Решение № 140885141, 22.10.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1553/26

2/709/1192/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року селище Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Шарої Л.О.,

за участі секретаря судового засідання - Петраш Т.М.,

розглянувши в залі судових засідань Чорнобаївського районного суду Черкаської області у відкритому судовому засіданні, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

Короткий виклад позиції позивача та відповідача.

ТОВ «ФК «ЕЙС» (далі по тексту - позивач) звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.03.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений кредитний договір № 470204373. Згідно з умовами кредитного договору, первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 5000,00 грн шляхом перерахування через банк-провайдер. 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Предметом договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до реєстру прав вимоги № 91 від 29.07.2020 до договору факторингу

№ 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, предметом цього договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до реєстру прав вимог № 7 від 28.10.2021 до договору факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача. 05.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Позивач вказує, що станом на день звернення із цим позовом до суду заборгованість відповідача за кредитним договором не погашена та становить - 14350,00 грн, із яких: 5000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 9350,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 14350,00 грн, судові витрати в розмірі судового збору - 2662,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Представником відповідача - адвокатом Говоровим А.В. подано відзив на позовну заяву, згідно з яким останній зазначив, що відповідач тільки у день реєстрації у Електронному суді 23.09.2026 року отримав повний доступ до матеріалів справи, 06.10.2026 підписав із представником-адвокатом договір про надання правничої допомоги,в зв`язку з чим пропустив строк для подання відзиву. Разом з тим, вказав, що долучений до матеріалів справи кредитний договір не підписано відповідачем а ні за допомогою будь-якого електронного способу (електронного цифрового підпису, КЕП, QR-код), а ні власноручно. Єдиний підписаний з боку відповідача документ - додаток до кредитного договору "Графік розрахунків", не може сам по собі замінювати кредитний договів, у зв`язку із тим, що законодавство вимагає підписання саме кредитного договору, а ні додатків до нього. Враховуючи те, що а ні заявка на отримння грошових коштів, а ні "Правила надання грошових коштів у позику…" відповідачем також не підписувалися, а тому стверджувати, що сторони у належний спосіб уклали кредитний договір, де обумовили усі суттєві умови такого договору не є можливим, а тому на думку представника відповідача кредитний договір є неукладеним. Також представник відповідача зазначив, що кредитний договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем датовано 18.03.2020, тобто після укладення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договору про відступлення прав вимоги №28/1118-01 від 28.11.2018 року, а тому а ні за договором факторингу, а ні відповідно до законодавства та судової практики у позивача відсутнє право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за цим кредитним договором. Так само, відсутні докази на підтвердження оплати за цим договором факторингу. До того ж, позивач у позові зазначив, що первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу 1 підписали реєстр прав вимоги № 91 від 29.07.2020, враховуючи те, що реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, позивачем надано витяг з реєстру прав вимог, що містить лише дані відповідача, аналогічні докази подано по іншим переходам прав вимоги за іншими договорами факторингу. Аналіз такого доказу приводить відповідача до висновку, що замість витягу із реєстру прав вимоги, на які посилається сам позивач, матеріали справи містять 3 окремих аркуша, які є окремі один від іншого, взаємо не пов`язаними, а тому встановити чи ці аркуші є складовими одного документу чи це окремо взяті аркуші із різних цільних документів - неможливо. Таким чином, позивачем не доведено, що саме відносно відповідача з боку первісного кредитора було передано право вимоги до фактора - ТОВ «Таліон Плюс». Крім того, представник відповідача вважав, що розмір компенсації витрат адвоката за надану правничу допомогу у розмірі 7000 грн є навіть при повному задоволенні позовних вимог є неспівмірним із сладністю справи, часом, витраченим адвокатом на підготовку позову (у зв`язку із тим, що усі кредитні справи є побудованими за однаковими типовими документами кредитодавця та позивача, обсягом матеріалів у справі,) а тому завищеним. Водночас, представник відповідача зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи: ознайомлення із справою - 1000,00 грн; написання та подання до суду відзиву по справі - 5000,00 грн; написання та подання заперечення на відповідь на відзив - 4000,00 грн; написання та подання клопотань по процесуальним питанням - 800,00 грн за одне клопотання (за необхідністю). Враховуючи неможливість спрогнозувати процесуальну поведінку представника позивача, а тому неможливість точного обрахування витрат на правничу допомогу адвоката, користуючись правом, наданим п. 8 ст. 141 ЦПК України, заявив, що на протязі 5 днів після ухвалення рішення суду представником відповідача буде надано клопотання про прийняття додаткового рішення по справі у зв`язку із вирішенням питання про відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката. На підставі викладеного просив визнати причини неподання позову у встановлений строк поважними та поновити пропущений процесуальний строк для подання відзиву на позов; прийняти відзив на позовну заяву, урахувати аргументи, викладені у цьому відзиві при прийнятті рішення по справі; відмовити в задоволенні позовних вимог; розглядати справу без участі відповідача та його представника у порядку письмового провадження.

