягнуто плати із стягувача АТ «ПУМБ» в розмірі 250,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника на користь АТ «ПУМБ» складає 26655,63 грн., копія виконавчого напису наявна при матеріалах справи.

Крім того, позивачем надано до позову копію відповіді приватного виконавця на адвокатський запит № 28213 від 14.07.2026 в якій останньою зокрема зазначено, що в процесі примусового виконання АСВП 64865655 з боржника ОСОБА_1 стягнуто кошти в розмірі 8031,82 грн., з яких кошти в розмірі стягнуті та перераховані наступним чином:

- 6847,11 грн. - зараховані в рахунок погашення заборгованості за виконавчим написом

№ 2572 від 28.01.2021 року вчиненого приватним нотаріусом Київського МНО Харою Н.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості;

- 684,71 грн. - зараховані в рахунок сплати винагороди приватного виконавця, що складає 10% від суми стягнутої заборгованості (на підставі ст. 27, 45 Закону України «Про виконавче провадження);

- 500,00 грн. - мінімальних витрат виконавчого провадження (на підставі ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділ VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України віл 02.04.2014 року N? 512/5).

Утримання коштів із заробітку боржника проводилося відповідно до статей 68, 69, 70 Закону України «Про виконавче провадження» в період з 12.09.2025 року по 07.11.2025 року.

При матеріалах справи наявні копії наступних постанов винесених приватним виконавцем у ВП № 64865655:

-постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 17.03.2021 у сумі 2665,56 грн.;

-постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 17.03.2021 у сумі 500,00 грн.;

-постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 02.04.2021, 25.03.2025, 26.06.2025.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису є нотаріальною дією (п.19 ч.1 ст.34 Закону України «Про нотаріат», далі - Закону).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України (ч.1 ст.39 Закону).

Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 (далі - Порядок).

Відповідно до ст.87 Закону, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

За змістом ч.2 ст.87 Закону та п.п.3.2 п.3 глави 16 розділу ІІ Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (далі - Перелік).

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172 (п.п.3.5 п.3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Стаття 50 Закону «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні оскаржуються до суду.

За результатами аналізу вищенаведених норм суд дійшов наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотнього. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так із підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині),з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду України від 05.06.2017 року у справі № 6-887цс17, при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів; для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Безспірність документу, відповідно до якого вчиняється виконавчий напис, перевіряється наступним чином: боржник повинен бути повідомлений не менш, ніж за 30 днів до вчинення виконавчого напису про порушення кредитних зобов`язань та ліквідувати допущені порушення чи оскаржити виставлену вимогу у судовому порядку або виставити заперечення кредитору. Якщо жодна із цих дій не виконана, заборгованість вважається безспірною.

З наданих суду документів встановлено, що вимог від відповідача до вчинення виконавчого напису від кредитора позивач не отримував, а відповідно заборгованість не є безспірною. Також позивачем у позові зазначено, що остання дізналася про існування виконавчого напису та відкритого виконавчого провадження випадково через Автоматизовану систему виконавчих проваджень (АСВП).

Таким чином з наданих суду документів встановлено, що на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису, останнім не перевірено безспірності заборгованості, чим порушено норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Крім того, згідно з позицією ВСУ, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20.06.2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Як вбачається зі змісту оспорюваного виконавчого напису нотаріуса під час його вчинення приватний нотаріус Хара Н.С., пропонуючи звернути стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 2001410156301 від 24.09.2019 року, керувалася ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п.2 Переліку, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172.

При цьому, Кабінетом Міністрів України 29 червня 1999 року прийнято постанову №1172, якою затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. 26 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №662, якою внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, зокрема, пунктом 2 наведеної Постанови КМУ доповнено Перелік №1172 після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Проте постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 65037659) визнано незаконною та нечинною вказану Постанову Кабінету Міністрів України в частині, в тому числі й п.2 про доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Вказана постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, а ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у даній справі відмовлено у перегляді цієї ухвали Вищого адміністративного суду України.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у №826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року №23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі №826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24.11.2017 року №92.

