Решение № 140882382, 15.10.2026, Баранівський районний суд Житомирської області

Справа № 285/1167/25

Провадження № 2/273/1281/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року м.Баранівка

Баранівський районний суд Житомирської області в складі: головуючої судді Бєлкіної Д.С., при секретарі судових засідань Стаднюк В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду в м. Баранівка справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №85907 від 13.10.2019 року в розмірі 9060,00 грн, що складається з 3000,00 грн. заборгованості за сумою кредиту, та 6060,00 грн. заборгованості за процентами, а також витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу.

На обґрунтування позову вказано, що 13.10.2019 року між ТОВ "Займер" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №85907 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи вищевказаний кредитний договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма його умовами, повністю розумів їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Зазначає, що згідно умов вищевказаного Кредитного договору, вбачається, що ТОВ "Займер» надано кредит відповідачу ОСОБА_1 в сумі 3000,00 грн., строк кредиту 30 днів, стандартна процентна ставка становить 2,5 % в день або 730 % річних. ТОВ "Займер" свої зобов`язання за вищезазначеним Кредитним договором виконали в повному обсязі, перерахувавши вищевказані кредитні кошти в розмірі 3000,00 грн., на картковий рахунок відповідача за реквізитами платіжної банківської картки № НОМЕР_1 .

Відповідачем належним чином не виконувались умови вищевказаного Договору про надання коштів на умовах кредиту №85907 від 13.10.2019 року, у зв`язку із чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 9060,00 грн., з яких: 3000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 6060,00 грн. прострочена заборгованість за процентами.

28.10.2021 між ТОВ "Займер" та ТОВ"ФК "Кеш Ту Гоу" було укладено Договір факторингу № 01-28/10/2021 у відповідності до умов якого, ТОВ "Займер" відступило ТОВ "ФК "Кеш Ту Гоу", а ТОВ "ФК"Кеш Ту Гоу" набуло право вимоги за договорами кредиту, в тому числі за Договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту №85907 від 13.10.2019 року .

Заочним рішенням Баранівського районного суду від 19.11.2025 року позов було задоволено.

28.01.2026 року до суду надійшла заява відповідача про перегляд заочного рішення, в якому він просить скасувати заочне рішення та призначити справу до розгляду, а також направлено клопотання про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Баранівського районного суду від 11.02.2026 року строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду від 19.11. 2025 року поновлено та заяву призначено до розгляду.

Ухвалою Баранівського районного суду від 06.05.2026 року заочне рішення було скасовано та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, сторонам визначено строки на подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

20.05.2026 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 , в обгрунтування якого вказано, що позивачем не надано виписки з карткового рахунку відповідача, а також детального розрахунку заявленої суми заборгованості, з якого було б можливо зробити висновок про період утворення заборгованості, чи сплачувались взагалі кошти відповідачем та в яких сумах, за які періоди, в якому розмірі, та на які суми боргу нараховувались відсотки за користування кредитом, тобто на підставі яких відповідач був би спроможний самостійно визначити розмір заборгованості. Таким чином, відповідач вважає, що додані документи не є належними доказами наявності заборгованості, оскільки не містить будь яких посилань на первинні документи, які б підтверджували розмір заборгованості, яку відступає первісний кредитор за кредитним договором. Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов`язком позивача, який він не виконав, оскільки не довів належними та допустимими доказами її розмір. Також зазначив, що у зазначеному Кредитному договорі №85907 від 13.10.2019 року сторони погодили суму договору у розмірі 3000,00 гривень (п. 1.1 Договору), строк дії Договору - 30 днів (п. 1.2 Договору) тобто до 11.11.2019 року з фіксованою процентною ставкою (п. 1.2, 1.3 Договору). З Додатку № 1 до Договору, а саме Графіку платежів до Договору про надання фінансового кредиту №85907 вбачається, що датою повернення позики та сплати нарахованих процентів є 11.11.2019 року; сума позики, що підлягає поверненню, складає 3000 грн.; сума нарахованих процентів, що підлягає поверненню, складає 1800 грн. Разом до сплати 4800 (чотири тисячі вісімсот гривень) грн. 00 коп. Відтак, у межах строку кредитування (з 13.10.2019 року по 11.11.2019 року) відповідач мав, зокрема, повернути позивачеві позичені кошти і сплачувати проценти. Відповідно до умов Кредитного Договору №85907 строк кредитування був погоджений сторонами та становив 30 днів. Доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування позикою та зміну дати повернення всієї суми кредиту у порядку, передбаченому Кредитним Договором №85907 від 13.10.2019 року, матеріали справи не містять. Не надано й доказів того, що первісний кредитор погодив зміну строку кредитування, як це передбачено Кредитним договором №85907 від 13.10.2019 року. Тобто, за умовами укладеного договору сторони по справі погодили сплату заборгованості за позикою 11.11.2019 року та процентів за наданою позикою в розмірі 1800 грн. 00 коп. Таким чином, позивач мав право на нарахування процентів за користування позикою лише в межах строку надання позики. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Заявлений розмір витрат позивача є явно неспівмірним із складністю справи, яка не є складною, не становить значного публічного інтересу та є типовою для позивача. Справа розглядається без значного обсягу процесуальних дій та не потребувала значних часових витрат, а тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю., в тому числі і щодо витрат на професійну правову допомогу.

