Решение № 140883362, 15.10.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/3088/26

381/3922/26

Рішення

Іменем України

15 жовтня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруги А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Встановив:

23 червня 2026 року до Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Справа передана на розгляд судді Самусі В.О.

Зі змісту заявлених позовних вимог слідує, що 08 серпня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», як первісним кредитором, та ОСОБА_1 , як позичальницею, було укладено договір про споживчий кредит № 102503508.

Сума кредиту - 5000 гривень, строк кредитування 105 днів, з них пільговий період 15 днів, в межах якого проценти нараховуються за ставкою 1 % щоденно від залишку заборгованості; поточний період 90 днів, в межах якого проценти нараховуються за ставкою 3% щоденно від залишку заборгованості.

Комісія за надання кредиту 10 % від суми кредиту, що становить 500 гривень.

Пунктом 2.3 договору передбачені умови щодо пролонгації строку кредитування та пільгового періоду.

Цей договір підписаний позичальником шляхом використання електронного підпису, про що свідчить довідка про ідентифікацію.

Факт перерахування коштів підтверджується платіжним дорученням № 49060849 від 08 серпня 2022 року на суму 5 000 гривень.

Позичальниця виконала умови договору частково, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 18 919 гривень, що включає: 4 600 гривень заборгованість за тілом кредиту, 500 гривень заборгованість за комісією, 13 819 гривень заборгованість за процентами.

Після укладення договору відступлення права вимоги № 88-МЛ/Т від 28 грудня 2022 року, право вимоги за договором про споживчий кредит № 102503508 перейшло до позивача, як нового кредитора.

Для підтвердження зазначених обставин долучений витяг з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги.

З урахуванням того, що відповідачка не здійснює погашення заборгованості в добровільному порядку, позивач просить стягнути заборгованість за свою користь у зазначеному вище розмірі, а також відшкодувати понесені ним витрати зі плати судового збору у сумі 2 662,40 гривні та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 гривень.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи.

В судове засідання не з`явився представник позивача, подав заяву про проведення судового засідання за його відсутності.

Відповідачка будучи неодноразово повідомленою про час і дату проведення судового засідання, не з`явилась, конверти, направлені на адресу її реєстрації повернулись із відміткою про відсутність адресата, що в силу приписів частини 7, 8 статті 128 ЦПК України свідчить про її належне повідомлення.

Відповідачка подала відзив на позов 15 липня 2026 року.

Зі змісту відзиву слідує, що відповідачка не заперечує обставини укладення договору, погодження його умов та отримання коштів в борг. Заборгованість за тілом кредиту у сумі 4 600 гривень визнає. Не погоджується з правомірністю стягнення процентів, як альтернативу просить їх стягнути у в межах строку кредитування, заперечуючи обставини, що відбулась пролонгація. Окремо відповідачка заперечує можливість стягнення комісії за надання кредиту і просить зменшити витрати позивача на професійну правничу допомогу до 1 000 гривень.

В силу приписів частини 1 статті 223 ЦПК України, суд проводить розгляд справи за відсутності вказаних вище осіб.

У відповідності до приписів статті 247 ЦПК України у зв`язку із неявкою учасників судового процесу, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення. У відповідності до приписів статті 244 ЦПК України, ухвалення та проголошення судового рішення було відкладеним до 15 жовтня 2026 року до 12 години 30 хвилин.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Так, судом було встановлено, що 08 серпня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», як первісним кредитором, та ОСОБА_1 , як позичальницею, було укладено договір про споживчий кредит № 102503508.

Сума кредиту - 5000 гривень, строк кредитування 105 днів, з них пільговий період 15 днів, в межах якого проценти нараховуються за ставкою 1 % щоденно від залишку заборгованості; поточний період 90 днів, в межах якого проценти нараховуються за ставкою 3 % щоденно від залишку заборгованості.

Комісія за надання кредиту 10 % від суми кредиту, що становить 500 гривень.

Згідно положень пункту 1. 5 договору, орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк кредитування становить 19 750 гривень.

Пунктом 2.3 договору передбачені умови щодо пролонгації строку кредитування та пільгового періоду.

Цей договір підписаний позичальником шляхом використання електронного підпису, про що свідчить довідка про ідентифікацію.

Факт перерахування коштів підтверджується платіжним дорученням № 49060849 від 08 серпня 2022 року на суму 5 000 гривень.

Позичальниця виконала умови договору частково, внаслідок чого виникла заборгованість, яка згідно з наданим розрахунком, становить 18 919 гривень, що включає: 4 600 гривень заборгованість за тілом кредиту, 500 гривень заборгованість за комісією, 13 819 гривень заборгованість за процентами (а. с. 18-19).

З зазначеного вище розрахунку заборгованості слідує, що були неодноразово застосовані пролонгації, а платежі, здійснені відповідачкою, були спрямовані, в тому числі, і в рахунок сплати комісії за пролонгацію.

Проценти нараховані в період часу з 09 серпня 2022 року до 09 грудня 2022 року, за 124 дні.

Відповідачка заперечує наявність її волевиявлення на пролонгацію строку кредитування і стверджує, що не мала наміру сплачувати за комісію за пролонгацію, а вчиняла дії щодо погашення заборгованості.