Від представника позивача надійшла відповідь на відзив відповідно до якої остання зазначила, що при заповненні заявки на кредит відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами договору перед його підписанням. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений. Доказами накладеннями електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QR-код - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації договору позичальника. Зазначений QR-код знаходиться на графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною договору № 470204373 від 18.03.2020. Підтвердженням накладення електронного підпису одноразового ідентифікатора є довідка Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», в якій вказується зазначається особисті данні позичальника, тякий він самостійно зазначив при поданні заявки на отримання грошових коштів. Крім того, на підставі задоволення клопотання банк-емітент платіжної картки відповідача надав офіційну відповідь, з якої вбачається, що первинним кредитором здійснено перерахування коштів у розмірі 5000,00 грн на банківську картув ідповідача. Вказані документи є первинними доказами, оскільки отримані безпосередньо від банку-емітента та фіксують фактичне здійснення фінансової операції. Дані первинні документи беззаперечно підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів та виникнення у нього зобов`язань за кредитним договором, встановлюючи правову підставу для виконання відповідачем умов договору та обов`язків, передбачених відповідним правочином. Представник позивача також наголошує на тому, що відповідач здійснював часткові платежі на виконання умов кредитного договору, що свідчить про усвідомлення факту існування зазначеного договору та визнання зобов`язань за ним. Також, між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, надалі вказані товариства уклали ряд додаткових угод якими продовжили строк дії договору до 31.12.2024 року. Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024. При цьому відповідно до умов договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 передача (відступлення) прав вимоги здійснюється у момент підписання реєстру прав вимог. При цьому така передача не прив`язується до конкретного кредитного договору, а охоплює всі права вимоги, зазначені в реєстрах. Відповідач неправильно трактував положення договору та дійшов хибного висновку, що передача права вимоги відбувається у момент підписання договору. Насправді ж право вимоги переходить у момент підписання реєстру, який є невід`ємною частиною договору факторингу. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги довідповідача на загальну суму 14350,00 грн. Договір № 05/0820-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 05.08.2020 - 30.12.2024. З урахуванням визначених строків дії цього договору, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто підписання реєстру прав вимог - передача права вимоги відбулась в межах часових рамок чинності Договору факторингу - до 30.12.2024. 05.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №05/06/25-Е. Згідно з витягому з реєстру боржників від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 14350,00 грн. На підтвердження переходу права вимоги до позивача, разом з позовною заявою долучено акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу

№ 05/06/25-Е від 05.06.2025. Водночас, скан-копія витягу з реєстру прав вимоги № 91 від 29.07.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, скан-копія витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та скан-копії витягу з реєстру боржників до договору № 05/06/25-Е від 05.06.2025, оформлені у фізичній формі, вони мають усі необхідні реквізити, а саме: назву, форму, погоджену сторонами, підписи сторін та основну інформацію, яка чітко підтверджує факт переходу права вимоги за кредитними договорами. Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу представник позивача зазначила, що до позовної заяви долучено свідоцтво адвоката Тимошенко О.О., довіреність надана ТОВ «ФК «ЕЙС», договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт. Позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином. Розподіляючи витрати, які Відповідач поніс на професійну правничу допомогу, що наявні в матеріалах справи, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Позивач звертає увагу суду на те, що ціни за надані адвокатом послуги встановлені довільно, без урахування об`єктивних факторів, що впливають на їх вартість. Таким чином, зазначені представником витрати на професійну правничу допомогу не є співмірними, а саме: не відповідають складності справи; не є співмірними з часом, витраченим адвокатом та надання відповідних послуг.

