Решение № 140883587, 23.10.2026, Київський районний суд м. Полтави

Справа №243/4580/26

Провадження № 2/552/4383/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.10.2026 м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Фаліна І.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Сіманової І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.10.2018 між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено договір № МТС-631011991. Відповідно до умов Договору, кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 200000,00 грн., а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк до 02.10.2021 та сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі 26.00 %. Відповідно до Протоколу №2/2022 від 18.08.2022 позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа-Банк», змінено найменування банку з АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». 17.05.2021 було укладено договір № 2 відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Флексіс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № МТС-631011991. 18.05.2021 було укладено договір № 18-05/21 відповідно до якого ТОВ «ФК «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № МТС-631011991. 10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № МТС-631011991. Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором № МТС-631011991. Заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № МТС-631011991 від 02.10.2018, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 31628,43 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 25879,23 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 0,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами 3421,74 грн., заборгованість за комісіями - 0.00 грн., інфляційні збитки 1727,63 грн., нараховані 3% річних 599,83 грн.

У зв`язку з викладеним, позивач просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором № МТС-631011991 від 02.10.2018 у розмірі 31628,43 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 13000,00 грн.

Представник позивача, ТОВ «Коллект Центр», до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві просив розглядати справу без його участі, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористалася, в зв`язку з чим суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, дійшов до висновку, про можливість ухвалення заочного рішення, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши подані позивачем документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 02.10.2018 між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» укладений договір шляхом підписання Оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії та Анкети-заяви про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк» та підписано Паспорт споживчого кредиту від 01.10.2018 та акцепт на укладення договору про використання факсимільного відтворення аналогу власноручного підпису та відбитку печатки при укладенні договору добровільного страхування фінансових ризиків держателів кредитних платіжних карток від 01.10.2018.

Так, в Оферті на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії ОСОБА_1 просила банк відкрити їй поточний рахунок з електронним платіжним засобом у гривні, повідомити реквізити рахунку, випустити міжнародну платіжну картку МС DEBIT WORLD строком дії 3 роки з моменту випуску (п.2).

Згідно п. 3 оферти, ліміт кредитної лінії становить 200 000,00 грн. Процентну ставку за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою пропонувала встановити у розмірі 26% річних. Тип процентної ставки фіксована.

Обов`язковим мінімальним платежем пропонує встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінію, але не менше 50 грн.

Згідно з частиною 2 Анкети-заяви відповідач підтвердила, акцепт Публічної пропозиції на укладення договору між нею та АТ «Альфа-Банк» на умовах викладених в публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сторінці банку www.alfabank.ua, а також підтвердила, що отримала примірник Договору та всіх додатків до нього.

Крім того, ОСОБА_1 підписала Паспорт споживчого кредиту, який містить умови кредитування, а саме: основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: максимальна сума кредиту - до 200 000,00 гривень; строком на 12 з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов Договору. Процентна ставка 26,00%, тип процентної ставки, порядок її обчислення та зміни - фіксована. Сума щомісячного платежу 919 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 6,4% на рік. Кількість та розмір платежів, періодичність внесення: щомісячно, не менш ніж сума обов`язкового мінімального планету 5% від суми заборгованості, мінімум 50 грн.

Між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Флексіс» 17.05.2021 року укладено договір факторингу № 2, відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» відступило на користь ТОВ «ФК «Флексіс» право вимоги, зокрема, за кредитним договором № МТС-631011991 від 02.10.2018, що підтверджується додатком 1-1 до договору факторингу № 2.

Між ТОВ «ФК «Флексіс» та ТОВ «Вердикт Капітал» 18.05.2021 року укладено договір факторингу № 18-05/21, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Флексіс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги, зокрема, за кредитним договором № МТС-631011991 від 02.10.2018, що підтверджується додатком 1-1 до договору факторингу № 18-05/21.

Між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» 10.01.2023 року укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимог, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» право вимоги, зокрема, за кредитним договором № МТС-631011991 від 02.10.2018, що підтверджується реєстром боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимог, том №2 та витягом з реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимог.