Після укладення договору відступлення права вимоги № 88-МЛ/Т від 28 грудня 2022 року, право вимоги за договором про споживчий кредит № 102503508 перейшло до позивача, як нового кредитора.

Для підтвердження зазначених обставин долучений витяг з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги.

Після укладення договору відступлення права вимоги проценти за користування коштами та інші платежі нарахованими не були.

Відповідачка обставини щодо укладення договору, отримання коштів в борг, порушення умов зобов`язання не заперечує.

Доказів погашення заборгованості в сумі більшій, ніж визнається кредитором, не надала.

Відповідачка правомірність договору про відступлення права вимоги не заперечує.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що спірні правовідносини урегульовані наступними правовими нормами.

Так, в силу приписів пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини 1, 2, 4 статті 201 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно приписів частини 1 статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно приписів частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно приписів абзацу 1, 2 частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно приписів частини 2 цієї статті, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно приписів частини 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування», Договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію"). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Зміст процитованих вище правових норм свідчить про те, що правочин, в тому числі й договір, є законодавчо визначеною підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Формою правочину є усна, або письмова, специфічним видом якої є електронна форма правочину.

При цьому, для дотримання письмової, в тому числі й електронної форми правочину, є наявність підпису сторін.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно приписів частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно приписів частини 2 статті 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно приписів абзацу 2 частини 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно приписів частини 1 статті 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів частини 1 статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом частини 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики.

Згідно приписів частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно приписів частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно приписів частини 1, 2 статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно приписів частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Далі, згідно приписів частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно приписів частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно приписів частини 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно приписів пункту 5 частини 2 статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Далі, згідно приписів пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тому, з урахуванням встановлених судом обставин і норм, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Так, суд погоджується з доводами позивача про укладення договору про споживчий кредит № 102503508 та виникнення у відповідачки, як позичальниці, обов`язку повернути кошти за вказаним договором.

Суд вважає доведеним, що внаслідок порушення обов`язків щодо повернення кредиту, сплати комісії і процентів виникла заборгованість.

Визначаючи розмір заборгованості, суд виходить з наступного.

Так, суд враховує, що погоджена сторонами договору загальна вартість кредиту становить 19 750 гривень.

Суд погоджується з тим, що позивачем не доведено, що відповідачка вчиняла дії для пролонгації строку кредитування та здійснювала платежі, як комісію за пролонгацію.

Тому, суд вважає, що пролонгація не відбулась, а нарахування процентів могло бути здійсненим виключно в межах строку кредитування за ставками, встановленими для пільгового і поточного періоду.

При цьому, з розрахунку заборгованості слідує, що відповідачка сплатила кошти у сумі 997 гривень (150 гривень + 150 гривень + 200 гривень + 100 гривень + 200 гривень + 197 гривень).

Отже, розмір заборгованості визначається в даному випадку шляхом зменшення визначеної сторонами договору загальної вартості кредиту на суму здійснених відповідачкою платежів.

Розмір заборгованості становить 18 753 гривні (19 750 гривень 997 гривень).

При цьому, суд не погоджується з доводами відповідачки про відсутність підстав для стягнення комісії за надання кредиту, вважаючи, що можливість сплати такого платежу погоджена сторонами договору, договір недійним в цій частині не визнавався та не є нікчемним в силу вимог закону. Тому, враховуючи дію презумпції правомірності правочинів, визначеної статтею 204 ЦК України, існують підстави для нарахування і примусового стягнення відповідного платежу.

В цьому випадку суд враховує, як релевантну правову позицію, висловлену в Постанові Київського апеляційного суду від 02 вересня 2026 року по справі № 755/3874/24, якою підтверджено правомірність нарахування і стягнення комісії за надання кредиту за кредитним договором, укладеним з ТОВ «МІЛОАН».

Далі, позивачем заявлені до відшкодування понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8 000 гривень.

Для підтвердження відповідних обставин було надано договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, акт наданих послуг від 22 жовтня 2025 року та детальний опис наданих послуг.

Відповідачка зазначені витрати не визнає та просить їх зменшити.

Оцінюючи наявність підстав для відшкодування зазначених витрат, суд виходить з наступного.

Так, статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому,що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), постанови Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 369/10907/22 (провадження № 61-16010св23), від 01 травня 2024 року у справі № 557/174/23 (провадження № 61-15995св23).

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19), від 23 травня 2022 року у справі № 724/318/21 (провадження № 61-19599св21).

Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне зменшити суму відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 4 000 гривень.

Керуючись приписами статті 141 ЦПК України та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд стягує з відповідачки на користь позивача понесені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 635,77 гривень (2 662,40 гривні х 99 %)

Враховуючи наведене вище, керуючись приписами статті 11, 16, 201, 204, 205, 207, 610, 611, 626, 629, 638, 640, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статті 4, 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, -

Ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит № 102503508 від 08 серпня 2022 року у сумі 18 753 гривні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 4 000 гривень, як компенсацію витрат на правничу допомогу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2 635,77 гривень, як компенсацію витрат зі плати судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копії повного рішення суду вручити учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копію рішення суду надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення негайно, але не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: Львівська область, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Самуха В.О.