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, згідно з яким у відповіді на відзив жодних заперечень проти поновлення строку не наведено. Позивач прийняв відзив до розгляду, подав на нього відповідь і не оспорив ні поважності причин, ні права відповідача заперечувати проти позову по суті. Отже, питання строку не є спірним, а відзив підлягає оцінці по суті з урахуванням ст. 127 ЦПК України. Відповідь на відзив не спростовує, що дані про підписання одноразовим ідентифікатором (код SK8W64A2 та QR-код) містяться лише на останній сторінці документа, тобто на графіку розрахунків. Позивач сам вказує, що QR-код «знаходиться на графіку розрахунків». Відповідач не заперечує, що такий блок у графіку присутній. Але позивач не пояснив, на якій підставі підпис графіка автоматично означає підписання самого договору, заяви та Правил, які, за його твердженням, визначають ставку 1,70 % на день і порядок її застосування. Сам блок підпису в графіку фіксує процентну ставку 0,01 % на день, строк 30 днів і суму 5000,00 грн. Саме ці умови, а не ставка 1,70 % на день, підтверджені електронним підписом. Доводи про підписання одноразовим ідентифікатором не підтверджений належним доказом. Позивач стверджує, що підписання підтверджено довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про дії позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі. Проте довідка, яка є в матеріалах справи, підписана директором ТОВ «Таліон Плюс» В.В. Патіюком, а не особою, яка є власником або оператором цієї системи. Цей документ по-перше складений не володільцем системи, дані якої він засвідчує, а третьою особою, яка набула вимогу пізніше; по-друге на самому документі відсутні дата складання та вихідний номер; по-третє не підкріплений первинними даними: журналом відправлення SMS-повідомлень, звітом оператора розсилки, логами системи, відомостями про IP-адресу та пристрій, з якого вводився код; по-четверте містить процентну ставку 1,70 % на день, яка суперечить блоку підпису в графіку (0,01 % на день). Твердження позивача, що договір «було відправлено» відповідачу 18.03.2020, також нічим не підтверджене: доказів надсилання документів на електронну адресу немає. Відповідь АТ КБ «ПриватБанк» не доводить того, що стверджує позивач. Позивач посилається на відповідь банку як на доказ того, що первісний кредитор здійснив перерахування коштів. Проте з цієї відповіді та доданої виписки вбачається лише таке: на ім`я відповідача емітовано картку, номер телефону зазначений в анкетних даних, а 18.03.2020 на картковий рахунок зараховано 5000,00 грн. Операція у виписці названа «Переказ із картки», відомості про платника відсутні, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не зазначене. Банк нічого не повідомляє про доставку на цей номер SMS-повідомлення з одноразовим ідентифікатором чи про введення коду відповідачем. Отже, стверджувати, що 5000,00 грн, які вказано у виписці по картковому рахунку відповідача та які переказано із невідомої картки та з невідомим призначенням не можуть слугувати доказом перерахування кредитних коштів саме від первісного кредитора за стандартом доказування "поза розумним сумнівом", а тому цей факт є недоведеним. Відповідач не погодив істотні умови договору, зокрема ставку 1,70 % на день (понад 600 % річних), порядок перерахунку за п. 1.4 договору та умови Правил. Саме на ці умови спирається основна частина вимог: з 14350,00 грн, заявлених до стягнення, 9350,00 грн становлять відсотки. Також, представник відповідача вказує, що відповідач жодних сум, ані первісному кредитору, ані позивачу не сплачував. Позивач не вказав дати, суми, спосіб платежу та платника, не надав жодного платіжного документа чи банківської виписки. Єдиним слідом є рядок у розрахунку заборгованості, який склав сам первісний кредитор. Цей розрахунок не є первинним документом, що підтверджує здійснення платежу, і не ідентифікує платника. Нарахування відсотків поза межами строку кредитування. За п. 1.2 договору та графіком розрахунків строк кредитування становить 30 днів, а за даними довідки позивача його продовжено ще на 30 днів (додаткова угода від 17.04.2020), тобто до 17.05.2020. Проте з розрахунків первісного кредитора та ТОВ «Таліон Плюс» вбачається, що проценти за ставкою 1,70 % на день (85,00 грн) нараховувалися до 05.08.2020, тобто протягом 80 днів після спливу строку кредитування, що становить 6800,00 грн із заявлених 9350,00 грн. Позивач фактично погодився з доводом відзиву, що договір факторингу № 28/1118-01 сам по собі вимогу до відповідача не передає. Уся ланка переходу від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» тримається виключно на Реєстрі № 91. Відповіді стверджує, що передача права вимоги здійснюється на підставі реєстру. Відступлення за договором факторингу відбувається виключно за плату, і рамковий характер договору не звільняє позивача від доказування оплати за конкретним реєстром. Недоведеність набуття права вимоги першим фактором, ТОВ «Таліон Плюс», виключає перехід вимоги до наступних факторів, оскільки наступні відступлення є похідними. відповіді позивач сам зазначає, що за реєстром № 91 від 29.07.2020 ТОВ «Таліон Плюс» набуло вимогу до відповідача на суму 13755,00 грн, тоді як за реєстром № 7 від 28.10.2021 та реєстром боржників відступалася вимога на суму 14350,00 грн, тобто на 595,00 грн більше. Згідно з розрахунком ТОВ «Таліон Плюс» ця різниця утворилася внаслідок нарахування процентів уже після відступлення. Договір факторингу № 28/1118-01 не передбачає права фактора на самостійне нарахування нових процентів за користування кредитом після набуття права вимоги, тому вимога в цій частині не могла бути відступлена наступним кредиторам. У відзиві зазначено, що подані «витяги» з реєстру прав вимоги

