Постановление суда № 140883284, 21.10.2026, Миронівський районний суд Київської області

Єдиний унікальний № 371/876/26

Номер провадження № 1-кп/371/227/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження запобіжного заходу

"21" жовтня 2026 р. м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миронівка Київської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесені 06 січня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111220000006, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Миронівського районного суду Київської області перебуває зазначене кримінальне провадження.

Станом на 21.10.2026 кримінальне провадження по суті не розглянуто.

Стосовно обвинуваченої ОСОБА_5 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 25 жовтня 2026, з визначенням розміру застави у розмірі 35 (тридцяти п`яти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 116 480, 00 (сто шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят) гривень.

Прокурор ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на 60 діб. В обґрунтування клопотання зазначила, що ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України. Ухвалою Миронівського районного суду Київської області 20.03.2026 стосовно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 17.05.2026 з визначенням розміру застави. На досудовому розслідуванні слідчим суддею продовжувався строк запобіжного заходу до 13.06.2026. В ході підготовчого судового засідання запобіжний захід продовжено до 06.09.2026. 27 серпня 2026 року Ухвалою Миронівського районного суду Київської області було продовження дія запобіжного заходу на строк 60 днів до 25 жовтня 2026 року, і зменшивши її заставу з 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб до 35 (тридцяти п`яти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 116 480, 00 (сто шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят) гривень В ході судового розгляду встановлено наявність ризиків, які дають підстави вважати, що обвинувачена ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені п.1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: п.1 ч.1 ст. 177 КПК України усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинений нею злочин, ОСОБА_5 може переховуватись від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності; п.5 ч.1 ст. 177 КПК України ОСОБА_5 може вчинити інші злочини. Ризики переховування та вчинення нового злочину обумовлюються наступними факторами: ОСОБА_5 вчинила умисний корисливий злочин, ніде не працює, законних джерел отримання заробітку не має, що негативно впливає на її репутацію. Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_5 умисного корисливого кримінального правопорушення свідчать про її підвищену суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченої, свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п.1,5 ст. 177 КПК України та спростовують можливість застосування до обвинуваченої менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою. Таким чином, є достатні підстави вважати, що забезпечити належну поведінку обвинуваченої ОСОБА_5 та запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник обвинуваченої адвокат ОСОБА_4 заперечував проти клопотання прокурора та звернулася до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 . У разі, коли суд дійде до висновку про продовження строку тримання під вартою просив зменшити розмір застави.

Обвинувачена ОСОБА_5 підтримала клопотання захисника.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з огляду на наступне.

За положенням ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність судимостей у обвинуваченого тощо.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, рішення «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року).

Вирішуючи клопотання прокурора щодо доцільності продовження обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом враховуються вимоги ст. 5 Конвенції про захист прав людини, згідно з якою обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Застосовуючи такий вид запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена можуть вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких обвинувачуються, також із ступеня тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень.

Крім того, останні, у відповідності до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, та в якості максимальної міри покарання передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, що, на думку суду, є вагомим психологічним фактором, який може сприяти переховуванню обвинувачених від суду.

Отже підстави, за яких судом було застосовано до обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини, які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились та є триваючими.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи можуть забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов`язків, суд вважає за необхідне обрати обвинуваченим запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів.

Даних, які б вказували на неможливість продовження запобіжного заходу до обвинуваченої у вигляді тримання під вартою не встановлено.

Підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_4 та обвинуваченої ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, суд не вбачає, оскільки не спростовує висновків суду щодо доцільності продовження строків тримання обвинуваченої під вартою.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, в якій його переслідують та міжнародними контактами.

Таким чином, оцінюючи у сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 321 КК України, які є тяжкими кримінальними правопорушеннями, особу обвинуваченої, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, з одночасним продовженням підозрюваній ОСОБА_5 , 19 лютого 1983 року право на внесення застави, зменшивши її з 35 прожиткових мінімумів для працездатних осіб до 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 840 грн. (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень у національній грошовій одиниці.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 182, 183, 369-372, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 19 грудня 2026 року та утримувати її в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

В зміні запобіжного заходу, відмовити.

Одночасно продовжити підозрюваній ОСОБА_5 , 19 лютого 1983 року право на внесення застави, зменшивши її з 35 прожиткових мінімумів для працездатних осіб до 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99 840 грн. (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою обвинуваченою так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області UA768201720355259001000018661, банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 26268119.

Обвинувачена або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинувачену ОСОБА_5 у разі внесення застави наступні обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою до суду;

-не відлучатись із населеного пункту, в якому вона проживає (перебуває) без дозволу суду;

-утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;

-здати на зберігання до територіальних органів УДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.

Визначити термін дії обов`язків, покладених на обвинувачену у разі внесення застави, з дня внесення застави до 24 години 19 грудня 2026 року.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачена вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити обвинуваченій ОСОБА_5 , що у разі невиконання покладених на неї згідно цієї ухвали обов`язків, а також, якщо вона будучи належним чином повідомлена, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1