21.05.2026 року представник позивача направив відповідь на відзив в якому вказав, що наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення відповідачем кредитного договору, зазначеного в позові, та факт існування заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків по поверненню кредитних коштів. Надані позивачем докази укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів є належними, допустимими, достовірними та відповідачем спростовані не були всупереч вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України. Позичальник погодився на умови визначені Договором, щодо його пролонгації та нарахування відсотків у випадку прострочення повернення кредиту, тому твердження відповідача про незаконність нарахування процентів є необґрунтованими. Просив позов про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив слухати справу у відсутності представника.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Представник відповідача адвокат Мушка Н.М. направила до суду заяву, в якій просиал слухати справу у відсутність відповідача та його представника.

За таких обставин, враховуючи те, що у справі достатньо доказів для встановлення прав та взаємовідносин сторін, суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає вимогам ст.ст. 223, 280 ЦПК України.

Розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

З`ясувавши обставини, на які представник позивача посилається як на підставу своїх вимог, та доводи відповідача, дослідивши докази, якими обґрунтовуються доводи сторонами, суд дійшов наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 13.10.2019 року між ТОВ "Займер" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №85907 про надання фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, що підтверджується довідкою про ідентифікацію ТОВ "Займер" (а.с.13,17-19).

На виконання умов вказаного Договору №85907 ТОВ "Займер" було спрямовано на банківський рахунок відповідача за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 3000,00 грн., що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» вих. №489/01 від 10.01.2025 року (а.с.29).

З наведеного вбачається, що ТОВ "Займер" належним чином виконали свої зобов`язання за кредитним договором, надавши відповідачу кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами вищевказаного Кредитного договору.

Разом з тим, у порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконав та допустив прострочення повернення кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість за вищевказаним Договором №85907 від 13.10.2019 року.

Так, згідно виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за Кредитним договором №85907 від 13.10.2019 року, вбачається, що заборгованість відповідача за вищевказаним кредитним договором становить 9060,00 грн., з яких: 3000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 6060,00 грн. прострочена заборгованість за процентами (а.с.9,10).

28.10.2021 між ТОВ "Займер" та ТОВ"ФК "Кеш Ту Гоу" було укладено Договір факторингу № 01-28/10/2021 у відповідності до умов якого, ТОВ "Займер" відступило ТОВ "ФК "Кеш Ту Гоу", а ТОВ "ФК"Кеш Ту Гоу" набуло право вимоги за договорами кредиту, в тому числі за Договором про надання коштів на умовах фінансового кредиту №85907 від 13.10.2019 року (а.с.11, 20-23).

12.11.2021 року ТОВ «ФК «Кеш ТуГоу`направило відповідачу досудову вимогу, у якій повідомило про наявність договору факторингу та необхідність сплати заборгованості за кредитом (а.с.8).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерція» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону,вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором за договором відступлення прав вимоги.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010зроблено висновок, що стаття 204 ЦК Українизакріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

Крім того, відповідно до умов договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку № НОМЕР_1 . Згідно ЗУ «Про платіжні послуги» у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась. Оскільки відповідач не спростував факт перерахування та отримання кредитних коштів, то розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 3000,00 грн. підлягає до задоволення.

Щодо доводів сторін про нарахування відсотків користування кредитом суд зазначає наступне.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно умов укладеного кредитного договору, позикодавець надав відповідачу 13.10.2019 року грошові кошти у розмірі 3000,00 грн, строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 2 % в день, а тому розмір заборгованості по відсотках у межах строку кредитування становить 1880 грн.00 коп. ( 3000,00 грн. х 2 % х 30 днів ).

Відтак вимоги позивача про стягнення заборгованості по відсотках підлягають частковому задоволенню.

У подальшому ТОВ «Займер» відступило Товариствоу з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» право вимоги до ОСОБА_1 , про що відповідач не заперечував.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача та на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги, представник позивача надав копію договору про надання правничої допомоги від 29.12.2023 року, копію додаткової угоди від 27.12.2024 року до договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року, копію акта про отримання правової допомоги від 12.11.2025 року, копію платіжної інструкції №39735 від 12.11.2025 року про оплату 10500,00 грн за правничу допомогу згідно договору про надання правової допомоги від 29.12.2023 року.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи складність справи та виконані роботи адвоката, принципи співмірності та розумності судових витрат, ціну позову та часткове задоволення позову, а також клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку про необхідність зменшити розмір понесених позивачем у даній справі витрат на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн..

З огляду на наведені правові норми, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно частково стягнути понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1283,39 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Керуючись ст.ст .2, 12, 13, 83, 141, 247, 259, 263, 264, 268, 273, 279, 280, 281,354 ЦПК України, ст. ст.11, 204, 207, 509, 526, 549, 610, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кеш Ту Гоу" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Кеш Ту Гоу" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158) заборгованість за кредитним договором №85907 від 13.10.2019 року у сумі 4800,00 грн., яка складається з: 3000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 1800,00 грн. - прострочена заборгованість за процентами.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Кеш Ту Гоу" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1283,39 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Бєлкіна Д.С.