№ 91 від 29.07.2020, реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 та реєстру боржників від 05.06.2025 складаються з трьох окремих аркушів, не становлять цілісного документа і не є засвідченим витягом з нього. У відповіді на відзив позивач зазначає лише, що закон не встановлює форми витягу, що документи підписані та скріплені печатками, що вони містять потрібні відомості, а повні реєстри містять конфіденційну інформацію про інших боржників. Жодного з фактів, наведених у відзиві, позивач не спростував і не пояснив. У відзиві відповідач вказував, що за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 позивач не надав доказів оплати, а акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом. У відповіді позивач: стверджує, що оплата за договором факторингу не підлягає доказуванню, бо це «внутрішні взаємовідносини» фінансових компаній; посилається на рішення апеляційних судів; покликається на акт звірки та припускає, що за відсутності фінансування договір «було б розірвано». Ці доводи не спростовують відзив. У відзиві відповідач заперечував проти розміру заявлених до стягнення 7000,00 грн витрат на правничу допомогу як неспівмірних. У відповіді позивач цитує норми про критерії співмірності (ч. 3 ст. 141, ч. 6 ст. 137 ЦПК України), але не обґрунтовує співмірність саме заявленої суми: не наводить аргументів щодо складності справи, обсягу виконаної роботи та часу, витраченого на підготовку позову. Заперечення позивача щодо витрат відповідача є передчасними: докази таких витрат відповідач подасть у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України після ухвалення рішення. Щодо витрат позивача відповідач наголошує: справа розглядається за правилами спрощеного провадження, позов подано за типовою формою і складається з шаблонного для кожної такої справи з тими самим сторонами та тим самим предметом позову набору аргументів, тому підготовка не вимагала значного обсягу роботи. Фактично позивач копіює один позов з іншого, замінюючи у ньому ПІБ боржника, суму позову, строк дії кредитного договору, Заявлені 7000,00 грн становлять близько 49,00 % від ціни позову (14350 грн), що не відповідає критеріям розумності та співмірності (ч. 4 ст. 137, ч. 4 ст. 141 ЦПК України). Навіть у разі повного задоволення позову відповідач вважає, що такі витрати підлягають зменшенню до розміру 2000 грн.