Відповідач не виконував свої кредитні зобов`язання належним чином у зв`язку з чим, загальна сума заборгованості за договором № МТС-631011991 від 02.10.2018 становить 31628,43 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 25879,23 грн., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 0,00 грн., заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн., заборгованість за пенею та/або штрафами 3421,74 грн., заборгованість за комісіями - 0.00 грн., інфляційні збитки 1727,63 грн., нараховані 3% річних 599,83 грн.

Вирішуючи вказаний спір суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

З досліджених в судовому засіданні доказів по справі судом достовірно встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» правомірно набуло права вимоги за вказаним договором боржником за яким є відповідач

ОСОБА_1 силу ч.1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст. 638 ЦК України).

Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), так згідно зі ст. 3 якого електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст. 11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на вказане вище, суд вважає, що між сторонами правомірно укладений договір та у відповідності до вимог закону.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, у тому числі Закону України «Про електрону комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене вище, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 підписавши зазначений договір, висловила своє волевиявлення щодо укладання договору за конкретних умов.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На виконання вищенаведеної норми, позивачем надані належні та допустимі докази про наявність заборгованості за договором, яка виникла у ОСОБА_1 перед позивачем, в той же час, відповідачем будь-яких заперечень та доказів стосовно відсутності боргу, його погашення або незгоди з розрахунком суми заборгованості суду не надано.

Частинами 2 та 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведене, оцінивши надані у справі докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, суд доходить до висновку, що факт неналежного виконання відповідачем умов договору знайшов своє підтвердження при розгляді справи і є підставою, відповідно до змісту договору, наданого позивачем розрахунку боргу та вимог чинного законодавства для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту інфляційних збитків та 3% річних.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею та/або штрафами, суд зазначає наступне.

У разі прострочення позичальником в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого (позикодавцем), запозичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Отже, дослідивши наданий суду розрахунок заборгованості, з огляду на приписи пункту 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України, якими з 12 березня 2020 року, якою установлено на всій території України карантин, що діяв протягом всього періоду, за який нараховувалась пеня, суд приходить до висновку про те, що стягнення з ОСОБА_1 суми пені, штрафів в розмірі 3421,74 грн. є безпідставним та таким, що суперечить нормам матеріального права.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у постановах від 16 грудня 2021 року у справі № 922/4076/20 та 25 жовтня 2022 року у справі № 916/183/22.

Таким чином в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача заборгованість за пенею та/або штрафами у розмірі 3421,74 грн., за прострочення виконання зобов`язань за договором, слід відмовити.

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 28206,69 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 25879,23 грн., інфляційні збитки 1727,63 грн., нараховані 3% річних 599,83 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем були понесені наступні судові витрати: судовий збір за подачу позову в сумі 2662,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13000,00 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості з відповідача в загальному розмірі 28206,69 грн.

Отже, процентне співвідношення задоволених вимог становить 89,18 % ((28206,69 грн. задоволені вимоги) / (31628,43 грн. заявлені позовні вимоги )*100%).

З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у сумі 2374,36 грн. (2662,40 грн. сплачений судовий збір * 89,18 %), який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Стосовно стягнення з відповідача витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Із досліджених матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано такі документи: 1) договір № 01-07/24 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс»; 2) тарифи на послуги; 3) заявку на надання юридичної допомоги № 1324 від 01.04.2026; 4) витяг з акту №21 про надання юридичної допомоги від 30.04.2026.

У зв`язку із дослідженими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги у конкретній цивільній справі, суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження факту надання відповідного виду правничої допомоги, але враховуючи що позов задоволено частково, тому з відповідача слід стягнути витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 11593,40 грн. (13000,00 грн. * 89,18 %)

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259,264, 265, 268, 280-283 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, реквізити рахунку одержувача: IBAN: НОМЕР_2 , відкритий у Акціонерному товаристві «Сенс Банк», код МФО 300346, заборгованість за договором № МТС-631011991 від 02.10.2018 в розмірі 28206,69 (двадцять вісім тисяч двісті шість) гривень 69 копійок, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2374 (дві тисячі триста сімдесят чотири) гривні 36 копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 11593 (одинадцять тисяч п`ятсот дев`яносто три) гривні 40 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 23.10.2026.

Суддя І.Ю. Фалін