Тобто, на момент вчинення приватним нотаріусом оскаржуваного виконавчого напису (28.01.2021 року), кредитний договір, за яким боржником допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, не входив до Переліку №1172, адже постанова КМУ про доповнення вказаного Переліку цим розділом, була визнана незаконною та нечинною судовим рішенням, яке набрало законної сили. А відтак, з врахуванням приписів ст. 87 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не мав законних підстав для вчинення оскаржуваного виконавчого напису. Слід також зазначити, що пункт 1 Переліку №1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів і не може застосовуватись до кредитного договору, укладеного у простій письмовій формі.

Таким чином, суд приходить висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Щодо вимоги про стягнення стягнення безпідставно отриманих грошових коштів.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення глави 83 застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

Враховуючи, що виконавчий напис, вчинений 28.01.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., зареєстрований в реєстрі за № 2572, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором № 2001410156301 від 24.09.2019 в загальній сумі 26655,63 грн визнано таким, що не підлягає виконанню, то суд доходить висновку про те, що отримані відповідачем на підставі вказаного виконавчого напису кошти в сумі 8031,82 грн. підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані, відпала.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

За правилом ч. 2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, суд приходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 6000 грн., суд враховує наступне.

Згідно з ч. 1, п.1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, зокрема у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

До позовної заяви представник позивача на обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подав копії наступних документів:

- Договір №22 про надання правничої допомоги від 13.06.2026 укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Іжик А.В.;

- детальний опис робіт (наданих послуг) від 15.08.2026 в якому зазначено назву послуги (зміст наданої правової допомоги), примітки та гонорар. В примітці зазначено фіксована оплата 6000,00 грн., гонорар зазначено 6000,00 грн.;

- Акт приймання передачі наданої правової допомоги № 22 до Договору про надання правової допомоги №22 від 13.06.2026, в якому відображено зокрема і відомості зазначені у детальному описі робіт (наданих послуг), сума гонорару становить 6000,00 грн.;

- ордер на надання правничої допомоги виданий адвокатом Іжик А.В.;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Іжик А.В..

Вказані докази підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір в сумі 6000,00 грн.

Визначаючи у даній справі розмір судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу адвоката, за встановлених обставин, суд враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне стягнути витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн. Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

Позивачем подано позовну заяву до суду через систему «Електронний суд».

Нормами ч.3 ст. 4 зазначеного Закону передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, в зв`язку з подачею позивачем позову через систему «Електронний суд» нею сплачено судовий збір за дві позовні вимоги в розмірі 2129,92 грн.

В порядку ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір необхідно стягнути з відповідача на користь позивача.

При складенні повного рішення, суд застосовує положення другого речення ч.5 ст. 268 ЦПК України та, зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі 1519/2-5034/11.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

позов задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною 28.01.2021, зареєстрований в реєстрі за № 2572, про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код за ЄДРПОУ 14282829) заборгованість за кредитним договором № 2001410156301 від 24.09.2019 в загальній сумі 26655,63 грн.

Стягнути з Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код за ЄДРПОУ 14282829) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) безпідставно стягнуті кошти в сумі 8031,82 грн.

Стягнути з Акціонерного Товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код за ЄДРПОУ 14282829) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2129,92 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 6000 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному пп.15.5 п.5 Розділу ХІІ Перехідні положення ЦПК України.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Акціонерне Товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (код за ЄДРПОУ 14282829), адреса: 04070 м. Київ вул. Андріївська буд. 4;

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Кіровоградської області Золотарьова Тетяна Валентинівна, адреса: 25006 Кіровоградська обл. м. Кропивницький вул. В`ячеслава Чорновола 43 .

Повне рішення складено 22.10.2026.

Суддя Онуфріївського районного суду

Кіровоградської області В.В. Шульженко