Представником позивача подано додаткові пояснення у справі, в яких остання зазначила, що комбінація QR-коду та юридичної довідки товариства є надійним доказом накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором, що підтверджує дійсність електронного договору, особу підписанта та його добровільне волевиявлення щодо укладення договору. Укладення Кредитного договору в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора повністю відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Одноразовий ідентифікатор, як різновид електронного підпису, прямо передбачений законодавством як належний спосіб ідентифікації сторони та підтвердження її волевиявлення, прирівнюється до власноручного підпису та забезпечує дотримання письмової форми правочину. Відтак, електронний кредитний договір має повну юридичну силу, а відсутність доказів його укладення іншою особою виключає можливість визнання такого договору недійсним. Товариство належним чином вжило всіх необхідних заходів для ідентифікації та перевірки особи позичальника, що повністю відповідає вимогам законодавства України та усталеній практиці укладення договорів у сфері фінансових послуг. Відповідно до алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» з метою акцепту оферти та укладення електронного договору відповідач особисто обрав для себе суму кредиту, строк кредитування та мав змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням. Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 5000,00 грн (сума виданого кредиту) * 0,01 (процентна ставка)/100= 0,50 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 18.03.2020-17.04.2020 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»). 17.04.2020 відповідач здійснив часткове погашення у розмірі 15,00 грн на погашення відсотків за користування кредитом. Також в п. 1.4 зазначено, що випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 (одна ціла сім десятих) відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання кредиту до фактичної дати його повернення). Нарахування відсотків здійснюється за такою формулою: 5000,00 грн (сума виданого кредиту) * 1,70 (процентна ставка)/100= 85,00 (сума за один день користування кредитом), що здійснювалось за період 18.04.2020 -05.08.2020 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога»). Підготовлені розрахунки не суперечать один одному та узгоджується з іншими доказами у справі, зокрема із витягами реєстру прав вимоги № 91 від 29.07.2020 до договору факторингу № 28/1118-01від 28.11.2018, реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020. За весь період перебування права вимоги за зазначеними договорами, позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржника. Надані позивачем витяги з реєстру прав вимоги (реєстрів боржників) № 91 від 29.07.2020 до договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 № 05/0820-01 від 05.08.2020 та № 05/06/25-Е від 05.06.2025 підписані та мають печатки уповноважених осіб, а також зазначена вся важлива інформація, а саме: номер реєстру, номер договору, дата договору, суми заборгованостей, реквізити сторін. Дані документи містять всі необхідні реквізити, підписи сторін та оформлені належним чином, відповідно до встановлених форм договорів факторингу. Подані позивачем договори факторингу, протоколи погодження та витяги з реєстру прав вимоги самі по собі є достатніми для підтвердження заявлених вимог. Акти звірки, у свою чергу, виконують допоміжну функцію та додатково підтверджують сплату суми фінансування фактором клієнту, що свідчить про послідовність та узгодженість правової позиції позивача.

Представником відповідача подана заява про залишення додаткових пояснень позивача без розгляду, відповідної до якої просив залишити додаткові пояснення по справі з боку представника позивача без розгляду.

Представником відповідача подано додаткові пояснення у справі, згідно з якими просив подані ним раніше додаткові пояснення врахувати при розгляді справи

Рух справи в суді першої інстанції та процесуальні рішення.

17.08.2026 представник позивача Сахарова О.І. в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС » через систему «Електронний Суд» скерувала до Чорнобаївського районного суду Черкаської області в електронній формі позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Згідно зі ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) автоматизованою системою документообігу суду, з урахуванням положень ст. 36, 37 ЦПК України, того ж дня було визначено головуючу суддю Шарую Л.О. та передано їй дану справу.

Ухвалою судді Чорнобаївського районного суду Черкаської області Шарої Л.О. від 18.08.2026 відкрито провадження у справі та вирішено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копія зазначеної ухвали суду була надіслана відповідачу рекомендованим листом, однак поштове відправлення повернулося до суду без вручення.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10.09.2026 здійснено перехід до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила проводити розгляд справи за відсутності позивача, не заперечував проти заочного розгляду справи, позовні вимоги пдтримала у повному обсязі, просила задовольнити.

У судове засідання відповідач та його представник не з`явилися, у відзиві на позовну заяву представник відповідача просив, розглядати справу без його та відповідача участі у порядку письмового провадження.

Ураховуючи приписи ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Застосовані норми права.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно з ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями ч. 1 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За правилами ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1, 2 ст. 640 ЦК України унормовано, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Положеннями ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ч. 1 ст. 1050 ЦК України та згідно з вимогами ст. 526, 527, 530 ЦК України банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 625 ЦК України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч. 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Оцінка судом аргументів сторін.

Судом встановлено, що 18.03.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений договір № 470204373 у формі електронного документу з використанням електронного підпису.

Відповідно до умов п. 1.1.-1.5. кредитного договору, товариство зобов`язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму 5000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно п. 1.3., п. 1.4. або п. 1.5. цього договору. Кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником. На період строку, визначеного п. 1.2 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,01 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом. У випадку користування кредитом понад строк, встановлений п. 1.2 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною процентною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми кредиту за кожний день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентними ставками за весь строк користування кредитом. Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку користування кредитом вказаного в п. 1.2. договору, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до п. 1.4. цього договору.

Згідно з п. 4.1.-4.4. кредитного договору невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті товариства: www.moneyveo.ua. Строк дії цього договору, вказаний в п. 1.2. договору, продовжується на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права і виконують свої обов`язки за цим договором, та визначається як період від дати отримання позичальником кредиту до фактичної дати повернення кредиту, процентів за дисконтною та/або базовою процентними ставками, компенсації, яка має бути сплачена у разі невиконання умов договору (пені) та інших нарахувань передбачених договором. Сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту, визначеного в п. 1.2. цього договору, є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. З урахуванням положень п. 1.3., п. 1.4. та п. 1.5. цього договору, позичальник сплачує товариству проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 3,66 відсотків річних за Дисконтною ставкою або 622,20 відсотків річних за базовою ставкою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. В силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України ця правова позиція має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Ураховуючи положення ст. 204, 207, 624, 628, 634, 368, 640 ЦК України, а також правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010, суд дійшов висновку про укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем кредитного договору № 470204373 від 18.03.2020.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності цього договору, він недійсним не визнаний. При цьому вимог щодо визнання договору недійсними чи встановлення факту його неукладеності до суду заявлено не було. Зазначений правочин підтверджує факт наявності відповідних правовідносин, їх зміст та погоджені сторонами обставини щодо передання в кредит відповідачу коштів у погодженому розмірі та строк. Також суд урахував, що відповідач не звертався до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, зокрема, щодо вчинення шахрайських дій з боку третіх осіб. У матеріалах справи відсутні докази того, що умови договору, його форма і порядок укладення суперечать положенням ЦК України або іншим актам цивільного законодавства, а також, що волевиявлення відповідача було обмеженим і не відповідало його внутрішній волі. За цих обставин суд критично оцінює твердження представника відповідача про те, що договір відповідач не укладав, а додані до позовної заяви правила надання грошових коштів у позику, графік розрахунків, тарифи, таблиця обчислення вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту, в яких визначені умови кредитування, не є складовою укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки вони не підписані відповідачем, а інформація про ПІБ споживача, його підпис та дата підпису, які накладені у вигляді електронного цифрового підпису, у цих документах відсутня.

Суд установив, що 18.03.2020 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 грошові кошти в загальній сумі 5000,00 грн, що підтверджується платіжними довідкою ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 26.05.2026 № 470204373/26052026/Э, листом АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260824/107192-БТ від 27.08.2026, згідно з яким на ім`я відповідача в банку емітовано карту № НОМЕР_1 ; номер телефону НОМЕР_2 є фінансовим та знаходиться в анкетних даних відповідача; по рахунку № НОМЕР_1 було зараховання коштів на суму 5000,00 грн 18.03.2020 та випискою за договором № б/н за період 18.03.2020 - 23.03.2020, відповідно до якої відповідачу 18.03.2020 на картку № НОМЕР_1 зараховано 5000,00 грн. Вказані документи надані банком у відповідь на запит суду.

Суд вважає, що позивачем надано належні і допустимі докази виконання кредитором умов договору, отримання відповідачем кредитних коштів.

Доказів про належне виконання відповідачем взятих на себе згідно з умовами кредитного договору обов`язків матеріали справи не містять.

Із досліджених наданих позивачем розрахунків заборгованості, суд установив, що нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалося відповідачу в період із 18.03.2020 по 29.07.2020 (ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», де йому нараховано заборгованість у розмірі 13755,00 грн, з якої: 5000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 8755,00 грн - заборгованість за відсотками, та в період із 29.07.2020 по 05.08.2020 - ТОВ «Таліон Плюс» і складає 14350,00 грн, з якої: 5000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 9350,00 грн - заборгованість за відсотками).

При цьому судом встановлено, що відповідачем частково погашено заборгованість за кредитним договорому розмірі 15,00 грн, а саме 17.04.2020 у розмірі 15,00 грн, отже ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» додатково нараховано проценти за ставкою 1,70 % в день за період з 18.04.2020 по 29.07.2020 у розмір 8755,00 грн.

Крім того, ТОВ «Таліон Плюс» додатково нараховано проценти за ставкою 1,70 % в день у розмірі додатково нараховано проценти за ставкою 1,70 % в день за період з 29.07.2020 по 05.08.2020 у розмір 595,00 грн.

Судом встановлено, що ані ТОВ «ФК Онлайн Фінанс», ані позивач додаткових нарахувань до суми заборгованості відповідача не здійснювали.

Перевіривши вказані вище розрахунки заборгованості, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Згідно з викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 правовим висновком після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11.11.2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16, сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх. Тому для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже кредитор має сплачувати кредитодавцю визначені у кредитному договорі проценти за користування кредитом відповідно до умов укладеного кредитного договору протягом строку кредитування.

Як зазначалося вище у п. 1.2. кредитного договору чітко визначено, що строк кредитування становить 30 днів, тобто до 17.04.2020 включно.

З розрахунку заборгованості первісного кредитора видно, що позичальником, тобто відповідачем 17.04.2020 здійснено платіж у розмірі 15,00 гривень.

Однак первісний кредитор подовжив нараховувати проценти за користування кредитом за ставкою 1.70 % в день, яка в силу вимог кредитного договору застосовується після закінчення дисконтного періоду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що продовження строку кредитування не відбулося.

Таким чином розмір заборгованості за процентами за період з 18.03.2020 по 17.04.2020 включно, що згідно з розрахунком первісного кредитора становить 15,00 грн нарахований правомірно.

Отже з урахуванням здійсненого відповідачем платежу заборгованість за процентами, що підлягає до стягнення, становить 0,00 гривень.

Таким чином, первісний кредитор мав нараховувати кредитну заборгованість по відсотках до 17.04.2020.

Отже, станом на 17.04.2020 заборгованість відповідача за спірним кредитним договором становила 5000,00 грн, з яких: 5000,00 грн тіла кредиту та 0,00 грн відсотків.

При цьому, по закінченню строку кредитування відповідач 17.04.2020 сплатив первісному кредитору грошові кошти у розмірі 15,00 грн, які мали б бути зараховані у рахунок погашення кредитної заборгованості за відсотками у розмірі 15,00 грн.

Отже, станом на 17.04.2020 заборгованість відповідача становила 5000,00 грн тіла кредиту.

За цих обставин суд вважає, що з відповідача підлягає до стягнення заборгованість за кредитним договором № 470204373 від 18.03.2020 у сумі 5000,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту.

Щодо набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором слід вказати таке.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого (пункт 2.1) клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 19 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої строк дії основного договору визначений до 31.12.2020.

31.12.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої строк дії основного договору визначений до 31.12.2021.

31.12.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої строк дії основного договору визначений до 31.12.2022.

31.12.2022 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої строк дії основного договору визначений до 31.12.2023.

31.12.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, за умовами якої строк дії основного договору визначений до 31.12.2024.

Отже, відповідно до указаних додаткових угод строк дії договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 неодноразово продовжувався та договір діяв до 31.12.2024.

Відповідно до п. 1.3 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, викладеному у редакції від 31.12.2020 (додаткова угода № 26), право вимоги - права грошових вимог Клієнта до Боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 91 від 29.07.2020 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 470204373 від 18.03.2020 на загальну суму 13755,00 грн.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого, у п. 2.1, визначено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 7 від 28.10.2021 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 470204373 від 18.03.2020 на загальну суму 14350,00 грн.

05.06.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 05/06/25-Е, відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги.

Цього ж дня, 05.06.2026 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивачем підписаний акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 05/06/25-Е, за змістом якого фактор прийняв реєстр боржників.

Позивачем наданий витяг з реєстру боржників до договору фактоингу № 05/06/25-Е, відповідно до якого право вимоги до відповідача за кредитним договором № 470204373 від 18.03.2020 на загальну суму 14350,00 грн перейшло від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС».

За вказаних обставин суд вважає, що позивачем доведено належними доказами набуття ним права вимоги відповідача за кредитним договором № 470204373 від 18.03.2020.

Проаналізувавши положення ст. 1077, 1078, 1081 ЦК України, слід вказати, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Оскільки первісний кредитор мав право здійснювати нарахування процентів за користування кредитними коштами в період строку кредитування, то саме за вказаний період позивач набув право вимоги до відповідача.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції № 55410 від 14.08.2026 позивачем при поданні цієї позовної заяви до суду сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних, на загальну суму 5000,00 грн, що становить 34,84 %, то з відповідача підлягає до стягнення судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог - в розмірі 927,58 грн.

Надаючи оцінку вимогам позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 7000,00 грн, суд враховує таке.

Частинами 1 та 3 ст. 13 3ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такі висновки містяться в додатковій постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц. Крім того, аналогічні висновки щодо співмірності розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг містяться в додатковій постанові ВС від 12.12.2019 у справі № 2040/6747/18.

Ураховуючи обсяг правничої допомоги, наданої позивачу при розгляді цієї справи судом, надання позивачем договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, додаткової угоди № 25771192443 від 19.06.2026 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026, акту прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2026, те, що справа є малозначною, її розгляд здійснюється за правилами спрощеного провадження, представник позивача не приймав участь у судових засіданнях, часткове задоволення позовних вимог (34,84 %), клопотання представника відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, то до стягнення підлягає 2000,00 грн. Суд вважає, що такий розмір компенсації позивачу понесених ним витрат на правничу допомогу відповідає засадам співмірності зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг, а також критеріям розумності, пропорційності та справедливості.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Частково задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором

№ 470204373 від 18.03.2020, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 у сумі 5000,00 грн, судовий збір у сумі 927,58 грн, витрати на правничу допомогу у сумі 2000,00 грн, а всього - 7927 (сім тисяч дев`ятсот двадцять сім) гривень 58 копійок.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за вебадресою сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України https://cb.ck.court.gov.ua/sud2322/.

Ознайомитись з повним текстом ухвали суду, в електронній формі, сторони можуть за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: вул. Поправки Юрія, 6, кабінет 13, м. Київ, 02094.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Л.О. Шарая